Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 208/1866/19
провадження № 61-17443св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кам`янська міська рада Дніпропетровської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі судді Нельге Д. В., від 24 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., від 21 жовтня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав
на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір, ОСОБА_3 . Позивач вказувала, що звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері, вона отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, із посиланням на відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, яке підлягає державній реєстрації. Водночас, надати нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно вона не має можливості, оскільки спірна квартира спадкодавцем приватизована не була. Позивач стверджувала, що за життя її матір проживала у спірній квартирі, була в ній зареєстрована та мала намір квартиру приватизувати.
Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та роз`яснення, викладені у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», позивач просила позов задовольнити, визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки право власності на спірну квартиру спадкодавець за життя не набула, а тому підстави для визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спадкодавцю ОСОБА_3 за життя департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської радибуло відмовлено у передачі квартири в приватну власність з посиланням на невідповідність загальної площі квартири, зазначеної в особовому рахунку квартири, та загальної площі, зазначеної у технічному паспорті. Зазначена відмова у приватизації квартири не оскаржувалася спадкодавцем. Отже права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 за життя не набула.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20 листопада 2020 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 33,5 кв. м, загальною площею 56,6 кв. м.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму
права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
У касаційній скарзі заявник стверджує, що при вирішенні спору суди не надали належної оцінки обставинам справи, не врахували, що спадкодавець за життя не приватизувала квартиру, оскільки існували певні перешкоди, розбіжності у технічній документації, які спадкодавець не встигла усунути. Відмова департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської радиу передачі квартири спадкодавцю у приватну власність не була однозначною, а лише містила посилання на недоліки, які перешкоджали приватизації. Суди не врахували, що за життя спадкодавець висловила волю на приватизацію квартири та розпочала процедуру її приватизації.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що оскарження листа департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради щодо відмови у передачі ОСОБА_3 квартири у приватну власність є її правом, не обов`язком.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно свідоцтва про смерть, виданого 07 травня 2018 року Заводським районним у м. Кам`янське відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 .
Згідно наданих суду Першою Кам`янською державною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Першої Кам`янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері.
Постановою від 26 листопада 2018 року державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на відсутність у неї правовстановлюючого документа на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , заповіт за життя остання не складала.
У відповідності до інформаційної довідки № 206447319 від 09 квітня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Згідно відповіді, наданої 13 квітня 2018 року департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 відмовлено в оформленні приватизації квартири АДРЕСА_1 , з посиланням на невідповідність загальної площі квартири, зазначеної в особовому рахунку на квартиру, та загальної площі, зазначеної у технічному паспорті, а отже неможливість оформлення передачі квартири у приватну власність на підставі наданого пакету документів.
Згідно довідки, наданої 03 жовтня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «ЄРЦ КП», ОСОБА_3 була зареєстрована у вказаній квартирі у період з 24 вересня 1991 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Знята з реєстрації 03 жовтня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
У відповідності до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
За змістом статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі(будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено,що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи:
заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
заява-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.
Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
Для вирішення питання про наявність права вимагати визнання за спадкоємцем права власності на квартиру вирішальне значення може мати встановлення обставин, чи була розглянута в установлений строк заява про приватизацію квартири, чи була відмова відповідного органу приватизації у задоволенні заяви правомірною (чи були наявні заборони для передачі квартири наймачеві).
Судами встановлено, що департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради відмовлено ОСОБА_3 в оформленні приватизації спірної квартири з посиланням на невідповідність загальної площі квартири, зазначеної в особовому рахунку квартири, та загальної площі, зазначеної у технічному паспорті.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, спадкодавцю за життя було відмовлено у передачі спірної квартири в приватну власність, і цю відмову не було оскаржено спадкодавцем за життя, а також не подано повторне звернення про приватизацію квартири.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки всім основним доводам апеляційної скарги, зокрема щодо того, що за життя ОСОБА_3 висловила намір приватизувати квартиру, в якій вона проживала, звернулася до департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради із заявою про оформлення передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , ініціювала процедуру приватизації житлової площі у відповідності до пунктів 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків.
Однак, 13 квітня 2018 року департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради було відмовлено ОСОБА_3 в оформленні приватизації квартири АДРЕСА_1 , з посиланням на невідповідність загальної площі квартири, зазначеної в особовому рахунку на квартиру, та загальної площі, зазначеної у технічному паспорті.
З метою подальшої реалізації свого права на приватизацію квартири та продовження розпочатої процедури приватизації ОСОБА_3 отримала довідку обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської обласної ради від 20 квітня 2018 року № 1262 щодо зміни загальної площі квартири з 40,8 кв. м на 56, 6 кв. м, яка сталася за рахунок добудови прибудови а2-1, що до категорії самочинного будівництва не відноситься, оскільки збудована до 05 серпня 1992 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, приватизацію квартири здійснено не було, рішення органу приватизації не оскаржувалось спадкодавцем.
Апеляційний суд не надав належної оцінки вказаним вище обставинам, зокрема правомірності відмови департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 13 квітня 2018 року № 05-11/1111 в оформленні приватизації квартири АДРЕСА_1 , не встановив наявності заборон на передачу квартири у власність ОСОБА_3 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц).
Враховуючи вищезазначене, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи, оцінка доводів учасників справи не може вважатись належною, а висновки апеляційного суду обґрунтованими.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки вказані недоліки, допущені апеляційним судом, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, із урахуванням висновків, викладених у цій постанови, надати оцінку правомірності відмови у передачі квартири наймачеві у власність в порядку приватизації, існуванню заборон для передачі квартири у власність спадкодавця.
Керуючись статями 402 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович