Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 216/7829/21

провадження № 61-6031св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

На розгляді в Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області

Сидорук Л. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

16 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету і підстави позову, в якій він зазначив відповідачем приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., а третьою особою - ТОВ «Вердикт Капітал», та просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 67228624 від 22 жовтня 2021 року з примусового виконання виконавчого напису № 78223, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну предмету і підстави позову, пред`явлену до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області

Сидорук Л. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Вердикт Капітал».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у вказаній заяві одночасно поєднані вимоги про зміну предмету і підстав позову, оскільки позивач заявив абсолютно нову вимогу про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, і обґрунтовує її іншими доказами, які не були надані одночасно з поданням первісного позову та не надані разом з поданням цієї заяви.

Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач фактично заявив нову матеріально-правову вимогу та нове обґрунтування такої позовної вимоги, що визнається судом як одночасна зміна предмету і підстави позову, у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну предмету і підстави позову слід відмовити, а матеріали заяви повернути заявнику.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року повернуто скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що перелік ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, встановлений частиною першою статті 353 ЦПК України та до цього переліку не включено ухвалу про відмову в прийнятті заяв.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року щодо відмови у прийнятті заяви позивача про зміну предмету і підстави позову, яка оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає, у зв`язку з чим апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції та підлягає поверненню.

Аргументи особи, яка подала касаційну скаргу

У червня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції від 17 лютого 2022 року містить заборону на оскарження її в апеляційному порядку, що суперечить частині першій статті 17 та пункт 6 частини першої статті 353 ЦПК України та обмежує моє право на доступ до суду та ефективний засіб правового захисту в апеляційному суді, що є безумовним порушенням пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду першої інстанції ним було подано до Дніпровського апеляційного суду на ухвалу Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року про повернення його заяви про зміну предмету та підставу позову та ухвалити нове судове рішення про прийняття заяви до розгляду.

06 червня 2022 року суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення його апеляційної скарги з підстави, передбаченою пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню від рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга подана ним на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року, який використав у результативній частині ухвали неприйнятну процесуальним законодавством формулювання щодо відмови у прийнятті заяви замість її повернення, що свідчить про постановлення цієї ухвали неповноважним судом, тобто судом, який не має відповідних повноважень. Хоча в абз. 11 оскаржуваної ним ухвали суду першої інстанції йдеться мова саме про повернення заяви.

Таким чином, суд апеляційної інстанції передчасно повернув його апеляційну скаргу, застосувавши при цьому формальний підхід до визначення такого поняття в процесуальному законодавстві, як «повернення заяви», застосованого в пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України, обмежуючи таким чином його право на доступ до суду та до справедливого правосуддя.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2022 року.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (частина шоста статті 185 ЦПК України).

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої статті 353 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) вказано, що:

«процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу. Пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 177/1251/18 (провадження № 61-19172св20) про те, що ухвала суду першої інстанції про збільшення розміру (уточнення) позовних вимог не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду».

У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті позову, заяви про зміну предмета або підстав позову є повернення такої заяви, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до статті 353 ЦПК України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті його заяви про зміну предмету і підстави позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2022 року скасувати.

Справу № 216/7829/21 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук