№ 205/8516/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 205/8516/18

провадження № 61- 6292св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вето»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Конром»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року у складі судді Мовчана Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вето» (далі - ТОВ «Вето») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Конром», про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна підприємства при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01 червня 2017 року переведений з посади водія автотранспортних засобів відділення швидкого реагування ТОВ «Вето» на посаду охоронника третього розряду відділення швидкого реагування ТОВ «Вето».

19 жовтня 2018 року близько 04:00 год., рухаючись автомобілем «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, по просп. Богдана Хмельницького в м. Дніпро, поблизу будинку № 34, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого пошкоджено транспортний засіб, що знаходився у тимчасовому користуванні ТОВ «Вето`та належить на праві власності ТОВ «Конром».

23 вересня 2019 року ТОВ «Вето» здійснило платіж на адресу ТОВ «Конром» у розмірі 228 735,00 грн із призначенням платежу: «відшкодування матеріальної шкоди в повному розмірі згідно висновку експерта від 14 грудня 2018 року».

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Вето» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду, завдану працівником, у розмірі 228 735,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року позов ТОВ «Вето» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вето» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 228 735,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відповідно до приписів частини першої статті 1191 ЦК України та статті 135 КЗпП України виникло право на зворотну вимогу до ОСОБА_1 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди та стягнення з нього на користь ТОВ «Вето» матеріальної шкоди у розмірі 228 735,00 грн відповідно до висновку експертного дослідження від 14 грудня 2018 року № 204/18А, виконаного судовим експертом Пилипенко А. С.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт протиправної поведінки відповідача, його вина та прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією працівника і шкодою, яка настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 жовтня 2018 року встановлені постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року у справі № 204/794/19.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Вето», у користуванні якого знаходився транспортний засіб «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, відшкодував у повному обсязі шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, власнику майна - ТОВ «Конром», тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вето» підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 228 735,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач є інвалідом II групи, єдиним джерелом його існування є пенсія з інвалідності розмір якої всього 2 200,00 грн, що набагато менше за розмір матеріальної шкоди стягненої за судовими рішеннями.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачу керування транспортним засобом «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 .

Під час розгляду справи позивач не довів правомірність володіння позивачем пошкодженим транспортним засобом, тому позивач не має права на відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, відповідно до статті 135-1 КЗпП України встановлено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням від 28 грудня 1977 року № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» яка на час розгляду справи є чинна.

Разом з тим у зазначеному нормативно-правовому акті відсутні посади водія автотранспортних засобів та охоронника.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Вето», у якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 01 червня 2017 року наказом ТОВ «Вето» від 01 червня 2017 року № 17-166/8к ОСОБА_1 з 01 червня 2017 року переведено з посади водія автотранспортних засобів відділення швидкого реагування ТОВ «Вето» на посаду охоронника третього розряду відділення швидкого реагування ТОВ «Вето» згідно зі штатним розписом (т.1, а.с. 9).

07 березня 2016 року між ТОВ «Вето»та ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (т. 1, а.с.10).

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року закрито справу № 204/794/19 стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 7 статті 247 КупАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а.с. т. 2, а.с. 68-69).

Разом із цим зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_1 , 19 жовтня 2018 року о 04:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, біля будинку № 36 на просп. Богдана Хмельницького в м. Дніпро, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_1 та пасажиру були спричинені тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до акта перебування на роботі у нетверезому стані працівників ТОВ «Вето», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складеного 19 жовтня 2018 року о 07:00 год. ОСОБА_1 разом із іншим працівником ТОВ «Вето» ОСОБА_2 , перебуваючи на робочому місті в робочий час, вживали спиртні напої, внаслідок чого скоїли дорожньо-транспортну пригоду та завдали матеріальної шкоди підприємству (т. 1, а.с.15-16).

Факт перебування ОСОБА_1 у нетверезому стані засвідчено також висновком КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16 Дніпропетровської обласної ради», оформленим у вигляді листа від 23 жовтня 2018 року, що містить інформацію про рівень алкоголю в крові відповідача - 1,6 % станом на 19 жовтня 2018 року, аналіз крові на алкоголь від 19 жовтня 2018 року № 1493 (т.1, а.с. 17).

Власником автомобіля «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, є ТОВ «Конром». Вказаний транспортний засіб передано в строкове платне користування ТОВ «Вето» на підставі договору оренди від 01 березня 2016 року та акта прийому-передачі від 01 березня 2016 року (т. 1, а.с. 184-186).

Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору у разі пошкодження автомобіля з вини орендаря останній зобов`язаний відшкодувати орендодавцю в повному розмірі шкоду, пов`язану з таким пошкодженням, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 14 грудня 2018 року № 204/18А, виконаного судовим експертом Пилипенко А. С., вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 228 735,00 грн (т. 1, а.с. 102-116).

За даними платіжного доручення від 23 вересня 2019 року № 13326 ТОВ «Вето» здійснило платіж на адресу ТОВ «Конром» у розмірі 228 735,00 грн із призначенням платежу: «відшкодування матеріальної шкоди в повному розмірі згідно висновку експерта від 14 грудня 2018 року» (т. 2, а.с. 5).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим судами попередніх інстанцій не перевірено, чи підпадала посада охоронника третього розряду відділення швидкого реагування ТОВ «Вето», під посаду матеріально-відповідальної особи.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

У абзаці другому пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130 135-3 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, який майновий стан працівника.

Пунктом 8 вказаної постанови судам роз`яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріальні збитки, спричинені ТОВ «Вето» з вини ОСОБА_1 , підлягають відшкодуванню останнім, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами договору, він несе повну матеріальну відповідальність у розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству.

Разом з тим такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Суди попередніх інстанцій не дослідили, які саме обов`язки покладено на охоронника третього розряду відділення швидкого реагуванняТОВ «Вето» ОСОБА_1 після переведення його з посади водія відділення швидкого реагування ТОВ «Вето» на посаду охоронника третього розряду відділення швидкого реагування ТОВ «Вето».

В той же час договір 07 березня 2016 року про повну матеріальну відповідальність укладено між ТОВ «Вето» та ОСОБА_1 , який обіймав посаду водія Відділення швидкого реагування.

Суди попередніх інстанцій не дослідили, на підставі яких документів охороник ОСОБА_1 взяв зобов`язання зі збереження транспортного засобу автомобіля «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, та на якій підставі керував вказаним авто під час дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Вето».

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК Українита ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк