Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 221/7326/18

провадження № 61-11998св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 24 травня 2019 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П., Биліни Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), про поновлення істотних умов праці.

Позов обґрунтований тим, що з грудня 2007 року він працював на посаді начальника депо та 05 січня 2018 року його було звільнено із займаної посади. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2018 року його поновлено на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» з 06 січня 2018 року.

Згідно з наказом директора регіональної філії «Донецька залізниця» від 25 липня 2018 року № 56/Н його поновлено на роботі та сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак, до виконання обов`язків, які він виконував до звільнення, його не було допущено, оскільки згідно з наказом від 25 липня 2018 року № 1008-Н затверджено нову редакцію Положення про структурний підрозділ «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», та видано нову посадову інструкцію начальника депо, у якій замість виконання керівної трудової функції на нього покладено обов`язки та права з керівництва роботою технічної бібліотеки та їдальні.

Вважає, що особа, яка затвердила нову посадову інструкцію, не мала на це відповідних повноважень, а викладеними змінами відбулась зміна істотних умов його праці, без його згоди та згоди профспілки.

Просив визнати неправомірним та скасувати наказ від 25 липня 2018 року № 1008-Н, поновити умови його праці відповідно до посадової інструкції, затвердженої 15 січня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року в позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача щодо зміни обов`язків ОСОБА_1 не відбулися зміни істотних умов його праці, тому підстави для задоволення вимог у цій частині відсутні. Затвердження наказу від 25 липня 2018 року № 1008-Н входить до повноважень директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тому підстав для визнання незаконним цього наказу немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 24 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 15 серпня 2018 року позивача ознайомлено із змінами істотних умов праці, тому трудові права позивача за результатами змін істотних умов його праці відповідачем не порушені, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 24 травня 2019 року, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою, підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не застосував статтю 43 Конституції України, статтю 30, пункти 3, 4 частини першої статті 247 КЗпП України. Неправильно застосував частину третю статті 32 КЗпП України, оскільки відповідач перед зміною істотних умов праці не повідомив позивача про таку зміну.

Встановивши факт зміни істотних умов праці, суд мав вказати про порушення відповідачем частини третьої статті 32 КЗпП України та задовольнити позов.

Суд неправомірно визнав ознайомлення позивача 15 серпня 2018 року з посадовою інструкцією як повідомлення про зміну істотних умов праці.

Суд не взяв до уваги лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року № 10-1389/0/4-12, де зазначено, що зміна істотних умов праці може бути визнано законною тільки в тому випадку, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці, а не тільки повідомлення працівника в установлений законом термін.

Фактична зміна істотних умов праці не була зумовлена змінами в організації виробництва і праці.

Відповідач не довів наявність змін в організації виробництва і праці у Волновахському локомотивному депо.

Зміна організаційної структури підприємства не є зміною в організації виробництва і праці.

Суд не дослідив у справі докази, що є підставою для скасування судового рішення.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» просило залишити її без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 265/7395/14-ц.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що на різних стадіях цивільного процесу відповідач надає різну оцінку своїм діям та документам.

У судах першої та апеляційної інстанцій представник відповідача дотримувався позиції, що зміни в організації виробництва і праці в структурному підрозділі Волноваське локомотивне депо не відбулися.

Після ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яким встановлено зміни в організації виробництва і праці, представник відповідача змінив позицію на протилежну, вказуючи, що такі зміни відбулися відповідно до наказу від 25 липня 2018 року № 1008-Н.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, та витребувано матеріали справи.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

26 жовтня 2020 року надійшла письмова заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи постанови Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 221/3660/20.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до постанови Апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» з 06 січня 2018 року.

Згідно з наказом директора регіональної філії «Донецька залізниця» від 25 липня 2018 року № 56/Н ОСОБА_1 поновлено на роботі та сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до наказу директора регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» від 25 липня 2018 року № 1008-Н затверджено нову редакцію Положення про структурний підрозділ «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця».

26 липня 2018 року начальник структурного підрозділу «Служба локомотивного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» затвердив нову посадову інструкцію начальника депо, згідно з якою на начальника депо покладені обов`язки із здійснення загального керівництва роботою технічної бібліотеки та їдальні депо, проте попередньою посадовою інструкцією на нього були покладені обов`язки із здійснення загального керівництва роботою депо.

Суд апеляційної інстанції встановив, що наказом від 25 липня 2018 року № 1008-Н введено додаткову посаду у керівництво депо та разом із посадою начальника депо його керівництво також має здійснюватися керівником регіонального структурного підрозділу (пункт 5.1 Положення про структурний підрозділ «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (далі - Положення)) (т. 1, а. с. 74, 75 - 89), пункт 5.1 Положення про структурний підрозділ «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», затвердженого наказом від 16 серпня 2017 року № 1157-Н (т. 1, а. с. 63-72).

Суд апеляційної інстанції встановив, що 15 серпня 2018 року позивача ознайомлено із змінами істотних умов праці.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору є незаконна зміна позивачу умов праці у зв`язку з поновленням його на посаді на підставі рішення суду та поновлення його порушених трудових прав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-2748цс15, постанови Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, справа № 761/3388/15-ц, провадження № 61-2435св18, від 31 березня 2021 року, справа № 332/890/20, провадження № 61-643св21, від 08 липня 2020 року, справа № 501/3407/18, провадження № 61-15070св19).

Верховний Суд зазначає, що термін «зміни в організації виробництва і праці» використовується в частині третій статті 32 та пункті 1 частині першій статті 40 КЗпП України, згідно з якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Під терміном «зміни в організації виробництва і праці» розуміється раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, серед них перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Із змісту пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України випливає, що випливає, що змінами в організації виробництва і праці також є: ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Питання віднесення тих чи тих умов праці до істотних чи неістотних виникає тоді, коли в роботодавця виникає необхідність їх змінити. У таких випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, адже одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказом від 25 липня 2018 року № 1008-Н з метою вдосконалення організації роботи структурних підрозділів регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» за профільними напрямками, упорядкування їх виробничої та господарської діяльності, а також підвищення ефективності використання трудових ресурсів змінено організаційну структуру структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та затверджено нове Положення про структурний підрозділ (т. 1, а. с.73).

Фактично цим наказом введено додаткову посаду у керівництво депо та разом із посадою начальника депо його керівництво також має здійснюватися керівником регіонального структурного підрозділу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підприємстві відбулася зміна організації виробництва, внаслідок якої змінилися істотні умови праці позивача.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис частина третя статті 64 ГК України.

Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями 42 49-2 49-4 КЗпП України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Викладені позивачем доводи позовної заяви не містять таких підстав, з посиланням на норму закону, відповідно до яких є необхідність у реагуванні на рішення про внутрішній устрій підприємства за вимогою працівника.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд зауважує, що розподіл обов`язків по доказуванню здійснюється відповідно до законодавчо закріплених загальних і спеціальних правил. Загальні правила діють для всіх справ незалежно від їх матеріально-правової природи. Спеціальні правила (презумпції та фікції) застосовуються стосовно певних категорій справ або при вирішенні окремих процесуальних питань. Змістом і тих, і інших є припущення про наявність або про відсутність позовних фактів. Винятки із загального правила розподілу обов`язку доказування випливають з норм матеріального права.

З урахуванням статті 32 КЗпП України саме роботодавець має довести, що відбулися зміни в організації виробництва і праці.

У відзиві на позов, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував, що зміни в організації виробництва і праці в структурному підрозділі «Волноваське локомотивне депо» не відбулися, позивачу не було змінено істотних умов праці, розміру оплати режиму роботи (т. 1, а .с. 218 - 220).

Незважаючи на те, що відповідач стверджував, що не відбулися зміни в організації виробництва і праці, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, який ґрунтується на тому, що змінено організаційну структуру структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та затверджено нове Положення про структурний підрозділ, введено додаткову посаду у керівництво депо та разом із посадою начальника депо його керівництво також має здійснюватися керівником регіонального структурного підрозділу.

Верховний Суд зазначає, що суд з`ясовує обставини справи, оцінює докази і викладає висновки щодо встановлених обставин. Тому посилання в касаційній скарзі на те, що відповідач стверджував інше, без викладення аргументів, які б спростували висновки суду апеляційної інстанції, не дає підстави для протилежного висновку.

Згідно з наказом ПАТ «Українська залізниця від 25 липня 2018 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» введено в дію організаційну структуру структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії Донецька залізниця АТ «Укрзалізниця» (т. 1, а. с. 73).

Згідно з підпунктом 5.1. Положення про структурний підрозділ керівництво депо здійснюється керівником регіонального структурного підрозділу та начальником депо, які призначаються на посади згідно з наказом про номенклатуру посад.

Верховний Суд зазначає, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (частина третя статті 64 ГК України). Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями 42 49-2 49-4 КЗпП України.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 після видання наказу про поновлення його на роботі 25 липня 2018 року, не звільнений з роботи. У позовній заяві він вказував, що наказом директора регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25 липня 2018 року № 56/Н його поновлено на роботі, але фактично він відсторонений від роботи.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень відомо (позивач направив Верховному Суду копію цього судового рішення), що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 05 серпня 2020 року, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, у справі 221/3660/20 за скаргою скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження, скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця від 27 лютого 2019 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 221/450/18, виданого 09 серпня 2018 року Волноваським районним судом Донецької області, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 06 січня 2018 року. Зобов`язано державного виконавця усунути порушення, відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 221/450/18, виданого 09 серпня 2018 року Волноваським районним судом Донецької області, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 06 січня 2018 року, та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Суди виходили з того, що рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 не вважається виконаним боржником, з огляду на те, що його поновили на іншій посаді, ніж зазначено в резолютивній частині судового рішення, а тому постанова державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження є неправомірною, а скарга ОСОБА_1 - обґрунтованою.

Верховний Суд зазначає, що у цій справі такі обставини як поновлення на посаді і зміни в організації виробництва і праці співпали в часі, тому суду необхідно вирішити спір з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що зміна в організації виробництва і праці є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, з`ясувавши, чи порушені права працівника.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 15 серпня 2018 року позивач ознайомлений із змінами істотних умов праці (т. 1, а. с. 31, 73) а тому трудові права позивача за результатами змін істотних умов його праці відповідачем не порушені, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.

У цій справі відповідач попередив про зміну істотних умов праці після видання наказу про поновлення на роботі, отже, у працівника є можливість визначитися щодо продовження роботи на посаді у зв`язку із зміненими умовами праці, чи відмовитися від продовження роботи в нових умовах.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, доводів касаційної скарги Верховний Суд погоджується з висновком суду, що трудові права позивача не порушені, оскільки за встановлених обставин неможливо працівника попередити про зміну істотних умов праці за два місяці до їх зміни, а попередження у спосіб, який зроблено відповідачем, що встановлено у цій справі, не можна вважати порушенням прав позивача.

Крім того, ухвалені судові рішення у справі№ 221/3660/20 також підтверджують, що з урахуванням підстав та змісту позову, встановлення обставин у справі № 221/7326/18, відсутні підстави дійти висновку про порушення прав позивача та необхідності їх судового захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 24 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко