ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року

м. Київ

справа № 212/4843/24

провадження № 61-13530 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року у складі судді Колочко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», товариство) про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 06 вересня 2006 року по 27 жовтня 2023 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, а саме працював слюсарем з ремонту автомобілів, водієм автотранспортних засобів.

Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 06 травня 2024 року серії 12ААА йому первинно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності, а саме 45 % - вібраційна хвороба, 20 % - хронічне обструктивне захворювання легень та встановлено ІІІ групу інвалідності, з переоглядом 10 квітня 2027 року.

Позивач зазначав, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він відчуває стійкий біль в шийному і попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, біль за грудиною, шум у вухах, зниження слуху.

Настання негативних змін в його житті обумовлене також погіршенням психологічного аспекту життя. Через професійне захворювання він не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, і це доводиться робити його близьким, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих.

Унаслідок набутого професійного захворювання систематично виникає необхідність отримання медичної допомоги. Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Його життя змінилося назавжди, перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль, постійно лікуватись, спричиняє йому моральні страждання, які має відшкодувати відповідач.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути із

ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»355 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 260 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»в дохід держави судовій збір в розмірі 2 600 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності первинно у розмірі 65 % із встановленням третьої групи інвалідності, позивачу завдано моральної шкоди. Унаслідок отриманого професійного захворювання

у позивача змінилися умови життя, він змушений проходити лікування. Він відчуває стійкий біль в шийному і попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль та обмеження руху в ліктьових і колінних суглобах, болі та оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, біль за грудиною, шум у вухах, зниження слуху.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, періоду роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, який становить

більше 17 років, характеру та тривалості отриманого професійного захворювання, відсотку втрати професійної працездатності, тяжкості вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, відповідно до вимог розумності, виваженості та справедливості, виходячи із характеру захворювань, їх незворотністю, фізичними і моральними стражданнями позивача у зв`язку з цим, їх тривалістю та тяжкістю, істотністю вимушених змін у його життєвих стосунках, обґрунтовано визначився з розміром моральної шкоди

у сумі 260 000 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 260 000 грн необґрунтований, є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів. Крім того, законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо, а тому, апеляційний суд не прийняв до уваги посилання відповідача на судову практику з розгляду подібних справ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» просить оскаржувані судові рішення змінити й стягнути з товариства на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн з утриманням від цієї суми податків, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач судові рішення у касаційному порядку не оскаржив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 212/4843/24

з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4

частини другої статті 389 ЦПК України.

У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у випадку, якщо особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, вона виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми відповідного доходу і за рахунок фізичної особи, якій виплачується такий дохід.

Судом стягнуто суму моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, проте у порушення положень закону не стягнуто податки та обов`язкові платежі при виплаті таких сум. Товариство вказувало про те, що відповідно до податкового законодавства стягнута судом сума підлягає оподаткуванню, проте відповідач не погоджується з тим, що товариство не повинно утримувати та перераховувати до бюджету суму податку саме з доходу, що сплачується позивачу.

Сплачуючи податок не за рахунок коштів позивача, а за рахунок своїх власних коштів підприємство надає йому додаткове благо, яке також підлягає додатковому оподаткуванню. Тому стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону.

Стягнута судом сума моральної шкоди є занадто великою, вона не враховує, що відповідач тривалий час здійснює свою господарську діяльність в умовах війни, унаслідок чого умови господарювання значно погіршилися.

Доводи особи, яка подала відзив

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що з 06 вересня 2006 року по 27 жовтня 2023 року

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював слюсарем з ремонту автомобілів, водієм автотранспортних засобів, 27 жовтня 2023 року був звільнений з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з доглядом за дитиною у віці до 14 років за статтею 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 23-24).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 березня 2024 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, поєднані з полірадикулонейропатією (L5, S1, C6, C7), з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях Т75.2; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня J44 (а.с. 9-11).

Згідно з пунктом 17 вказаного акту хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в кар`єрі гірничозбагачувального комбінату водієм автотранспортних засобів виконував роботи з керування великовантажними автомобілями по вивезенню гірничої маси кар`єру за різних дорожніх умов, забезпечував належний технічний стан автотранспортного засобу. Також,

з 01 квітня 2009 року по 12 липня 2011 року працював водієм автотранспортних засобів (по заправці бурових станків водою у кар`єрі) Гірничо-транспортного

цеху № 1. При цьому унаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мали місце важкі режими експлуатації автотранспортних засобів в кар`єрі, недостатнє зрошення гірничих забоїв та автодоріг, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів виробничої загальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Відповідно до пункту 18 зазначеного акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: вібрація загальна транспортна; хімічні фактори.

Згідно з пунктом 20 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу.

06 травня 2024 року ОСОБА_1 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому при первинному огляді встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65 %, з яких 45 % вібраційна хвороба, 20 % хронічне обструктивне захворювання легень, встановлено третю групу інвалідності

у зв`язку з професійним захворюванням, з 22 квітня 2024 року до 01 травня

2027 року, з переоглядом 10 квітня 2027 року, що підтверджується копіями довідок медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 06 травня 2024 року серії 12 ААА № 144424, до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 06 травня 2024 року серії 12 ААГ № 573562

(а.с. 12,13).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,

а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників

у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21 (провадження № 61-20140св21) вказав, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до

статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ,

12 липня 2007 року). Саме тому розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи, але у будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілого й не повинен призводити до його збагачення.

У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року

у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) зроблено висновок,

що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі, суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 , оскільки унаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і здорових умов праці, у позивача виникли професійні захворювання, що призвело до втрати працездатності на 65 % й встановлення третьої групи інвалідності.

Суди при визначенні розміру моральної шкоди врахували обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності позивачем, визнання його особою з інвалідністю ІІІ групи строково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність перманентної реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості. Такі висновки суду спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Посилання касаційної скарги на те, що стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14

пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом

на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

З урахуванням наведеного, суди дійшли правильного висновку про те, що суми, стягнуті з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю на виробництвіне підлягають оподаткуванню.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 10 вересня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник