Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 212/2311/19
провадження № 61-526св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року у складі судді Борис О. Н. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення і встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року позивачі звернулись з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»), та товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення і встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.
Позов обґрунтований тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 між позивачами та ПАТ «Криворіжгаз» був укладений публічний Типовий договір з постачання природного газу споживачам. Виконуючи всі умови цього договору, споживачі регулярно оплачували рахунки ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про сплату послуг за договором в терміни, визначені в рахунках. В свою чергу ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку перестало виконувати свої зобов`язання, визначені пунктом 6.2 даного договору в частині забезпечення споживачів безперервним постачанням природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором та забезпечення належної якості надання послуг з постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору.
В листопаді 2016 року ПАТ «Криворіжгаз» встановило позивачам на будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу.
У лютому 2017 року позивачам стало відомо, що ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01 грудня 2016 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу.
ПАТ «Криворіжгаз» не уклав договору на зняття показань будинкового вузла обліку, не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт первинних показників лічильника та вводу лічильника в експлуатацію.
Тому позивачі вважають, що відповідач ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» неправомірно нараховує плату за спожитий природний газ. У зв`язку із численними порушеннями процедури вводу в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу існує вірогідність у завищенні фактичних показань лічильника з метою покладення на позивачів додаткових витрат за спожитий природний газ. Фактично ПАТ «Криворіжгаз» усунуло позивачів від процедури щомісячного зняття показань загальнобудинкового прибору обліку газу.
Вищевказані дії ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» позивачі вважають незаконними, у зв`язку з чим, уточнивши позовні вимоги просили суд:
- визнати незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу позивачам по справі;
- зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 грудня 2016 року поновити позивачам, як побутовим споживачам природного газу, режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників;
- визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу - позивачами по справі;
- визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язано за власний рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах позивачів за адресою: АДРЕСА_1 індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Зобов`язано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 грудня 2016 року поновити побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь держави судовий збір в сумі 7 299,80 грн з кожного.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що улаштування загальнобудинкового вузла обліку газу відбулося з порушенням вимог чинного законодавства без погодження з балансоутримувачем, в порушення вимог пункту 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем. Оскільки позивачі з часу встановлення відповідачем ПАТ «Криворіжгаз» загальнобудинкового лічильника обліку природного газу вимушені були сплачувати кошти за спожитий природний газ в завищеному розмірі, це потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційні скарги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року скасовано в частині визнання незаконним встановленого ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , режиму нарахування природного газу відповідно до чинних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, в частині зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок спожитого природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників споживачам та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року в частині стягнення з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь держави судового збору в сумі 7 299,80 грн скасовано.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Компенсовано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за рахунок держави судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 10 949,70 грн в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним встановленого ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу споживачам - позивачам у справі, оскільки вищезазначені зобов`язання не входять до кола повноважень ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», натомість вищезазначені зобов`язання входять до кола повноважень АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, позивачі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції скасувати частково.
Вказана касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є належним відповідачем у вказаній справі, оскільки до його обов`язків входить обчислення і виставлення рахунків споживачам за поставлений природний газ (відповідно до Типового договору). Крім того, суди не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 та ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 171/1183/17.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що у АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» виникло право, а не обов`язок виконувати роботи з оснащення лічильниками, у споживача - обов`язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2020 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» надіслало пояснення на касаційну скаргу у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги позивачів.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою позивачів, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».
15 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року зупинено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення і встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 212/2311/19.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що позивачі у справі є власниками та (або) зареєстровані і проживають у будинку АДРЕСА_1 , є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою (т. 1 а. с. 18-92).
Представники ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», 18 листопада 2016 року здійснили опломбування вузла обліку газу, встановленого за адресою: АДРЕСА_1 .
12 березня 2018 року мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулись до ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», із заявою про надання копій актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін стосовно системи газопостачання, приймання в експлуатацію загальнобудинкових або під`їздних приладів обліку газу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга позивачівпідлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника
Відповідно до пункту 33 частини першої статті 1 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).
Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.
Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Серед прав споживачів передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у Типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).
З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).
За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.
Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.
Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року.
Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.
Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.
Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що:
- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;
- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;
- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора газорозподільної системи.
З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливість проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
Отже для встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.
У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 ЦК України), частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.
Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.
У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) зазначено, що до та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.
Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до вищезазначеного, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 є незаконними.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення вимоги про визнання незаконними дій ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .
Тому касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», як правонаступника ПАТ «Криворіжгаз», не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»
Пунктом 5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою № 2496 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року, (далі - Правила) визначено, що постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Відповідно до визначень, наведених у пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Пунктом 7.1 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, визначено, що оператор ГРМ зобов`язаний, зокрема, забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог Кодексу ГРС.
Відповідно до пункту 23 розділу ІІІ Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Згідно з пунктом 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору газотранспортної системи для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в м. Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року № 653 «Про видачу ліцензії з постачання природного газу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» видано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області.
Таким чином, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» як постачальник надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, тоді як послуги щодо обліку спожитого природного газу здійснює ПАТ «Криворіжгаз» як оператор ГРМ, до якого відповідних вимог щодо незаконності встановлення режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу та зобов`язання поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників позивачі не заявляли.
ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не є суб`єктом, що здійснює облік об`ємів спожитого природного газу, отримує такі об`єми лише опосередковано, тобто через ПАТ «Криворіжгаз», а тому вимоги позивачів про визнання незаконним встановленого ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу та зобов`язання поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників є такими, що заявлені до неналежного відповідача та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічні правові висновки стосовно вирішення питання неналежного відповідача (ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») у спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі № 212/1796/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 212/4637/19, та від 15 грудня 2021 року у справі № 212/8756/19.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21), вирішуючи питання щодо зобов`язання поновити споживачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (пункт 114 вказаної постанови). У разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.
Разом із тим, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання поновити споживачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне покласти вказаний обов`язок саме на оператора ГРМ - ПАТ «Криворіжгаз».
Частинами першою та другою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», оскільки такі вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Також, Верховний Суд наголошує, що відмова у задоволенні вказаних позовних вимог із зазначених підстав не позбавляє права позивачів звернутися з відповідним позовом, правильно визначивши суб`єктний склад учасників справи (відповідача).
З огляду на зазначене, постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 рокуу цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо позовних вимог про визнання права на забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок Оператора ГРМ та зобов`язання встановити індивідуальні газові лічильники
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Згідно із пунктами 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Встановлено, що позивачі є споживачами природного газу, а відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреб фізичних осіб у забезпеченні газопостачанням.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі також - Закон № 3533-VI) (у редакції Закону від 01 жовтня 2015 року) було передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) зроблено висновок, що «зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам».
Разом із тим, у справі, що переглядається, встановлено, що із зазначеним позовом позивачі звернулися у березні 2019 року.
На момент звернення до суду із позовом та розгляду справи судами абзац четвертий підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 3533-VI було змінено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» (Закон № 2260-VIII від 21 грудня 2017 року). У зв`язку із внесеними змінами частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції Закону від 20 січня 2018 року) на суб`єктів господарювання було покладено обов`язок забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.
Таким чином, на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій законодавцем було покладено обов`язок на суб`єктів господарювання забезпечити встановлення лічильників газу для населення із продовженням кінцевої дати вчинення таких дій - до 01 січня 2021 року.
У подальшому на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо перегляду термінів встановлення споживачам лічильників природного газу» (Закон від 05 березня 2021 року № 1338-IX) в абзаці четвертому підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 3533-VI цифри і слова «01 січня 2021 року» замінено цифрами і словами «01 січня 2023 року» (станом на момент касаційного перегляду справи).
У постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року в справі № 212/7490/17-ц (провадження № 61-1511св19) зроблено висновок про те, що враховуючи те, що за час розгляду справи в Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» були внесені зміни, зокрема і в статтю 6 цього Закону, якою передбачається термін встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, апеляційним судом правильно застосовано указаний Закон, оскільки спірні правовідносини є триваючими.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також наведено у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 212/3482/18 (провадження № 61-22896св19) та від 18 листопада 2020 року у справі № 212/4456/19 (провадження № 61-5824св20).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 212/4456/19 зазначено, щооцінюючи спірні правовідносини, потрібно враховувати також і те, що помилкове зазначення позивачами вимоги про те, що відповідача, згідно із статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу» зобов`язано за власний рахунок здійснити встановлення в їх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам в термін до 01 січня 2018 року, не вказує на необґрунтованість цього позову, який сам по собі спрямований на захист прав споживачів на встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок відповідача у строк, визначений чинним законодавством, оскільки, по-перше, спірні правовідносини є триваючими, а по-друге, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. У разі помилкового посилання позивача не на ту норму закону суд, встановивши підстави позову, застосовує норму закону, яка регулює правовідносини сторін, незалежно від згоди на це позивача чи відповідача. При цьому, вказані процесуальні дії суду не можуть вважатися виходом за межі позовних вимог.
Таким чином, відмова у задоволенні позову з підстав внесення змін до нормативно-правового акта не може вважатися законною та справедливою.
З урахуванням зазначеного, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи справу дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи«Криворіжгаз» та визнання, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язано за власний рахунок здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам, а тому оскаржувані судові рішення у цій частині підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.
Колегія суддів враховує внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо перегляду термінів встановлення споживачам лічильників природного газу до 01 січня 2023 року (станом на момент касаційного перегляду справи), а також те, що спірні правовідносини є триваючими та керуючись принципом jura novit curia, застосовує до спірних правовідносин останню редакцію Закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але порушено норми матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скаргаАТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга позивачів- частковому задоволенню.
Керуючись статтями 400 409 412 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частиніпозовних вимог про визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», зобов`язання акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановити в квартирах позивачів індивідуальні газові лічильники як побутовим споживачам скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».
Визнати, що акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язано за власний рахунок у термін до 01 січня 2023 року здійснити встановлення в квартирах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині визнання незаконними дій публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 залишити без змін.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: А. І. Грушицький
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук