Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 2108/2082/2012
провадження № 61-2839св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області,
відповідачі: ОСОБА_1 , комісія з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області Головного управління Держкомзему у Херсонській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області в особі відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Сіянка В. М. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Ігнатенко П. Я., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2012 року Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області Головного управління Держкомзему у Херсонській області про витребування земельної ділянки із незаконного володіння, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання зареєструвати земельну ділянку за Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області.
Позовну заяву мотивовано тим, що земельна ділянка, площею 0,25 га, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, перебувала у власності територіальної громади Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, проте рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 вересня 2008 року було визнано право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 , зобов`язано відділ земельних ресурсів у Голопристанському районі Херсонської області зареєструвати право власності за ним та видати йому державний акт на право власності на земельну ділянку. Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2011 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 вересня 2008 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області посилалась на те, що підстави, за якими відповідач набув права власності, відпали та з урахуванням зазначеного, а також уточнень позовних вимог просила суд:
визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 949831 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, виданий 01 жовтня 2008 року Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА002360-010872100330;
визнати недійсним договір дарування зазначеної земельної ділянки, укладений 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М. О. 01 жовтня 2010 року за № 2757;
витребувати земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в особі відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування спірної земельної ділянки, відповідно до умов якого право власності на цю земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4
ОСОБА_3 зазначав, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла і він прийняв спадщину після її смерті.
Посилаючись на те, що договір дарування земельної ділянки є дійсним і право власності набуто правомірно, що унеможливлює позбавлення померлої особи та її спадкоємців земельної ділянки та ураховуючи зазначене, ОСОБА_3 просив визнати право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, у порядку спадкування за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 липня 2012 року позовні вимоги Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2017 року заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 липня 2012 року скасовано, справу призначено до нового розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 лютого 2017 року замінено відповідачів: ОСОБА_1 його правонаступником ОСОБА_2 ; комісію з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області Головного управління Держкомзему у Херсонській області - Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області в особі відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.
Ухвалами Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 травня 2017 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 та об`єднано вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом в одне провадження із первісним позовом.
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року позовні вимоги Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області задоволено частково.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, серії ЯЕ № 949831, виданий 01 жовтня 2008 року Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА002360-010872100330.
Витребувано земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили та не скасоване, встановлено неправомірність набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі рішення суду, тобто не у передбачений законом спосіб, тому позовні вимоги про визнання недійсним державного акта на ім`я ОСОБА_1 на право приватної власності на спірну земельну ділянку підлягають задоволенню. Разом із тим, суд першої інстанції вважав, що підлягають також задоволенню позовні вимоги щодо витребування спірної земельної ділянки на користь позивача від ОСОБА_3 у відповідності до частини першої статті 388 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, оскільки рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили та не скасоване, встановлено неправомірність набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі рішення суду, тобто не у передбачений законом спосіб. Також суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що у відповідності до частини першої статті 388 ЦК України наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо витребування спірної земельної ділянки на користь позивача від ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 2108/2082/2012 із Голопристанського районного суду Херсонської області.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
ОСОБА_3 зазначає, що ні ОСОБА_4 , правонаступником прав та обов`язків якої він став, ні правонаступник ОСОБА_1 - син ОСОБА_2 не були учасниками цивільного процесу у справі № 22ц-1466/2011. Учасниками зазначено справи були, зокрема: прокурор Голопристанського району Херсонської області, ОСОБА_1 та Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, що свідчить, на його думку, про різний суб`єктивний склад учасників справи та виключає преюдиційність судового рішення й унеможливлює у подальшому застосування судом фактів та обставин, встановлених цим судовим рішенням при розгляді іншої цивільної справи, учасниками якої є інші особи.
Вважає, що задовольняючи позовні вимоги щодо витребування земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обов`язковою умовою застосування положень статті 388 ЦК України є придбання майна у особи, яка не мала права його відчужувати за оплатним або безвідплатним договором.
ОСОБА_3 зазначає, що спірна земельна ділянка перейшла до нього, сина ОСОБА_4 , не за договором придбання майна, а відповідно до вимог закону, який регулює порядок спадкування, а тому, на його думку, ця земельна ділянка не може бути витребувана за правилами статті 388 ЦК України.
Разом із тим, вважає, що позов подано із пропуском позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими, а касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та Голопристанського районного відділу земельних ресурсів про визнання права власності, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд. Зобов`язано відділ земельних ресурсів у Голопристанському районі Херсонської області зареєструвати за ОСОБА_1 та видати останньому державний акт на право власності на земельну ділянку (а. с. 18-20, т. 1).
На підставі зазначеного рішення суду 01 жовтня 2008 року Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області було видано ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0230, серії ЯЕ № 949831, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1АА002360-010872100330 (а. с. 141, т. 1).
01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., зареєстрованим у реєстрі за № 2757 і вчинено відповідний напис про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_4 на примірнику державного акта серії ЯЕ № 949831 (а. с. 142, 178, 179, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, спадщину після смерті якої прийняв її син ОСОБА_3 (а. с. 180, 182, 188).
Матеріали справи не містять доказів щодо отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну ділянку.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки зазначено ОСОБА_1 (а. с. 132, 133, т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2011 року апеляційну скаргу прокурора Голопристанського району Херсонської області задоволено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання права власності відмовлено (а. с. 9, 10, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 102, т. 1).
Спадщину після смерті ОСОБА_1 прийняв його син ОСОБА_2 (а. с. 105, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається; порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єктаправа власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що належним способом захисту порушеного права власності Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову, а не визнання договору дарування, на підставі якого ОСОБА_3 , як спадкоємець ОСОБА_4 (однієї із сторін укладеного договору дарування спірної земельної ділянки), набув право власності на земельну ділянку, недійсним.
Згідно із положеннями статті 388 ЦК України власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за наявності одночасно трьох умов: набувач має стати добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника: майно має бути придбане за гроші, власник має втратити володіння цим майном із власної волі.
Вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій наявності одночасно цих трьох умов не було встановлено, а також їх не було доведено відповідачем ОСОБА_3 .
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що у відповідності до вимог чинного законодавства Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області рішення щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не приймалося і позивача поза її волею було позбавлено права власності на належну їй земельну ділянку та ураховуючи те, що ОСОБА_1 не мав права відчужувати цю земельну ділянку, у зв`язку із тим, що набув на неї право власності всупереч закону і правова підстава набуття права власності, а саме рішення суду, скасоване, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для витребування спірного майна на користь позивача із незаконного володіння ОСОБА_3 .
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).
При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що спірний державний акт, який був виданий на підставі скасованого рішення, є недійсним.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено позовну давність є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович