Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 208/5301/15-ц
провадження № 61-23681св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: адвокат Савко Віталій Вікторович, адвокат Дрожак Юлія Миколаївна,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
представники відповідача: Габрусев Віталій Михайлович, Ковалевський Євген Володимирвич,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір № 0310/0408/71-085, відповідно до якого він отримав кредитні кошти у сумі 50 000 доларів США зі сплатою 11,9 відсотків річних терміном дії до 23 квітня 2023 року включно.
На забезпечення належного виконання зобов`язань між ним та ВАТ «Сведбанк» було укладено іпотечний договір № 0310/0408/71-085-Z-1, предметом якого є належна йому 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Зазначав, що у 2012 році ВАТ «Сведбанк» почав ліквідаційну процедуру, у зв`язку із чим закрилося відділення, де він обслуговувався, що унеможливило виконання ним обов`язків за кредитним договором. У 2013 році йому надійшов лист від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», у якому повідомлялось про передачу права вимоги за кредитним договором зазначеній компанії згідно з договором факторингу.
Вказував, що з метою уникнення шахрайських дій, він перестав виконувати зобов`язання, оскільки доказів заміни кредитора у зобов`язанні йому не надали.
Стверджував, що зобов`язання за кредитним договором № 0310/0408/71-085 він міг не виконувати, оскільки ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не довело права вимоги.
У липні 2015 року він звернувся до адвоката з проханням надати йому інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізнався про переоформлення відповідачем права власності на належну йому квартиру. Отже, вважав дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права власності, оскільки невиконання ним зобов`язань за кредитним договором пов`язане з незаконною поведінкою відповідача, що не надавало підстав набуття права власності на предмет іпотеки.
Ураховуючи уточнення до позовної заяви, ОСОБА_1 просив суд: скасувати запис № 10205206 про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код ЄДРПОУ: 38004195, індексний номер рішення: 22433002 від 26 червня 2015 року, здійснений приватним нотаріусом Суперфіном Б. М., визнати за ним право власності на вказану квартиру та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року у складі судді Рички С. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис № 10205206 про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код ЄДРПОУ: 38004195, індексний номер рішення: 22433002 від 26 червня 2015 року, здійснені приватним нотаріусом Суперфіном Б. М.
Визнано право власності на 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право передачі права власності у порядку, передбаченому законом про іпотеку, не може бути предметом договору факторингу, отже, передача належної позивачеві квартири відбулась безпідставно.
Районний суд зазначив, що невиконання позивачем зобов`язання за кредитним договором було викликане незаконною поведінкою відповідача, що не давало відповідачу підстав набувати право власності на належну позивачеві квартиру.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року в задоволенні заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» задоволено.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що про укладення договору факторингу, договору відступлення за іпотечними зобов`язаннями та зміни кредитора позивач був повідомлений, що підтверджується змістом листа від 14 жовтня 2013 року. Отже, колегія суддів вважала помилковими висновки районного суду про те, що договір факторингу суперечить положенням статті 1078 ЦК України та зазначила, що зобов`язання позивача погасити заборгованість зберігається незалежно від підписання договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами.
Крім того, апеляційний суд вказав, що іпотечний договір є чинним, доказів його оспорення позивач не надавав. З огляду на це, висновки районного суду про безпідставність передачі квартири у власність ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та визнання права власності за ОСОБА_1 є помилковими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак, підлягає скасуванню.
Зазначає, що у справі відсутні докази переходу права вимоги до відповідача, відповідач не надав докази відступлення права вимоги та допустив прострочення кредитора, а відчуження квартири відбулося без згоди власника за валютним кредитом на єдине житло всупереч діючому мараторію. Крім того, вважає, що нотаріус вийшов за межі своїх повноважень, уклавши договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором без вчинення нотаріальної дії та за наявності у реєстрі відповідної заборони.
Вказує, що згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Отже, додаток, як частина договору про відступлення права за іпотечним договором також повинен був бути укладеним у нотаріальній формі.
Стверджує, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено фактичне стягнення майна з боржників, що підтверджується правовим висновком Верховного суду України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1309цс15.
Звертає увагу на те, що за договором факторингу право власності за договором іпотеки не передається, крім того, зобов`язання, передбачені кредитним договором № 0310/0408/71-085, він міг не виконувати, оскільки новий кредитор не виконав обов`язку щодо доведення переведення на нього прав кредитора.
Посилається на те, що дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, були протиправними у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., третя особа - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії (справа № 464/8589/15-ц, провадження № 61-10874сво18).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року касаційне провадження у справі поновлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 644/3116/18 (провадження № 61-23265св19) за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової Алли Валентинівни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року касаційне провадження у справі поновлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 квітня 2008 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна серії ВКК № 699918, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Дніпропетровської області Кир`як С. А., згідно з яким ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8-9).
24 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0310/0408/71-085, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 23 квітня 2023 року. Відповідно до пункту 1.4 договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків за договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 з метою придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 15-20).
24 квітня 2008 року на забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085 між ВАТ «Сведбанк» ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0310/0408/71-085-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 11-14).
28 листопада 2012 року між правонаступником ВАТ «Сведбанк» -- ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, відповідно до якого до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» перейшли права вимоги за кредитними договорами, зокрема кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 (а. с. 93-97).
28 листопада 2012 року правонаступником ВАТ «Сведбанк» -- ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, зокрема за іпотечним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085-Z-1, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .
Договір про відступлення прав за іпотечними договорами посвідчений 28 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. (а. с. 98-100).
14 жовтня 2013 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085 ПАТ «Сведбанк» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно до якого останньому було повідомлено про укладення договору факторингу від 28 листопада 2012 року та проінформовано про заборгованість за кредитним договором (а. с. 21).
18 грудня 2013 року та 03 грудня 2014 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» надіслано листи з вимогою надати копії документів, що підтверджують відступлення права вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085 та за іпотечним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085-Z-1 (а. с. 22-25).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 липня 2015 року № 40322025 власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Запис про реєстрацію права власності здійснено 26 червня 2015 року. (а. с. 5-7).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим відповідно до пункту 46 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З наведено слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 46 Порядку.
Судами встановлено, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відбулася 26 червня 2015 року на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.
При цьому у матеріалах справи наявні надані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б. М. документи, на підставі яких проводилася державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (а. с. 52-155).
Зокрема, серед документів, які підтверджують направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень є свідоцтво від 26 червня 2015 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є., у якому зазначено, що нею 08 травня 2015 року було передано ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення. Така вимога була передана цінним рекомендованим листом зі зворотним повідомленням через ДП «Укрпошта» та повернуто повідомлення про вручення поштового відправлення, підписане Грушою В. В. 19 травня 2015 року (а. с. 61).
Інших документів, які свідчать про направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень, її отримання та документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, матеріали справи не містять.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано ні державному реєстратору, ні суду належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання.
Свідоцтво від 26 червня 2015 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є., не можна вважати належним та допустимим доказом, який підтверджує факт дотримання передбачених статтею 35 Закону України «Про іпотеку» вимог, оскільки доказів отримання ОСОБА_1 зазначеної у свідоцтві вимоги про усунення порушень немає.
З огляду на вказане, ненадання державному реєстратору, зокрема приватному нотаріусу Суперфіну Б. М., всіх передбачених пунктом 46 Порядку документів, свідчить про відсутність підстав у державного реєстратора на вчинення дій по реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).
Крім того, відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Положення статті 517 ЦК України передбачають обов`язок первісного кредитора або нового кредитора повідомити боржника про перехід прав та надати докази такого переходу. Доказами цього можуть бути примірник договору про передання прав, документи, що підтверджують правонаступництво, виконання обов`язку боржника тощо.
Судом встановлено, що 18 грудня 2013 року та 03 грудня 2014 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було надіслано листи з вимогою надати копії документів, що підтверджують відступлення права вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085 та за іпотечним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085-Z-1. Доказів про надання ОСОБА_1 запитуваних документів, матеріали справи не містять.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код ЄДРПОУ: 38004195, індексний номер рішення: 22433002 від 26 червня 2015 року, здійснені приватним нотаріусом Суперфіном Б. М.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на заборону фактичного стягнення майна з боржників, яке передбачене Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки заявником не доведено, що спірне житло використовується ним як місце постійного проживання і що у нього у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Колегія суддів не приймає доводи заявника про те, що додаток, як частина договору про відступлення права за іпотечним договором, на підставі статті 513 ЦК України також повинен був бути укладеним у нотаріальній формі, оскільки у матеріалах справи міститься лише витяг з додатку № 1 до договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року. Додаток № 1 до договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року у матеріалах справи відсутній, отже, касаційний суд позбавлений можливості надати оцінку цим доводам заявника.
Також ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, районний суд, на підставі положень статей 317 319 ЦК України, вважав, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.
З такими висновками районного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Заявивши вимогу про скасування запису про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, позивач намагався захистити своє право власності на квартиру від його порушення іншою особою - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», - за яким таке право було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2015 року.
Скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відновилоправо власності позивача на спірну квартиру.
Отож, підстави для задоволення позовної вимоги про визнання права власності на спірну квартиру відсутні.
З огляду на зазначене, рішення районного суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, вирішуючи спір в частині позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке є правильним по суті спору.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» права власності на спірну квартиру - залишенню в силі.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судом першої інстанції в частині позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру за позивачем, було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При поданні позовної заяви ОСОБА_1 було заявлено одну позовну вимогу про визнання права власності на квартиру. З цієї позовної вимоги ним було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 586 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 1 904,34 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Оскільки колегія суддів відмовляє у задоволенні позову в частині визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що при уточненні (збільшенні) позовних вимог позивачем судовий збір не доплачувався.
Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2017 року скасувати.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року в частині позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , відмовити.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року в частині позовних вимог про скасування запису № 10205206 про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код ЄДРПОУ:38004195, індексний номер рішення: 22433002 від 26 червня 2015 року, здійснений приватним нотаріусом Суперфіном Борисом Михайловичем, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк