Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 208/1256/16-ц

провадження № 61-2747св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєва Надія Олександрівна, Перша кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєва Н. О., Перша кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про визнання угоди недійсною та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача.

Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 1995 року на підставі розпорядження органу приватизації - відділу обліку та розподілу площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська за № 6589 квартира АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_5 .

На підставі зазначеного розпорядження оформлено свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого вказана квартира є власністю ОСОБА_5 . Право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру зареєстровано в «Бюро технічної інвентаризації м. Дніпродзержинська» за реєстровим номером 22194 в книзі № 154.

08 грудня 1995 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Моісеєнко В. Н. та зареєстрований в реєстрі для реєстрації заборон за № 85.

Згідно з договором довічного утримання від 08 грудня 2015 року ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_5 , забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і зберігати за нею можливість безоплатного довічного користування всією квартирою.

Відповідно до листа Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» вих. № 476 від 06 квітня 2016 року згідно з даними інвентаризаційної справи право власності на квартиру АДРЕСА_1 : «первинно було зареєстровано за ОСОБА_5 12.07.1995 р. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.07.1995 р. видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому згідно розпорядженням (наказом) від 05.07.1995 р. № 6589, з 12.12.1995 року по 01.01.2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 08.12.1995 року завіреного державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в реєстрі № 4-6407».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 липня 1996 року, виданого Відділом запису актів громадського стану Виконавчого комітету Заводської ради народних депутатів м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

ОСОБА_2 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я переїхала проживати до своєї доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Догляд за ОСОБА_2 здійснювала її донька та він, як зять.

ОСОБА_2 виконувала права та обов`язки власника квартири АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 як власник оплачувала комунальні платежі за квартиру, що підтверджується відповідними квитанціями, на ім`я ОСОБА_2 було оформлено договори на надання комунальних послуг, надходили квитанції про сплату комунальних послуг, видавалися довідки про склад сім`ї.

Все це, крім правовстановлюючих документів, також підтверджує факт того, що саме ОСОБА_2 була законним власником зазначеної квартири.

Зазначала, що ОСОБА_4 незаконно, достовірно знаючи про те, що право власності оформлено на його ім`я незаконно, на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2015 року відчужив спірну квартиру ОСОБА_3 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, видане Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 08 жовтня 1995 року за реєстром № 4-5216 на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати недійним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 від 17 квітня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н. О., за реєстровим № 232, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- витребувати від ОСОБА_3 , як добросовісного набувача, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_3

20 травня 2016 року ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 08 грудня 1995 року (том 1, а. с. 86-88).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним з моменту вчинення свідоцтво про право власності на спадщину від 08 жовтня 1995 року, видавник Перша дніпродзержинська державна нотаріальна контора, серія та номер: № 4-5216 на ім`я ОСОБА_4 і застосувати наслідки його недійсності;

- визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2015 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н. О. за реєстровим номером 232, укладений між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна -квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнати право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

- витребувати від ОСОБА_3 , як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

- вирішити питання стягнення судових витрат з відповідачів на його користь.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року провадження у справі в частині зустрічного позову ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав:

- за ОСОБА_4 - номер запису про право власності 9399372, вчинений 17 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н. О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 20739128 від 17 квітня 2015 року;

- ОСОБА_3 - номер запису про право власності 9402359 вчинений 17 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н. О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 20745823 від 17 квітня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на час звернення із позовом ОСОБА_2 діяла як власник спірного житла, право власності на яке за нею зареєстровано відповідно до законодавства та правових підстав, які діяли на час його реєстрації, і станом на час розгляду справи по суті ніким її право не оспорено та не скасовано.

Районний суд зазначив, що станом на 04 квітня 1995 року жодна зареєстрована особа у квартирі АДРЕСА_1 , не набувала будь-якого права власності на квартиру АДРЕСА_3 вцілому або в частині, у передбаченому на той час порядку.

Отже, правових підстав, у тому числі з підстав статей 48 49 59 524 525 ЦК УРСР, у редакції станом на 04 квітня 1995 року, щодо переходу не набутого права власності особою, яка на 04 квітня 1995 року була живою, для спадкування за заповітом, який як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_4 не складала, не існувало.

Тому такий правочин, як перехід права власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_4 на підставі оформленого та виданого 08 жовтня 1995 року державним нотаріусом Першою дніпродзержинською державною нотаріальної контори Моісеєнко В. Н. свідоцтва про право на спадщину серії та номер 4-5216 на ім`я ОСОБА_4 за заповітом, укладеним ОСОБА_5 від березня 1994 року за № 4-540, є таким що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, не відповідає вимогам закону, є нікчемним правочином, з моменту його укладення.

Так в розумінні статті 59 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, недійсність такого свідоцтва визначається моментом його складення, тобто 08 жовтня 1995 року і згідно з приписами ЦК УРСР не має жодних юридичних наслідків для сторін.

Виходячи із недійсності підстав для набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , станом на 08 жовтня 1995 року, відсутні будь-які правові підстави і для реєстрації такого права за останнім станом на 17 квітня 2015 року.

З огляду на зазначене, станом на 17 квітня 2015 року ОСОБА_4 не набував буд-яких майнових прав щодо спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , тому в розумінні положень статті 202 ЦК України, не мав підстав для вчинення дій на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків щодо майна, прав на яке ОСОБА_4 не мав, отож і ОСОБА_3 не набула жодних прав та обов`язків за посвідченим договором.

Районний суд дійшов висновку щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину в порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 від 08 жовтня 1995 року, та договору купівлі-продажу квартири за ОСОБА_3 , які згідно з приписами статей 215 ЦК України є нікчемними, а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , та витребування майна вцілому, на користь позивача, без врахування факту набуття на частину спірної квартири ОСОБА_7 прав власності, без визначення часток співвласників майна - квартири АДРЕСА_1 , їх розмірів, без встановлення осіб спадкоємців ОСОБА_7 , які прийняли спадщину після померлого, без проведення експертних досліджень, які сторонами не заявлялися, не є можливим.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було вирішено питання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача спадкоємця (спадкоємців) ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема, ОСОБА_8 або територіальної громади міста Кам`янське, в особі Кам`янської міської ради, у випадку неприйняття спадщини.

Крім того, судом було встановлено, що на час підписання 17 квітня 2015 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) договору купівлі-продажу спірної квартири, покупець ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , який повинен бути залучений до участі у справі, оскільки є співвласником спірної квартири у силу презумпції спільності майна подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати; постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року скасувати повністю та справу в частині відмови у задоволенні його позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_4 на підставі підробленого свідоцтва про право на спадщину продав спірну квартиру ОСОБА_3 .

На час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 діяла як власник спірної квартири, право власності на яке було зареєстровано у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру на підставі договору довічного утримання від 08 грудня 1995 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_10

ОСОБА_5 набула права власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 липня 1995 року № 6589, виданого Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому.

Отже, судом безпідставно відмовлено у захисті прав позивача на майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив у судовому рішенні про необхідність залучення до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_8 та Кам`янську міську раду.

Стверджує про відсутність даних, що спадкоємці ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та територіальна громада м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради порушили, не визнали або оспорили його права, свободи чи інтереси. Порушення його прав має місце з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є відповідачами у справі.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17 та від 11 лютого 2019 року у справі № 761/1989/14-ц (провадження № 61-8св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме, судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Єсіпова К. В. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, відтак оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню.

Посилається на те, що на час звернення до суду з позовом ні ОСОБА_2 , ні її правонаступник - ОСОБА_1 , не мали зареєстрованого права власності на спірну квартиру.

Вважає, що договір довічного утримання від 08 грудня 1995 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , є нікчемним на підставі положень статей 48 49 56 ЦК УРСР (у редакції станом на 1995 рік). ОСОБА_5 розпорядилася всією трикімнатною квартирою, хоча насправді жила та користувалася лише двома кімнатами, а ще одна кімната належала ОСОБА_7 .

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі - ОСОБА_8 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_7 та територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради.

Зазначає, що рішення Виконавчого комітету Заводської районної Ради народних депутатів від 24 травня 1995 року № 90 «Про надання житлової площі громадянам району» є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки у ньому зазначена адреса на АДРЕСА_4 , тоді як предметом спору є квартира АДРЕСА_1 . При цьому зазначений документ отриманий з порушенням встановленого строку подання доказів, без відповідного клопотання про поновлення строку подання доказів та не засвідчений у встановленому законом порядку.

Посилається на те, що хибними є доводи про нікчемність договору довічного утримання від 08 грудня 1995 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Виконавчого комітету Заводської районної Ради народних депутатів № 90 від 24 травня 1995 року «Про надання житлової площі громадянам району», вирішено надати звільнену житлову площу - «… ОСОБА_7 , одинокому, одну кімнату 17,0 кв. м, у комунальній квартирі на АДРЕСА_4 , з метою тимчасового поліпшення житлових умов ОСОБА_11 без виключення з черги…», що підтверджено архівним витягом із Архівного управління Кам`янської міської ради від 09 січня 2020 року № А-04/02-13 (том 2, а. с. 209).

25 травня 1995 року Виконавчим комітетом Заводської районної Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_7 видано ордер на житлове приміщення № 163 від 25 травня 1995 року на житлове приміщення житловою площею 17,0 кв. м, яке складається із однієї кімнати у квартирі АДРЕСА_1 , на підставі рішення РІК № 90 від 24 травня 1995 року (том 2, а. с. 210).

05 липня 1995 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 на підставі розпорядження від 05 липня 1995 року № 6589 (том 1, а. с. 11, том 2, а. с. 69).

12 липня 1995 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 липня 1995 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому згідно з розпорядженням від 05 липня 1995 року № 6589, що підтверджено відповіддю ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 476 від 06 квітня 2016 року (том 2, а. с. 71).

26 листопада 1996 року розпорядженням органу приватизації Державного житлового фонду Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 31 від 26 листопада 1996 року (том 1, а. с. 76, том 2, а. с. 108, том 2, а. с. 213) встановлено, що при оформленні приватизаційних документів на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 у складі сім`ї з однієї особи, ЖЕК «Сфера» допустило помилку в тому, що в дійсності ОСОБА_5 займає дві кімнати житловою площею 37,2 кв. м, документи оформлені на 3-х кімнатну квартиру, а тому орган приватизації державного житлового фонду вирішив:

1. Розпорядження і свідоцтво про право власності № 6589 від 05 липня 1996 року на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 , склад сім`ї: 1 особа, скасувати.

2. Доручити БТІ провести перереєстрацію свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 05 липня 1995 року на дві кімнати житловою площею 37,2 кв. м, в 3-х кімнатній квартирі на ім`я ОСОБА_5 .

3. Звернути увагу директора ЖЕК «Сфера» на недопущення подібних випадків при оформленні документів.

4. Директору МП «Ордер» доручити оформити приватизаційні документи з урахуванням змін на квартиру

АДРЕСА_5 . Організацію виконання даного розпорядження і контроль доручити інспектору відділу по обліку і розподілу житлової площі міськвиконкому.

27 листопада 1996 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, на підставі розпорядження Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради від 27 листопада 1996 року № 8048 видано на ім`я ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на 1 кімнату, площею 20,3 кв. м, розташовану у квартирі АДРЕСА_1 , загальна площа 28,2 кв. м, що підтверджене дублікатом свідоцтва (том 2, а. с. 109), виданого згідно з розпорядженням фонду комунальної власності Дніпродзержинської міської ради від 04 травня 2012 року № 5/266-р.

Відповідно до відповіді на запит адвоката Єсіпової К. В. Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради № 05-07/35 від 11 січня 2020 року (том 2, а. с. 212) підтверджено, що згідно з розпорядженням органу приватизації - Відділу обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому від 26 листопада 1996 року № 21 скасовано розпорядження та свідоцтво про право власності № 6589 від 05 липня 1995 року на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (попереднє найменування м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_5 на склад сім`ї - 1 особа (том 2, а. с. 213). Інформація про отримання ОСОБА_5 або іншою особою свідоцтва про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до розпорядження органу приватизації від 26 листопада 1996 року № 31 департамент не володіє.

Згідно з розпорядженням фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська від 04 травня 2012 року № 5/266-р підготовлено розпорядження про видачу дубліката свідоцтва про право власності на частину квартир у квартирі спільного заселення за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_7 (том 2, а. с. 214-215).

08 грудня 1995 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Моісеєнко В. М., зареєстрований у реєстрі за № 4-6407 (том 1, а. с. 12), відповідно до якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві особової приватної власності квартиру під номером АДРЕСА_1 і складається із приміщень: 26-1 коридору площею 7,2 кв. м, 26-2 кімнати площею 20,3 кв. м, 26-3 кімнати площею 20,2 кв. м; 26-4 кімнати площею 17,0 кв. м; 26-5 уборної площею 5,2 кв. м; 26-6 кухні площею 10,1 кв. м; балкону площею 1,0 кв. м; житлової площею 57,5 кв. м, загальною площею 81,0 кв. м, яка належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська 05 липня 1995 року, а ОСОБА_2 зобов`язалася пожиттєво повністю утримувати ОСОБА_5 .

В період з 12 грудня 1995 року до 01 січня 2013 рік, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору довічного утримання від 08 грудня 1995 року, завіреного державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори в реєстрі № 4-6407, що підтверджено відповіддю ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 476 від 06 квітня 2016 року (том 2, а. с. 71).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 липня 1996 року (том 1, а. с. 13).

З 17 жовтня 1996 року ОСОБА_2 була зареєстрована у АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 вересня 2002 року (том 2, а. с. 211).

16 квітня 2015 року ТОВ «Абонет ХХІ» видана довідка № 000700749 на ім`я ОСОБА_4 про те, що у квартирі АДРЕСА_1 , не зареєстрована жодна особа (том 1, а. с. 61).

Відповідно до встановлених фактів, для реєстрації права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 (попереднє найменування Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, нотаріусу Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвій Н. О., були надані нотаріально посвідчені документи, з яких вбачається, що станом на 1994 рік ОСОБА_5 , маючі право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , заповіла на ім`я ОСОБА_4 належну їй квартиру.

08 жовтня 1995 року державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Моісеєнко В. Н. видано свідоцтво про право на спадщину серії та номер 4-5216 спадкова справа № 465/95 (том 2, а. с. 73) на ім`я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із: 26-1 коридору площею 7,2 кв. м, 26-2 кімнати площею 20,3 кв. м, 26-3 кімнати площею 20,2 кв. м; 26-4 кімнати площею 17,0 кв. м; 26-5 уборної площею 5,2 кв. м; 26-6 кухні площею 10,1 кв. м; балкону площею 1,0 кв. м; житлової площею 57,5 кв. м, загальною площею 81,0 кв. м, яка належала померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому м. Дніпродзержинська 16 лютого 1994 року зареєстрованого № 4141 і зареєстрованого у Дніпродзержинському БТІ зареєстрованого № 21920.

У відповіді Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 04 лютого 2016 року № 62/01-21 зазначено, що неможливо надати копію свідоцтва про право на спадщину від 08 жовтня 1995 року за реєстровим № 1-5216. Щодо реєстрового номеру, то дата видачі документу є 27 жовтня 1995 рік і була вчинена інша нотаріальна від іншої особи. Відповідно до реєстру про вчинення нотаріальних дій нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори від № 4 за 08 жовтня 1995 року дій не вчинялося (том 2, а. с. 72).

У відповіді Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори № 728/01-16 від 29 березня 2016 року зазначено, що архівні справи нотаріальної контори за 1995 рік були передані до Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області, який знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 14 (том 1, а. с. 92).

У відповіді Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 25 липня 2016 року № 812/01-21 зазначено, що спадкової справи за 08 жовтня 1995 року за реєстровим № 4-5216, виданої Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою не має. Згідно з даними з реєстру вчинення нотаріальних дій нотаріуса за № 4 08 жовтня 1995 року нотаріус нотаріальні дії не вчиняв. (том 1, а. с. 117).

17 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н. О. проведена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .

Реєстрація проведена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20739128 від 17 квітня 2015 року (том 1, а. с. 58), підстава про прийняття рішення - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-5216 виданий 08 жовтня 1995 року Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою.

17 квітня 2015 року за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченої 17 квітня 2015 року було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 16-17).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , згідно з яким ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 57,5 кв. м, та загальною площею 81,7 кв. м.

Продавець ОСОБА_4 , як зазначено у договорі, діяв як власник зазначеної квартири, право власності на яку він набув на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 08 жовтня 1995 року за № 4-5216, право власності на кватиру зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17 квітня 2015 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна 620269112104 (том 1, а. с. 48).

28 липня 2015 року ОСОБА_2 подано заяву до Прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська про незаконне заволодіння та відчуження невстановленими особами квартири АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 18), на підставі якої зареєстроване кримінальне провадження в ЄРДР за № 42015040800000037 від 29 липня 2015 року за попередньою правовою кваліфікацією передбаченою частина перша статті 190 КК України.

У межах кримінального провадження процесуального рішення про повідомлення будь-якій особі про підозру не прийнято.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 липня 2015 року у справі № 208/5012/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , третя особа - головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні майном та зняття з реєстраційного обліку, позов задоволено, визнано ОСОБА_2 , ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 , зобов`язано головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області скасувати реєстрацію відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 11 серпня 2015 року (том 1, а. с. 77).

05 вересня 2016 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого зробила розпорядження на випадок її смерті щодо належної їй квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона заповіла ОСОБА_1 (том 1, а. с. 184). Заповіт посвідчений 05 вересня 2016 року у селищі міського типу Кринички Криничанського району Дніпропетровської області приватним нотаріусом Чорною О. В. Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано у реєстрі за № 1111.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 27 вересня 2016 року (том 1, а. с. 131).

Відповідно до довідок «ТОВ «Інфо-Ком» на 28 березня 2005 року, 07 квітня 2007 року, 07 квітня 2008 року та на 07 квітня 2009 року у спірній квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована була одна особа - ОСОБА_2 (том 2, а. с. 169-170).

20 березня 2017 року Першою кам`янською державною нотаріальною конторою проведена реєстрація спадкової справи № 196/2017 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (том 1, а. с. 185).

21 квітня 2017 року постановою державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н. Г. № 264/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за іншою особою. (том 1, а. с. 186).

Відповідно до довідки ТОВ «ЄРЦ КП» № 3/1646 від 29 січня 2020 року право на користування зазначеною спірною квартирою АДРЕСА_1 , мають особи зареєстровані у ній, а саме:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована у квартирі 28 квітня 2015 року;

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований у квартирі 28 квітня 2015 року;

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований у квартирі 28 квітня 2015 року;

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована у квартирі 08 жовтня 2019 року (том 2, а. с. 216).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 61-11168св21).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, а з власної ініціативи суд не наділений такими повноваженнями.

При цьому судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 листопада 1996 року Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, на підставі розпорядження фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради від 27 листопада 1996 року № 8048, ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме - на 1 кімнату, площею 20,3 кв. м, розташовану у квартирі АДРЕСА_1 . Отже, внаслідок смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належну йому на праві власності кімнату у спірній квартирі. Відтак, висновки суду апеляційної інстанції про необхідність залучення до участі у справі як співвідповідача спадкоємця ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , а у випадку неприйняття нею спадщини - територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради на підставі положень статті 1277 ЦК України, є правильними, оскільки результат розгляду цієї справи впливає на права та інтереси зазначених осіб.

Крім того, встановивши, що відповідач ОСОБА_3 , якій на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2015 року належить спірна квартира, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність залучення останнього до участі у справі, оскільки спірна квартира на підставі положень статті 60 СК України може належати до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, проте таких повноважень на стадії апеляційного провадження немає.

Отже, рішення у цій справі може впливати на майнові права ОСОБА_9 .

Апеляційний суд на вказані обставини справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права звернув увагу та врахував, що ОСОБА_8 , а у випадку неприйняття нею спадщини - територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради, та ОСОБА_9 , мають право на відстоювання своїх прав та інтересів у суді, можуть заявити свої заперечення щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .

Не залучивши ОСОБА_8 , а у випадку неприйняття нею спадщини - територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради, та ОСОБА_9 до участі у справі, не отримавши та не оцінивши їхні доводи щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції порушив їхні права на справедливий суд і на ефективний засіб юридичного захисту, передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а суд апеляційної інстанції правильно виправив допущені районним судом помилки.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_5 набула права власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 липня 1995 року № 6589, виданого Відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому, відтак, ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 08 грудня 2015 року була власником спірної квартири вцілому, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлено, що відповідно до розпорядження Відділу обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому від 26 листопада 1996 року № 21 розпорядження та свідоцтво про право власності № 6589 від 05 липня 1995 року на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (попереднє найменування м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_5 на склад сім`ї 1 особа скасовано.

Посилання ОСОБА_1 на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17 та від 11 лютого 2019 року у справі № 761/1989/14-ц (провадження № 61-8св19), колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи № 208/1256/16-ц. Крім того, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав порушення районним судом норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк