№ 207/1441/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 207/1441/17

провадження № 61-9560 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

позивач - прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дербіна Регіна Євгенівна, приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Ялова Ольга Михайлівна, ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дербіна Р. Є., приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Ялова О. М., Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_4 , про визнання нікчемним дублікату свідоцтва про право власності на житло та розпорядження про видачу дубліката цього свідоцтва, скасування записів про державну реєстрацію права власності на квартиру, визнання права власності та витребування майна.

Позовна заява мотивована тим, що будинок АДРЕСА_1 був побудований у 1981 році.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 24 червня 2005 року № 567-19/ІV «Про затвердження реєстру об`єктів житлового фонду, що належать до комунальної власності міста» затверджено реєстр об`єктів житлового фонду, що належать до комунальної власності міста, де під порядковим номером 599 додатку до вказаного рішення міститься запис про житловий будинок АДРЕСА_1 , який обліковується за Управлінням житлово-комунального господарства міської ради, тобто включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади м/ Дніпродзержинська, а отже належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпродзержинська. Вказаний будинок перебуває на балансі Комунального підприємства (далі - КП) «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду».

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 на квартиру № 38 у вказаному будинку з 23 серпня 1987 року до 15 грудня 2016 року ОСОБА_5 у ній не проживала, у цій квартирі був зареєстрований та проживав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був основним квартиронаймачем. Інших членів сім`ї він не мав.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 41728601 від 04 серпня 2015 року відомості про перебування у приватній власності фізичних осіб спірної квартири у зазначених реєстрах відсутні (тобто, житло не приватизоване).

Зазначав, що вказана квартира знаходиться у комунальній власності, балансоутримувачем є Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради.

Посилався, що у провадженні слідчого відділу Кам`янського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (далі - СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області) перебувають кримінальні провадження: від 17 листопада 2016 року № 4201641160000098, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, та від 09 лютого 2017 року № 12017040160000322, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Дніпродзержинського міського управління юстиції (далі - МУЮ) ОСОБА_4. 25 грудня 2015 року здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 17 серпня 1995 року, виданого Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на підставі розпорядження від 17 грудня 2015 року № 5/511-р. Згідно з даними зазначеного дублікату свідоцтва про право власності на житло спірна квартира приватизована ОСОБА_5 (розпорядження відділу обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому від 17 серпня 1995 року № 01543).

Однак, відповідно до інформації Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 10 лютого 2017 року № 05-07/440 службовими особами Департаменту дублікат свідоцтва на право власності на вказану квартиру від 17 серпня 1995 року не складався, не підписувався, не видавався, розпорядження від 17 грудня 2015 року № 5/511-р про видачу дубліката не видавалося. Відомості про приватизацію цієї квартири у департаменті відсутні.

З огляду на інформацію Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 14 листопада 2017 року № 05-07/3118, протягом 2015 року звернень від ОСОБА_5 або ОСОБА_6 (або інших осіб за їх дорученнями) про передачу квартири у приватну власність не надходило.

Отже, вважав, що право власності територіальної громади перейшло до ОСОБА_5 в обхід встановленої законодавством приватизаційної процедури.

08 грудня 2016 року ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності від 16 листопада 2016 року від імені ОСОБА_5 , уклала договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3 про продаж та передачу у власність останній квартири АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є. у реєстрі за № 1525.

Того ж дня державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є. проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 .

Через незначний проміжок часу ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 02 лютого 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Яловою О. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 249, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірну квартиру було продано ОСОБА_1 , яка на час звернення до суду є власником спірного нерухомого майна.

Зважаючи на те, що Дніпродзержинською (на даний час - Кам`янською) міською радою рішення про відчуження (приватизацію) спірного майна не приймалося, не було волевиявлення законного власника на його відчуження, тому право власності територіальної громади на згадане майно не припинялося, а квартира вибула з комунальної власності незаконно.

Вказував, що при цьому Кам`янська міська рада не вчиняла жодних дій щодо повернення спірної квартири у комунальну власність, тобто не виконувала належно своїх повноважень, що є підставою для звернення до суду прокурором.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, прокурор просив суд:

- визнати нікчемними розпорядження Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради від 17 грудня 2015 року № 5/511-р про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, виданого на підставі заяви ОСОБА_5 , та дублікат свідоцтва про право власності на житло від 17 серпня 1995 року, виданий Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на підставі розпорядження від 17 грудня 2015 року № 5/511-р;

- скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 : а) від 25 грудня 2015 року № 12871158 щодо реєстрації державним реєстратором ОСОБА_4. Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, права власності на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 17 грудня 2015 року, видавник Департамент комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради за ОСОБА_5 ; б) від 08 грудня 2016 року № 17906744 державний реєстратор: приватний нотаріус Дербіна Р. Є., Кам`янський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1525, виданий 08 грудня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дербіна Р. Є. за ОСОБА_3 ; в) від 02 лютого 2017 року № 18828284 на підставі договору купівлі-продажу квартири серія та номер реєстр № 249, бланк НВО № 928811, виданий 02 лютого 2017 року, видавник: Ялова О. М. , приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу за ОСОБА_1 ;

- визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради;

- витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Кам`янського в особі Кам`янської міської ради об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 824719712104) загальною площею 41,6 кв. м, вартістю 98 879 грн.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Кам`янської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дербіна Р. Є., приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Ялова О. М., Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_4 , про визнання права власності.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона набула право власності на спірне майно на законних підставах, а саме: 02 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та нею був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Зазначений договір укладено у письмовій формі, він був посвідчений нотаріально, здійснена державна реєстрація права власності на квартиру. На момент вчинення правочину сторонами не допущено порушення вимог статті 203 ЦК України.

Крім того, після придбання спірної квартири, нею здійснені дії на поліпшення житлових умов та проведено ремонтні роботи в квартирі, що підтверджується копіями чеків, а до цього квартира була у занедбаному стані.

Приймаючи до уваги той факт, що нею на законних підставах було набуто право власності на спірну квартиру, а відповідач цього не визнає, вважала, що єдиним способом захисту своїх майнових прав є подання до суду відповідного позову про визнання права власності.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року позов прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Кам`янської міської ради, та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року у складі судді Юрченко І. М. позов прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Кам`янської міської ради, задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв. м.

У задоволенні решти позовних вимог прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Кам`янської міської ради, відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 червня 2020 року доповнено рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 881 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Дніпродзержинською (на даний час - Кам`янською) міською радою рішення про відчуження (приватизацію) спірного майна не приймалося, не було волевиявлення законного власника на його відчуження, а отже право власності територіальної громади на згадане майно не припинялося. Тому, спірна квартира підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України на користь Кам`янської міської ради, як розпорядника майна територіальної громади м. Кам`янське, оскільки вибула з комунальної власності незаконно та без згоди міської ради.

Суд вважав, що позовні вимоги за зустрічним позовом є взаємовиключними від вимог за первісним позовом, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року та додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 червня 2020 року скасовано.

У задоволенні позову прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Кам`янської міської ради відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду не оскаржувалося.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що прокурор не обґрунтував, у чому полягає порушення прав та інтересів Кам`янської міської ради, інших осіб у даній справі та не зазначив підстав для представництва інтересів міської ради у суді, не надав належних та достовірних доказів, які б свідчили про необхідність захисту законних інтересів Кам`янської міської ради.

Судом встановлено, що Кам`янська міська рада взагалі не заявляла волевиявлення та не порушувала питання щодо порушення її прав та інтересів з підстав відчуження спірної квартири АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд вказав, що задоволення позовних вимог про витребування спірної квартири у ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки у такому випадку на неї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпровської обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у частині вирішення позову прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, до ОСОБА_1 про визнання нікчемним дублікату свідоцтва про право власності на житло та розпорядження про видачу дубліката цього свідоцтва, скасування записів про державну реєстрацію права власності на квартиру, визнання права власності та витребування майна скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновки апеляційного суду є суперечливими та взаємовиключними, оскільки при встановленні відсутності повноважень прокурора на звернення до суду з позовом його необхідно залишити без розгляду, у той час як позов прокурора у подальшому було розглянуто апеляційним судом по суті.

Верховний Суд зазначив, що суду апеляційної інстанції слід визначитися із правовими підставами вирішення позову прокурора.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Позовну заяву прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Кам`янської міської ради та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що пред`явленню прокурором позову в інтересах Кам`янської міської ради повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта владних повноважень з проханням подати позов. Дніпродзержинською місцевою прокуратурою не було доведено належними та допустимими доказами відмову чи бездіяльність Кам`янської міської ради щодо звернення з таким позовом, що свідчить про порушення прокурором порядку повідомлення суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов.

Оскільки в матеріалах справи відсутня відмова Кам`янської міської ради зі звернення до суду з даним позовом, апеляційний суд дійшов висновку, що у прокуратури були відсутні повноваження для звернення з цим позовом, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року Дніпровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року й залишити в силі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року та додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 червня 2020 року.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ОСОБА_8, Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. від 24 липня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 207/1441/17 із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 03 серпня 2023 року у зв`язку відставкою судді ОСОБА_8 , на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2024 року у зв`язку із перебуванням судді Сакари Н. Ю. у відпустці на підставі повідомлень судді Осіяна О. М. від 06 лютого 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Синельников Є. В., Білоконь О. В., Лідовець Р. А., Шипович В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року задоволено заяву про самовідвід судді Лідовця Р. А., відведено суддю Лідовця Р. А. від участі у справі, справу передано на повторний автоматизований перерозподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Синельников Є. В., Білоконь О. В., Гулейков І. Ю., Шипович В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та залишив позов прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області без розгляду.

Вважає, що прокурором наведено підстави для представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області в суді.

Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, та постановах Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі 645/7199/18, від 06 травня 2021 року у справі № 902/594/20, від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/19, від 10 серпня 2021 року у справі № 923/833/20, які не були враховані судом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На момент звернення до суду з цим позовом, квартира АДРЕСА_1 не є власністю держави та не відноситься до майна, яке належить Кам`янській міській раді.

Згідно з відповіддю, наданою Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» від 02 листопада 2016 року № 1456, право власності на вказану квартиру, станом на дату останньої реєстрації - 27 серпня 1995 року, було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 17 серпня 1995 року, виданого Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, згідно з розпорядження від 17 серпня 1995 року № 01543.

16 листопада 2016 року приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є. посвідчено довіреність, якою ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_2 продати за ціною та умовами на свій власний розсуд належну ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , для чого їй надано право представляти інтереси останньої в усіх установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, у тому числі в органах управління та виконавчої влади, в усіх комунальних службах, у БТІ, житлово-комунальних організаціях, у Реєстраційній службі, в установах нотаріату. Довіреність укладено строком на три роки, терміном дії до 16 листопада 2019 року та зареєстровано у реєстрі за № 1423, бланк НВІ 014896.

08 грудня 2016 року ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_5 за довіреністю від 16 листопада 2016 року, уклала договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3 про продаж та передачу у власність останній спірної квартири № 38 . Зазначений договір посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є. у реєстрі за № 1525.

08 грудня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Після цього, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 02 лютого 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Яловою О. М. та зареєстрованим у реєстрі за № 249, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірну квартиру було продано ОСОБА_1 .

З огляду на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2017 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, яке є єдиним її житлом.

У провадженні СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають кримінальні провадження: від 17 листопада 2016 року № 4201641160000098 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, та від 09 лютого 2017 року № 12017040160000322 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Дніпродзержинського МУЮ ОСОБА_4. 25 грудня 2015 року здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 17 серпня 1995 року, виданого Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на підставі розпорядження від 17 грудня 2015 року № 5/511-р. Згідно з даними зазначеного дублікату свідоцтва про право власності на житло спірна квартира приватизована ОСОБА_5 (розпорядження відділу обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому від 17 серпня 1995 року № 01543).

Листом від 21 квітня 2017 року № 87-1978 вих-17 керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури повідомив Кам`янського міського голову про вказане кримінальне провадження та просив надати інформацію щодо перебування спірної квартири у відповідному житловому фонді чи у комунальній власності, а також інформацію про те, чи передавалась зазначена квартира як власність, коли та кому та на підставі яких рішень та документів.

Листом від 26 квітня 2017 року№ 8вих-08/285 Кам`янською міською радою було надано відповідь на запит.

Листом від 01 червня 2017 року № 87-2714 вих-17 керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури повідомив Кам`янського міського голову про представництво міської ради у суді.

Відповідь на цей лист у матеріалах справи відсутня.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Дніпровської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру») (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом).

Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, на яку, серед іншого, посилався заявник в касаційній скарзі, виснувала про те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Ззвертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункти38 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) та від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22).

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43.).

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси територіальної громади порушено внаслідок вибуття майна із володіння громади не з її волі шляхом відчуження цього майна особою, що не мала на нього права власності. Прокурор зазначав, що 21 квітня 2017 року звернувся до Кам`янського міського голови з листом, у якому вказав, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 4201641160000098 за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі в особі Кам`янської міської ради з метою повернення до комунальної власності територіальної громади протиправно вибутого майна.

Виконуючи вимогу частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор 01 червня 2017 року звернувся до Кам`янського міського голови, з листом, у якому повідомив про вжиття Дніпродзержинською місцевою прокуратурою заходів із представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради шляхом звернення до суду з позовом про витребування вказаного майна, належного територіальній громаді м. Кам`янське.

Отже, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 367 382 ЦПК України не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не врахував, що Кам`янська міська рада вже тривалий час знає про необхідність захисту прав держави, проте самостійно не вчиняла дій, для відновлення цих прав, а прокурор дотримався порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», належно не перевірив доводів та заперечень позивача щодо предмету позову по суті.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 рокускасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

О. М. Осіян

В. В. Шипович