№ 214/4179/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 214/4179/21

провадження № 61-17688св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 .

На обґрунтування заяви посилалася на те, що з березня 2013 року до 2021 року вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 .

У шлюбі мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З вересня 2018 року вона разом із дітьми проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належав покійному батькові ОСОБА_2 .

З вересня 2019 року між нею та ОСОБА_2 відносини погіршилися, він практично не проживав із родиною, оскільки розпочав стосунки з іншою жінкою, які не приховував від неї та спільних малолітніх дітей.

Під час візитів ОСОБА_2 застосовував домашнє насильство до неї, яке полягало у фізичній, психологічній та економічній формах.

Фізичне насильство до неї полягало у нанесенні їй ударів по тілу та обличчю, нанесенні ляпасів, штовханні, тяганні за волосся по будинку та висмикування волосся.

Психологічне насильство виражалось у приниженні її честі та гідності, залякуванні фізичною розправою, образах нецензурними словами.

Економічне насильство виражалось у фактичному позбавленні доступу до житла, одягу та особистих речей, яке триває до тепер.

Психологічне насильство до малолітніх дітей проявлялось у приниженні заявниці в очах дітей як матері, шантажі та маніпуляціях, запевненні дітей, що заявниця нібито від них відмовилась.

Діти систематично ставали свідками фізичного та психологічного насильства ОСОБА_2 до неї - їх рідної матері, перешкоджанні старшому синові Макару заходити до будинку, утриманні особистих речей дітей та заявниці, у тому числі й одягу. Домашнє насильство ОСОБА_2 щодо неї відбувалось на очах сторонніх людей, малолітніх дітей.

Кременчуцьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області) ведеться досудове розслідування кримінального провадження від 24 березня 2021 року №12021175500000410 стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зазначені дії домашнього насильства з боку ОСОБА_2 завдали їй та її малолітнім дітям страждань та значної моральної (немайнової) шкоди, що підтверджується висновком експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2021 року № СЕ-19/117-21/4616-ПС.

У заявниці є стійкий острах, що ОСОБА_2 продовжить вчиняти щодо неї домашнє насильство фізичної, психологічної та економічної форм, і діти знову будуть свідками цього.

Наразі діти потребують психологічної підтримки та захисту від протиправних дій батька.

У зв`язку з тим, що діти були свідками домашнього насильства у них спостерігаються негативні наслідки, зокрема: молодший син ОСОБА_6 почав заїкатись, діти бояться спати поодинці, стали менше гуляти з іншими дітьми.

Наявність кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 , цивільних проваджень щодо визначення місця проживання дітей у суді та стягнення аліментів (позов був поданий за ініціативою заінтересованої особи) тільки підвищує ризик того, що вона та її діти можуть знову зазнати домашнього насильства, а тому вона з дітьми потребують захисту від держави.

З урахуванням наведеного заявниця просила видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис на шість місяців, яким покласти на нього такі заходи тимчасового обмеження його прав: обмеження спілкування ОСОБА_2 з постраждалими дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 50 метрів до місця проживання її та малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 , місця навчання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 261» комбінованого типу» Криворізької міської ради (далі - КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 261»), розташованого за адресою: вул. Спаська, 6-А, м. Кривий Ріг, місця навчання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 Криворізької міської ради (далі - КЗШ І-ІІІ ступенів № 21), розташованої за адресою: вул. Спаська, 8-А, м. Кривий Ріг, та місця частого відвідування заявниці, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 (адреса проживання матері заявниці); заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, яке невідоме ОСОБА_2 , переслідувати їх та у будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з нею та малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року позов задоволено.

Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, а саме з 31 травня 2021 року до 30 листопада 2021 року:

- обмежено спілкування ОСОБА_2 з постраждалими дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань 50 метрів до місця проживання ОСОБА_3 та малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 , місця навчання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №261», розташованого за адресою: вул. Спаська, 6-А, м. Кривий Ріг, місця навчання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: КЗШ І-ІІІ ступенів № 21, розташованої за адресою: вул. Спаська, 8-А, м. Кривий Ріг, та місця частого відвідування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 (адреса проживання матері заявниці);

- заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, яке невідоме ОСОБА_2 , переслідувати їх та у будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 та малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , направлено до Відділення поліції № 4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік. Роз`яснено, що рішення суду підлягає негайному виконанню, а оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів між заявницею та ОСОБА_2 дійсно існують конфлікті відносини, які часто переростають у сварки. З`ясування стосунків між подружжям несе негативні наслідки для їхніх малолітніх дітей. Погрози та слова кривдника заявниця сприймає реально та мають місце діяння ОСОБА_2 , які доводять те, що він може завдати шкоди як фізичному, так і психічному здоров`ю заявниці. Заява ОСОБА_3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису.

Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, а саме з 31 травня 2021 року до 30 листопада 2021 року:

- обмежено спілкування ОСОБА_2 з постраждалими дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань 50 метрів до місця проживання ОСОБА_3 та малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 , місця навчання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 261», розташованого за адресою: вул. Спаська, 6-А, м. Кривий Ріг, місця навчання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: КЗШ І-ІІІ ступенів №21, розташованої за адресою: вул. Спаська, 8-А, м. Кривий Ріг, та місця частого відвідування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 (адреса проживання матері заявниці);

- заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, яке невідоме ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

-заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 та малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , направлено до Відділення поліції № 4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , який не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що заява ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису є обґрунтованою. Факт домашнього насильства з боку кривдника ОСОБА_2 підтверджений матеріалами справи. ОСОБА_3 була визнана потерпілою у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України. Тому є підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Ульянов Р. А., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині: обмеження спілкування ОСОБА_2 з дітьми; заборони наближатися на відстань 50 метрів до місця проживання малолітніх дітей, місця навчання малолітнього сина ОСОБА_6 , а саме: КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 261», розташованого за адресою: вул. Спаська, 6-А, м. Кривий Ріг, місця навчання малолітнього ОСОБА_7 , а саме: КЗШ І-ІІІ ступенів № 21, розташованої за адресою: вул. Спаська, 8-А, м. Кривий Ріг; заборони ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати синів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, яке невідоме ОСОБА_2 ; заборони переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборони ОСОБА_2 контактувати з малолітніми дітьми особисто і через третіх осіб скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині видачі обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки ОСОБА_1 із встановленням відповідних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків,не оскаржується, а тому в зазначеній частині Верховним Судом відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядається.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву заявниці про видачу обмежувального припису, виходив виключно з факту розпочатого кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 та висновку експерта-психолога, проте не врахував, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження описаних заявницею випадків домашнього насильства.

Суд не врахував, що він з травня 2020 року не вчиняв жодного насильства щодо дітей.

Малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 деякий час, після травня 2020 року, проживали разом з ним, у лютому 2021 року їздили разом з ним на відпочинок.

Вжиті судом апеляційної інстанції заходи є непропорційними, оскільки батько до дітей не застосовував насильства, вони лише були присутні під час сімейних сварок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому суд міг обмежити спілкування із заявницею, але не з дітьми.

Суд апеляційної інстанції не мотивував тривалий строк обмеження права батька на спілкування з його дітьми.

Висновок експертизи про доведеність фактів застосування домашнього насильства суд апеляційної інстанції зробив на підставі висновку судової психологічної експертизи, яку було проведено в межах кримінального провадження, проте у порушення статті 222 КПК України у матеріалах справи відсутній письмовий дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 30 травня 2019 року у справі № 159/5880/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 945/2045/20; встановлення обставин справи, що мають значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Ульянов Р. А., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітні діти з березня 2021 року проживають разом із матір`ю ОСОБА_3

24 березня 2021 року за заявою ОСОБА_3 Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021175500000410, стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України.

ОСОБА_3 визнано потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні.

02 квітня 2021 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України.

У межах кримінального провадження №12021175500000410 було проведено судову психологічну експертизу, за результатами якої надано висновок експерта від 28 квітня 2021 року № СЕ-19/117-21/4616-ПС, згідно з яким у ОСОБА_3 є негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, а саме виражена тривожність, депресивні прояви, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок домашнього насильства, ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_3 та останній завдані страждання.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Основним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини з видачі обмежувального припису, є Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 8 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII:

дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;

особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 Закону № 2229-VIII).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 2229-VIII право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Згідно з пунктом 3 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом № 2229-VIII.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 2229-VIII обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, яке невідоме кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону № 2229-VIII).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Суд апеляційної інстанції, враховуючи надані заявницею докази, зокрема, зміст поданих заяв до правоохоронних органів, відкрите кримінальне провадження, повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та висновок експерта, виконаний у межах кримінальної справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції в частині видачі обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , із встановленням відповідних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків з огляду на таке.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 159/5880/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що сам факт звернення заявника до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та ОСОБА_2 , але не підтверджує, що остання вчинила щодо заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом № 2229-VIII.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не врахував, що заявниця, окрім посилання на відкрите кримінальне провадження, повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України (домашнє насильство), та висновок експерта, не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо малолітніх дітей, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, що є її процесуальним обов`язком у силу статей 12 81 ЦПК України.

Отже, сам факт звернення заявниці до органів поліції та внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є безумовною підставою для застосування судом до ОСОБА_2 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково відхилив посилання ОСОБА_2 на те, що постановою слідчого від 21 травня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021175500000410 від 24 березня 2021 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, відмовлено у визнанні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 потерпілими.

З часу вчинення ОСОБА_2 психологічного, фізичного та економічного насильства щодо ОСОБА_3 у березні-квітні 2020 року та у лютому 2021 року і до звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про видачу обмежувального припису у травні 2021 року заявниця не надала відомостей про будь-які факти вчинення ОСОБА_2 насильства щодо малолітніх дітей.

Верховний Суд також враховує, що у провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука знаходиться цивільна справа № 524/1447/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей.

Водночас наявність спору щодо визначення місця проживання дитини не може бути достатньою правовою підставою для видачі обмежувального припису.

Тому висновки суду апеляційної інстанції про необхідність захисту малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від домашнього насильства, вчиненого ОСОБА_2 , не відповідають обставинам справи.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення заяви про видачу обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , із встановленням відповідних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 у зазначеній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених мотивів Верховний Суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення заяви про видачу обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , із встановленням відповідних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження.

У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).

ЦПК України передбачає, що справи про видачу обмежувального припису розглядаються судом за правилами окремого провадження (глава 13 розділу IV ЦПК України).

Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, у справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 263/1265/18 (провадження № 61-9939св19).

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович, задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року в частині вирішення заяви про видачу обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , із встановленням відповідних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , із встановленням відповідних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко