Постанова

Іменем України

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 210/2728/20

провадження № 61-21125св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Криворізька міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Ступак С. В. від 07 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., від 21 жовтня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Криворізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона офіційно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 19 лютого 1982 року. Вказувала, що спірний будинок був нею придбаний за усною домовленістю про купівлю-продаж з попереднім користувачем цього будинку ОСОБА_2 , яка відповідно до копії зведеного оціночного акту була зазначена власником домоволодіння. ОСОБА_1 посилалася на те, що на цей час правовстановлюючі документи про право власності на вказане домоволодіння та правовстановлюючі документи про право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок, у неї відсутні. Складений лише технічний паспорт на житловий будинок та технічний звіт з топографо-геодезичних робіт по домоволодінню, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначала, що вона неодноразово зверталась до виконавчого комітету Криворізької міської ради з клопотаннями про отримання у власність і користування земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 стверджувала, що відповідач протиправно здійснював відписки та не вирішив питання щодо надання земельної ділянки у відповідності до норм статей 116 119 121 122 123 125 Земельного кодексу України.

Із урахуванням зазначеного, позивачка просила визнати протиправними дії (бездіяльність) виконавчого комітету Криворізької міської ради в частині відмови у клопотанні про отримання нею безоплатно у власність земельної ділянки розміром 0,1 га із земель комунальної власності по АДРЕСА_1 та зобов`язати виконавчий комітет Криворізької міської ради вирішити питання про передачу їй із земель комунальної власності безоплатно у власність земельної ділянки розміром 0,1 га, яка знаходиться за вищевказаною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду. Позивачка не надала доказів на підтвердження права власності на будинок. Крім того суд першої інстанції зазначив, що необхідною умовою визнання судом права власності на нерухоме майно є деталізація такого об`єкту нерухомого майна (номер ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, тощо), однак позивачкою таких доказів до суду не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щосуд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки право здійснювати розпорядження землями комунальної власності належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона дійсно є власником будинку, який розташований на спірній земельній ділянці. Такі докази також не надавались позивачкою при зверненні до відповідача з клопотанням про отримання у власність і користування земельної ділянки. Окрім зазначеного, апеляційний суд зауважив, що позивачкою не було уточнено позовну заяву, а позовні вимоги були заявлені до виконавчого комітету Криворізької міської ради, а не до Криворізької міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявницявказує, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог. Вважає, що відповідач діяв протиправно, не вирішив питання щодо надання земельної ділянки по суті у відповідності до норм статей 116 119 121 122 123 125 ЗК України. При цьому органи місцевого самоврядування рекомендували їй звернутися до суду. Заявниця стверджує, що протиправними діями відповідача порушуються її права на отримання у власність земельної ділянки, на якій розташований належний їй будинок.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Криворізька міська рада посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19 лютого 1982 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями, зазначеними у паспорті серії НОМЕР_1 , виданому на ім`я позивачки.

30 грудня 2010 року за підписом начальника КП ДОР «Криворізьке БТІ» Довгаль В. В. було складено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У технічному паспорті відомості щодо власника будинку зазначено: кор. ОСОБА_1

20 грудня 2019 року на замовлення ОСОБА_1 приватним підприємством «Глобус - ММ» було складено технічний звіт з топографо-геодезичних робіт по АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа за підписом начальника управління містобудування і архітектури виконкому Криворізької міської ради Гнатковського П. П. за №10/1206-09 від 05 червня 2012 року позивачці повідомлено про те, що будівлі та споруди, побудовані без дотримання норм і правил, а також не в установленому законом порядку, вважаються самочинно збудованими об`єктами нерухомості, отже житловий будинок «А-1», сарай «Б», вбиральна «Г», літній душ «Д», літня кухня «Е» відносяться до самочинно збудованих об`єктів. У вказаному листі рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду.

Листом за підписом заступника начальника управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради Сагуйченко В. І. № 185 від 25 листопада 2014 року повідомлено ОСОБА_1 , що за дорученням в. о. міського голови - секретаря міської голови Маляренка С. В. питання про набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) розглянуто, вказано, що вона має право за рішенням суду здійснити перехід права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Роз`яснено порядок оформлення правоустановчих документів.

Листом за підписом в. о. директора департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Криворізької міської ради Бризецького О. Ф. № К-2721-П від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що питання передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) буде винесено на розгляд міської ради у разі встановлення правового статусу споруд, розміщених на цій земельній ділянці.

Відповідно до листа за підписом в. о. директора департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Криворізької міської ради Горбачової Л. М. № К-10639-П від 22 жовтня 2019 року, складеного за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , останнім роз`яснено вимоги статті 344 Цивільного кодексу України та повідомлено, що після оформлення права власності на житловий будинок з метою оформлення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 необхідно звернутися: до землевпорядної організації, яка має відповідну ліцензію, для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та до адміністратора управління з питань надання адміністративних послуг виконкому міської ради в Центрі адміністративних послуг «Віза» для видачі рішення міської ради про передачу у власність, а також надати наступні документи: технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення (частина перша статті 118 ЗК України).

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У відповідності до частин першої, четвертої, шостої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною другою статті 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, доводи позивачки та підстави заявлених позовних вимог, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачкою не було доведено протиправності дій чи бездіяльності Криворізької міської ради.

Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що вона у встановленому законом порядку зверталася до Криворізької міської ради із питання надання у власність земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 . Усі письмові звернення позивачкою були подані через загальну канцелярію і були розглянуті міською радою у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Позивачкою також не надано відомостей, які б дозволяли ідентифікувати спірну земельну ділянку, на яку вона претендує, зокрема межі та кадастровий номер земельноїділянки.

Слід зазначити, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності в силу закону належить до виключної компетенції місцевої ради та не може бути делеговане суду.

Вирішуючи спір, суди попередніх обґрунтовано виходили із того, що позивачка не довела, що вона, із урахуванням положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, має право на набуття у власність земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що будинок перебуває у її власності. Судами встановлено, що будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , придбаний позивачкою за усною домовленістю про купівлю-продаж з ОСОБА_2 , як попереднім користувачем. При цьому частиною першою статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи викладене, слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про те, щопозовні вимоги ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного судувід 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян С. Ф. Хопта