Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 214/5249/18-ц

провадження № 61-13349св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Криворіжгаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Криворіжгаз» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року у складі судді Чернової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. В., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом допублічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Криворіжгаз» (далі - АТ «Криворіжгаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про визнання незаконними дій щодо збільшення норм використання природного газу у порядку захисту прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вони є побутовими споживачами природного газу. Вказували, що відповідно до умов укладених з відповідачами договорів та постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 за послуги газопостачання вони оплачували за нормами споживання 7,1 куб. м на одну особу.

Проте, ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01 березня 2017 року збільшив норми використання природного газу з 7,1 куб. м на 18,3 куб. м. Підставою для такого збільшення норми використання природного газу стали акти про порушення від 28 лютого 2017 року № 202, 204, 205, 207, 208, 211, 214, 215, які були складені співробітниками ПАТ «Криворіжгаз» у зв'язку з їх відмовою від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Вказані акти 23 березня 2017 року були розглянуті на комісії з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу (фізичній особі) та споживачу, що не є побутовим. На комісії винесено рішення про здійснення споживачам нарахувань за спожитий природний газ за граничними об'ємами споживання природного газу по формулі: 18,3 куб. м * 6,879 грн = 125 грн 89 коп. на одну людину.

Зазначені акти підписані позивачами із зауваженнями про відмову від загальнобудинкового лічильника газу і проханням встановлення індивідуального лічильника газу у квартиру.

Разом із тим, вказували, що ПАТ «Криворіжгаз» належним чином не вручив під підпис всім споживачам копії зазначених актів та рішення комісії з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу (фізичній особі) та споживачу, що не є побутовим, із зазначенням дати та причини зміни норми використання природного газу та фактично відсторонилось від забезпечення позивачів постачанням природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу.

Вважають, що ПАТ «Криворіжгаз» необґрунтовано та незаконно в односторонньому порядку збільшив для них норму споживання природного газу, а тому просили суд: визнати акти та рішення комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу їм, як побутовим споживачам, незаконними; скасувати вищевказане рішення та поновити їм, як побутовим споживачам, режим нарахування природного газу за нормою 7,1 м3 на одну особу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволено.

Визнано незаконними акти від 28 лютого 2017 року: № 202 щодо ОСОБА_7 , № 204 щодо ОСОБА_2 , № 205 щодо ОСОБА_6 , № 207 щодо ОСОБА_8 , № 208 щодо ОСОБА_9 , № 211 щодо ОСОБА_3 , № 214 щодо ОСОБА_4 , № 215 щодо ОСОБА_5 , складені ПАТ «Криворіжгаз», що засвідчують їх відмову від встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на об`єкті по АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу від 23 березня 2017 року побутовим споживачам природного газу ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , про здійснення зміни режиму нарахування з 01 березня 2017 року за граничними об`ємами споживання природного газу.

Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз» з 01 квітня 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що проживають в будинку АДРЕСА_1 , режим нарахування природного газу за нормою 7,1 куб. м на одну особу, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що акти про порушення стосовно позивачів працівниками ПАТ «Криворіжгаз» складались з порушеннями, тому наявні підстави для скасування рішень комісії з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу (фізичній особі) та споживачу, що не є побутовим про зміну режиму нарахування побутовим споживачам природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу та зобов'язання поновити побутовим споживачам режиму нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Криворіжгаз», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Криворіжгаз», витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій вибірково застосовано норми матеріального права, які їх регулюють, зокрема статтю 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», разом із тим не було враховано того, що комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів здійснюється виключно на підставі спеціальних законодавчих та нормативних актів, зокрема Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 та інших.

Зазначає, що у разі відмови споживача від встановлення за рахунок та ініціативою оператора газорозподільної системи загального будинкового вузла обліку природного газу оператора газорозподільної системи, відповідно до вимог абзацу 7 пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем такий має право змінити режим нарахування об'ємів природного газу побутовому споживачу, що проживає у такому будинку і не забезпечений індивідуальним лічильником природного газу, з визначенням фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по такому споживачу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеним у додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем, але виключно за умови наявності акта про порушення, складеного відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу.

Таким чином, заперечення мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо заперечення проти встановлення загальнобудинкового лічильника обліку та прохання встановити індивідуальні лічильники в кожну квартиру є підставою для складання акта про порушення та визначення за цими мешканцями фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населення.

Вказує, що представники газопостачальника діяли відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», не порушуючи прав позивачів.

Крім того, здійснюючи встановлення загальнобудинкового лічильника обліку та подальші дії зі складання актів про порушення, працівники ПАТ «Криворіжгаз» виконували покладені на них обов`язки, визначені законодавством, які полягають у фіксації порушення та подальшого його оформлення.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є або власниками, або зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 , є споживачами з отримання послуг газопостачання та сплачують такі послуги, що підтверджується копіями їх паспортів та довідками про склад сім`ї.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 16 квітня 2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району у м. Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

ПАТ «Криворіжгаз» протягом 2011-2017 років приймав від НАК «Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання позивачам.

28 лютого 2017 року працівники ПАТ «Криворіжгаз» виїхали за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, однак мешканцями будинку не було допущено працівників для його встановлення, у зв`язку з чим 28 лютого 2017 року співробітниками ПАТ «Криворіжгаз» складено акти № 202, 204, 205, 207, 208, 211, 214, 215 про порушення пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, які підписано споживачами із зауваженнями про відмову від загальнобудинкового лічильника газу і проханням встановлення індивідуального лічильнику газу у квартиру.

Як вбачається з витягу з протоколу № 27, 23 березня 2017 року відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення, на якому було прийнято рішення про здійснення зміни режиму нарахування за граничними об`ємами споживання природного газу населення за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 по формулі: 18,3 куб. м * 6,879 грн =125 грн 89 коп. на одну особу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Криворіжгаз» підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Положеннями статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Частиною першої статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах, серед іншого, й на доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу».

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС (тут і надалі, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Судами встановлено, що АТ «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням, а позивачі - споживачами природного газу.

Згідно пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Судами встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Згідно з пунктом 2.1 Типового договору ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що в разі відмови населення від встановлення суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року.

Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу Х Кодексу ГРС установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Отже, наведеними спеціальними законами у сфері регулювання ринку газу обов'язок із встановлення лічильників газу (незалежно від виду - квартирних чи загальнобудинкових) покладений на суб`єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. При цьому законом також чітко визначені джерела фінансування робіт з оснащення лічильниками газу (незалежно від виду - квартирних чи загальнобудинкових) населення: кошти суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території , кошти відповідного бюджету, інші джерела, не заборонені законодавством. Отже, законом не передбачено покладення на споживача обов'язку фінансувати витрати зі встановлення лічильника газу у багатоквартирному будинку, в якому розташована його квартира, або ж у його квартирі.

Згідно з підпунктом 5 частини другої глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить відмова в доступі до об`єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу побутовому споживачу.

Згідно з пунктом 6 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого оператор газорозподільної системи не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу споживачу, який не забезпечений лічильником газу (розраховується за нормами споживання), визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з дати, наступної після дати недопуску, визначеної в акті про порушення.

Ознайомлення побутового споживача із запланованими датою та часом встановлення лічильника газу має бути підтверджено позначкою про вручення йому письмового попередження про встановлення лічильника газу, яке має бути надане побутовому споживачеві не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати встановлення лічильника газу.

При цьому представник оператора газорозподільної системи в акті про порушення має попередити споживача під особистий підпис про те, що розрахунки за спожитий газ за граничними об'ємами споживання природного газу населенням буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення, і про те, що до цього часу споживач має забезпечити доступ представникам оператора газорозподільної системи для безкоштовного встановлення лічильника газу. У разі забезпечення споживачем протягом цього строку доступу представникам оператора газорозподільної системи для безкоштовного встановлення лічильника газу процедура нарахування за граничними об`ємами споживання природного газу населенням не застосовується.

Абзацом сьомим пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС передбачено, що якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора газорозподільної системи (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Таким чином, для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт правопорушення - відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора газорозподільної системи, тобто у разі доведеності факту відмови в доступі до об`єкта споживача.

При цьому законодавством не розмежовано поняття «об`єкт споживача», що в даному випадку може бути як багатоквартирний будинок в разі встановлення загальнобудинкового приладу обліку, так і інше житло - в разі встановлення індивідуального приладу обліку газу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 591/393/17 (провадження № 61-13395св18).

Отже, законодавець під відмовою від встановлення лічильника розуміє відмову від встановлення будь-якого лічильника газу - квартирного чи загальнобудинкового, оскільки метою регулювання ринку газу є саме забезпечення обліку спожитого газу населенням.

Судами встановлено, що позивачі висловили своє бажання встановити в квартирі індивідуальні лічильники, зазначивши це в актах про порушення.

Таким чином, АТ «Криворіжгаз» не було доведено факту здійснення позивачами, як побутовими споживачами природного газу, правопорушення у вигляді відмови від встановлення за рахунок Оператора ГРМ лічильників природного газу - індивідуального або загальнобудинкового, оскільки такі виявили бажання щодо встановлення індивідуальних лічильників.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ПАТ «Криворіжгаз» в порушення вимог статей 526 626 629 651 ЦК України в односторонньому порядку було змінено умови договору, укладеного із позивачами в частині збільшення режиму нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого газу, а тому обґрунтовано задовольнив позов в частині зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз» з 01 квітня 2017 року поновити позивачам режим нарахування природного газу за нормою 7,1 куб. м на одну особу.

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що дії працівників ПАТ «Криворіжгаз» під час складання актів про порушення відповідали вимогам спеціальних законів у сфері регулювання ринку газу.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Натомість з копій актів, наданих до суду представником відповідача, вбачається, що працівниками ПАТ «Криворіжгаз» позивачам не були надані другі примірники актів про порушення, що суперечить вищевказаним нормам Кодексу ГРС.

Крім того, ОСОБА_7 відмовилась від підписання акта про порушення від 28 лютого 2017 року № 202, проте всупереч положенням пункту 4 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС представниками Оператора ГРМ не проводилась відеофіксація цих подій. Разом із тим, згідно пункту 7 вказаного акта у разі відмови від підпису до акта про порушення додається відеофіксація.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказані акти про порушення було складено із порушенням вимог спеціальних законів у сфері регулювання ринку газу, а тому обґрунтовано визнали їх незаконними.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки акти про порушення складені працівниками ПАТ «Криворіжгаз» з порушеннями вимог спеціальних законів у сфері регулювання ринку газу, тому наявні підстави для скасування рішення комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу та споживачу, що не є побутовим, від 23 березня 2017 року, яке прийнято на підставі вищевказаних актів.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнили позов.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Криворіжгаз» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович