Постанова

Іменем України

27 червня 2022 року

м. Київ

справа № 214/6989/18

провадження № 61-601св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року у складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») про визнання недійсним договору факторингу та виключення даних з реєстру іпотек.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 04 липня 2008 року між нею

і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») укладено договір про надання споживчого кредиту № 11366669000, на підставі якого банк надав їй кредит у розмірі 12 000,00 дол. США. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 04 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 04 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 11366669000.

Позивач зазначала, що вона виконувала кредитні зобов`язання згідно з визначеним графіком погашення заборгованості, але наприкінці 2011 року банк пред`явив вимогу щодо дострокової сплати усієї суми залишку за кредитним договором.

12 січня 2012 року позивач отримала повідомлення від АТ «УкрСиббанк» про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь правонаступника банку ТОВ «Кей-Колект» кредитну заборгованість у розмірі 8 725,14 дол. США, що за курсом Національного банку України становить

69 646,68 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач сплатила відповідачеві

89 007,22 грн у рахунок погашення заборгованості, проте відповідач безпідставно вважає, що у неї існує кредитна заборгованість у розмірі 77 667,29 грн.

Позивач наголошувала, що ТОВ «Кей-Колект» отримало ліцензію для надання послуг з факторингу лише 16 травня 2017 року, яку 21 грудня 2017 року було анульовано у зв`язку із порушенням норм законодавства у сфері надання фінансових послуг. Таким чином, на момент укладення договору спірного факторингу ТОВ «Кей-Колект» не мало законних підстав на укладення такого договору.

З огляду на викладене з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23 липня 2019 року ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним договір факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» з моменту його укладення;

виключити дані з реєстру іпотек про обтяження об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , внесені на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня

2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги відбувається без повідомлення та без згоди боржника, оскільки змінюється лише кредитор, а зобов`язання боржника залишається незмінним. Разом з цим, сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі. Згідно з частинами першою - третьою статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. АТ «УкрСиббанк» зазначені вимоги закону виконало, надіславши ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» під час укладання оспорюваного правочину було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення договорів.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором. Під час розгляду справи відповідачі позовні вимоги визнали, зазначене рішення не оскаржували, воно набрало законної сили. Водночас позивач не надала суду достатніх доказів на підтвердження виконання кредитних зобов`язання та сплати суми заборгованості у повному обсязі. Згідно з довідкою-розрахунком залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10 квітня 2019 року становить 2 750,26 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 73 421,10 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про виключення даних з реєстру іпотек про обтяження об`єкту нерухомості (предмета іпотеки).

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що станом на момент укладення спірного договору факторингу ТОВ «Кей-Колект» було внесено до Державного реєстру фінансових установ на підставі розпорядження Держфінпослуг від 08 грудня 2011 року з правом надавати послуги з факторингу. 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, згідно з умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за указаними кредитними договорами ТОВ «Кей-Колект».

Також суд апеляційний суд вказав, що право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії. Вказівка у кредитному договорі про надання кредитних коштів у іноземній валюті та набуття фактором права вимоги за таким кредитним договором не зобов`язує його отримувати ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, оскільки сам фактор не видає кредитні кошти, а набуває право вимоги сплати заборгованості у гривні за курсом відповідної валюти.

Крім того, апеляційний суд не погодився із доводами апеляційної скарги стосовно відсутності заборгованості за кредитними зобов`язаннями, оскільки ні позивач, ні її представник не надали належних та допустимих доказів виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

у відповідача станом на час укладення договору факторингу не було ліцензії для надання такого виду фінансових послуг;

під час розгляду справи представники позивача звертали увагу на те, що

у матеріалах справи відсутній повний зміст договору факторингу, який є предметом спору. Вони неодноразово заявляли клопотання про витребування цього договору у відповідача, проте такий договір суду надано не було. На підставі копії договору факторингу, у якому наявна лише перша та остання сторінки, не можливо визначити правову природу договору та провести аналіз його змісту;

апеляційний суд безпідставно посилався на висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню у цій справі;

суди дійшли помилкового висновку, що у матеріалах справи відсутні відомості про закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року. Крім того, суди безпідставно вважали наявною у позивача кредитну заборгованість у визначеному відповідачем розмірі.

У квітні 2021 року від ТОВ «Кей-Колект» надійшов відзив на касаційну скаргу,

у якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:

позивач не є стороною оспорюваного договору та не надала жодних доказів про те, які саме її права або інтереси порушені укладенням договору факторингу;

позивач не заперечує того факту, що їй було відомо щонайменше з 25 квітня 2012 року про укладення між ПАТ УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В 12 грудня 2011 року за реєстровим № 5207-5208, згідно яких право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-Колект». Тобто, протягом шести років, у період з 2012 року до

2019 року позивач визнавала договір факторингу, не заявляла про його недійсність, погоджувала умови розстрочки із ТОВ «Кей-Колект» та виконувала певні зобов'язання за ним;

ТОВ «Кей-Колект» є фінансовою установою, яка на момент укладення спірного договору факторингу, мала усі правомочності на укладення вказаного договору. Товариство дійсно не мало генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, проте ТОВ «Кей-Колект» і не укладала з жодними особами кредитних договорів

в іноземній валюті, для укладення яких необхідним є наявність такої ліцензії;

гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що норми законодавства, хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті. Саме з такими умовами кредитування погодилася позивач.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від10 березня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 березня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі

№ 638/22396/14-ц. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

04 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11366669000, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 12 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України на день укладання договору становить 58 197,60 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалась сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Позичальник зобов`язалась повернути кредит не пізніше 03 липня 2013 року. За користування кредитом протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, ставка становить 15,00 % річних, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором

04 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 11366669000, відповідно до якого вона передала банку в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 . Сторони погодили загальну ринкову вартість нерухомого майна, яка становить 118 963,00 грн.

04 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 укладено договір поруки № 11366669000П, згідно з умовами якого ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 11366669000.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого банк відступив, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 11366669000, укладеним із ОСОБА_3 . Цього ж дня, 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого у зв`язку із укладанням договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, передано права вимоги за договорами іпотеки, у тому числі за договором іпотеки № 11366669000, укладеним із ОСОБА_3

АТ «УкрСиббанк» на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення від 15 грудня 2011 року № 12-22/26983 про відступлення прав вимоги за кредитним договором.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з відповідачів на користь ТОВ «Кей-Колект» (позивача замінено ухвалою суду від 21 березня 2012 року за клопотанням ПАТ «УкрСиббанк» у зв`язку із укладенням договору відступлення права вимоги) заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 725,14 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 11 листопада 2011 року становило 69 646,68 грн.

Позивач здійснювала погашення існуючої заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від

16 вересня 2019 року, на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки на належну ОСОБА_1 двокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою-розрахунком залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 11366669000 у валюті договору станом на 10 квітня 2019 року становила 2 750,26 дол. США, що в гривневому еквіваленті становило 73 421,10 грн.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк зобов`язався передати у власність ТОВ «Кей-Колект», а товариство - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження банку за плату та на умовах, визначених цим договором. Також 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

Згідно з відповіддю Національної комісії, що здійснює державне регулювання

у сфері ринків фінансових послуг, наданої на запит адвоката Бузинарської Д. М., ТОВ «Кей-Колект» внесено до Державного реєстру фінансових установ та воно отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання послуг з факторингу. Ліцензію товариства анульовано відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 21 листопада 2017 року

№ 4302.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині першій статті 1078, статті 1080 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмежень.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційним суд установив, що станом на момент укладення спірного договору факторингу ТОВ «Кей-Колект» було внесено до Державного реєстру фінансових установ на підставі розпорядження Держфінпослуг від 08 грудня 2011 року з правом надавати послуги з факторингу. 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, згідно умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за указаними кредитними договорами ТОВ «Кей-Колект». Крім того, суд встановив, що ТОВ «Кей-Колект» є суб`єктом підприємницької діяльності та зареєстроване як фінансова установа і має право здійснювати фінансові послуги з факторингу.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Декрет № 15-93) Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Аналіз статті 1, частин першої, другої, четвертої статті 5 Декрету № 15-93 свідчить, що право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 про те, що договір факторингу не міг бути укладений через відсутність у ТОВ «Кей-Колект» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Не заборонено законодавством стягнення боргу

і у валюті зобов`язання. Отже, зазначення у кредитному договорі надання кредитних коштів у іноземній валюті та набуття фактором права вимоги за таким кредитним договором не зобов`язує його отримувати ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, так як сам фактор не видає кредитні кошти, а набуває право вимоги сплати заборгованості у гривні за курсом відповідної валюти.

При цьому аналіз статей 526 599 611 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статті 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Суди обґрунтовано вважали, що позивач не надала належних та допустимих доказів виконання в повному обсязі кредитних зобов`язань. Відомостей про закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року, за яким стягнуто кредитну заборгованість в сумі 8 725,14 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 11 листопада 2011 року становить 69 646,68 грн, в матеріалах справи немає. Крім того, згідно з довідкою-розрахунком ТОВ «Кей-Колект» станом на 10 квітня 2019 року за позивачем рахується заборгованість. Ця довідка надавалась позивачу для ознайомлення разом з відзивом на позов.

У матеріалах справи також наявний витяг із договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, який укладено між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» (а. с. 27 - 24). Доводи позивача про те, що із наявних у матеріалах справи сторінок договору факторингу неможливо встановити його правову природу та провести аналіз його змісту, є неспроможними, на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень не впливають, висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки вказаного доказу, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Між сторонами виник спір щодо наявності правових підстав для визнання недійсним договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» з моменту його укладення, як підстава виключення даних про обтяження з реєстру іпотек. Оскільки суди обґрунтовано відмовили у задоволенні основної позовної вимоги про визнання недійсним договору факторингу, то і похідна вимога про виключення даних про обтяження з реєстру іпотек задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили

в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар