ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа №215/2914/24

адміністративне провадження №К/990/35612/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, постановлену суддею Златіним С.В., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Щербака А.А. (доповідач), суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова Андрія Віталійовича (далі - голова Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдов А.В., відповідач), у якому просив: встановити відсутність компетенції (повноважень) голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова А.В. при отриманні заяви від 17 лютого 2024 року вх.3073 створюючи штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при не підкоренні суддею Демиденко Ю.Ю. вимогам статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського врядування.

2. Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 06 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 передав за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова А.В. про встановлення відсутності компетенції (повноважень) на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року.

5. Скаржник у касаційній скарзі висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями та висновками судів попередніх інстанцій. Посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Конституції України КАС України, Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 стверджує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, дійшли судової помилки з відмовою застосувати пункт 5 частини першої статті 5 КАС України та частину третю статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Скаржник указує, що оскаржувані ухвала та постанова не відповідають положенням адміністративного процесуального закону і порядку, суд відмовився проаналізувати наведені ним норми, не зазначив мотивів прийняття або відхилення кожного викладеного позивачем аргументу. Судді суду апеляційної інстанції, як зазначає ОСОБА_1 , створюють штучні перешкоди для забезпечення захисту конституційних прав та свобод громадянина, суд відмовився від такого захисту, виявив надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення завдання судочинства і принципу правової визначеності. Суд створив умови судової помилки, не підкоряється та нехтує завданням судочинства і принципу правової визначеності. Також суд апеляційної інстанції порушив обов`язок держави та завдання адміністративного судочинства щодо заявленого скаржником 28 червня 2024 року відводу суддям Малиш Н.І., Щербаку А.А., Баранник Н.П.

6. У заяві про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 , серед іншого, заявляє клопотання про зупинення провадження в суді апеляційної інстанції та передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 01 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в справі №215/2914/24. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в справі №215/2914/24 залишив без руху.

8. Ухвалою від 30 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від участі у розгляді справи №215/2914/24 повернув заявнику без розгляду.

9. Ухвалою від 12 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в справі №215/2914/24. Звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги і відкрив касаційне провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в справі №215/2914/24.

10. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 19 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у справі №215/2914/24 за його участю в режимі відеоконференції та призначено цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 20 грудня 2024 року.

ІV. Позиція Верховного Суду

12. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №215/2914/24 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

13. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

14. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

15. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

16. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

17. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

18. За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Завданням адміністративного судочинства, у силу норм частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

21. За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

22. Ужитий в указаній процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

24. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

25. Як випливає із матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив: встановити відсутність компетенції (повноважень) голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова А.В. при отриманні заяви від 17 лютого 2024 року вх.3073 створюючи штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при не підкоренні суддею Демиденко Ю.Ю. вимогам статті 248 КАС України та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського врядування.

26. До позовної заяви ОСОБА_1 додав копію заяви від 17 лютого 2024 року, адресовану Тернівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №215/2110/23, в якій йдеться про невиконання суддею Демиденко Ю.Ю. вимог статті 248 КАС України під час виготовлення ухвали від 12 вересня 2023 року в справі №215/2110/23, оскільки не є зрозумілим, які вимоги розглядав суддя. ОСОБА_1 просив з`ясувати і зазначити вимоги, які розглядав суддя для оскарження ухвали суду, повідомити Вищу раду правосуддя про не підкорення Демиденко Ю.Ю. вимогам статті 248 КАС України.

27. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що розгляд цього спору, з урахуванням предмета і суб`єктного складу, перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

28. Верховний Суд погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій та зазначає, що наявність у особи права на звернення до суду має вирішуватися на етапі відкриття провадження у справі. При вирішенні цього питання суди мають враховувати поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, яке необхідно тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

29. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

30. Приписами пункту 5 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

31. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року в справі №820/3713/17, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він уважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. У справі, яка переглядається, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

32. У постанові від 12 червня 2019 року в справі №9901/70/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що на підставі наведених положень частини першої статті 19 КАС України вирішення адміністративними судами справ з приводу компетенції суб`єктів владних повноважень можливе виключно у публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Саме при вирішенні таких спорів між суб`єктами владних повноважень суд у разі задоволення позову згідно з пунктом 5 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

33. Згідно із висновками, сформованими Верховним Судом у постанові від 05 липня 2019 року в справі №802/833/17-а, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень. При цьому позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він уважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

34. У постанові від 16 серпня 2023 року в справі №440/3862/18 Верховний Суд дійшов висновків, що «компетенційний» спір - це спір за позовом одного суб`єкта владних повноважень до іншого, в якому позивач захищає свої права шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать йому (встановлення судом наявності компетенції), але протиправно привласнюються відповідачем, або шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать відповідачу (встановлення судом відсутності компетенції), який не визнає цього та наполягає на тому, що такі повноваження покладені законом на позивача. Метою вирішення такого спору є гарантування принципу правової визначеності, унеможливлення дублювання однакових повноважень декількома суб`єктами владних повноважень або ухилення держави в особі створених нею органів від виконання певних функцій. Вирішуючи такий спір, адміністративний суд втілює в життя конституційну норму, згідно з якою «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (частина друга статті 19 Основного Закону України).

35. Отже, беручи до уваги наведене, правильною є позиція судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у цій справі позивач ОСОБА_1 не є суб`єктом владних повноважень, а тому він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача.

36. Варто зазначити, що кожній особі надається право звернутися до адміністративного суду у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист. Тож рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2 5 КАС України. При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

37. Звертаючись до адміністративного суду з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдова А.В., ОСОБА_1 обрав неналежний та неефективний спосіб захисту. Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає в його випадку способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, які може застосувати суд при вирішенні справи, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачем. У разі, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності у конкретно визначеній спірній ситуації, а не пред`явлення позову щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача.

38. У світлі обставин цієї справи також необхідно звернути увагу на роз`яснення Конституційного Суду України у Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001, в якому зазначено, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

39. Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

40. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

41. Виходячи із наведеного Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов, заявлений ОСОБА_1 , не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Розгляд цього спору, з урахуванням предмета і суб`єктного складу, перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

42. Доводи, викладені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права.

43. Не є слушними й твердження ОСОБА_1 щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень при розгляді його заяви від 28 червня 2024 року про відвід суддів Малиш Н.І., Щербака А.А., Баранник Н.П.

44. Як слідує із матеріалів справи №215/2914/24, ОСОБА_1 подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року.

45. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 червня 2024 року для розгляду вказаної апеляційної скарги у справі №215/2914/24 визначено склад колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду: Щербак А.А. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Баранник Н.П., Малиш Н.І.

46. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А. (доповідач), суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І. від 01 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року в справі №215/2914/24. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року в справі №215/2914/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року в справі №215/2914/24.

47. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А. (доповідач), суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І. від 01 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю в режимі відеоконференції. Закінчино дії по підготовці справи до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи №215/2914/24 в порядку письмового провадження 24 липня 2024 року.

48. 29 червня 2024 року ОСОБА_1 направив до Третього апеляційного адміністративного суду заяву від 28 червня 2024 року про відвід суддів Малиш Н.І., Щербака А.А., Баранник Н.П., обґрунтування якої зводяться до міркувань скаржника про упередженість та зацікавленість суддів у кінцевому рішенні. Ця заява зареєстрована у Третьому апеляційному адміністративному суді 05 липня 2024 року.

49. Ухвалою від 08 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А. (доповідач), суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І. визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І. Передав адміністративну справу №215/2914/24 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

50. Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 36 37 39 40 КАС України та не встановив процесуальних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід, а також підстав для заявлення суддями самовідводу, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого скаржником відводу.

51. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів від розгляду справи №215/2914/24 передано на розгляд колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду: Сафронова С.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Коршун А.О., Чепурнов Д.В.

52. Ухвалою від 10 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів Коршуна А.О., Чепурнова Д.В. відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Щербака А.А., суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І. від розгляду справи №215/2914/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року.

53. Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 36 40 КАС України та дійшов висновку, що зазначена заява не містить доводів про упередженість суддів Третього апеляційного адміністративного суду Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І. щодо розгляду цієї адміністративної справи та наявності інших підстав для відводу судді, визначених статтею 36 КАС України. Доводи заяви зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями колегії суддів, що не є підставою для відводу. Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їхній неупередженості чи об`єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається, що свідчить про відсутність підстав для відводу колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І. від розгляду справи №215/2914/24.

54. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд не встановив процесуальних порушень в порядку розгляду судом апеляційної інстанції заяви ОСОБА_1 про відвід суддів, ця заява розглянута відповідно до вимог статті 40 КАС України. До того ж, ОСОБА_1 не було наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І. упередженими чи необ`єктивними або що вони прямо чи опосередковано заінтересовані у результаті розгляду справи №215/2914/24, що свідчить про необґрунтованість заяви скаржника про відвід суддів.

55. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

56. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

57. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в справі №215/2914/24 - без змін.

58. Стосовно клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в суді апеляційної інстанції та передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно зазначити, що підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346 347 КАС України.

59. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

60. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

61. Отже КАС України чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду.

62. Водночас клопотання скаржника не містить належного обґрунтування та підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

63. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в суді апеляційної інстанції та передачу справи №215/2914/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в суді апеляційної інстанції та передачу справи №215/2914/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в справі №215/2914/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. М. Соколов

С. А. Уханенко