Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 215/3953/19

провадження № 61-14348 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривому Розі ради;

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року у складі судді Науменко Я. О. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання розпорядження про приватизацію житла недійсним та його скасування.

Позовна заява мотивована тим, що з 29 липня 2003 року він зареєстрований та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 .

17 березня 2018 року він дізнався, що 15 лютого 2017 року виконавчим комітетом Тернівської районної у м. Кривому Розі ради було прийняте рішення «Про передачу житла у власність громадян» № 41, відповідно до пункту 1.3. якого ОСОБА_2 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 та йому, ОСОБА_1 , безоплатно передано у приватну спільну часткову власність житло, що перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу і розташоване в Тернівському районі, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,80 кв. м, по 1/3 частині кожному.

20 лютого 2017 року на підставі зазначеного розпорядження було видано свідоцтво № 1202 про право власності на житло на вказану квартиру.

Вказував, що заяву щодо оформлення в приватну власність квартири особисто не підписував, копії документів для приватизації житла не надавав.

Відповідно до висновку експерта від 31 травня 2019 року № 3/1.1/243, проведеному у кримінальному провадженні № 12018040760000498 від 17 березня 2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис наймача та повнолітніх членів сім`ї» заяви щодо оформлення в приватну власність квартири виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Вказаним висновком підтверджено факт того, що він не надавав письмової згоди на приватизацію квартири, а отже приватизація проведена з порушенням його права на волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради від 15 лютого 2017 року № 41 в частині безоплатної передачі у приватну спільну часткову власність ОСОБА_2 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,80 кв. м, по 1/3 частині кожному.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради від 15 лютого 2017 року № 41 про безоплатну передачу у власність житла, яке позивач просив визнати недійсним та скасувати, безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких було залучено до участі у справі третіми особами; клопотань про залучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідачами позивач не заявляв, що є підставою для відмови у задоволення позову.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що предмет спору безпосередньо стосується прав та інтересів співвласників квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо яких виконавчим комітетом приймалося оспорюване рішення про передачу у власність житла та видано свідоцтво від 20 лютого 2017 року № 1202 про право власності на вказану квартиру. Проте, вказані особи не були залучені до участі у розгляді справи відповідачами, тому є правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежним складом відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18), що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 215/3953/19 із Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволені позову у зв`язку з неналежним складом відповідачів, оскільки спір у справі стосується прав та обов`язків лише одного відповідача - виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради щодо прийняття ним оспорюваного рішення про приватизацію житла, згоди на яку позивач не надавав.

Вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 могли бути залучені до участі у розгляді справи відповідачами лише у разі подання позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі оспорюваного рішення органу приватизації, проте такі вимоги позивачем не заявлялись, а отже висновки судів попередніх інстанцій про те, що предмет спору безпосередньо стосується їх прав та інтересів, є помилковими.

Крім того, за змістом вимог статті 185 ЦПК України передбачено право суду на залишення позовної заяви без руху з підстав невідповідності її вимогам статті 175 ЦПК України, зокрема і щодо зазначення всіх учасників справи.

У касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, яке обґрунтоване тим, що існує виключна правова проблема щодо можливості використання повноважень суду для залучення у справі всіх її учасників, зокрема і співвідповідачів, на початковій стадії судового процесу, яке, на думку заявника, захистить не тільки права осіб, які не були зазначені у позові як відповідачі, а й сприятиме найшвидшому розгляду справ в судах, значно розвантажить судову систему від повторного розгляду справ з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки відпаде необхідність повторного подання позовів в разі незалучення всіх відповідачів до участі у справі.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права. Вказував, що при прийнятті оспорюваного рішення від 15 лютого 2017 року № 41 про безоплатну передачу житла у власність громадян виконавчий комітет діяв у межах наданих йому повноважень, оспорюване рішення виконавчого комітету прийнято згідно вимог чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.

У січні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судові рішення судів першої та апеляційної інтенцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15 березня 2004 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 3-4).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради від 15 лютого 2017 року № 41 про передачу у власність громадян житла, що перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу і розташоване в Тернівському районі, безоплатно передано у приватну (спільну часткову) власність ОСОБА_2 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,80 кв. м, по 1/3 частині кожному. Уповноваженим власником квартири (житла) визначено ОСОБА_2 (а. с. 10, 133).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 20 лютого 2017 року № НОМЕР_1 , виданого органом приватизації виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,80 кв. м, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , по 1/3 частині кожному. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а. с. 10).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 31 травня 2019 року № 3/1.1/243, підпис від імені ОСОБА_1 у графі: «Підпис наймача та повнолітніх членів сім`ї» заяви щодо оформлення в приватну спільну, сумісну часткову власність квартири, що займають на умовах найму від 08лютого 2017 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 5-9).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17 та інші).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Предметом позову у справі, що переглядається, є визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради від 15 лютого 2017 року № 41 про безоплатну передачу у приватну спільну часткову власність ОСОБА_2 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , по 1/3 частині кожному.

Установивши, що предмет спору безпосередньо стосується прав та інтересів співвласників квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо яких виконавчим комітетом приймалося оспорюване рішення про передачу у власність житла та видано свідоцтво від 20 лютого 2017 року № 1202 про право власності на вказану квартиру, яких було залучено до участі у справі третіми особами, суд першої інстанції, з яким погодися й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежним складом відповідачів.

При цьому процесуальні права, передбачені ЦПК України, третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Питання про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляв.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог, які пред`явлені до належного відповідача - виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, оскільки оспорюване позивачем рішення про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 стало підставою для видачі свідоцтва про право власності на вказану квартиру особам, які не були залучені до участі у розгляді відповідачами, а отже предмет спору безпосередньо стосується їх прав та інтересів як співвласників квартири.

Наведені у касаційній скарзі доводи переважно зводяться до тлумачення заявником на власний розсуд норм матеріального та процесуального права, ці доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 ЦПК України.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що питання застосування норм права у подібних правовідносинах вже вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), підстави для відступлення від якої відсутні.

Наведені у клопотанні доводи щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні положення частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що свідчать про виключну правову проблему.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович