ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 208/8463/19
провадження № 61-5495св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
відповідачі: ОСОБА_4 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовами до ОСОБА_4 , третя особа - товариство з додатковою відповідальністю страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - ТДВ СТДВ «Глобус»), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року справу за її позовом об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа - ТДВ СТДВ «Глобус», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Також за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року до участі у справі залучено співвідповідачем публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», яке змінило назву на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПАТ «СК «Українська страхова група»).
Крім того, ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року справу за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ПАТ «СК «Українська страхова група», третя особа - ТДВ СТДВ «Глобус», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ТДВ СТДВ «Глобус», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
29 січня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до суду спільну позовну заяву в новій редакції до ОСОБА_4 , ПАТ «СК «Українська страхова група», яке є правонаступником ТДВ СТДВ «Глобус», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 07 серпня 2017 року об 11 год. 30 хв. на проспекті Аношкіна в місті Кам`янське Дніпропетровської області сталася ДТП за участю ОСОБА_5 , яка керувала автомобілем марки «HONDA CIVIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 , який керував мотоциклом марки «HONDA CB 600F», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок якої останній помер.
Вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року у справі № 208/6164/17 ОСОБА_4 визнано виною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено їй покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Звільнено ОСОБА_4 від відбування основного і додаткового покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки призначеного судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
ОСОБА_6 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також чоловіком ОСОБА_1 та батьком їх дитини - ОСОБА_7 , 2012 року народження.
Висновками Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29 жовтня 2021 року № 15580, № 15581 та від 10 листопада 2021 року № 15582 було встановлено факт заподіяння позивачам моральної шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_6 , а також визначено, що орієнтовний розмір відшкодування цієї шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_2 може складати по 216 мінімальних заробітних плат, а ОСОБА_1 - 324 мінімальних заробітних плат.
За проведення кожної із зазначених експертиз ОСОБА_2 сплатила по 14 709,60 грн.
В результаті вказаної ДТП мотоцикл марки «HONDA CB 600F», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також захисне екіпірування та одяг ОСОБА_6 було знищено, внаслідок чого ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 66 963,39 грн та 5 700 грн.
Крім того, ОСОБА_3 поніс витрати у розмірі 131 692,21 на ритуальні послуги, поховання сина ОСОБА_6 та спорудження пам`ятника.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як власника транспортного засобу - автомобіля марки «HONDA CIVIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ СТДВ «Глобус», правонаступником якого є ПАТ «СК «Українська страхова група», за полісом обов`язкового страхування № АК4576619.
12 грудня 2020 року позивачі звернулися до ТДВ СТДВ «Глобус» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак отримали відмову.
При цьому ОСОБА_4 сплатила ОСОБА_1 112 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю її чоловіка, та 38 000 грн витрат на його поховання.
Враховуючи викладене, позивачі просили:
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 131 692,21 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 216 мінімальних заробітних плат - моральної шкоди;
- стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ПАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 66 963,39 грн на відшкодування матеріальної шкоди;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5 700 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 324 мінімальних заробітних плат - моральної шкоди;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 216 мінімальних заробітних плат та витрати пов`язані із проведенням судово-психологічних експертиз у розмірі 44 128,80 грн.
12 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поповський Д. П. подав до суду заяву, в якій просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «СК «Українська страхова група», а матеріальну шкоду у розмірі 66 963,39 грн стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року вищевказану заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Поповського Д. П. задоволено, провадження у справі в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Українська страхова група», яке є правонаступником ТДВ СТДВ «Глобус», про солідарне стягнення на її корить 66 963,39 грн матеріальної шкоди закрито.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 175 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 131 692,21 грн - матеріальної шкоди та 14 709,60 грн витрат на оплату експертного дослідження. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 175 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 29 419,20 грн витрат на оплату експертного дослідження. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5 700 грн - матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вина ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_6 , підтверджується вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року та постановою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 208/6164/17. Тому відповідач зобов`язана відшкодувати позивачам матеріальну та моральну шкоду, яка завдана їм як матері, батьку та дружині загиблого.
Суд першої інстанції вважав доведеним розмір заподіяної позивачам матеріальної шкоди. Натомість, враховуючи глибину емоційних переживань ОСОБА_1 , яка втратила чоловіка та на її утриманні залишилася малолітня дитина, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які втратили сина, надавши оцінку висновкам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29 жовтня 2021 року № 15580, № 15581 та від 10 листопада 2021 року № 15582, якими підтверджено моральні страждання позивачів, пов`язані з неочікуваною загибеллю ОСОБА_6 , виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі по 175 000 грн кожному, а на користь ОСОБА_1 - 250 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції врахувавши всі фактичні обставини справи, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. При цьому, суд виходив із засад розумності, пропорційності та справедливості. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять змінити оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 216 мінімальних заробітних плат на час винесення судового рішення, а на користь ОСОБА_1 - 324 мінімальних заробітних плат на час винесення судового рішення.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 та в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 641/7033/15, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
10 травня 2023 року справа № 208/8463/19 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мотивована тим, що заявлений ними в позовній заяві розмір відшкодування моральної шкоди ґрунтується на висновках Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29 жовтня 2021 року № 15580, № 15581 та від 10 листопада 2021 року № 15582, які суди безпідставно не врахували.
При цьому, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди майже у 8 разів, суди не навели розрахунків, з яких вони виходили, не звернули увагу на їх доводи про те, що протиправні дії відповідача призвели до незворотних наслідків і відновлення нормального життя після загибелі сина, чоловіка та батька малолітньої дитини фактично неможливо, тобто суди належним чином не оцінили характеру моральних страждань, їх наслідків та інших негативних факторів, виходячи з вимог розумності і справедливості.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року у справі № 208/6164/17 ОСОБА_4 визнано виною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено їй покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Звільнено ОСОБА_4 від відбування основного і додаткового покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки призначеного судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду 84 215,21 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 72 663,39 грн та моральну шкоду в розмірі 900 000 грн.
Згідно з вищевказаним вироком ОСОБА_4 визнано винуватою в тому, що вона 07 серпня 2017 року об 11 годині 30 хвилин, керуючи належним їй автомобілем марки «HONDA CIVIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по крайній правій смузі проспектом Аношкіна зі сторони проспекту Свободи в напрямку проспекту Тараса Шевченка в місті Кам`янське, в порушення вимог пунктів 1.3,1.5, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України, будучи неуважною до дорожньої обстановки та її змін, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру, в районі будинку № 31А перед початком маневру повороту ліворуч не переконалася у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншім учасникам руху, почала виконувати маневр повороту ліворуч на вулицю Медичну, внаслідок чого виїхала на ліву смугу для руху, де сталося зіткнення лівою бічною частиною з мотоциклом «HONDA CB 600F», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався по лівій смузі для руху позаду вказаного автомобіля у попутному з ним напрямку.
Внаслідок зазначеної ДТП водій мотоцикла «HONDA CB 600F» ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила його смерть.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , представника потерпілих - адвоката Гризи О. В. залишено без задоволення, а вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 12 липня 2018 року щодо ОСОБА_5 за частиною другою статті 286 КК України - без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задоволено частково. Вирок Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року в частині вирішення цивільних позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті судові рішення залишено без змін.
ОСОБА_6 на час своєї загибелі мав дружину ОСОБА_1 та батьків - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Згідно з висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 29 жовтня 2021 року № 15580 неочікувана загибель ОСОБА_6 є психотравмувальною для ОСОБА_3 . Внаслідок неочікуваної смерті сина, для нього настали суттєві негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах. Суттєві зміни в його емоційному стані полягають у домінування негативних (астенічних) емоцій горя, відчаю, страхів, почуття самотності. Суттєві зміни в індивідуально-психологічних проявах полягають у пригніченості, пасивності, емоційній нестабільності, загостреній чутливості, роздратованості, відчуженості, високій тривожності, невпевненості у собі та своїх силах, у втраті інтересу до оточуючого, у високій фіксації на психотравмуючій ситуації та знижені стресостійкості. Негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах перешкоджають активному соціальному функціонуванню ОСОБА_3 , як особистості. Орієнтований розмір відшкодування душевних страждань (моральної шкоди) ОСОБА_3 може складати 216 мінімальних заробітних плат.
За висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29 жовтня 2021 року № 15581 неочікувана загибель ОСОБА_6 є психотравмувальною для ОСОБА_2 . Внаслідок неочікуваної смерті сина, для неї, настали суттєві негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах. Суттєві зміни в її емоційному стані полягають у домінуванні негативних (астенічних) емоцій горя, відчаю, страхів, почуття самотності. Суттєві зміни в індивідуально-психологічних проявах полягають у пригніченості, пасивності, емоційній нестабільності, загостреній чутливості, роздратованості, відчуженості, високій тривожності, невпевненості у собі та своїх силах, у втраті інтересу до оточуючого, у високій фіксації на психотравмуючій ситуації та зниженні стресостійкості. Негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах перешкоджають активному соціальному функціонуванню ОСОБА_2 , як особистості. Орієнтований розмір відшкодування душевних страждань (моральної шкоди) ОСОБА_2 може складати 216 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 10 листопада 2021 року № 15582 неочікувана загибель ОСОБА_6 є психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок неочікуваної смерті чоловіка, для неї настали суттєві негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, що полягають у домінуванні негативних (астенічних) емоцій горя, відчаю, страхів, почуття самотності. Суттєві зміни в індивідуально-психологічних проявах полягають у пригніченості, пасивності, емоційній нестабільності, загостреній чутливості, роздратованості, відчуженості, високій тривожності, невпевненості у собі та своїх силах, у втраті інтересу до оточуючого, у високій фіксації на психотравмуючій ситуації та зниженні стресостійкості. Негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах перешкоджають активному соціальному функціонуванню ОСОБА_1 , як особистості. Орієнтований розмір відшкодування душевних страждань (моральної шкоди) ОСОБА_1 може складати 324 мінімальних заробітних плат.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом касаційної скарги рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року оскаржуються лише в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються Верховним Судом лише у вказаній частині.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, завданих позивачам, виходячи з принципів розумності та справедливості, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення їх позову та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі по 175 000 грн кожному, а на користь ОСОБА_1 - 250 000 грн.
У контексті доводів касаційної скарги щодо необґрунтованого зменшення розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.
У справі, яка переглядається, Верховний Суд не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявників в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 та в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 641/7033/15 є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди) та постанова апеляційного суду відповідають вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара