Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 219/5920/17

провадження № 61-14125св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Укрзалізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на постанову Донецького апеляційного суду від 25 червня 2019 року в складі колегії суддів: Папоян В. В., Біляєвої О. М., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- стягнути з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, на її користь та на користь її сина для відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю її чоловіка та батька дитини, по 250 000, 00 грн кожному;

- стягнути з відповідача на її користь та на користь її неповнолітнього сина для відшкодування майнової шкоди за період з 01 червня 2014 року по 30 жовтня 2018 року по 6 138, 25 грн кожному;

- зобов`язати відповідача сплачувати на її користь щомісячно грошову компенсацію в розмірі 142, 75 грн до досягнення її малолітнім сином чотирнадцяти років, починаючи з 01 листопада 2018 року;

- зобов`язати відповідача сплачувати на її користь та користь її малолітнього сина щомісяця грошову компенсацію в розмірі 142, 75 грн до досягнення ним двадцяти трьох річного віку, починаючи з 01 листопада 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 09 жовтня 2004 року вона перебувала в шлюбі зі ОСОБА_3 . Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_2

25 червня 2005 року об 00 годині 10 хвилин, під час виконання маневрової роботи з осаджування групи з 15 завантажених вагонів з під`їзної колії на п`яту колію станції Часів Яр, стався нещасний випадок, під час якого був смертельно травмований маневровим поїздом ОСОБА_3 .

Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 , вона з сином мали право на одержання від нього утримання, посилаючись на положення статей 1187 1200 1202 ЦК України, просила стягнути з відповідача, як володільця джерелапідвищеної небезпеки, майнову шкоду в розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

Окрім цього зазначала, що смерть чоловіка для неї та їх сина є незворотною втратою, що спричиняло, спричиняє і буде спричиняти довготривалі страждання, у зв`язку з чим просила стягнути також моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 березня 2019 року та додаткового рішення від 13 березня 2019 року) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , у рахунок відшкодування завданої шкоди за період з 06 червня 2014 року по 06 червня 2017 року по 5 139, 00 грн кожному, а всього 10 278, 00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування шкоди по 142, 75 грн щомісячно, починаючи з 07 червня 2017 року до досягнення малолітнім ОСОБА_2 чотирнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , у рахунок відшкодування шкоди по 142, 75 грн щомісячно, починаючи з 07 червня 2017 року та до досягнення малолітнім ОСОБА_2 вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, 200 000, 00 грн - по 100 000, 00 грн кожному.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт завдання позивачу та її малолітньому сину майнової та моральної шкоди внаслідок смерті її чоловіка та батька дитини є доведеним.

При цьому, врахувавши, що на час розгляду справи майно станції Часів Яр закріплене за ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, місцевий суд вважав, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, в даному випадку повинна бути відшкодована саме ПАТ «Укрзалізниця».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 червня 2019 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року скасовано і в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем по справі, оскільки володільцем джерела підвищеної небезпеки, на час виникнення спірних правовідносин, є ДП «Донецька залізниця», яка має статус юридичної особи, та яка відповідно до статті 1187 ЦК України повинна нести відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу джерелом підвищеної небезпеки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернуласядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 25 червня 2019 року і залишити в силі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження, оскільки з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 12 грудня 2018 року він звернувся лише 20 лютого 2019 року і належного обґрунтування на його поновлення не навів.

Окрім цього, скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав того, що АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правовий висновок, викладений в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06 листопада 2018 року в справі № 812/1149/16, згідно з яким АТ «Укрзалізниця», яке зареєстроване як юридична особа 21 жовтня 2015 року, є правонаступником ДП «Донецька залізниця».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Артемівського міськрайонного суду Донецької областіта зупинено дію постанови Донецького апеляційного суду від 25 червня 2019 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку.

15 серпня 2019 року справа № 219/5920/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 25 червня 2005 року об 00 годині 10 хвилин, під час виконання маневрової роботи з осаджування групи з 15 завантажених вагонів з під`їзної колії на п`яту колію станції Часів-Яр, стався нещасний випадок, під час якого був смертельно травмований маневровим поїздом ОСОБА_3 , який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За результатами розслідування комісією ДП «Донецька залізниця» у складі: начальника станції Часів Яр Донецької залізниці ОСОБА_4 , заступника начальника станції ОСОБА_5 та голови КП ОСОБА_6, складено акт № 1 службового розслідування обставин нещасного випаду невиробничого характеру на залізничному транспорті України від 29 липня 2005 року.

У акті зазначено, що 25 червня 2005 року о 00 годині 10 хвилин на п`ятій колії станції Часів Яр, під час здійснення маневрової роботи з осаджування групи з 15 завантажених вагонів з під`їзної колії на п`яту колію, ОСОБА_3 , у порушення пунктів 2.1, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, намагався перейти колію у безпосередній близькості від маневрового складу, внаслідок чого стався нещасний випадок, під час якого ОСОБА_3 був смертельно травмований маневровим поїздом.

Згідно з висновком Артемівського відділення судової медичної експертизи № 187 від 27 липня 2005 року констатовано смерть потерпілого через гостру крововтрату, яка виникла внаслідок травматичного розтрощення тазу з пошкодженням кровоносних судин.

Відповідно до довідки Артемівського відділення судової медичної експертизи від 01 липня 2005 року, на час смерті ОСОБА_3 був тверезий, етиловий спирт у його крові під час судово-токсикологічного дослідження не виявлено.

Згідно з довідками ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» № 09 від 15 січня 2018 року та № 103 від 28 лютого 2018 року, ОСОБА_3 станом на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) обіймав посаду учня обпалювача на печах дільниці дроблення, помелу, пресування цеху № 4 з виробництва вогнетривів ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

За період з червня 2004 року по червень 2005 року йому була нарахована заробітна плата в розмірі: червень 2004 року - 356, 23 грн, липень 2004 року - 391, 86 грн, серпень 2004 року - 307, 39 грн, вересень 2004 року - 367, 49 грн, жовтень 2004 року - 507, 15 грн, листопад 2004 року - 369, 51 грн, грудень 2004 року - 318, 67 грн, січень 2005 року - 360, 53 грн, лютий 2005 року - 380, 88 грн, березень 2005 року - 402, 90 грн, квітень 2005 року - 462, 63 грн, травень 2005 року - 246, 50 грн, червень 2005 року - 667, 25 грн.

Відповідно до акту ТОВ «Квартал М Часів Яр» від 10 січня 2018 року ОСОБА_3 з 16 березня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою з 16 березня 2005 року по 29 жовтня 2014 року були зареєстровані позивач та її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить довідка № 179 від 10 січня 2018 року.

Станом на день смерті чоловіка ОСОБА_1 працювала вчителем початкових класів Часів-Ярської спеціальної школи-інтернату, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформованих 14 вересня 2018 року Бахмутською ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області, позивач отримала в третьому кварталі 2005 року нецільову благодійну допомогу від ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» в розмірі 370, 68 грн, та інших доходів за період другий - четвертий квартал 2005 року не отримувала.

Позивач перебуває на обліку в Артемівському (на даний час - Бахмутсько-Лиманському) об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію в разі втрати годувальника з 01 вересня 2015 року по 31 травня 2023 року, що підтверджується копіями довідки № 1657 від 05 квітня 2016 року та індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованих 17 вересня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Установлено, що на час нещасного випадку (25 червня 2005 року) володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдана шкода, було ДП «Донецька залізниця».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Донецька залізниця» з 25 листопада 2014 року перебуває в стані припинення.

Правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442-VI).

Відповідно до пункту 6 статті 2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02 вересня 2015 року затверджено статут ПАТ «Укрзалізниця», згідно зяким АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця». Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.

Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Закону № 4442-VI постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного в зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

За змістом частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 37 Закону України № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року (в редакції, яка діяла на дату реєстрації АТ «Укрзалізниця») злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

У процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття все майно, права та обов`язки державних підприємств, які припиняються, переходять до правонаступника - АТ «Укрзалізниця». Держава не має права вилучити якусь частину майна, зокрема ту, що знаходиться на неконтрольованій території, і не передати її (частину) правонаступнику.

При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Відсутність у передавальному акті ДП «Донецька залізниця» від 05 серпня 2015 року певного майна чи зобов`язань не свідчить про те, що відповідач не став правонаступником за ними, оскільки АТ «Укрзалізниця» як єдиним правонаступником прийнято усе майно та усі зобов`язання підприємств, які припиняються шляхом злиття.

Положення постанов Кабінету Міністрів України № 200 та № 604 взагалі не регулюють питання правонаступництва, не призупиняють реорганізацію і не визначають те, що певне майно чи зобов`язання не переходить до АТ «Укрзалізниця», як помилково вважав суд апеляційної інстанції; вони лише описують порядок обліку такого майна - за якою вартістю воно обліковується, відображається в балансі чи обліковується на позабалансових рахунках.

Законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту законних інтересів їх прав, аніж встановлені статтями 105 і 107 ЦК України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ «Укрзалізниця» для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі такого підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці положень про правонаступництво АТ «Укрзалізниця» щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Ураховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 4442-VI товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця».

Тобто, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» (21 жовтня 2015 року).

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстав неналежного відповідача в справі та не перевірив обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

При цьому не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дослідив причини поважності його пропуску.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 25 червня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов