Постанова
Іменем України
17 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 215/2712/18-ц
провадження № 61-2509св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ;
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз», товариство
з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року у складі судді Науменко Я. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів:
Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 1018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 звернулися до суду
з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз»
(далі - ПАТ «Криворіжгаз»), правонаступником якого є акціонерне товариство«Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»
(далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»), товариства
з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що між ними та ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», було укладено типовий договір постачання природного
газу споживачам. У грудні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» самовільно,
без дозвільних документів встановило споживачам на будинок
АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу. У лютому 2018 року їм стало відомо про те, що ПАТ «Криворіжгаз» з 01 січня 2018 року в односторонньому порядку почало нараховувати їм об`єми використаного природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового приладу обліку газу.
Позивачі вважали такі дії ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» незаконними, оскільки на ПАТ «Криворіжгаз», як на оператора газорозподільної системи та ініціатора встановлення загальнобудинкового вузла обліку на їх будинок, покладено обов`язок врегулювання
договірних відносин з особою, відповідальною за експлуатацію будинку, договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку газу, забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. Проте таких дій з боку
відповідачів вчинено не було, що свідчить про самовільний монтаж загальнобудинкового вузла обліку газу без дозвільних документів.
У вересні 2016 року ними було проведено загальні збори власників
квартир багатоквартирного будинку
АДРЕСА_1 з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним споживачам фактично спожитого об`єму газу. На цих зборах було прийнято рішення ініціювати звернення власників квартир, які не
обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за його рахунок, на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
На їх звернення до ПАТ «Криворіжгаз», останнім 15 березня 2017 року було надано відповідь, що товариством не передбачено фінансування робіт
із встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку
АДРЕСА_1 та запропоновано у разі незгоди власників квартир (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показниками будинкового вузла обліку газу, встановити індивідуальний лічильник газу окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
Позивачі вважали, що така відмова у забезпеченні побутових споживачів
газу індивідуальними лічильниками та в їх встановленні за рахунок
ПАТ «Криворіжгаз» є неправомірною, не відповідає положенням статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу
на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення до 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі до 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року. Забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку АДРЕСА_1 зобов`язане газорозподільче підприємство ПАТ «Криворіжгаз».
Посилаючись на викладене, позивачі просили суд: визнати незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 ; визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу; зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня
2018 року поновити їм як побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно норм
діючого законодавства; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
ОСОБА_23 задоволено.
Визнано дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1 незаконними.
Визнано незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно з показань загальнобудинкового приладу обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , місце проживання:
АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , місце проживання:
АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , місце проживання:
АДРЕСА_8 ; ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_10 ; ОСОБА_10 , місце проживання: АДРЕСА_11 ; ОСОБА_11 , місце проживання:
АДРЕСА_12 ; ОСОБА_12 , місце проживання: АДРЕСА_13 ; ОСОБА_13 , місце проживання:
АДРЕСА_14 ; ОСОБА_14 , місце проживання: АДРЕСА_15 ; ОСОБА_15 , місце проживання: АДРЕСА_16 ; ОСОБА_16 , місце проживання:
АДРЕСА_17 ; ОСОБА_17 , місце проживання: АДРЕСА_18 ; ОСОБА_18 , місце проживання: АДРЕСА_19 ; ОСОБА_19 , місце проживання:
АДРЕСА_20 ; ОСОБА_20 , місце проживання: АДРЕСА_21 ; ОСОБА_21 , місце проживання: АДРЕСА_22 ; ОСОБА_22 , місце проживання:
АДРЕСА_23 ; ОСОБА_23 , місце проживання: АДРЕСА_24 .
Зобов`язано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня 2018 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
ОСОБА_23 , які проживають у будинку АДРЕСА_1 , режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.
Визнано право на забезпечення індивідуальними безкоштовними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , місце проживання:
АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , місце проживання:
АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_8 ; ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; ОСОБА_9 , місце проживання:
АДРЕСА_10 ; ОСОБА_10 , місце проживання: АДРЕСА_11 ; ОСОБА_11 , місце проживання: АДРЕСА_12 ; ОСОБА_12 , місце проживання:
АДРЕСА_13 ; ОСОБА_13 , місце проживання: АДРЕСА_14 ; ОСОБА_14 , місце проживання: АДРЕСА_15 ; ОСОБА_15 , місце проживання:
АДРЕСА_16 ; ОСОБА_16 , місце проживання: АДРЕСА_17 ; ОСОБА_17 , місце проживання: АДРЕСА_18 ; ОСОБА_18 , місце проживання:
АДРЕСА_19 ; ОСОБА_19 , місце проживання: АДРЕСА_20 ; ОСОБА_20 , місце проживання:
АДРЕСА_21 ; ОСОБА_21 ,
місце проживання:
АДРЕСА_22 ; ОСОБА_22 , місце проживання:
АДРЕСА_23 ; ОСОБА_23 , місце проживання: АДРЕСА_24 .
Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 16 210,40 грн.
Стягнуто з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь держави судовий збір у розмірі 16 210,40 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивачів
у частині визнання незаконними дій ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу у будинку
АДРЕСА_1 та визнання за кожним
з позивачів, як за побутовими споживачами природного газу, права
на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, та не відмовлялись від встановлення індивідуальних лічильників газу, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами. Дії відповідача ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам у будинку АДРЕСА_1 є незаконними та вчинені з порушенням положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів щодо незаконного встановлення відповідачем ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно з показань загальнобудинкового приладу обліку газу, зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня
2018 року поновити побутовим споживачам, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня
2016 року № 203, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі
за час, коли відповідачем ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого
є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», було встановлено загальнобудинковий лічильник обліку природного газу, були вимушені сплачувати кошти за спожитий природний газ у завищеному розмірі, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» задоволено.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року в частині визнання незаконним встановленого ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку газу для побутових споживачів природного газу у будинку
АДРЕСА_1
та зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня 2018 року поновити побутовим споживачам природного газу вищевказаного будинку режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня
2016 року № 203, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення суду в частині стягнутого з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»
на користь держави судового збору у розмірі 16 210,40 грн скасовано. Компенсовано судові витрати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у сумі 48 631,20 грн за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.У решті рішення районного суду залишено без змін.
Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд погодився з висновком районного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для
побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку
АДРЕСА_1 , оскільки у процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку,
у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Також апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що відмова ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого
є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановити індивідуальний лічильник газу кожному із позивачів суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів, оскільки з урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», волевиявлення споживача на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним. Визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними
газовими лічильниками за рахунок відповідача ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», та встановлення у подальшому такого лічильника забезпечить оплату ними саме того об`єму газу, який ними спожитий, що буде відповідати завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Разом з тим, апеляційний суд погодився із доводами апеляційної скарги ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про те, що останнє не є належним відповідачем у справі, оскільки до його повноважень не входить здійснення розподілу природного газу або заміни об`ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам, а також встановлення режимів нарахування об`ємів спожитого газу та здійснення перерахунків, а тому рішення
суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» апеляційний суд скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 постанову апеляційного
суду не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не врахували, що загальнобудинковий лічильник газу встановлений за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», що є правонаступником ПАТ «Криворіжгаз», на виконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»та Закону України «Про ринок природного газу», які не конкретизують, який саме лічильник має встановлювати Оператор ГРМ, загальнобудинковий чи індивідуальний.
При цьому, згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного
газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Право позивачів на встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку та терміни, встановлені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», відповідачем жодним чином не порушене, оскільки Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено граничний строк встановлення лічильників газу газрозподільними підприємствами для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, а саме до 01 січня 2021 року. Позивачі після внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (19 січня 2018 року) не зверталися до АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» із заявами про встановлення індивідуальних лічильників
газу у їх квартирах та не отримували відмови. Вимоги позивачів щодо зобов`язання за власний рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення
у квартирах позивачів індивідуальні газові лічильники у порядку захисту прав споживачів не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ЦК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 квітня
2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі Дніпропетровської області) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання
та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів
та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів
на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом,
з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні
послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають
між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання
та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону
є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів
на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша
група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору
на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням
вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору)
є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Судами установлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VI «Права і обов`язки постачальника».
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором
є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність
та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинним на час виникнення спірних правовідносин), державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Установлено, що позивачі є споживачами природного газу, а ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», - оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі
питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
Відповідно до положень положенням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу
на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року)
до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Зважаючи, що позивачі виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов`язують ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року.
Відмова ПАТ «Криворіжгаз»,правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620
(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку
та відповідачем.
ПАТ «Криворіжгаз» не уклало договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку. Також не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та введення лічильника в експлуатацію.
Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до газорозподільної системи, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).
Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних
або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.
Судом встановлено, що загальнобудинковий прилад обліку природного
газу для мешканців будинку АДРЕСА_1 встановлено у грудні 2017 року
та відповідачем не було надано доказів про складання акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який
у встановленому законом порядку було б погоджено із споживачами або
ж з їх представником.
За таких обставин, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу ПАТ «Криворіжгаз» у будинку АДРЕСА_1 , дійшли обґрунтованого висновку про незаконність нарахування об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Встановлення загальнобудинкового вузла обліку
газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого
газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку
газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого
газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,споживачі газу у одному будинку поставлені
у нерівне становище.
Крім того, є вірним висновок судів про те, що задоволення вимог
позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері
житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства,
як справедливість.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди попередніх інстанцій правильно керувалися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Саме на ПАТ «Криворіжгаз»,правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 20 лютого
2019 року у справі № 212/5712/17 (провадження № 61-116св19),
від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17 (провадження
№ 61-13554св19).
Доводи касаційної скарги про те, що право позивачів, як споживачів,
на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, а цей строк не настав, а тому право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено, безпідставні, так як спростовуються вищевказаними встановленим судами обставинам та нормами права, які вірно застосовані.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року, в нескасованому при апеляційному розгляді частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник