Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 212/8463/19
провадження № 61-4062 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
відповідачі: акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року у складі судді Ваврушак Н. М. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.;
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися з до суду позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «ОГС «Криворіжгаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633 634 641 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Доказом факту приєднання їх, як споживачів, до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.
Вказували, що права та обов`язки споживачів виникли з однієї підстави та що предметом цього спору є однорідні права та обов`язки.
Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV Ціна, порядок обліку та оплати природного газу, розділом V Права та обов`язки споживача та розділом VІ Права і обов`язки постачальника. Зміст Типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, передбачає, що права та обов`язки для всіх споживачів є ідентичними.
Вказують, що сумлінно виконуючи всі умови даного договору, регулярно оплачували послуги за договором в терміни, визначені в рахунках. Жодної заборгованості не мають.
У квітні 2017 року їм стало відомо, що АТ «ОГС «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01 березня 2017 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу.
Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС визначення фактичного об`єму спожитого газу за об`єктом побутових споживачів будинку, які використовують газ тільки для приготування їжі та не забезпечені приладами обліку газу, визначається за нормами споживання.
Таким чином, згідно із Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору, побутовим споживачам природного газу, що проживають в будинку, які не забезпечені приладами обліку газу, для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по їх квартирах, на межі балансової належності, якою є територіально відокремлюючі стіни даних квартир, АТ «ОГС «Криворіжгаз» (Оператор ГРМ) повинно встановити квартирні лічильники газу, а в разі відмови від встановлення квартирних лічильників газу припинити газопостачання.
Оскільки вони, як побутові споживачі за договором розподілу природного газу, не забезпечені індивідуальними лічильниками газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання відповідно до пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС.
Вважали, що дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , вчиненні з порушенням положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності відносно будинку не складався, а тому точка обліку була невизначена. За таких обставин, не маючи точки обліку, тобто вихідних даних для розрахунку проекту, працівники АТ «ОГС «Криворіжгаз» не могли розробити проект та не мали права здійснювати монтаж загальнобудинкового приладу обліку.
У зв`язку з наведеним вище вважали незаконними нарахування ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» об`ємів спожитого природного газу побутовим споживачам природного газу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Вважали, що забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку зобов`язане АТ «ОГС «Криворіжгаз» у термін до 01 січня 2018 року.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд:
- визнати незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу;
- зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 березня 2017 року поновити для побутових споживачів природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників;
- визнати незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо відмови в забезпеченні індивідуальними квартирними лічильниками побутових споживачів природного газу;
- визнати право споживачів на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «ОГС «Криворіжгаз»;
- визнати, що АТ «ОГС «Криворіжгаз» зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задоволено частково.
Визнано незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1 .
Визнано за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 право на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником у їх квартирах будинку АДРЕСА_1 за рахунок АТ «ОГС «Криворіжгаз».
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов в частині визнання незаконними дій АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу у будинку та визнання за кожним з позивачів, як за побутовими споживачами природного газу, права на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних та не відмовлялись від встановлення квартирних лічильників газу, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами.
Дії відповідача АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконними та вчинені з порушенням положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.
Також суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо встановлення індивідуальних газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, відповідно до вимог частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», визначено у строк до 01 січня 2021 року, тому вимоги позивачів щодо встановлення в їх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам у строк 01 січня 2018 року не підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» щодо встановлення режиму нарахування об`ємів споживання природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу та зобов`язання поновити режим нарахування природного газу відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильником, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Кодексу ГРС та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, Оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Пунктом 13 розділу 3 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496, визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ.
Оператором ГРМ є АТ «ОГС «Криворіжгаз», отже ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не встановлює режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку природного газу та не має повноважень поновлення режиму нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, а тому вимоги до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу АТ «ОГС «Криворіжгаз» залишено без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки у процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то АТ «ОГС «Криворіжгаз» зобов`язано надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язано забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Апеляційний суд також зазначив, що задоволення вимог про визнання незаконними дій АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2022 року АТ «ОГС «Криворіжгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у частині задоволення позову й передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 208/8579/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 212/8463/19 із Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «ОГС «Криворіжгаз» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на виконання вимог чинного законодавства ним було замовлено робочий проект встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на житловий будинок АДРЕСА_1 та направлено на адресу ТОВ «Керуюча компанія Дом.Ком» акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, отже на час звернення позивачів з позовом у цій справі АТ «ОГС «Криворіжгаз» виконало всі вимоги чинного законодавства щодо встановлення та експлуатації загальнобудинкового лічильника газу за вказаної адресою.
Також заявник вказує, що не погоджується з відмовою апеляційного суду у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ «ОГС «Криворіжгаз» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано необхідністю відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21), щодо застосування статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та постанов Кабінету Міністрів України про встановлення норм споживання природного газу, для необхідності забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» просило касаційну скаргу задовольнити, посилаючись на те, що при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня
2021 року у справі № 212/5836/17, постанові Верховного Суду по справі
№ 208/8579/18 від 15 грудня 2021 року, що призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , зареєстровані або є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ АТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні АТ «ОГС «Криворіжгаз».
Позивачі є споживачами природного газу, а АТ «ОГС «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги з газопостачання.
Позивачі звернулись до АТ «ОГС «Криворіжгаз» із заявою про безкоштовне встановлення індивідуальних лічильників газу у своїх квартирах.
Листом від 23 листопада 2016 року АТ «ОГС «Криворіжгаз» відмовило позивачам у встановленні індивідуальних лічильників газу і повідомило, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку за місцем їх проживання за кошти АТ «ОГС «Криворіжгаз» не передбачено Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки (а. с. 34, т. 1).
У березні 2017 року АТ «ОГС «Криворіжгаз» встановило у будинку АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу та з 01 квітня 2017 року нараховування об`ємів використаного природного газу споживачам відбувалось згідно показань загальнобудинкового приладу обліку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «ОГС «Криворіжгаз» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання належать до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4. Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).
Суди встановили, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживали природний газ та сплачували рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов`язки споживачів визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VI «Права і обов`язки постачальника».
Згідно з пунктом 2.1. цього Типового договору АТ «ОГС «Криворіжгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій (частина перша статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є споживачами природного газу, а АТ «ОГС «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком № 1 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Зважаючи на те, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язують АТ «ОГС «Криворіжгаз» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Відмова АТ «ОГС «Криворіжгаз» встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства та порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).
Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 7 глави 7 розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.
Загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою АТ «ОГС «Криворіжгаз», без погодження з мешканцями будинку, а тому встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів.
АТ «ОГС «Криворіжгаз» не уклало договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку.
Задовольняючи позов у частині визнання дій АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 незаконними, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із мешканцями будинку та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності АТ «ОГС «Криворіжгаз» споживачі газу в одному будинку поставлені у нерівне становище.
Зазначений висновок відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги із газопостачання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) зазначено, що згода мешканців будинку є обов`язковою для встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, такі норми споживання застосовуються незалежно від чинності постанови до набрання чинності новою постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені відповідні норми.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки мав у договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
З урахуванням викладеного безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що АТ «ОГС «Криворіжгаз» правомірно встановило загальнобудинковий вузол обліку згідно з вимогами законодавства.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди правильно керувалися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Саме на АТ «ОГС «Криворіжгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, АТ «ОГС «Криворіжгаз» не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 212/5712/17 (провадження № 61-116св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17, (провадження № 61-13554св19), від 04 березня 2020 року у справі № 211/2131/18 (провадження № 61-22726св19), від 17 квітня 2020 року у справі № 215/2712/18-ц (провадження № 61-2509св20), від 20 липня 2020 року у справі № 212/1796/18-ц (провадження № 61-23124св19), 05 вересня 2022 року у справі № 199/4081/18 (провадження № 61-6365св21).
Щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 18 квітня 2022 року.
18 квітня 2022 року від АТ «ОГС «Криворіжгаз» на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що пов`язано з наявністю активний бойових дій на території України, факти обстрілів ворожими силами об`єктів транспортної та іншої інфраструктури Дніпропетровщини, Київщини та інших регіонів країни, щоденні випадки загрози ракетно-бомбових ударів, що свідчить про наявність істотної загрози для життя і здоров`я представників АТ «ОГС «Криворіжгаз» під час їх переміщення до приміщення суду для прийняття участі в судовому засіданні.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «ОГС «Криворіжгаз» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року, розгляд справи призначено на 29 червня 2021 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року задоволено клопотання АТ «ОГС «Криворіжгаз» та зупинено апеляційне провадження у даній цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду цивільної справи № 212/5836/17.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду
на 01 березня 2022 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2022 року задоволено клопотання представника АТ «ОГС «Криворіжгаз» про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням воєнних дій на території України та відкладено розгляд справи на 19 квітня 2022 року.
З огляду на вказане, зважаючи на відкладення судового засідання, призначеного на 01 березня 2022 року, саме за клопотанням сторони відповідача, враховуючи, що на день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не велося активних бойових дій, а також враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
З огляду на сталу практику Верховного Суду щодо вирішення спірних правовідносин, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Наведені в касаційній скарзі аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, які містять виключну правову проблему та мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Крім того, підстав для ініціювання відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження №14-11цс21), колегія суддів не вбачає.
Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, так як зводяться до особистої незгоди заявника із оскаржуваними судовими рішеннями, що не може бути підставою для їх скасування, а також зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович