ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 2140/1420/18

адміністративне провадження № К/9901/11379/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Дубровної В.А. від 26 вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Кравченка К.В. від 04 лютого 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП), в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 12247,90 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість, яка виникла внаслідок несплати пені в розмірі 12247,90 грн., нарахованої відповідно до вимог статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішеннями Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області від 30 липня 2010 року за №0004092302 та №0004102302 за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637; вказує на те, що до боржника застосовувались заходи стягнення, визначені ПК України, а саме на підставі підпункту 59.1 статті 59 цього Кодексу відповідачу вручено податкову вимогу, однак вказані дії не призвели до погашення податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтував недоведеністю контролюючим органом правових підстав для нарахування пені в розмірі 12247,90 грн. у відповідності до вимог статті 129 ПК України, оскільки надані до матеріалів справи докази не вказують на це, а відтак дійшов висновку про відсутність умов для стягнення спірної суми заборгованості зі сплати пені у судовому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, адже вважає, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення боргу, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої статтею 129 ПК України, оскільки не змінює встановлені законом строки сплати грошового зобов`язання або податкового боргу, відтак стверджує, що нарахування ФОП пені, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, здійснено у відповідності до положень законодавства.

Відповідач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 17 липня 2010 року №00367/2302/3143901565 Державна податкова інспекція у Генічеському районі Херсонської області 30 липня 2010 року прийняла рішення №0004102302 про застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 14682,00 грн. та №0004092302 про застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 19147,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі №2-а-4762/10/2170, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову ФОП про визнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 липня 2010 року №0004092302 та №0004102302; водночас задоволено позов Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області та стягнуто з ОСОБА_1 борг перед бюджетом у сумі 33829,00 грн. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 14 листопада 2012 року.

Також 12 листопада 2013 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а-4762/10/2170, яка набрала законної сили цього ж дня, задоволено заяву ФОП та розстрочено виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року щодо стягнення з ФОП боргу перед бюджетом у розмірі 33829 грн. строком на три роки із сплатою помісячно грошової суми в розмірі 940 грн.

14 вересня 2017 року позивачем виставлено податкову вимогу №4409-17 на суму боргу на загальну суму 18314,48 грн., у тому числі зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11334,06 грн., та пені - 6980,42 грн., яка вручена платнику податків.

Відповідно до наданого контролюючим органом при зверненні із цим позовом розрахунку, сума податкового боргу ФОП складає 12354,77 грн., який, як вказано у розрахунку, виник з 19 червня 2015 року за рахунок несплати пені, нарахованої згідно статтею 129 ПК України.

Водночас, з метою стягнення з ФОП податкового боргу в сумі 12247,90 грн. в судовому порядку, який, як вказано у позовній заяві, виник з 16 липня 2015 року за рахунок несплаченої пені, позивач звернувся до суду із цим позовом.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу.

У зв`язку із цим слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пунктом 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній до 01 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У зв`язку з прийняттям Закону №1797-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений в такій редакції:

« 129.1. Нарахування пені розпочинається:

129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.2 при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3 при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання».

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що згідно витягів з інтегрованої картки платника податків ФОП датою початку нарахування пені є 30 липня 2014 року внаслідок поновлення в обліку виключеного боргу по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 липня 2010 року за №0004092302 та №0004102302. При цьому в судовому засіданні суду першої інстанції представник контролюючого органу не зміг пояснити підставу такого внесення саме 30 липня 2014 року, у тому числі, враховуючи обставини набрання відповідними сумами штрафних (фінансових) санкцій статусу узгоджених 14 листопада 2012 року за результатами судового оскарження, а також обліку у ФОП станом на 30 липня 2014 року переплати з цього виду платежу.

В ході судового розгляду, як зазначили суди, позивачем також не спростовано обставин сплати ФОП суми штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №2-а-4762/10/2170.

За встановлених у даній справі обставин некоректності відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податку як інформації щодо моменту початку та закінчення нарахування пені, так і виникнення заборгованості з її сплати, суди попередніх інстанцій, врахувавши правове регулювання, у тому числі визначене статтею 129 ПК України, по суті виходили із недоведеності позивачем обґрунтованості нарахованого ФОП розміру пені, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, що, як наслідок, не дало останнім можливості дійти висновку про виконання контролюючим органом обов`язку доказування, визначеного статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та задовольнити позовні вимоги. При цьому у своїх рішеннях суди не стверджували, що обставини розстрочення виконання рішення суду свідчать про відсутність правових підстав для нарахування пені за статтею 129 ПК України, на що помилково вказує позивач у касаційній скарзі.

Касаційна скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях застосували норми матеріального права (податкового закону) всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню, або ж порушили процесуальні норми при дослідженні та оцінці доказів у справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва