№ 212/7628/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 212/7628/21

провадження № 61-7265св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Північ Транс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з цивільним позовом до публічного акціонерного товариства «Північтранс» (далі - ПАТ «Північтранс»), публічного акціонерного товариства Українська страхова компанії «Гарант-авто» (далі - ПАТ «Гарант-авто»), ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.

Цивільний позов мотивовано тим, що 16 квітня 2014 року, приблизно о 10:45 год, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом Mercedes-Benz 310D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Ногіна в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, з боку вул. Електрична в напрямку вул. 20-го Партз`їзду, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, проявляючи злочинну самовпевненість, не врахував дорожньої обстановки, рухався зі швидкістю в межах від 70 до 90 км/год, та допустив занос керованого транспортного засобу, в процесі заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz 313СDІ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула дружина позивача ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позивач переніс значний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє життя та життя інших близьких людей. Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної неповноцінності, тривога з приводу майбутнього.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасовано вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого за частиною третьою статті 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову та направлено кримінальне провадження в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з матеріалів кримінального провадження встановлено, що цивільно-правова відповідальність на транспортний засіб автомобіль Mercedes-Benz 310D реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений ОСОБА_2 у період вчинення дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у ПАТ «Гарант-Авто» згідно страхового полісу № АІ/1966630, строк дії з 30 травня 2014 року по 29 травня 2015 року. Таким чином, підстави вважати виключно ОСОБА_2 чи ПАТ «Північтранс» належними відповідачами у колегії суддів відсутні. Отже, враховуючи те, що за законом заявлена сума шкоди підлягає стягненню саме зі страховика, підстави вважати, що суд обґрунтовано вирішив питання про відшкодування шкоди тільки з обвинуваченого та його роботодавця, обмежившись лише залученням до розгляду провадження ПАТ «Гарант-Авто» як цивільного відповідача, як страхову організацію (страховика), що застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу, за відсутності жодного обґрунтування підстав відмови про стягнення жодних позовних вимог з даного учасника судового провадження колегія суддів не може. Оскільки суд не дотримався вимог чинного законодавства під час вирішення цивільного позову у даному кримінальному провадженні, вважати обґрунтованим визначений судом порядок стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у суду апеляційної інстанції немає. З урахуванням викладеного, колегія суддів зробила висновок про те, що вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову з направленням його на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду Дехти Р. В. від 03 грудня 2019 року (справа № 212/9074/19) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Північтранс», ПАТ «Гарант-авто», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Матеріали цивільної справи № 212/9074/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Північтранс», ПАТ «Гарант-авто», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди передано до канцелярії Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області для передачі судді Козлову Ю. В. для об`єднання справ в одне провадження із цивільною справо № 212/9076/19, 2/212/3300/19 за позовом ОСОБА_5 , яка діє також в інтересах неповнолітньої сестри ОСОБА_6 до ПАТ «Північтранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду від 09 грудня 2019 року (справа № 212/9076/19) Козлова Ю. В. цивільну справу № 212/9076/19, 2/212/3300/19 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ПАТ «Північтранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та цивільну справу № 212/9074/19, 2/212/3299/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Північтранс», ПАТ «Гарант-авто», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення об`єднаного в одне провадження та присвоєно справі № 212/9076/19, провадження 2/212/3300/19.

Ухвалою Жовтневого районного суду від 09 грудня 2019 року (справа № 212/9076/19) роз`єднано цивільну справу № 212/9076/19; 2/212/3/21 в окремі провадження. Виділено в самостійні провадження справи:

за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ПАТ «Північтранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення;

за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ПАТ «Північтранс», ПАТ «Гарант-Авто» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення;

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Північтранс», ПАТ «Гарант-Авто» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Північтранс», ПАТ «Гарант-Авто» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 212/7628/21.

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги зазначивши відповідачем у справі публічне акціонерне товариство «Північтранс» (на момент уточнення позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Північ Транс», далі - ТОВ «Північ Транс»), просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 зазначив, що оскільки, на час дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Північ Транс», позивач вважав, що саме ТОВ «Північ Транс» є особою, на яку законодавством покладено обов`язок із відшкодування завданої моральної шкоди. Цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто» але ця страхова компанія була ліквідована.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «Північ Транс» компенсацію моральної шкоди в розмірі 950 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі судді: Дехта Р. В.,від 11 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ«Північ Транс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Північ транс» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги в сумі 950 грн.

Стягнуто з ТОВ «Північ транс» на користь держави судовий збір в розмірі 2 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт перебування ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Північ транс» як водій та виконував трудові обов`язки на дату скоєння ДТП. Позивач по справі ОСОБА_1 є чоловіком загиблої внаслідок ДТП ОСОБА_4 . Відповідач по справі не надав судові належного якості доказу (який можна прочитати), з якого можна встановити, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Північ транс», як власника джерела підвищеної небезпеки застрахована. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції вказав, що позивач звертаючись до суду з вимогами обґрунтовував їх наступним чином. В результаті ДТП настала смерть дружини позивача. Таким чином, працівником ТОВ «Північ Транс» ОСОБА_2 , внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху та спричинення ДТП, було завдано моральну шкоду позивачу, нервовому стресі, моральних стражданнях внаслідок близької людини та матері спільних дітей. Отже, розмір відшкодування є предметом доказування, а отже, позивач має довести суду, що пропонований ним розмір компенсації відповідає його стражданням. Моральні страждання та втрачене здоров`я неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з майновою шкодою. Деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційний розлад, за своєю природою не завжди можуть бути предметом конкретного доказу (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (от 28 травня 1985 г., Series А, №94, §96). У справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Це підтверджує висловлену раніше думку, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним та таким, що потребує детального дослідження в кожному окремому випадку (постанова КЦС від 28 березня 2018 року в справі № 757/32334/15-ц). Кожна людина унікальна і по особливому проживає свій стрес, своє страждання, психічну травму, кожній людині потрібна особлива форма зусиль для адаптації до чинників шкоди. Кожне страждання індивідуально, тому не може бути «стандартних сум» компенсації, уніфікованих під кожного постраждалого.

При визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди суд першої інстанції вважав, що позивач ОСОБА_1 безсумнівно зазнав моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу ДТП, однак заявлений розмір моральної шкоди в сумі 950 000 грн є явно завищеним. З урахуванням засад справедливості та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем, характер немайнових втрат позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. Зазначена сума є належною та достатньою компенсацією для відновлення його стану здоров`я та душевної рівноваги. Тому позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

При розподілі судових витрат суд першої інстанції вказав, що судом встановлено, що з боку позивачу дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу, загальний розмір яких склав 1 200 грн. Оскільки вартість послуг адвоката визначено сторонами безпосередньо у фіксованому розмірі, сума не змінюється залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, в такому випадку детальний опис робіт не потрібен. Під час розгляду справи стороною відповідача (його представника) не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім витрати на правову допомогу у розмірі 950 грн. У пункті 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми статті 141 ЦПК України, суд зробив висновок, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 2 000

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу відповідача ТОВ«Північ Транс» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ТОВ «Північ Транс» на користь ОСОБА_1 , змінено, зменшивши цей розмір з 200 000 грн до 50 000 грн.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щооскільки ОСОБА_2 перебував з ПАТ «Північтранс» у трудових відносинах та, в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, виконував свої трудові обов`язки, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що завдана маральна шкода має відшкодовуватися згідно зі статей 1187 1188 ЦК України, роботодавцем, тобто ПАТ «Північтранс», на теперішній час ТОВ «Північ Транс». Згідно статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Позивач по справі ОСОБА_1 є чоловіком загиблої внаслідок ДТП ОСОБА_4 . Згідно вироку Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 приймав участь у розгляді кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, саме як потерпілий внаслідок загибелі дружини ОСОБА_4 , у зв`язку з чим суд першої інстанції вірно вважав встановленим факт перебування загиблої ОСОБА_4 у шлюбі із позивачем ОСОБА_1 . Доводи ж апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів щодо того, що він є чоловіком загиблої ОСОБА_4 та має право на відшкодування моральної шкоди, у порядку визначеному частиною другою статті 1168 ЦК України, спростовуються викладеним.

Апеляційний суд вказав, що згідно зі статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки працівника відповідача загинула дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що потягло за собою невідворотні зміни у житті останнього, внаслідок чого він відчуває душевні та моральні страждання, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.

Апеляційний суд вважав частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом було невірно застосовано норми матеріального права, не враховано сталу судову практику щодо застосування норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим невірно визначено особу, з якої повинна бути стягнута сума моральної шкоди, оскільки відповідно до вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, з огляду на наступні обставини. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Апеляційний суд зазначив, що нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дружини (чоловіка, інших членів сім`ї), за рахунок страховика у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, розподілених на всіх осіб, які мають право на таку виплату, але не більше страхової суми за таку шкоду, що не виключає право на відшкодування моральної шкоди, у розмірі, що не покривається страховою виплатою, за рахунок винної особи, тобто, у даному випадку, за рахунок роботодавця ТОВ «Північ Транс». Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок роботодавця винної особи.

Апеляційний суд вказав, що пункту 27.3. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz 310D реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована ПАТ «Гарант-Авто» за полісом № АІ/1966630. Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 16 жовтня 2014 року, становив 1 218 грн. Тобто, моральна шкода, завдана смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 14 616 грн підлягала відшкодуванню страховиком ПАТ « «Гарант-Авто», за полісом № АІ/1966630, а інша сума - з винної особи, тобто у даному випадку з роботодавця винної особи ТОВ «Північ Транс». Потерпілий ОСОБА_1 не забажав аби страхова компанія відшкодовувала йому моральну шкоду, й такі обставини колегія суддів врахувала при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь з ТОВ «Північ Транс», що узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 27 липня 2021 року по справі № 431/1397/20.

Апеляційний суд вказав, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз та визначається у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи із встановлених судом обставин. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року по справі № 352/342/17 та від 10 січня 2019 року по справі № 350/1425/17 суд констатував, що втрата члена сім`ї, який загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдає моральну шкоду, грошовий розмір якої суд визначив 50 000 грн, як справедливим та таким, що відповідає характеру та обсягу страждань позивачів. Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000 грн, правильно виходив з того, що сам факт загибелі ОСОБА_4 беззаперечно свідчить про те, що її чоловік відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру, адже він втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя, однак зробив помилковий висновок, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 200 000 грн, оскільки такий розмір не вмотивований, є завищеним і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди, а також сталій судовій практиці в аналогічних спорах.

Аргументи учасників справи

28 липня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що в постанові апеляційного суду від 11 лютого 2022 року йдеться про встановлений факт, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПАТ «Гарант-Авто» за полісом № АІ/1966630. Але ж в порушенням вимог процесуального законодавства, за 8 років судового розгляду жодного підтвердження дійсності полісу не було надано. Відповідач, згадав про наявності полісу лише під час подання апеляційної скарги. Жодного доказу звернення відповідача до ПАТ «Гарант-Авто» з заявою про страховий випадок за вісім років розгляду справи в суді надано не було. Ні про залучення до участі у справі МТСБУ, ні про залучення страховика до участі у справі відповідач не подавав жодного клопотання.

Відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здійснюється лише за наявності договору страхування. У справі № 212/7628/21 жодна з судових інстанцій не упевнилася в наявності договору страхування. В цій справі виникло зіткнення з різним по суті застосуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від З жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), який свідчить про неузгоджену практику його застосування в ситуації, коли потерпіла особа, пропустивши встановлені строки подання заяви про страхове відшкодування (за фактичної відсутності страховика), передбачені статтею 37 Закону, звертається до суду за захистом свого права на відшкодування шкоди безпосередньо до особи, яка завдала таку шкоду.

Неправильним є застосуванням апеляційним судом правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року в справі № 431/1397/20. В постанові Верховного Суді від 27 липня 2022 року в справі № 431/1397/20 змінено вирок Старобільського районного суду Луганської області від 26 червня 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року в частині вирішення цивільного позову, якою моральну шкоду в сумі 300 000 грн було зменшено на 56 676,00 грн за рахунок суми, яка б могла бути стягнута зі страховика ПАТ НАСК «Оранта». За логікою рішення Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2022 року на користь потерпілого ОСОБА_1 з відповідача могло бути стягнено моральну шкоду в сумі 200 000 грн за мінусуванням 14 616 грн, які підлягали стягненню зі страховика.

У постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року в справі № 352/342/17 та від 10 січня 2019 року в справі № 350/1425/17 судом констатовано, що втрата члена сім 'ї, який загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відбулася за відсутності вини відповідача (відповідачем Правил дорожнього руху порушено не було та вони не мали можливості уникнути зіткнення, і саме тому суди зменшували розмір компенсації моральної шкоди завданої позивачам смертю рідних), але ОСОБА_2 визнано винним, тому застосування вказаної практики є невірним.

У листопаді 2022 року ТОВ «Північ Транс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що жодна з перелічених підстав в статті 411 ЦПК України, не має підтвердження в касаційній скарзі ОСОБА_1 , що підтверджується самого касаційною скаргою, а тому відсутні будь-які підстави для скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2022 року та направлення справи на новий розгляд. Про існування полісу ОСОБА_1 було відомо ще 20 лютого 2015 року, оскільки, цивільним позовом ОСОБА_1 від 20 лютого 2015 року, який був зареєстрований в Жовтневому районом суді м. Кривого Рогу за вх. № 3893 (кримінальне провадження № 212/497/15-к), ОСОБА_1 залучив як співвідповідача ПАТ «Гарант-Авто» та просив стягнути з них у солідарному порядку суму моральної шкоди у розмірі 100 000 грн та немайнову шкоду (матеріальні збитки) у розмірі 10 642,78 грн. Оскільки, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року по справі № 212/497/15 було встановлено, що цивільно-правова відповідальність на транспортний засіб Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений ОСОБА_2 у період вчинення дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія» «Гарант-Авто» згідно страхового полісу № АІ/196663О, строк дії з 30 травня 2014 року по 29 травня 2015 року, ОСОБА_1 , приймав особисту участь при розгляді справи, то даний факт вважається встановленим та не повинен встановлюватись повторно по даній справі, оскільки є преюдицією. Саме позивачем не було залучено, а ні як третьої особи, а ні як співвідповідача МТСБУ або страховика.

ОСОБА_1 посилається на невірне застосування висновку Великої Палати Верховного суду викладеного в постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц. Позивач ігнорує посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17, про які зазначається в постанові Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року по даній справі. При дослідженні правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 можливо дійти висновку, що вона була винесена з урахуванням постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц.

Посилання позивача на те, що застосування апеляційним судом правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року по справі № 431/1397/20 є неправильним, не містить належних обґрунтувань та доводів. Позиція Верховного Суду постанові від 27 липня 2021 року по справі № 431/1397/20 повністю узгоджується з правовою позицією (остання позиція) Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17.

Посилання позивача на те, що висновки Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року по справі № 352/342/17 та від 10 січня 2019 року по справі № 350/1425/17 не можуть бути застосовані в даному випадку, не мають будь-яких обґрунтувань та доводів з боку ОСОБА_1 , а тому не повинні прийматись судом до уваги.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року взадоволенні клопотання ТОВ «Північ Транс» про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19; від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц; від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15; від 27 липня 2021 року у справі № 431/1397/20; від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17; від 10 січня 2019 року у справі № 350/1425/17.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини

Суди встановили, що Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року в справі № 212/497/15-к ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. Розглянуто цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зокрема, стягнуто солідарно з обвинуваченого ОСОБА_2 та ПАТ «Північтранс» моральну шкоду в сумі 400 000 грн на користь потерпілого ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в справі № 212/497/15-к апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_5 , в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 , та захисника Бабаліча М. М., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Бурчика Ю. В. та цивільного відповідача ПАТ «Північтранс» задоволено частково. Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого за частиною третьою статті 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову скасовано, направлено кримінальне провадження в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вирок у справі № 212/497/15-к набрав законної сили.

У справі № 212/497/15-к встановлено, що:

16 жовтня 2014 року, приблизно о 10:45 год, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом Mercedes-Benz 310D реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Ногіна, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, з боку вул. Електрична в напрямку вул. 20-го Партз`їзду, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, проявляючи злочинну самовпевненість, не врахував дорожньої обстановки, рухався зі швидкістю в межах від 70 до 90 км/год, та допустив занос керованого транспортного засобу, в процесі заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автобусом Mercedes-Benz 313СDІ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку;

порушення водієм ОСОБА_2 пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України спричинило дорожньо-транспортну пригоду, під час якої: потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: сполучена травма голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалась множинними переломами кісток черепу і тулубу з ушкодженням внутрішніх органів та ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, а саме: крововиливи у м`які покривні тканини голови в лівій скроневій та правій тім`яній області; повний лінійний звивистий перелом лівої скроневої кістки, основної кістки, правої скроневої кістки, потиличної кістки; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка; в товщі мозкової речовини виявлені множинні дрібні кісткові фрагменти; крововиливи у шлуночки головного мозку; крововиливи у м`язи шиї праворуч у нижній третині у надключичній ділянці; повні косо-поперечні переломи 1, 2 ребер праворуч по біляхребцевій та середньо-ключичним лініям; крововиливи в суглобові сумки обох колінних суглобів; крововиливи у м`які тканини та жирову клітковину обох колін; забита рана в правій завушній області; на правій бічній поверхні шиї у середній та нижній третинах ділянки шкіри із множинними дрібно-крапковими внутрішньо шкірними крововиливами; множинні синці в правій надключичній та над плечовій ділянці з переходом на зовнішньо-бічну поверхню правого плеча у верхній третині; 5 синців на тильній поверхні основних фаланг 2-5 пальців правої кісті; 6 синців на внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, на долонній поверхні лівої кисті, на тильній поверхні основних фаланг 2-4 пальців лівої кисті; 3 забитих рани на внутрішній поверхні лівого променево-зап`ястного суглобу, на тильній поверхні основних фаланг 2 та 3 пальців лівої кисті; синець на передній поверхні правої гомілки у верхній третині; садно на внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині; 5 саден на передній поверхні обох гомілок у верхній третині; синець на передній поверхні лівого колінного суглоба; синець на внутрішній поверхні лівої гомілки у нижній третині. Всі виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди;

через злочинну самовпевненість водія ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинено загибель потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_10 , заподіяно тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та спричинено тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15

ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Північтранс» (після зміни назви ТОВ «Північ транс») на дату ДТП та виконував трудові обов`язки водія.

Позивач в справі ОСОБА_1 є чоловіком загиблої внаслідок ДТП ОСОБА_4 .

Апеляційний суд встановив, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz 310D реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована ПАТ «Гарант-Авто» за полісом № АІ/1966630. Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 16 жовтня 2014 року, становив 1 218,00 грн. Моральна шкода, завдана смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 14 616 грн підлягала відшкодуванню страховиком ПАТ «Гарант-Авто», за полісом № АІ/1966630. ОСОБА_1 не забажав аби страхова компанія відшкодовувала йому моральну шкоду.

Позиція Верховного Суду

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина друга та п`ята статті 1187 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказано, що:

«покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 27 липня 2021 року в справі № 431/1397/20 (провадження № 51 - 6263 км 20) зазначено, що:

«внаслідок ДТП, яке вчинено ОСОБА_1 на вказаному транспортному засобі, ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть. З метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_1 злочином, передбаченим ч. 2 ст. 286 КК, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала позов, визначивши як відповідачів ОСОБА_1 і страхову компанію, в якій останній застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно потерпіла звернула вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі1 000 000 грн і до ПАТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 20 753,71 грн.

Місцевий суд у повному обсязі задовольнив позовні вимоги потерпілої до страхової компанії, стягнув із ПАТ НАСК «Оранта» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20 753,71 грн, що не оскаржується в касаційному порядку, та визнав доведеним, що ОСОБА_2 завдано моральну шкоду на суму 300 000 грн, яку в повному обсязі стягнув з ОСОБА_1. Зазначений у вироку розмір моральної шкоди, який не оскаржується в касаційній скарзі, визначено судом з огляду на характер та обсяг перенесених потерпілою страждань, які пов`язані зі смертю сина.

Однак рішення суду про стягнення 300 000 грн у повному об`ємі з ОСОБА_1 без урахування відповідальності страховика, визначеної договором страхування та посвідченої відповідним полісом, суперечить вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV. Зокрема, п. 27.3. ст. 27 указаного Закону, крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, становив 4723 грн, що визначено ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX. Тому суду в рахунок відшкодування моральної шкоди належало стягнути зі страховика 56 676 грн (4723*12), а іншу суму- з ОСОБА_1 .

Проте, оскільки потерпіла не забажала, аби страхова компанія відшкодовувала їй моральну шкоду, то місцевий суд повинен був зменшити визначений ним розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн на суму 56 676 грн і стягнути різницю з ОСОБА_1 , що зроблено не було. Ця помилка місцевого суду не була виправлена апеляційним судом, а тому підлягає усуненню судом касаційної інстанції шляхом зменшення суми відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , на 56 676 грн і стягнення з засудженого 243 324 грн (300 000 грн -56 676 грн). За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що:

«з огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що:

«внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

«виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV».

У пунктах 85-91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) вказано, що:

«обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи. Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства. Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат. Відтак відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб. Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах».

В пунктах 135-137, 141, 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що:

«розглядаючи справу за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, заявленим з підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18) вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Ураховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16). У тій постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій висновок у попередній справі, а саме № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), висловила правову позицію про те, що в разі якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку».

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

позивач при уточненні позовних вимог: визначив відповідачем в справі виключно ТОВ «Північ Транс», вказав, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, яким керував ОСОБА_2 була застрахована, але страхова компанія ліквідована (т. 1 а. с. 131-135); позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України позивач не пред`являв, клопотань про залучення як співвідповідача не заявляв;

апеляційним судом встановлено, що ліміт відповідальності страховика у зв`язку із смертю особи відповідно до пункту 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 14 616 грн. Тому апеляційний суд обґрунтовано вважав, що розмір грошової компенсації моральної шкоди завданої позивачу в 200 000 грн підлягає зменшенню на 14 616 грн. Тому в цій частині постанову апеляційного суду належить залишити без змін;

апеляційний суд не врахував, що розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

суд першої інстанції встановив, що в результаті ДТП настала смерть дружини позивача. Працівником відповідача ОСОБА_2 , внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху та спричинення ДТП, було завдано моральну шкоду позивачу, яка полягає в нервовому стресі, моральних стражданнях внаслідок смерті близької людини та матері спільних дітей. Позивач безсумнівно зазнав моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу ДТП. З урахуванням засад справедливості та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем, характер немайнових втрат позивача, а тому вважав, що 200 000 грн є належною та достатньою компенсацією для відновлення його стану здоров`я та душевної рівноваги;

суд першої інстанції не врахував, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV;

за таких обставин, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності та справедливості, враховує, що втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, відновити попередній стан життя позивача неможливо, вважає, що постанову апеляційного суду в частині зменшення розміру грошової компенсації моральної шкоди із 185 384 грн (200 000 грн - 14 616 грн) до 50 000 грн належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 185 384 грн залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково прийнята з порушенням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині зменшення розміру грошової компенсації моральної шкоди із 185 384 грн до 50 000 грн належить скасувати; рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 185 384 грн залишити в силі; постанову апеляційного суду в частині зменшення грошової компенсації моральної шкоди на 14 616 грн слід залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи (т.1 а. с. 136), що позивачем були понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1 200 грн та судом першої інстанції стягнені з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням залишення рішення суду першої інстанції в частині в силі, з відповідача на користь позивача покладається відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 234,17 грн.

Судовий збір стягнений з відповідача на користь держави в розмір 2 000 грн підлягає зміні пропорційно розміру задоволених позовних вимог до 1 853,84 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 410 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в частині зменшення стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди із 185 384 грн до 50 000 грн скасувати.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року в частині стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди 185 384 грн залишити в силі.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в частині зменшення стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди на 14 616 грн залишити без змін.

Розподіл судових витрат в рішенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь ОСОБА_1 234,17 грн витрат за надання правової допомоги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь держави судовий збір в розмірі 1 853,84 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук