Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 206/1676/16-ц

провадження № 61-272св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолютний стиль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Сухорукова А. О., від 11 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Свистунової О. В., Красвітної Т. П., від 04 грудня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолютний стиль» (далі - ТОВ «Абсолютний стиль»), про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу і стягнення сум.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, щоміж ним та ФОП ОСОБА_2 29 квітня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу № 022904-6 будівельних систем «Velox», виробництва Чеської Республіки, вартість яких складала в день укладення договору 109 528, 77 грн. Згідно умов договору (пункт 2.1) позивачем було сплачено вартість товару у повному обсязі шляхом попередньої оплати на суму 109 528, 77 грн. В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди, якими змінено дату поставки товару. В результаті невиконання зобов`язань за договором з боку відповідача позивач 12 квітня 2009 року повідомив відповідача про розірвання договору, але відповідач листом від 22 квітня 2009 року висловила свою незгоду з розірванням договору та повідомила про готовність здійснити поставку товару. Незважаючи на чисельні домовленості, товар в кінцевому результаті поставленим так і не був. У липні 2011 року він звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року розірваним з 12 квітня 2009 року та стягнення суми попередньої оплати - 109 582, 77 грн і пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Вказані обставини були предметом судових розглядів, починаючи з липня 2011 року. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 20 вересня 2012 року позовні вимоги були задоволені частково, визнано договір купівлі-продажу від 29 квітня 2008 року розірваним з 12 квітня 2009 року та стягнуто на його користь 109 528, 77 грн. В іншій частині відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнано договір розірваним з 12 квітня 2009 року та стягнуто на його користь частину суми попередньої оплати у розмірі 83 620, 00 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 липня 2014 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалюючи рішення від 19 березня 2015 року. Апеляційний суд Дніпропетровської області, відмовивши у задоволенні його позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу розірваним з 12 квітня 2009 року, дійшов висновку, що він та ОСОБА_2 відмовились від виконання додаткових угод № 1 від 10 червня 2008 року та № 2 від 23 жовтня 2008 року і продовжили керуватися умовами первинної редакції договору № 2022904-6 від 29 квітня 2008 року та його виконувати. Вказану позицію підтримав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 22 липня 2015 року, в перегляді якої було відмовлено Верховним Судом України ухвалою від 01 грудня 2015 року.

Враховуючи вказані висновки, позивач листом від 11 березня 2016 року звернувся на адресу відповідача з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2009 будівельних систем «Velox» та повернення суми попередньої оплати, а також відсотків за використання сплачених коштів з дня попередньої оплати по день фактичного їх повернення. Натомість, ані товару, ані повернення коштів він не отримав.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, розірвати договір купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року будівельних систем «Velox». Стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі попередньої оплати товару у розмірі 109 582, 77 грн та проценти за користування грошовими коштами у сумі 97 427, 23 грн, а всього 207 010, 00 грн.

У червні 2017 року ФОП ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення пені та завданих збитків.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що 29 квітня 2008 року між нею та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 022904-6, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити будівельні системи « Velox », виробництва Чеської Республіки, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Вищезазначені правовідносини вже неодноразово розглядались судами м. Дніпропетровська та при їх розгляді надавалась відповідна оцінка діям ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо виконання ними своїх обов`язків за договором.

Як встановлено рішенням суду, вона намагалась виконати умови договору, поставила товар за адресою, яка була погоджена з ОСОБА_1 , але останній необґрунтовано відмовився його отримувати та в послідуючому також вчиняв дії, направлені на неотримання товару. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки за договором щодо прийняття товару, тобто договір не був виконаний саме з вини ОСОБА_1 .

Згідно змісту рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року договір купівлі-продажу не розірвано, а тому відповідно до вимог чинного законодавства вона повинна була виконувати умови спірного договору та з цією метою повинна була належним чином зберігати товар аби в подальшому виконати свій обов`язок. У грудні 2016 року вона дізналась, що ОСОБА_1 звернувся до неї з позовом про розірвання спірного договору і тому подальше зберігання товару стало для неї недоцільним. Тому вона вирішила скористатись своїм правом, передбаченим статтею 690 ЦК України, та продати цей товар. У лютому 2017 року на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2017 року товар було відчужено.

ОСОБА_2 вказала, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився приймати товар, вона була змушена передати його на зберігання. В результаті невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором, вона понесла реальні збитки, що виразилось в оплаті послуг по зберіганню товару, який ОСОБА_1 відмовився приймати. Пеня та збитки були стягнуті рішенням суду, але за інші періоди. Оскільки договір продовжував дію і діє до теперішнього часу, вона має право стягнути пеню та витрати на зберігання за інші періоди в межах позовної давності.

Із урахуванням зазначеного, позивач за зустрічним позовом просила позов задовольнити, розірвати договір купівлі-продажу № 022904-6 будівельних систем «Velox», виробництва Чеської Республіки, укладений 29 квітня 2008 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню у розмірі 7 999, 54 грн за період з 20 квітня 2016 року по 20 квітня 2017 року. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь завдані збитки у розмірі 146 580, 00 грн за період з 01 березня 2012 року по 01 січня 2017 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу № 022904-6 будівельних систем «Velox», укладений 29 квітня 2008 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всупереч статті 81 ЦПК України позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження істотних порушень умов укладеного договору з боку ОСОБА_2 , а також не доведено настання збитків та (або) упущеної вигоди, продавець не відмовлявся виконати умови зобов`язання, в його діях відсутня вина, отже відсутні підстави для розірвання договору з підстав, викладених у позові ОСОБА_1 .

Оскільки істотні порушення договору зі сторони ФОП ОСОБА_2 судом не встановлені, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі попередньої оплати товару у розмірі 109 582, 77 грн, а також інших коштів, нарахованих на цю суму, задоволенню не підлягають. Крім цього проценти не передбачені умовами укладеного договору.

При цьому ОСОБА_1 було проігноровано вимоги ОСОБА_2 про необхідність прийняття товару, тобто у невиконанні договору наявна вина ОСОБА_1 , отже договір купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року слід розірвати у зв`язку із істотними порушеннями умов укладеного договору у розумінні статті 651 ЦК України з боку ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 не прийняв замовлений товар ще у 2009 році і після цього жодних дій не вчиняв (не відмовлявся від приймання товару), а тому відсутня його винна поведінка і підстав для стягнення пені у розмірі 7 999, 54 грн за період 20 квітня 2016 року по 20 квітня 2017 року немає.

Зберігання товару ФОП ОСОБА_2 протягом 8 років з 2009 року по 2017 року і розпорядження ним лише у лютому 2017 року виходить поза розумні строки, а тому вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення збитків в розмірі 146 580, 00 грн за період з 01 березня 2012 року по 01 січня 2017 року задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору районним судом правильно встановлено обставини справи, враховано обставини, встановлені у рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року у справі № 2-2646/11, зроблено правильні та обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та часткове задоволення зустрічних вимог, при наявності вини ОСОБА_1 у неприйнятті товару згідно умов укладеного договору.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційні скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у первісному позові та задоволенні зустрічних позовних вимог і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року у справі № 2-2646/11, договір купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року є діючим, а відтак, враховуючи пункт 7.2 договору останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Він листом від 11 березня 2016 року звернувся до відповідача з вимогою про розірвання вказаного договору купівлі-продажу та повернення суми попередньої оплати, однак ані товару, ані грошових коштів, сплачених відповідачу на виконання умов договору, так і не отримав.

При вирішенні спору судами неправильно застосовано положення частини другої статті 651 ЦК України. Суди не врахували, що предмет позову у справі № 2-2646/11 та предмет позову у цій справі є різними.

Судами також не враховано положення статті 654 ЦК України, а також пункт 2.2 договору, згідно якого, саме відповідач мала поставити товар позивачу. Жоден пункт договору не містить умов про те, що поставка товару має здійснюватися за рахунок ОСОБА_1 .

Всупереч положенням частини другої статті 693 ЦК України, частини четвертої статті 690 ЦК України, ні вимоги прийняти товар, ні відмови від договору відповідача, починаючи з 16 червня 2009 року, на адресу позивача не надходило, а також не було здійснено поставку товару. Відповідач також не повідомила його про намір відчужити товар третій особі, який є предметом договору.

При вирішенні спору судами проігноровано положення статей 536 653 693 ЦК України та не враховано, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Судові рішенні в частині відмови у задоволенні частини зустрічних позовних не оскаржуються, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Абсолютний стиль», про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу і стягнення сум та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення пені та завданих збитків призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті оскаржених судових рішень. Судами повно встановлено обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення. Судовим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року у справі № 2-2646/11 встановлено, що саме ОСОБА_1 було невмотивовано проігноровано вимоги ФОП ОСОБА_2 про необхідність прийняття товару.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 квітня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу № 022904-6, за умовами якого приватний підприємець (далі - ПП) ОСОБА_2 зобов`язалась поставити ОСОБА_1 будівельну систему «Velox» вартістю 109 528, 77 грн (т. 1, а. с. 47-48).

Відповідно до пункту 2.2 договору продавець зобов`язаний передати товар покупцеві протягом 30 днів з моменту повної оплати товару, але не пізніше 10 червня 2008 року.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що товар поставляється за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами договору № 022904-6 від 29 квітня 2008 року передбачено, що розвантажувальні роботи за адресою поставки не включаються до вартості товару (пункт 2.7).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі немотивованої відмови покупця прийняти товар, або несвоєчасне прийняття товару по зазначеному договору, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 0,02 % від суми договору за кожний день прострочки, а також усі витрати пов`язані з цим.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення строку поставки товару по даному договору більш ніж на 5 робочих днів, продавець виплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару по даному договору, за кожен день прострочки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що договір вступає в законну силу з моменту підписання сторонами і внесення покупцем попередньої оплати та діє до його повного виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7.3 договору договір може бути розірваний тільки зі згоди обох сторін і після підписання сторонами відповідної згоди.

На виконання вимог зазначеного договору ОСОБА_1 було сплачено вартість товару, що не заперечувалось сторонами по справі.

10 червня 2008 року між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року, за умовами якої (пункти 1, 2) сторони дійшли згоди про залишення зазначеного товару на відповідальне зберігання на складі ПП ОСОБА_2 та про відсутність взаємних претензій з питань: немотивованої відмови покупця від товару або несвоєчасного прийому товару, порушення строків поставки товару більше ніж на 5 днів, неповної поставки товару у визначений договором від 29 квітня 2008 року строк, сплати відповідного розміру пені за порушення кожної із зазначених вище умов.

23 жовтня 2008 року між сторонами по справі укладена додаткова угода № 2 до договору купівлі-продажу від 29 квітня 2008 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання договору купівлі-продажу з викупом продавцем будівельної системи «Velox» за 83 620, 00 грн, вартість якої ОСОБА_2 зобов`язалась виплатити протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення додаткової угоди № 2.

Відповідно до листа від 14 січня 2009 року ОСОБА_1 запропонував поставити товар до 30 січня 2009 року на умовах укладеного договору № 022904-6 від 29 квітня 2008 року.

В листі від 12 квітня 2009 року ОСОБА_1 у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за укладеним договором повідомив про свій намір розірвати укладений договір № 022904-6 від 29 квітня 2008 року.

22 квітня 2009 року ПП ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що вона виконує умови укладеного договору, натомість внаслідок неготовності ОСОБА_1 отримати товар з різних причин договір не виконується.

В листі від 10 червня 2009 року ОСОБА_1 просив здійснити поставку товару згідно до умов договору № 022904-6 від 29 квітня 2008 року за адресою: АДРЕСА_2 , 22 червня 2009 року у період часу з 15:00 по 17:00 годин.

Листом від 16 червня 2009 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про готовність здійснити поставку товару проте, у зв`язку з тим, що минула поставка не відбулася з вини ОСОБА_1 (відсутність вантажників), просила забезпечити відвантаження вантажу за його рахунок.

Судами також встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2012 року у справі № 2-2646/2011 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу розірваним та стягнення збитків задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року, укладений позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , розірваним з 12 квітня 2009 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 109 582, 77 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02 липня 2014 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 2-2646/2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року у справі № 2-2646/2011, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційну скаргу ПП ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2012 року скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ПП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення коштів, моральної шкоди та неустойки відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП ОСОБА_2 пеню за договором купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року за період з 01 грудня 2010 року по 01 березня 2012 року у розмірі 9 993, 95 грн та витрати на зберігання товару за період з 01 лютого 2009 року по 30 вересня 2009 року у розмірі 17 528, 00 грн, а всього - 27 521, 95 грн. ПП ОСОБА_2 у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вказаним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року встановлено, що саме ОСОБА_1 було немотивовано проігноровано вимоги ОСОБА_2 про необхідність прийняття товару.

Також встановлено, що розумні строки, за зберігання товару ФОП ОСОБА_2 до моменту звернення ОСОБА_1 до суду із позовом у 2009 року.

Згідно наданих ОСОБА_2 документів 01 березня 2012 року, 01 січня 2013 року, 06 січня 2014 року, 01 січня 2015 року, 01 січня 2016 року, 01 січня 2017 року вона передала на зберігання придбаний ОСОБА_1 товар.

Відповідно до копій договорів зберігання товару, товарних чеків, актів прийому-передачі матеріалів на зберігання, актів виконаних робіт за цими договорами послуги по зберіганню товару надавались по грудень 2017 року.

01 лютого 2017 року ФОП ОСОБА_2 продала ФОП ОСОБА_4 товар (будівельні системи «Velox»), що підтверджується договором купівлі-продажу і додатком до договору, актом приймання-передачі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 689 ЦК України).

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина четверта статті 690 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13 дійшов висновку про те, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто, у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Як встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року у справі № 2-2646/2011, саме ОСОБА_1 було немотивовано проігноровано вимоги ОСОБА_2 про необхідність прийняття товару.

Отже, судами встановлено, що ОСОБА_1 порушив своє зобов`язання по прийняттю товару від продавця, а продавець зберігав товар і 01 лютого 2017 року продав його іншому покупцю.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, а також взявши до уваги обставини, встановленні рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року у справі № 2-2646/2011, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині розірвання укладеного між сторонами 29 квітня 2008 року договору купівлі-продажу № 022904-6, оскільки ОСОБА_1 було порушено умови договору щодо прийняття товару.

Судами не встановлено істотних порушень умов укладеного договору в розумінні статті 651 ЦК України з боку ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Аналіз указаної норми матеріального права дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6-158цс12.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_2 отримала кошти у сумі попередньої оплати товару у розмірі 109 582, 77 грн відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року, тривалий час зберігала товар, істотні порушення договору зі сторони ФОП ОСОБА_2 не встановлені, отже підстави для розірвання договору купівлі-продажу за ініціативою покупця та застосування наслідків такого розірвання відсутні.

ОСОБА_1 заявляв позовні вимоги у справі № 2-2646/2011 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 109 582, 77 грн і рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року у стягненні цієї суми коштів було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин нормиматеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог в частині розірвання договору купівлі-продажу № 022904-6 від 29 квітня 2008 року між сторонами по справі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович