№ 213/1958/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 213/1958/17

провадження № 61-5710св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року позивачі звернулися з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз») про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.

Позов мотивований тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 № 2500 між позивачами та ПАТ «Криворіжгаз» був укладений Типовий договір на постачання природного газу споживачам. Доказом факту приєднання всіх споживачів до типового договору розподілу природного газу вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий газ.

В грудні 2016 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним споживачем фактично спожитого об`єму газу було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Але, листом ПАТ «Криворіжгаз» від 27 січня 2017 року № Кд 1.44332-ЛВ-1289-0117 позивачів було повідомлено про те, що ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку, де вони мешкають. Позивачі вважали цей лист документальним підтвердженням порушення відповідачем прав позивачів, оскільки ПАТ «Криворіжгаз» фактично визнало та документально підтвердило, що забезпечувати їх індивідуальними газовими лічильниками в термін до 01 січня 2018 року не буде.

Відмову в задоволенні їх вимог позивачі вважали неправомірною, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» ПАТ «Криворіжгаз» зобов`язане забезпечити комерційний облік кожному споживачу будинку АДРЕСА_1 . ПАТ «Криворіжгаз» є суб`єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Довгинцівського району м. Кривого Рогу. Згідно структури тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» в період з 2011 року по теперішній час закладається встановлення квартирних лічильників газу, як це передбачено статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу для населення здійснюється за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ «Криворіжгаз».

Позивачі, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили:

визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»;

визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язано за свій рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їх квартирах індивідуальних газових лічильників, як побутовим споживачам природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу в складі судді: Нестеренко О. М. від 23 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , до ПАТ «Криворіжгаз» про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів відмовлено повністю.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який безпосередньо регламентує спірні правовідносини було внесено зміни, зокрема обов`язок суб`єкту господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі встановлено - до 01 січня 2021 року. Отже, на момент розгляду даного спору, строк виконання відповідачем зобов`язання не настав, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах позивачів безкоштовних індивідуальних газових лічильників задоволенню не підлягає. Стосовно позовної вимоги, про визнання за позивачами права на встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», суд вважав, що така вимога не ґрунтується на законі, оскільки не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених статтею 16 ЦК України. Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» дійсно покладає такий обов`язок на суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території. Водночас позивачами не доведено, що саме ПАТ «Криворіжгаз» має здійснювати розподіл природного газу на території м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до 01 січня 2021 року. Визнання такого права за позивачами фактично матиме зобов`язальний характер для ПАТ «Кріворіжгаз», що суперечитиме статті 14 ЦК України, згідно якої особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2018 року скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , АДРЕСА_8 ; ОСОБА_8 , АДРЕСА_9 ; ОСОБА_9 , АДРЕСА_10 ; ОСОБА_10 , АДРЕСА_11 ; ОСОБА_11 , АДРЕСА_12 ; ОСОБА_12 , АДРЕСА_13 ; ОСОБА_13 , АДРЕСА_14 ; ОСОБА_14 , АДРЕСА_15 ; ОСОБА_15 , АДРЕСА_16 ; ОСОБА_16 , АДРЕСА_17 ; ОСОБА_17 , АДРЕСА_18 ; ОСОБА_18 , АДРЕСА_19 ; ОСОБА_19 , АДРЕСА_20 ; ОСОБА_20 , АДРЕСА_21 ; ОСОБА_21 , АДРЕСА_22 ; ОСОБА_22 , АДРЕСА_23 ; ОСОБА_23 , АДРЕСА_24 ; ОСОБА_24 , АДРЕСА_25 ; ОСОБА_25 , АДРЕСА_26 ; ОСОБА_26 , АДРЕСА_27 , право на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , АДРЕСА_8 ; ОСОБА_8 , АДРЕСА_9 ; ОСОБА_9 , АДРЕСА_10 ; ОСОБА_10 , АДРЕСА_11 ; ОСОБА_11 , АДРЕСА_12 ; ОСОБА_12 , АДРЕСА_13 ; ОСОБА_13 , АДРЕСА_14 ; ОСОБА_14 , АДРЕСА_15 ; ОСОБА_15 , АДРЕСА_16 ; ОСОБА_16 , АДРЕСА_17 ; ОСОБА_17 , АДРЕСА_18 ; ОСОБА_18 , АДРЕСА_19 ; ОСОБА_19 , АДРЕСА_20 ; ОСОБА_20 , АДРЕСА_21 ; ОСОБА_21 , АДРЕСА_22 ; ОСОБА_22 , АДРЕСА_23 ; ОСОБА_23 , АДРЕСА_24 ; ОСОБА_24 , АДРЕСА_25 ; ОСОБА_25 , АДРЕСА_26 ; ОСОБА_26 , АДРЕСА_27 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ. Позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ. На момент звернення з даним позовом, згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому відповідач зобов`язаний відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Зважаючи, що позивачі виконували обов`язок щодо сплати газопостачання, у тариф якого включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, колегія суддів вважає, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов`язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі. Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, колегія суддів вважає за необхідне керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету. Вказаний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.Тому позовні вимоги позивачів щодо визнання за кожним з них права на забезпечення індивідуальними, безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» є обґрунтованими.

Апеляційний суд вказав, що позовні вимоги позивачів щодо зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників, із зазначенням терміну, до якого вказані газові лічильники відповідач має встановити, підлягають частковому задоволенню. 19 січня 2018 року набрав чинності Закон України №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу. Зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року індивідуального лічильника. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права та приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів, визнанням, за кожним з них, права на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та зобов`язанням ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року позивачі засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу, у якій просять оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення у відповідній частині: зобов`язати ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу; в інших частинах оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін. При цьому, посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин в частині зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників. Відповідно до положень статті 6 цього Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Побутовими споживачами природного газу заявлено вимоги про зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок, в строк до 01 січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальні газові лічильники. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-УІ зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

У травні 2019 року ПАТ «Криворіжгаз» через представника ОСОБА_27 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Відзив мотивований тим, що 19 січня 2018 року набрав чинності закон, яким були внесені зміни України «Про забезпечення комерційного обліку газу», яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу. Зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року індивідуального лічильника. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильника газу для приготування їжі, у тому числі безпосередньо індивідуального, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону «Про забезпечення комерційного обліку газу» зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуального лічильника газу для населення, який використовується для приготування їжі, до 01 січня 2021 року, так якрозгляд справипо сутізавершився післявнесення змінщодо строкувстановлення лічильниківтаким споживачам.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року касаційну скаргу в частині підписання представником ОСОБА_28 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року повернуто.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що позивачі є споживачами природного газу, а ПАТ «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ.

Позивачі проживають в будинку АДРЕСА_1 , приєдналися до типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

26 жовтня 2016 року кожний з позивачів окремо, звернувся до ПАТ «Криворіжгаз» з заявою про встановлення йому в квартирі безоплатно індивідуального лічильнику.

В грудні 2016 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» з заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

На звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2016 року, 23 січня 2017 та 25 квітня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» надано відповідь, що не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі зазначеного будинку, а інвестиційною програмою ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік, яка включена до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, передбачено встановлення загальнобудинкових лічильників газу, в тому числі і за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) зроблено висновок, що «зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам. Законним, обґрунтованим та справедливим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову, а саме: визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнання, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам - позивачам; визнання, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону № 3533-VI».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 524/7637/16-ц (провадження № 14-470цс19) вказано, що «відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Питання щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18). За результатом розгляду вказаної справи було прийнято постанову від 07 листопада 2018 року та викладено такі правові висновки. Зі змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Таким чином, позивач правомірно просив встановити йому індивідуальний газовий лічильники, а не загальнобудинковий, як на те наполягав відповідач, тому в ПАТ «Кременчукгаз» не було законних підстав для нарахування йому об`ємів природного газу в розмірі граничної місячної норми споживання на одну особу, визначеному в Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2020 року в справі № 212/7490/17-ц (провадження № 61-1511св19) вказано, що « вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитись фінансування робіт з оснащення позивачів лічильниками газу, апеляційний суд правильно вважав, що, саме, на відповідача покладено обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. При цьому, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції на час розгляду справи, а не на час виникнення спірних правовідносин, де зазначався строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року, а так як відповідачем було відмовлено у встановленні таких лічильників, - позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню в повному обсязі, як законні та обґрунтовані. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 214/2435/17. Враховуючи те, що за час розгляду справи в Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» були внесені зміни, зокрема і в статтю 6 цього Закону, якою передбачається строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, апеляційним судом правильно застосовано указаний Закон оскільки спірні правовідносини є триваючими».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 210/5132/19 (провадження № 61-4893св20) зазначено, що «стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов`язок газорозподільної організації встановити лічильники газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року. Аналіз положень вказаного Закону свідчить про те, що Оператор ГРМ звільняється від обов`язку встановити лічильник газу для населення лише у випадку відмови побутового споживача від встановлення Оператором ГРМ лічильника газу чи самостійного встановлення побутовим споживачем лічильника газу із подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Із урахування наведеного відмова встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів».

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков