Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 211/1743/17
провадження № 61-1335св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 звернулися до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз») про визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз» здійснити за власний рахунок забезпечення та установку індивідуальних газових лічильників.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2500 між ними та ПАТ «Криворіжгаз» був укладений Типовий договір на постачання природного газу споживачам. Доказом факту приєднання всіх споживачів до типового договору розподілу природного газу вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий газ.
Мешканцями будинку АДРЕСА_1 були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких, з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним споживачем фактично спожитого об`єму газу, було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Проте листом від 06 лютого 2016 року ПАТ «Криворіжгаз» повідомило, що у товариства не передбачено фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку, де вони мешкають.
Посилаючись на неправомірність такої відмови з огляду на те, що відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» ПАТ «Криворіжгаз» зобов`язане забезпечити комерційний облік кожному споживачу будинку АДРЕСА_1 , просили:
- визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»;
- зобов`язати ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» за свій рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їх квартирах індивідуальних газових лічильників, як побутовим споживачам природного газу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2018 року у складі судді Ніколенко Д. М. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивачів суперечать положенням діючих нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Обов`язок забезпечення саме індивідуальними лічильниками газу не передбачений ні Законом, ні Кодексом газорозподільних систем, ні умовами Типового договору розподілу природного газу, укладеного з позивачами, ні Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Крім того, суд зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку» передбачено, що у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 задоволено частково.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 22 травня 2018 року скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано за побутовими споживачами природнього газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 право на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».
Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок у строк до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання за кожним із позивачів, як за побутовими споживачами природнього газу, права на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та, зобов`язуючи останнього встановити лічильники у строк та порядок, передбачений Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», апеляційний суд виходив із того, що позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, в тому числі безпосередньо індивідуальних та не відмовлялися від встановлення квартирних лічильників газу, тому відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами.
Керуючись частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суд вважав, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу і він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.
Суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, оскільки на момент ухвалення рішення у даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 подали касаційну скаргу, в якій просять частково скасувати постанову апеляційного суду та зобов`язати ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу; в інших частинах оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин в частині зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок в строк до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників. Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Побутовими споживачами природного газу заявлено вимоги про зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок, в строк до 01 січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальні газові лічильники. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-УІ зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржуються лише у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок у строк до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу. В іншій частині не оскаржується, тому у касаційному порядку не переглядаються.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ПАТ «Криворіжгаз» подало відзиви, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до частини першої статті 6 Закону «Про забезпечення комерційного обліку газу» відповідач зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуального лічильника газу для населення, який використовується для приготування їжі, до 01 січня 2021 року, так як розгляд справи по суті завершився після внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року поновлено позивачам строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 211/1743/17.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року справу № 211/1743/17 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи
Встановлено, що позивачі є споживачами природного газу, а ПАТ «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ.
Позивачі проживають в будинку АДРЕСА_1 , приєдналися до Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.
29 грудня 2016 року позивачі, як мешканці будинку АДРЕСА_1 та побутові споживачі природного газу, звернулись до ПАТ «Криворіжгаз» з заявою про встановлення в їх квартирах індивідуальних приладів обліку газу (лічильників).
На їх звернення 06 лютого 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» повідомило, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі зазначеного будинку за кошти ПАТ «Криворіжгаз» планом не передбачено та запропоновано врегулювати відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу.
Вважаючи відмову відповідача неправомірною з огляду на те, що відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» ПАТ «Криворіжгаз» зобов`язане забезпечити комерційний облік кожному споживачу будинку АДРЕСА_1 , позивачі просили захистити їх порушене право.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) зроблено висновок, що «зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам. Законним, обґрунтованим та справедливим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову, а саме: визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнання, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам - позивачам; визнання, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону № 3533-VI».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 524/7637/16-ц (провадження № 14-470цс19) вказано, що «відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Питання щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18). За результатом розгляду вказаної справи було прийнято постанову від 07 листопада 2018 року та викладено такі правові висновки. Зі змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Таким чином, позивач правомірно просив встановити йому індивідуальний газовий лічильники, а не загальнобудинковий, як на те наполягав відповідач, тому в ПАТ «Кременчукгаз» не було законних підстав для нарахування йому об`ємів природного газу в розмірі граничної місячної норми споживання на одну особу, визначеному в Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2020 року в справі № 212/7490/17-ц (провадження № 61-1511св19) вказано, що «вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитись фінансування робіт з оснащення позивачів лічильниками газу, апеляційний суд правильно вважав, що, саме, на відповідача покладено обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. При цьому, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції на час розгляду справи, а не на час виникнення спірних правовідносин, де зазначався строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року, а так як відповідачем було відмовлено у встановленні таких лічильників, - позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню в повному обсязі, як законні та обґрунтовані. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 214/2435/17. Враховуючи те, що за час розгляду справи в Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» були внесені зміни, зокрема і в статтю 6 цього Закону, якою передбачається строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, апеляційним судом правильно застосовано указаний Закон оскільки спірні правовідносини є триваючими».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 210/5132/19 (провадження № 61-4893св20) зазначено, що «стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов`язок газорозподільної організації встановити лічильники газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року. Аналіз положень вказаного Закону свідчить про те, що Оператор ГРМ звільняється від обов`язку встановити лічильник газу для населення лише у випадку відмови побутового споживача від встановлення Оператором ГРМ лічильника газу чи самостійного встановлення побутовим споживачем лічильника газу із подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Із урахування наведеного відмова встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів».
З урахуванням наведеного, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції на час розгляду справи, а не на час виникнення спірних правовідносин, де зазначався строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, а так як відповідачем було відмовлено у встановленні таких лічильників, - позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню в повному обсязі, як законні та обґрунтовані.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17.
Враховуючи те, що за час розгляду справи в Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» були внесені зміни, зокрема і в статтю 6 цього Закону, якою передбачається строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, апеляційним судом правильно застосовано указаний Закон оскільки спірні правовідносини є триваючими.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун