№ 206/1362/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 206/1362/16-ц

провадження № 61-1793св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Серет» (назва після зміни - товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала касаційну скаргу - публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді

Румянцева О. П. від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Пономарь З. М.,

Баранніка О. П., Посунся Н. Є., від 05 жовтня 2017 року та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» (далі - ТОВ «ФК «Рантье») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») та

ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000 грн під 10,00% річних строком на 60 місяців до 07 серпня 2019 року.

31 грудня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Рантье» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.

Позивач вказував, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, у неї станом на 11 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 47 089,40 грн, яка складається із: 33 639,87 грн - тіло кредиту; 13 449,53 грн - проценти та комісія, а тому просив стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

У квітні 2017 року до суду першої інстанції звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Серет» (далі -

ТОВ «ФК «Серет») із заявою про заміну сторони у справі - ТОВ «ФК «Рантье», посилаючись на укладений з останнім договір факторингу від 28 лютого

2017 року, на підставі якого до ТОВ «ФК «Серет» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором від 07 серпня

2014 року, яку суд першої інстанції задовольнив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Серет» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у договорі факторингу, укладеному 31 грудня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Рантье» міститься застереження щодо неможливості фактору відчужувати придбані за цим договором права без попереднього письмового дозволу банку (пункти 4.7., 7.4.2. договору), а оскільки банк не надавав дозволу ТОВ «ФК «Рантье» відчужувати право вимоги за вказаним кредитним договором

ТОВ «ФК «Серет», то відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня

2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Нью Файненс Сервіс», як правонаступника ТОВ «ФК «Серет», відхилено, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Вважав, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення. При цьому суд апеляційної інстанції вважав нікчемною додаткову угоду № 1 до договору факторингу від 28 лютого 2017 року, укладену між ТОВ «ФК «Рантье» та ТОВ «ФК «Серет», оскільки цивільна правоздатність ТОВ «ФК «Рантье» припинилась 21 лютого 2017 року, з моменту виключення останнього з Державного реєстру фінансових установ.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі ТОВ «Нью Файненс Сервіс» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банком надавався дозвіл

ТОВ «ФК «Рантье» на відчуження права вимоги за договором кредиту

від 07 серпня 2014 року. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про нікчемність додаткової угоди № 1 до договору факторингу від 28 лютого 2017 року, оскільки цивільна правоздатність ТОВ «ФК «Рантье» на момент укладення вказаної угоди припинена не була, відповідного запису Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить, а виключення 21 лютого 2017 року цього товариства з Державного реєстру фінансових установ не передбачає його припинення у розумінні частини четвертої статті 91 ЦК України.

У касаційній скарзі ПАТ «Ідея Банк» просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 05 жовтня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 серпня 2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000 грн під 10% річних строком на 60 місяців до 07 серпня

2019 року.

ТОВ «ФК «Рантье» з 04 липня 2014 року по 21 лютого 2017 року було фінансовою установою, включеною до Державного реєстру фінансових установ. В цьому ж реєстрі, з 13 березня 2015 року також було зареєстровано ТОВ «ФК «Серет».

28 лютого 2017 року між ТОВ «ФК «Рантье» та ТОВ «ФК «Серет» укладено договір факторингу з додатковим договором № 1 до нього, за яким

ТОВ «ФК «Рантье» передало ТОВ «ФК «Серет» (назва після зміни - ТОВ «Нью Файненс Сервіс») право вимоги за кредитним договором від 07 серпня

2014 року.

Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у неї станом на 11 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 47 089,40 грн, яка складається із: 33 639,87 грн - тіло кредиту; 13 449,53 грн - проценти та комісія, яку ТОВ «ФК «Серет» просило стягнути на свою користь.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «Нью Файненс Сервіс»здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга ТОВ «Нью Файненс Сервіс» підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Як правильно встановлено судами, 31 грудня 2015 року ПАТ «Ідея Банк» (клієнт) за договором факторингу передав ТОВ «ФК «Рантье» (фактор) право вимоги за кредитним договором, укладеним 07 серпня 2014 року з ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 7.4.2. договору факторингу від 31 грудня

2015 року фактор зобов`язаний не відчужувати придбані за цим договором прав вимоги без попереднього письмового дозволу клієнта.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи, що до ТОВ «ФК «Серет» не перейшло право вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2014 року, послався на відсутність попередньої згоди ПАТ «Ідея Банк» на відчуження

ТОВ «ФК «Рантье» такого права, а тому останнє не мало право передавати за договором факторингу від 28 лютого 2017 року право вимоги

ТОВ «ФК «Серет».

Цей висновок є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті

203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд апеляційної інстанції свій висновок з посиланням на нікчемність договору факторингу від 28 лютого 2017 року не мотивував, не вказав, якою нормою чинного законодавства встановлена нікчемність цього договору, в чому полягає його неправомірність, не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо оспорювання договору факторингу, як і відсутні докази визнання такого договору в судовому порядку недійсним.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ПАТ «Ідея Банк» не заявляв про порушення своїх прав внаслідок укладення договору факторингу між ТОВ «ФК «Рантье» і ТОВ «ФК «Серет». Крім того, додатковою угодою № 2 до договору факторингу від 31 грудня 2015 року, укладеною 28 лютого

2017 року між ТОВ «ФК «Рантье» та ПАТ «Ідея Банк», сторони скасували підпункт 7.4.2. пункту 7.4. розділу 7 договору щодо неможливості відчуження права вимоги без попереднього дозволу банку.

Таким чином, оскільки презумпція правомірності укладеного між

ТОВ «ФК «Серет» та ТОВ «ФК «Рантьє» договору факторингу від 28 лютого 2017 року спростована не була, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що він не породив для його сторін жодних прав та обов`язків.

Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, надаючи договору факторингу від 28 лютого 2017 року № 28/02-1 правову оцінку, вийшов за межі розгляду вимог апеляційної скарги та позовних вимог справи, яку переглядав, оскільки вимог про визнання недійсним цього договору факторингу матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про нікчемність додаткової угоди до договору факторингу від 28 лютого 2017 року, оскільки суд не навів норму чинного законодавства, яка б встановлювала недійсність (нікчемність) правочину, укладеного юридичною особою, не звернувши уваги на те, що додаткова угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

При цьому відповідно частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФК «Рентье» було припинено 19 червня 2019 року (дата внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи), тобто на час укладення договору факторингу (28 лютого 2017 року) цивільна правоздатність ТОВ «ФК «Рентье» припинена не була, а виключення 21 лютого 2017 року цього товариства з Державного реєстру фінансових установ не передбачає його припинення у розумінні частини четвертої статті 91 ЦК України, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Крім того, на підставі угоди від 28 лютого 2017 року ТОВ «ФК «Рантье» не придбавав, а передав своє право вимоги за кредитним договором

ТОВ «ФК «Серет», яке на час передання такого права було фінансовою установою, тому відсутні підстави вважати вчинення цього правочину без відповідного дозволу.

Вищеперелічені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягаю скасуванню на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в даній постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Щодо касаційної скарги ПАТ «Ідея Банк»

У грудні 2017 року ПАТ «Ідея Банк» як особа, яка не брала участі у справі, подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, в якій посилалося на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, однак чим порушуються його права оспорюваною ухвалою не вказав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки ПАТ «Ідея банк» за укладеним 31 грудня 2015 року з

ТОВ «ФК «Рантье» договором факторингу відступило останньому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 серпня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ПАТ «Ідея Банк» не вирішувалося.

При цьому банк у касаційній скарзі, з огляду на те, що він втратив право вимоги до відповідача, не вказує чим саме порушуються його права постановленою судом апеляційної інстанції ухвалою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За таких обставин, оскільки ПАТ «Ідея Банк» втратило право вимоги до ОСОБА_1 у зв`язку із відступом його 31 грудня 2015 року

ТОВ «ФК «Рантье», оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки ПАТ «Ідея Банк» вирішено не було, касаційне провадження за касаційною скаргою банку підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

Керуючись статтями 396 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович