Постанова

Іменем України

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 215/1765/21

провадження № 61-218св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний нотаріус Другої криворізької державної нотаріальної контори Биканов Р. І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді

Квятковського Я. А. від 04 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., від 29 листопада 2022 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний нотаріус Другої криворізької державної нотаріальної контори Биканов Р. І., про визнання недійсними та скасування рішення про приватизацію житла і свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради № 41 від 15 лютого 2017 року про передачу житла у власність громадян вирішено безоплатно передати у приватну спільну часткову власність по 1/3 частині кожному ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_5 житло, що перебуває у комунальній власності міста Кривого Рогу і розташоване в Тернівському районі, а саме двокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 80 кв. м, та уповноваженим власником квартири (житла) визначити ОСОБА_2 .

З метою проведенні приватизації квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернулись до керівника органу приватизації із заявою щодо оформлення в приватну (спільну, сумісну часткову) власність квартири, що займають на умовах найму. В заяві вони просили передати у приватну власність членам сім`ї у рівних частинах по 1/3 квартири та уповноваженим власником житла визначити ОСОБА_2 . Вищезазначений документ завірено підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_1

20 лютого 2017 року на підставі зазначеного рішення було видано свідоцтво № 1202 про право власності на житло. Позивач вказував, що заява щодо оформлення у приватну власність квартири ним особисто не підписувалась, копії документів для приватизації житла не надавались.

На підставі договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

від 10 лютого 2018 року, зареєстрованого в реєстрі під № 1-179, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р. І., 2/3 спірної квартири належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Позивач стверджував, що вказане вище свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру від 20 лютого 2017 року та договір дарування є недійсними, оскільки видані та посвідчені на підставі недійсного правовстановлюючого документа - рішення № 41 від 15 лютого 2017 року виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про передачу житла у власність громадян.

ОСОБА_1 вказував, що у зв`язку з цими обставинами 16 березня 2018 року звернувся з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення до Тернівського ВП КВІТ ГУНП в Дніпропетровській області. Відповідно до висновку судового експерта № 3/1.1/243 від 31 травня 2019 року, проведеного у кримінальному провадженні № 12018040760000498 від 17 березня 2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі підпис наймача та повнолітніх членів сім`ї на заяві щодо оформлення в приватну власність квартири виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Таким чином, позивач стверджував, що не надавав письмової згоди на приватизацію квартири, в якій постійно проживає, а отже приватизація проведена з порушенням його прав.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернівської районної у місті м. Кривого Рогу ради № 41 від 15 лютого 2017 року «Про передачу житла у власність громадян», свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , договір дарування, укладений 10 лютого 2018 року між

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р. І., зареєстрований в реєстрі за № 1-179.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним рішення № 41 від 15 лютого 2017 року виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 комунального майна, а саме квартири

АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 80 кв. м.

Визнано недійсним свідоцтво № 1202 про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20 лютого 2017 року виконавчим комітетом Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватизація спірної квартири була проведена органом приватизації з порушенням норм чинного законодавства, адже заява про надання згоди на приватизацію спірної квартири від імені позивача підписана іншою особою, що підтверджується висновком експерта та не спростовано відповідачами, тобто позивач, як член сім`ї наймача, згоду на вчинення оспорюваного правочину не надавав.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором дарування, а у результаті визнання договору дарування недійсним його майнові інтереси будуть відновлені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 04 лютого 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку у частині задоволення позовних вимог з посиланням на те, що приватизація спірної квартири була проведена органом приватизації з порушенням норм чинного законодавства, оскільки заява про надання згоди на приватизацію від імені позивача була підписана іншою особою.

Апеляційний суд також зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта № 3/1.1/243 від 31 травня 2019 року є нікчемним, оскільки слідчим по кримінальній справі досліджувався не той підпис, а саме підпис навпроти прізвища ОСОБА_1 , який належить ОСОБА_3 , у той час як оригінальний підпис позивача знаходиться навпроти прізвища ОСОБА_3 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі не порушували клопотання про призначення у суді першої інстанції судово-почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

28 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині задоволення позовних і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 911/2798/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 303/6366/17, від 01 березня 2021 року у справі № 199/8032/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 522/6997/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 522/19879/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 916/2962/19, від 22 липня 2022 року у справі № 756/2415/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 753/14137/18, від 27 жовтня 2022 року у справі № 643/12890/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання про призначення експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявницязазначає, що позивачем не доведено, що заява на приватизацію квартири від його імені підписана іншою особою. Окрім того, позивачем не доведено яке його право чи законний інтерес були порушені, не визнані або оспорені.

Заявниця вважає, що при вирішенні спору судами було неправильно застосовано положення статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в якій було прямо визначено можливість приватизації, не ставилося її проведення в залежність від згоди інших осіб, які мешкають у цій квартирі.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звертає увагу на те, що у зв`язку із юридичною необізнаністю відповідачів ними не було заявлено у цій справі клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи. Висновок експертизи № 3/1.1/243 від 31 травня 2019 року є неповним, неналежним доказом, який би міг свідчити про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутності його волевиявлення на приватизацію квартири та відсутності підпису у заяві про оформлення у приватну власність спірної квартири.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, отже не є предметом касаційного розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради посилається на те, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими. Вказує, що при проведенні перевірки виконавчим комітетом Тернівської районної у місті Кривому Розі ради заяви ОСОБА_2 про приватизацію житлової площі та доданого пакету документів підстав для відмови у приватизації квартири та видачі свідоцтва про право власності встановлено не було. Виконавчим комітетом Тернівської районної у місті Кривому Розі ради спірне рішення було прийнято обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у період з 08 квітня 1986 року по 10 червня

1997 року були зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян у квартирі АДРЕСА_1

з 29 липня 2003 року зареєстровані: наймач - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_6 .

Станом на 24 січня 2017 року за вищевказаною адресою були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Тернівської районної у місті

Кривий Ріг ради від 15 лютого 2017 року № 41 про передачу житла у власність громадян безоплатно передано у приватну спільну часткову власність громадян житло, що перебуває у комунальній власності міста Кривого Рогу і розташоване в Тернівському районі - ОСОБА_2 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44, 80 кв. м по 1/3 частині кожному. Уповноваженим власником квартири (житла) визначено ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва № 1202 від 20 лютого 2017 року про право власності на житло, виданого органом приватизації виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 - 1/3, та членам її сім`ї: ОСОБА_3 - 1/3 та ОСОБА_1 - 1/3. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить

44, 80 кв. м.

Відповідно до договору дарування частки квартири від 10 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_5 , як обдарованою, остання отримала у власність 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

У відповідності до висновку судової почеркознавчої експертизи № 3/1.1/243

від 31 травня 2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді

від 10 квітня 2019 року по кримінальному провадженні № 12018040760000498, підпис від імені ОСОБА_1 у графі: «Підпис наймача та повнолітніх членів сім`ї» заяви щодо оформлення в приватну (спільну, сумісну часткову) власність квартири, що займають на умовах найму,

від 08 лютого 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м на сім`ю.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом 2 статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Пунктами 1, 2, 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з пунктами 4, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника. До органів приватизації громадянин подає заяву на приватизацію квартири.

Таким чином передача у спільну власність квартир, які підлягають приватизації, здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у цій квартирі.

Наслідком порушення вимог частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є визнання приватизації недійсною.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 520/14902/17 (провадження № 61-21727св19),

від 14 вересня 2021 року у справі № 473/2473/20 (провадження

№ 61-38св21).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку у частині задоволення позовних вимог, оскільки приватизація спірної квартири була проведена органом приватизації з порушенням норм чинного законодавства. Заява про надання згоди на приватизацію спірної квартири від імені позивача підписана іншою особою, що підтверджуються висновком експерта № 3/1.1/243 від 31 травня 2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 10 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018040760000498.

Розслідування кримінального провадження № 12018040760000498 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, триває.

Встановлені у справі обставини свідчать, що позивач не надавав згоди на приватизацію квартири, в якій зареєстровано його місце проживання і в якій він проживає.

Відповідачі не були позбавленні можливості порушити у суді першої інстанції клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції. Доводи заявниці щодо юридичної необізнаності відповідачів не впивають на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що між сторонами спору існують неприязні стосунки, мати позивача подарувала свою частку квартири його сестрі ОСОБА_3 , а згідно з доводами позивача, після укладання договору дарування ОСОБА_3 намагається виселити його з квартири.

Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, враховуючи баланс прав та інтересів сторін спору, слід погодитися із доводами позивача, що приватизація спірної квартири була проведена всупереч його волі, оскільки останній не підписував заяву про надання згоду на приватизацію спірної квартири, отже порушує його права та інтереси.

Сторони у справі не позбавлені права на приватизацію спірної квартири у відповідності до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, з дотримання прав та інтересів осіб, які мають право на приватизацію спірної квартири.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович