Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 210/4291/16-ц

провадження № 61-11093св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна в особі Міністерства юстиції України, Державна казначейська служба України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - прокуратура Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 рокуу складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. та касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2017 року у складі судді Чайкіної О. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України (Казначейство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.

Позов обґрунтований тим, що стосовно неї 12 березня 2012 року слідчий прокуратури Центрально-Міського району міста Кривого Рогу порушив кримінальну справу за частиною першою статті 368 та частиною першою статті 366 КК України.

Досудове розслідування у справі закінчено 27 квітня 2012 року, і справа направлена спочатку до Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу, а потім за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу.

Позивач обвинувачувалась у тому, що 05 березня 2012 року, працюючи на посаді директора Міського комунального закладу культури «Народний Дім» (далі - МКЗК «Народний Дім»), займаючи в комунальному закладі відповідно до статуту посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих, а також адміністративно-господарських функцій, тобто будучи посадовою особою, з корисливих мотивів начебто отримала хабара за виконання в інтересах особи, що дає хабар, а також в інтересах третьої особи дій, пов`язаних з використанням службового становища, а також здійснила службове підроблення. У квітні 2012 року відсторонена від займаної посади - директора МКЗК «Народний дім» на період досудового та судового слідства.

У зв`язку з відстороненням від посади директора з 10 квітня 2012 року переведена на посаду керівника вокального колективу з навантаженням 0,5 ставки в цьому комунальному закладі і перебувала на цій посаді до квітня 2015 року.

11 березня 2015 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження стосовно позивача за частиною першою статті 366 КК України закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Судовий розгляд кримінальної справи за частиною першою статті 368 КК України в суді першої інстанції тривав до 18 грудня 2013 року і постановою від зазначеної дати Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу повернув кримінальну справу для проведення додаткового розслідування. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року постанова Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2013 року залишена без змін. 19 березня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014040770000018.

Постановою слідчого СВ Центрально-міського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 13 червня 2014 року на підставі статті 110, пункту 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження № 42014040770000018 від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.

Вказана постанова 14 серпня 2014 року скасована постановою прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рогу.

Повторно постановою слідчого СВ Центрально-міського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 03 вересня 2014 року на підставі статті 110, пункту 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження № 42014040770000018 від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути за рахунок коштів державного бюджету на відшкодування завданої моральної шкоди 600 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати у справі компенсовано за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 368 КК України, тривалим кримінальним провадженням проти позивача (30 місяців) та надалі закриттям кримінального провадження за частиною першою статті 368 КК України з реабілітуючих підстав, застосуванням під час досудового розслідування стосовно позивача запобіжного заходу у вигляді відсторонення від посади ОСОБА_1 завдано моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2017 рокускасовано, ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 60 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати у справі компенсовано за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала під слідством з березня 2012 року до вересня 2014 року - 29 місяців та 24 дні, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим за 48 000,00 грн (1 600 грн х 30 місяців). Встановлення того факту, що розмір морального відшкодування не може бути меншим за 48 000,00 грн, не позбавляє суд визначити цей розмір у більшому розмірі. Враховуючи тривалість перебування позивача під слідством і судом, глибину її переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, відсторонення позивача від займаної посади, вимушені зміни у житті у зв`язку з цим, з урахуванням вимог розумності і справедливості, встановлення спеціальним законом мінімальних розмірів відшкодування шкоди, суд задовольнив позов частково у розмірі 60 000,00 грн, які підлягають стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на користь позивача на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2018 року Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребовано цивільну справу.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скаргаДержавної казначейської служби України обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення не грунтуються на належних та допустимих доказах, суд неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення у справі, та не застосував законодавство, яке поширюється на спірні правовідносини.

Суди не звернули уваги, що Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенцій, визначених Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення).

Відповідно до Положення Казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

Право позивача на відшкодування шкоди є наслідком незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, отже, відшкодування шкоди повинно відбуватися в розмірах і порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Мінімальна заробітна плата як розрахункова величина відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» застосовується у розмірі 1 600,00 грн.

Суди не проаналізували, чи дійсно позивачу завдано страждань (фізичних, душевних або психічних), та не зазначили, у чому конкретно вони полягали, не дослідили характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення).

Суди не з`ясували наявності моральної шкоди, не обгрунтували розміру моральної шкоди, що суперечить вимогам законодавства України.

Суди не звернули уваги, що порушення кримінальної справи відбулося внаслідок ознак злочину у діях позивача.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що постановою слідчого СВ Центрально-міського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 13 червня 2014 року на підставі статті 110, пункту 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження № 42014040770000018 від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.

Вказана постанова 14 серпня 2014 року була скасована постановою прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рогу.

Повторно постановою слідчого СВ Центрально-міського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 03 вересня 2014 року на підставі статті 110, пункту 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження № 42014040770000018 від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що мінімальний розмір заробітної плати на час розгляду справи в суді першої інстанції становив 3 200,00 грн, тому неправильно провів розрахунок моральної шкоди.

Загалом позивач була відсторонена від займаної посади 36 місяців. Обсяг суттєвих страждань та переживань вона оцінює у 600 000,00 грн.

Позивача не було повідомлено про перелік вимог, на які вона має право розраховувати у зв`язку із закриттям справи на стадії дізнання і попереднього слідства.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з частиною третьою статті 13 Закону провадиться, виходячи з не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд помилково вважав, що при визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди необхідно застосовувати пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1 600,00 грн. Зазначений Закон не підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи, оскільки ця правова норма застосовується тільки для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. У цьому випадку йдеться про виплати працівникам, а не про відшкодування шкоди, оскільки в зазначеному розділі прямо передбачені випадки, коли мінімальна заробітна плата в сумі 3 200,00 грн не застосовується.

Доводи інших учасників справи

У червні 2018 року прокуратура Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , зазначаючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відшкодування шкоди здійснюється з Державного бюджету України незалежно від вини особи, яка її завдала, відповідно до частини другої статті 1167, статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

З огляду на тривалість перебування позивача під слідством і судом, глибину її переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, відсторонення позивача від займаної посади, вимушені зміни у житті у зв`язку з цим, з урахуванням вимог розумності і справедливості, встановлення спеціальним законом мінімальних розмірів відшкодування шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційні скарги у цій справі подані у лютому 2018 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку залишити касаційну скаргу Державної казначейської служби України без задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що12 березня 2012 року старшим слідчим прокуратури Центрально-Міського району міста Кривого Рогу Подгорцем С. В. порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 368 та частиною першою статті 366 КК України.

Згідно з постановою старшого слідчого прокуратури Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Погорця С. В. від 23 квітня 2012 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за частиною першою статті368 КК України за ознаками отримання посадовою особою в якому б то не було вигляді хабаря за виконання в інтересах особи, що дає хабар або в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища та за частиною першою статті 366 КК України за ознаками складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Відповідно до розпорядження Криворізького міського голови від 10 квітня 2012 року № 90-р ОСОБА_1 відсторонена від посади директора міського комунального закладу культури «Народний дім» на період досудового та судового слідства.

Згідно з постановою слідчого СВ Центрально-Міського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Остапенко К. Ю від 03 вересня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 березня 2014 року за № 42014040770000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України - у зв`язку з встановленою відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції встановив період перебування ОСОБА_1 під слідством: з березня 2012 року до вересня 2014 року - 29 місяців та 24 дні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали своїх офіційні повноваження.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведений у частині першій статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 1166 1174 1176 ЦК України, для покладення на Казначейство відповідальності за моральну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю СВ Центрального-міського РВ КМУ ГУ МВС України. Суд встановив, що прийнятими рішеннями слідчого СВ Центрального-міського РВ КМУ ГУ МВС України та їхньою тривалою бездіяльністю, неодноразовим закриттям кримінальних проваджень позивачу завдано моральної шкоди.

З такими висновками погодився і апеляційний суд, проте, врахувавши положення статті 23 ЦК України, зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Суди встановили, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з безпідставним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 368 КК України, тривалим кримінальним провадженням проти неї (30 місяців) та закриттям кримінального провадження за частиною першою статті 368 КК України з реабілітуючих підстав, застосуванням під час досудового розслідування стосовно позивача запобіжного заходу у вигляді відсторонення від посади.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Законурозмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд апеляційної інстанції, на момент розгляду справи судом визначив як розрахункову величину мінімальний розмір заробітної плати у сумі 1 600,00 грн.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн.

Верховний Суд зазначає, що відшкодування моральної шкоди позивачу не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, тому суд апеляційної інстанції не мав підстав для застосування цієї норми.

Оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з січня 2017 року становить 3 200,00 грн, то, враховуючи перебування ОСОБА_1 під слідством з березня 2012 року до вересня 2014 року - 29 місяців 24 дні, розмір відшкодування моральної шкоди становить 3 200,00 * 30 = 96 000,00 грн. Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині визначення розміру моральної шкоди є необґрунтованими і судове рішення суду апеляційної інстанції необхідно змінити.

Верховний Суд зауважує, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, що надає фізичній особі право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених Законом.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що вона перебувала під слідством 36 місяців, не знаходять свого підтвердження, оскільки, як встановлено судами період перебування ОСОБА_1 під слідством з березня 2012 року до вересень 2014 року становить 29 місяців та 24 дні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необгрунтованими, зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України є необґрунтованими, зводяться до незгоди із судовим рішенням, власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі Державної казначейської служби Українина те, що суди не проаналізували, чи дійсно позивачу завдано страждань (фізичних, душевних або психічних), та не зазначили, у чому конкретно вони полягали, не дослідили характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), спростовується провадженням слідчих дій у період з березня 2012 року до вересня 2014 року та закриттям провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.

Доводи касаційної скарги Державної казначейської служби Українимістять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх спростував. Моральна шкода, завдана органами досудового слідства є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, зокрема суд стягнув кошти на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на підставі статей 1174 1176 ЦК України.

Доводи касаційної справи щодо відшкодування шкоди за рахунок Казначейства і не пред`явлення до нього вимог, не мають правового значення з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 641/8857/17.

У справі № 641/8857/17, провадження № 14-514 цс 19 Велика Палата Верховного Суду залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції необхідно змінитив частині визначення розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. В іншій частині оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року змінити, збільшити суму відшукодування ОСОБА_1 моральної шкоди до 96 000,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко