Постанова

Іменем України

24 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 216/2153/21

провадження № 61-18144св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за поданням Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виділення частки із спільної сумісної власності, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за касаційною скаргою Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст подання

У квітні 2021 року Кропивницький районний відділ державної виконавчої служби Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Кропивницький РВ ДВС) звернувся до суду із поданням про виділення частки із спільної сумісної власності.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні Кропивницького РВ ДВС перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого

12 вересня 2019 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики у сумі 336 000 грн.

18 вересня 2019 року Кропивницьким РВ ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом та скеровано копію відповідної постанови сторонам виконавчого провадження.

16 лютого 2021 року Кропивницьким РВ ДВС направлено в Центрально-міський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Центрально-міський ВДВС) доручення про проведення виконавчих дій - перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . У разі виявлення майна, що належить боржнику на праві приватної власності - провести опис та арешт цього майна.

09 квітня 2021 року надійшла відповідь з Центрально-міського ВДВС від 24 березня 2021 року та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 березня 2021 року про те, що квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 , яка згідно з актовим записом про шлюб від 20 липня 1991 року, є дружиною боржника ОСОБА_1 .

Посилаючись на положення статті 443 ЦПК України, статей 32, 48 Закону України «Про виконавче провадження», Кропивницький РВ ДВС вважав, що на виконання рішення суду повинно бути звернуто стягнення на частку у майні боржника, до якого належить вказана вище квартира, і яка, відповідно до статті 60 СК України належить боржнику на праві спільної сумісної власності.

У зв`язку з цим Кропивницький РВ ДВС у поданому до суду поданні просив визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною ОСОБА_2 , а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 83,4 кв. м, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2020 року, оскільки таке майно є спільною сумісною власністю.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2021 року подання Кропивницького РВ ДВС задоволено.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною ОСОБА_2 , а саме у квартирі АДРЕСА_2 , загальною площею 83,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1757923712110, зареєстрованого за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2020 року, як 1/2 частину квартири.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення у шлюбному договорі правового режиму майна подружжя не створює правових наслідків, які обмовлені цим договором, оскільки такий договір укладався у період існування боргових зобов`язань одного з подружжя, що на переконання суду свідчить про бажання подружжя уникнути звернення стягнення на таке майно для виконання рішення суду про стягнення боргу.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року ухвалу Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2021 року скасовано. У задоволенні подання Кропивницького РВ ДВС відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні подання Кропивницького РВ ДВС, суд апеляційної інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_2 , є особистою власністю ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі - продажу від 05 серпня 2020 року, оскільки за шлюбним договором сторони домовилися про те, що право власності на майно залишається за тим подружжям, на кого це право зареєстровано. Неврахування судом першої інстанції змісту шлюбного договору, укладеного подружжям після виникнення боргових зобов`язань одного з них, під час вирішення питання про визначення частки у майні боржника, в порядку статті 443 ЦПК України, не можна визнати допустимим, якщо тільки такий шлюбний договір не був визнаний недійсним (або його нікчемність була констатована) рішенням суду, яке набрало законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року Кропивницький РВ ДВС звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року і залишити в силі ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2021 року.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджені докази та обставини у справі, а тому оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що 12 вересня 2019 року на виконання рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2019 року видано виконавчий лист № 389/1226/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики у сумі 336 000 грн (а. с. 5).

18 вересня 2019 року Кропивницьким РВ ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом та скеровано копію відповідної постанови сторонам виконавчого провадження (а. с. 6).

16 лютого 2021 року Кропивницьким РВ ДВС направлено в Центрально-міський ВДВС доручення про проведення виконавчих дій, а саме здійснення перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а у разі виявлення майна, що належить останньому на праві приватної власності - провести його опис та арешт (а. с. 7).

Згідно актового запису про шлюб від 20 липня 1991 року, ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 (а. с. 10, 35).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2020 року (а. с. 9, 32-33).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом розгляду у цій справі є подання Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виділення частки із спільної сумісної власності.

Правовими підставами для пред`явлення таких вимог є посилання заявника на положення частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 443 ЦПК України.

Так, частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

У наданому до суду поданні Кропивницький РВ ДВС, вважаючи, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 83,4 кв. м. належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , просив визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у цій квартирі, в рахунок погашення боргу перед стягувачем ОСОБА_3 .

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власностінезалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Разом із цим частиною першою статті 70 СК України становлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки (частина перша статті 92, частина перша статті 93 СК України).

Частиною другою статті 97 СК України передбачено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 05 серпня 2020 року між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюбний контракт, відповідно до умов якого усе набуте ними в шлюбі нерухоме майно (те, що потребує спеціальної реєстрації (корпоративні права, акції, транспортні засоби тощо), не буде вважатися спільним майном подружжя та буде належати на праві приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстровано (або придбано)(а. с. 34).

Установлено, що квартира АДРЕСА_2 , частку боржника ОСОБА_1 у якій просила визначити виконавча служба, не є спільним майном подружжя ОСОБА_4 . Ця квартира є приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки відповідно до договору купівлі - продажу від 05 серпня 2020 року вона є покупцем цієї квартири і відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вона належить їй на праві приватної власності. Відтак за умовами наведеного вище шлюбного контракта вона є її єдиним власником. Установлено, що шлюбний договір не був визнаний недійсним (нікчемним) у судовому порядку.

Встановивши такі обставини у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні подання Кропивницького РВ ДВС про виділення частки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки він ґрунтується на повному з`ясуванні всіх обставин у справі та належній оцінці наявних у справі доказів. Підстав вважати, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права у колегії суддів немає.

Інші доводи касаційної скарги заявника ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки ним встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров