№ 207/861/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 207/861/19

провадження № 61-10827св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) Альона Леонідівна, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року у складі судді Подобєд О. К. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, стягнення аліментів.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона є її бабою.

З 2012 року батьки дитини не піклуються про неї, її фізичний і духовний розвиток, не спілкуються з нею, не займаються її вихованням, не турбуються про стан її здоров`я, дитина проживає разом з нею та дідом, які тривалий час надають дитині належний догляд та турботу. Будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини її батьки не надають.

Ураховуючи викладене, посилаючись на вимоги статей 150 164-166 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог (зокрема відмови від позовних вимог про стягнення аліментів), просила суд:

- позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити опіку над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і призначити ОСОБА_1 її опікуном.

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що з 23 липня 2011 року до березня 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року було розірвано.

Під час перебуванню в шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У березні 2013 року йому стало відомо, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 .

Ураховуючи викладене, посилаючись на вимоги статті 136 СК України, ОСОБА_3 просив суд виключити із актового запису від 11 серпня 2011 року за № 470 в книзі реєстрації народжень Баглійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції відомості про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 .

Протокольною ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року зустрічний позов об`єднано з первісним позовом в одне провадження на підставі статті 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, задоволено.

Виключено із актового запису від 11 серпня 2011 року за № 470 в книзі реєстрації народжень Баглійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції відомості про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 .

Зобов`язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради здійснювати контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) років починаючи з дня вступу рішення у законну силу.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що під час розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_2 свідомо систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки такі обставини не підтверджено належними та допустимими доказами. Встановлено, що ОСОБА_2 вживає заходи для належного виконання батьківських обов`язків. Факт небажання ОСОБА_2 йти з дитиною на контакт спростовано під час розгляду справи.

Також у справі відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що поведінка ОСОБА_2 відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї, необізнаність та відсутність коштів для утримання дитини.

У судовому засіданні було вислухано думку дитини, яка зазначила, що біологічну мати вона бачила тільки один раз, не бажає спілкуватись з нею, оскільки ображена не неї за те, що вона її покинула. Бажає проживати з бабою та дідом.

Дослідивши вказане, суд зазначив, що важливими при врахуванні думки дитини є ті обставини, що дитина довгий час мешкає разом із бабою та дідом, також враховується міра набуття дитиною знань, досвіду і розуміння дійсності, усвідомлення сутності проблеми, враховуючи її вік, а тому її поглядам надається менша значимість при оцінці найкращих інтересів, наприклад, в порівнянні з більш дорослою людиною. Тому суд наголосив, що у цій справі думка дитини, хоч і має значення, але в сукупності з іншими обставинами не є вирішальною.

Причиною негативного ставлення дитини до своєї біологічної матері суд вважає не тільки бездіяльність останньої, але і певний психологічний вплив з боку ОСОБА_1 .

Сама по собі довготривалість розлуки матері та дитини не виключає можливості відновлення дитячо-батьківських відносин, особливо з врахуванням того, що ОСОБА_2 категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав та наполягає на своїй участі у вихованні дитини.

Таким чином, суд, співставляючи інтереси окремої особи, в право якої здійснюється втручання (відповідач), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, вважає, що непозбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде кращим заходом для дитини ніж зворотне.

Щодо зустрічного позову, то відповідно до висновку експерта від 27 листопада 2019 року № 924 батьківство громадянина ОСОБА_3 у відношенні дитини ОСОБА_4 виключається, тому наявні підстави для задоволення його позову відповідно до статті 136 СК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходив із інтересів дитини, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності та обґрунтовано встановив, що ОСОБА_1 не надано до суду належних і допустимих доказів свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками.

Також суд взяв до уваги бажання ОСОБА_2 відновити спілкування з дочкою.

Оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, то погіршення особистих стосунків матері і дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав відповідно до статті 164 СК України.

Суд першої інстанції, керуючись інтересами дитини, обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки і поклав на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею своїх батьківських обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) А. Л., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні первісного позову до ОСОБА_2 і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-1945цс17 та постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19 (провадження № 61-13918св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21).

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги думку дитини, яка виявила своє бажання проживати з бабою та дідом, а також зауважила, що не бажає спілкуватися з матір`ю, оскільки її не знає.

Також заявник зазначає про порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) А. Л., строк на касаційне оскарження рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) А. Л., на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року і витребувано із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу № 207/861/19

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) А. Л., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21 квітня 2018 року Південним районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 470, батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 24).

Згідно з рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року у справі № 207/59/14-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1, а. с. 48).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 15 травня 2001 року Андріївською сільською радою Бердянського району Запорізької області, актовий запис № 21, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до довідки голови Квартального комітету Карнаухівської селищної ради міста Кам`янське від 01 серпня 2018 року неповнолітня ОСОБА_4 з 2013 року до теперішнього часу проживає разом з ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 28).

З характеристики, виданої Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 42 від 20 липня 2018 року № 38, вбачається, що ОСОБА_4 відвідувала дошкільний навчальний заклад з трирічного віку. Приводили і забирали її дід та баба. Дід та баба приділяли велику увагу вихованню онуки (т. 1, а. с. 18).

Згідно з характеристикою із Комунального закладу освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 182» Дніпровської міської ради від 31 липня 2018 року № 40 ОСОБА_4 з 2016 року відвідує Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 182, за час відвідування дитячого садка вихованням дитини займалися дід та баба, культурно виховані, доброзичливі, відповідальні люди, приймають активну участь у житті закладу, своєчасно сплачують за харчування та забирають дитину з дитячого садочка (т. 1, а. с. 17).

Відповідно до характеристики учня 1-Б класу, виданої Комунальним закладом освіти «Середня загальноосвітня школа № 91» Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 з 01 вересня 2018 року навчається в 1-Б класі середньої загальноосвітньої школи № 91, показала себе як вихована, доброзичлива, відповідальна дитина. Має достатньо високий рівень знань, необхідний для її віку. Дитину до школи та на підготовчі заняття постійно приводить дід. Ні батька, ні мати дитини ніхто ніколи не бачив. Тільки дід та баба займаються вихованням і навчанням онуки, дуже її люблять, вони разом з нею приймають активну участь в житті класу (т. 1, а. с. 16).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов для проживання малолітньої дитини у будинку АДРЕСА_1 від 18 жовтня 2019 року власником домоволодіння є ОСОБА_1 , зареєстровані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 . Зареєстровані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_9 фактично не проживають в даному домоволодінні близько 7 років поспіль. У будинку є окрема дитяча кімната, в якій наявні ліжко, письмовий стіл, крісло та дитячий куточок для дозвілля, також наявні іграшки, книжки. Таким чином, житлово-побутові умови для проживання дитини задовільні (т. 1, а. с. 226, 227).

Відповідно до інформаційної довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» від 22 червня 2020 року № 100/1-02 згідно з інформацією сімейного лікаря ОСОБА_10 дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з народження разом з бабою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з народження опікується дитиною, відвідує лікаря, виконує лікарські рекомендації. Дитина проходить профілактичні огляди. На диспансерному обліку не перебуває (т. 2, а. с. 100).

З довідки психолога ОСОБА_11 від 13 липня 2020 року вбачається, що 10 липня 2020 року за психологічною консультацією звернулася ОСОБА_1 , оскільки виявила занепокоєння психологічним станом своєї онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу позбавлення її матері ОСОБА_2 батьківських прав. Під час декількох зустрічей із дитиною ОСОБА_4 було проведено діагностичну та консультативну роботу. Під час бесіди з дитиною було з`ясовано, що в даний час вона проживає разом з дідом та бабою і має з ними тісний емоційний зв`язок. Стосовно матері дитина зазначила, що не підтримує з нею стосунків. Умови перебування в матері не вважає комфортними і безпечними. Також в індивідуальній бесіді дитина зазначила, що має виважене бажання проживати разом з дідом та бабою (т. 2, а. с. 120).

Згідно з психологічним висновком, складеним 06 грудня 2021 року психологом Громадської організації «Кристал Сенс» ОСОБА_12 , під час судового засідання 06 грудня 2021 року було проведено опитування дитини ОСОБА_4 , під час якого з`ясовано, що дитина проживає з бабою з трирічного віку, про зазначене спирається на слова баби. Дитина має однобоку інформацію про свою матір, спирається на слова баби. Дитина ізольована від спілкування з матір`ю і це суперечить її інтересам. Дитина має бажання поспілкуватися з матір`ю та з`ясувати, чому мати її покинула і взагалі, чи так це було насправді. У дитини є невирішені логопедичні питання - все це може бути вирішено за допомогою материнської уваги та почуттів (т. 2, а. с. 245).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 20 липня 2020 року № 8-вих20/497 є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ураховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_4 , врахувавши всі докази, заяви, скарги, клопотання, долучені до матеріалів судової справи, беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради від 14 липня 2020 року (т. 2, а. с. 112, 113).

Згідно з актом Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» від 11 червня 2019 року № 387 про проживання без реєстрації ОСОБА_2 з 2013 року проживає в квартирі АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 104).

З довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ІАА № 1177096 вбачається, що за обліком Міністерства внутрішніх справ України громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Софіївки Бердянського району Запорізької області, на території України станом на 27 квітня 2019 року незнятої чи непогашеної судимості не має (т. 1, а. с. 77).

Відповідно до довідки Комунального закладу «Кам`янська міська лікарня № 1» Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає у АДРЕСА_3 , на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, за медичною допомогою не зверталась (т. 1, а. с. 102).

Згідно з актом обстеження умов проживання, погодженого начальником служби у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради, від 13 серпня 2019 року ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_2 , квартира складається з однієї кімнати, стан її задовільний. У кімнаті знаходиться одне ліжко, комп`ютерний стіл, шафа, дитячі речі в обмеженій кількості, окремого ліжка для дитини немає (т. 1, а. с. 160).

25 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Служби у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради із вимогою про повернення малолітньої дитини ОСОБА_4 її матері ОСОБА_2 , на яку її проінформували, що оскільки у провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває справа щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення з неї аліментів, то Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради пропонує ОСОБА_2 звернутися із відповідним клопотанням до суду (т. 1, а. с. 159).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо незаконного, на думку заявників, позбавлення волі ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 179).

Постановою слідчого слідчого відділу Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Агєєва О. В. від 18 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні від 16 жовтня 2019 року № 12019040160001960, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потерпілою у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а. с. 193).

Згідно з висновком експерта Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 27 листопада 2019 року № 924 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, батьківство ОСОБА_3 у відношенні дитини ОСОБА_4 виключається (т. 1, а. с. 234, 235).

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_11 , який є психотерапевтом, пояснив, що під час консультації з неповнолітньою ОСОБА_4 він зробив висновок, що дитина має бажання проживати з дідом та бабою.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_8 знає близько 15 років. Зі слів ОСОБА_1 знає, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з нею, мати дитини участі у вихованні не бере.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову не переглядалося в апеляційному порядку, не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи зміст уточненого первісного позову ОСОБА_1 та касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) А. Л., рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року переглядаються лише в частині вирішення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 та призначення опікуна.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», заява № 41615/07, п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «M.S. v. Ukraine», заява № 2091/13, п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine» («Мамчур проти України»), заява № 10383/09, п. 100).

У якості правової підстави позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 посилалася на пункт другий частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини та статті 150 СК України батьки несуть основну відповідальність щодо виховання та розвитку дитини.

У частині першій статті 151 СК України закріплено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Положеннями частини другої статті 151 СК України передбачено право батьків залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

У частині першій статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

На переважності права саме батьків на особисте виховання дитини, порівняно із вихованням бабою, дідом, наголошено, у тому числі, у практиці ЄСПЛ. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки. Разом з цим, відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року).

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України), - у тому числі позбавлення батьківських прав з підстав та у порядку, що визначені статтею 164 СК України.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості:

- ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками;

- позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України;

- розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і позивачем за первісним позовом те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що поведінка ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками щодо малолітньої дочки ОСОБА_4 , а не збігом життєвих обставин.

У матеріалах справи відсутні докази щодо застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, органів опіки та піклування і органів місцевого самоврядування, а також накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Крім того, ОСОБА_2 вживає заходи для відновлення належного виконання своїх батьківських обов`язків, що підтверджується тим, що 25 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Служби у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради із вимогою про повернення малолітньої дитини ОСОБА_4 її матері ОСОБА_2 , на яку її проінформували, що оскільки в провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває справа щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення з неї аліментів то Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради пропонує ОСОБА_2 звернутися із відповідним клопотанням до суду (т. 1, а. с. 159).

На виконання вимог статті 12 Конвенції ООН про права дитини, статей 3 і 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, (далі - Європейська конвенція 1996 року), частини першої статті 45 ЦПК України і статті 171 СК України у справі, що переглядається, суд першої інстанції під час розгляду справи опитав малолітню ОСОБА_4 (на час розгляду справи в суді першої інстанції малолітній ОСОБА_4 було 10 років) щодо мотивів бажання проживати з бабою та дідом. Під час цього опитування ОСОБА_4 пояснила, що свою біологічну матір вона бачила тільки один раз, не бажає спілкуватися з нею, оскільки ображена на неї за те, що вона її покинула, висловила бажання проживати з бабою та дідом.

У постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 350/1696/19 (провадження № 61-19589св20) Верховний Суд звернув увагу на те, що суд повинен враховувати висловлену думку дитини системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Надаючи відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінку думці ОСОБА_4 , висловленій у судовому засіданні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначив, що важливими при врахуванні думки ОСОБА_4 є ті обставини, що дитина довгий час проживала разом із бабою та дідом, також враховується міра набуття дитиною знань, досвіду і розуміння дійсності, усвідомлення сутності проблеми враховуючи її вік, а тому її поглядам надається менша значимість при оцінці найкращих інтересів, наприклад, в порівнянні з більш дорослою людиною. Тому суди наголосили, що думка дитини, хоч і має значення, але в сукупності з іншими обставинами не є вирішальною.

Причиною негативного ставлення дитини до своєї біологічної матері суди першої та апеляційної інстанцій вважали не тільки бездіяльність останньої, але і деякий психологічний вплив з боку ОСОБА_1 , про який зазначала відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позов ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 75, 76) та під час судового розгляду справи в суді першої інстанції.

Однак зазначене не свідчить про те, що біологічна мати не має права спілкуватись зі своєю дочкою. Сама по собі довготривалість розлуки матері та дитини не виключає можливості відновлення дитячо-батьківських відносин, особливо з врахуванням того, що ОСОБА_2 категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав та наполягає на своїй участі у вихованні дитини.

Крім того, відповідно до психологічного висновку, складеного 06 грудня 2021 року психологом Громадської організації «Кристал Сенс» ОСОБА_12 , під час судового засідання 06 грудня 2021 року було проведено опитування дитини ОСОБА_4 , під час якого виявилось, що дитина проживає з бабою з трирічного віку, про зазначене спирається на слова баби. Дитина має однобоку інформацію про свою матір, спирається на слова баби. Дитина ізольована від спілкування з матір`ю і це суперечить її інтересам. Дитина має бажання поспілкуватися з матір`ю та з`ясувати, чому мати її покинула і взагалі, чи так це було насправді (т. 2, а. с. 245).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в даній справі позивач не довела суду, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та що матір умисно ухилялася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, а тому непозбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде кращим заходом для дитини ніж зворотне. Крім того, з метою захисту інтересів малолітньої ОСОБА_4 , суд першої інстанції попередив ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення з її боку батьківських обов`язків щодо ОСОБА_4 та про можливі наслідки у разі неналежного виконання батьківських обов`язків - позбавлення батьківських прав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) А. Л., про те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-1945цс17 та постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19 (провадження № 61-13918св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги, оскільки висновки у цих справах та у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) А. Л., є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Крім того, переоцінка доказів, згідно з положеннями статті 400 ЦПК України, не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіренко (Іванченко) Альона Леонідівна, залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 та призначення опікуна залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк