Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 210/605/15-ц

провадження № 61-18303св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Глазуновою Аліною Миколаївною, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року у складі судді Літвіненко Н. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог, рішення по суті спору та вимог заяви

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та його поручителя - ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 у розмірі 50 950,13 доларів США, що еквівалентно 804 607 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у вказаній справі.

Заява обґрунтована тим, що на виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист від 18 листопада 2015 року.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив своє право вимоги за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 іншому кредитору - Товаритсву з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

При цьому, 22 березня 2019 року ОСОБА_2 надав заяву про надання своєї згоди та не заперечував проти відступлення права вимоги за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Черник О. П. та зареєстровану в реєстрі за № 572.

27 березня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та нею було укладено договір відступлення права вимоги № 27-03/19/1, відповідно до якого новим кредитором за вказаним кредитним договором є вона.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд замінити стягувача у справі № 210/605/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та його поручителя - ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 у розмірі 50 950,13 доларів США, що еквівалентно 804 607 грн з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.

Замінено стягувача під час виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2015 року у справі № 210/605/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та його поручителя - ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 у розмірі 50 950,13 доларів США, що еквівалентно 804 607 грн з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_1 .

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до укладеного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» передало, а ОСОБА_1 прийняла право вимоги за кредитним договором від 15 вересня 2008 року, сплативши ціну права вимоги та одержавши право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині заміни солідарного боржника за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 з поручителя ОСОБА_1 на стягувача ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 , уклавши з ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» договір відступлення права вимоги № 27-03/19/1 за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 та повністю сплативши вартість права вимоги та інші платежі за домовленістю сторін набула статусу нового кредитора за цим кредитним договором, тобто із солідарного боржника стала новим стягувачем, тому її вимогу щодо заміни солідарного боржника за кредитним договором - поручителя ОСОБА_1 , на стягувача ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав зайвою, такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що заявник довела перехід права вимоги за кредитним договором до неї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Глазунова А. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні. Зазначає що фізична особа - ОСОБА_1 , не може бути стороною валютного кредитного договору, оскільки вона не є юридичною особою, не включена до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема щодо фінансових послуг та операцій, тому договір про відступлення права вимоги від 27 березня 2019 року, на його думку, є нікчемним.

Крім того, судами було замінено сторону виконавчого провадження за відсутності відкритого виконавчого провадження, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено 22 липня 2020 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції.

Також вказує на те, що суди не врахували, ш в матеріалах справи відсутній договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колесніченко І. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не впливають на правильність вирішення судами питання про заміну стягувача у справі, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

25 січня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Глазунової А. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частин першої та другої 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного чи приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у справі № 210/605/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та його поручителя - ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 у розмірі 50 950,13 доларів США, що еквівалентно 804 607 грн, з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до укладеного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» передало, а ОСОБА_1 прийняла право вимоги за кредитним договором від 15 вересня 2008 року, сплативши ціну права вимоги та одержавши право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань.

Доводи касаційної скарги про те, що наданий заявником договір про відступлення права вимоги є нікчемним, оскільки укладено з фізичною особою, не заслуговують на увагу.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп» було укладено саме договір відступлення права вимоги, а не договір факторингу, тому твердження про його нікчемність, є безпідставними. При цьому, вказаний договір про відступлення права вимоги не був визнаний судом недійним.

Посилання заявника на відсутність в матеріалах справи договору про перше відступлення права вимоги, не спростовує правильність висновків судів попередніх інстанції та не впливає на вирішення питання, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено та не заперечувалось сторонами, що первісний стягувач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив своє право вимоги за кредитним договором від 15 вересня 2008 року № 014/3660/151875/74 іншому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп». Вказана обставина не спростовується й у касаційній скарзі представника ОСОБА_2 - адвоката Глазунової А. М., а ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові рішення не оскаржував.

Доводи заявника про те, що судами було замінено сторону виконавчого провадження за відсутності відкритого виконавчого провадження також не впливає на правильність оскаржуваних судових рішень.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Аналогічний висновок висловлений і Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Глазуновою Аліною Миколаївною - залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець