Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 223/375/18

провадження № 61-9587св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Шахта ім. М. С. Сургая»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Принцевської В. П., Мироненко І. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного підприємства «Шахта ім. М. С. Сургая» (далі - ДП «Шахта ім. М. С. Сургая»)про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та компенсації моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що наказом № 349-к від 03 травня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП. Втім, при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли, що не було зроблено відповідачем.

Позивач вказував, що він та члени його родини мають статус осіб, переміщених з районів проведення антитерористичної операції (м. Донецьк). На утриманні позивача знаходяться неповнолітня донька та дружина. Родина не має власного житла, тимчасово наймає житло у м. Вугледар. Інших доходів і джерела існування, крім заробітної плати позивача, родина не має. Тому вважав надмірним застосування до нього такого крайнього заходу, як звільнення.

ОСОБА_1 просив:

поновити його на попереднє місце роботи прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті дільниці ПР-2 ДП «Шахта ім. М. С. Сургая»;

стягнути з ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення і до дня ухвалення рішення суду;

стягнути з ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» 5000 грн компенсації моральної шкоди;

стягнути з ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» судові витрати;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 січня 2019 року, з урахуванням ухвали Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 січня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирішено поновити ОСОБА_1 прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті дільниці ПР-2 ДП «Шахта ім. М. С. Сургая».

Стягнуто з ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 03 травня 2018 року і до дня ухвалення рішення суду за 173 робочих дні 79 375,86 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті дільниці ПР-2 ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» і в частині стягнення з ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 9 405,74 грн.

Стягнуто з ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» в дохід держави 1 536,80 судового збору.

В задоволенні позовних вимог про компенсацію моральної шкоди та стягнення судових витрат відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 під розписку був ознайомлений у т.ч. з Інструкцією про охорону праці. 25 квітня 2018 року у 3-ю зміну, при обстеженні виробок східного крила шахти (горизонт 824 м.) службою ОП та ТБ (охорони праці та техніки безпеки) було виявлено, що працівники дільниці ПР-2 (прохідницьких робіт): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - раніше встановленого часу залишили свої робочі місця. У 01 год. 35 хв. перелічені працівники були відсутні на робочих місцях, зазначених у наряд-путівці майстра гірничого дільниці ПР-2 ОСОБА_5 , а саме на похилому конвеєрному хіднику 14 східної лави пл.С11 та прилеглих до нього виробок. Рішення роботодавця про оголошення доган працівником не оспорені і не скасовані, стягнення не зняте і з часом не погашене. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Необхідно з`ясовувати чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Зі змісту наказу про звільнення не вбачається надання адміністрацією підприємства діям ОСОБА_1 такої оцінки. Зокрема, відсутнє посилання на тяжкість вчиненого з огляду на виконання передбачених нарядом-путівкою робіт, початок виконання інших робіт, що виключало можливість перебування ОСОБА_1 на відведеному робочому місці, тривалість періоду, на який ОСОБА_1 раніше залишив своє робоче місце. Не зазначено в наказі підприємства і про заподіяну обставинами за яких вчинено проступок шкоду, чи то її відсутність. Тому наказ про звільнення ОСОБА_1 № 349-к від 03 травня 2018 року було прийнято без урахування усіх обставин, які підлягали дослідженню та з`ясуванню, і позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку слід задовольнити.

Суд першої інстанції вказав, що доказів, які підтверджують моральні страждання, як то звернення по медичну допомогу, порушення звичного способу життя, пригнічений стан, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позивачем не зазначено.Через ненадання суду платіжних документів, що підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу, вимоги про їх відшкодування за рахунок відповідача задоволенню не підлягають. Сплату судового збору слід покласти на відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Шахта ім.М.С.Сургая» задоволено. Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 січня 2019 року скасовано. В позові ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП), він знову вчинив проступок на роботі. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП), протягом року до ОСОБА_1 відповідач застосовував дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни. Рішення роботодавця про оголошення доган працівником не оспорені і не скасовані, стягнення не зняті і з часом не погашені. Систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за які до нього протягом року застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, дисципліни належно підтверджено матеріалами справи. Згідно наказу від 03 травня 2018 року № 349-к, підставою для звільнення ОСОБА_1 стала сукупність систематичних порушень позивачем посадових обов`язків (14 вересня 2017 року, 11 вересня 2017 року, 14 листопада 2017 року), за вчинення яких йому згідно з наказами від 21 листопада 2017 року, 15 вересня 2017 року оголошені догани та позбавлено премії, після чого позивач знов порушив трудову дисципліну. В наказі від 03 травня 2018 року про звільнення позивача зазначений зміст порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни 25 квітня 2018 року, відображені попередні порушення трудової дисципліни, вказані підстави застосування звільнення як виду стягнення за систематичне невиконання обов`язків, покладених на позивача трудовим договором. Отже, як вбачається зі змісту наказу він відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Тому апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції про те, що наказ про звільнення відповідача не відображає оцінки адміністрацією підприємства діям ОСОБА_1 , зокрема, відсутнє посилання на тяжкість вчиненого з огляду на виконання передбачених нарядом-путівкою робіт, початок виконання інших робіт, що виключало можливість перебування ОСОБА_1 на відведеному робочому місці, тривалість періоду, на який ОСОБА_1 раніше залишив своє робоче місце, то наказ є незаконним і підлягає скасуванню - не ґрунтуються на законі. Відповідно, це не може бути підставою для поновлення на роботі позивача, оскільки звільнення відповідача проведено відповідно до вимог закону. Оскільки не встановлено порушення трудових прав позивача його звільненням, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог.

При відхиленні доводів позивача про те, що застосовані до нього заходи дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи є надмірними, апеляційний суд вказав, що характер попередніх порушень трудової дисципліни, що виразилися у грубому порушенні правил безпеки праці, і які не можна вважати незначними, свідчить про свідоме нехтування позивачем правил трудового розпорядку.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту З частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Апеляційним судом не враховано, що в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Верховний Суд України акцентує увагу на необхідності з`ясування чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Зі змісту наказу про звільнення не вбачається надання адміністрацією підприємства діям ОСОБА_1 такої оцінки. Зокрема, відсутнє посилання на тяжкість вчиненого з огляду на виконання передбачених нарядом-путівкою робіт, початок виконання інших робіт, що виключало можливість перебування ОСОБА_1 на відведеному робочому місці, тривалість періоду, на який ОСОБА_1 раніше залишив своє робоче місце. Не зазначено в наказі підприємства і про заподіяну обставинами за яких вчинено проступок шкоду, чи то її відсутність. Не надано оцінку попередній роботі працівника, його обов`язку працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати свою роботу, дбайливо ставитися до майна власника. При таких обставинах, наказ про звільнення ОСОБА_1 № 349-к від 03 травня 2018 року дирекцією ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» було прийнято без урахування усіх обставин, які підлягали дослідженню та з`ясуванню.

У листопаді 2019 року ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» подало відзив на касаційну скаргу, в якій просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги під запис визнав, що самовільно покинув робоче місце без поважної причини, при цьому він це робив постійно і його ніколи не притягали до відповідальності. Судом першої інстанції було встановлено, та не заперечувалося позивачем, що сама процедура притягнення останнього до дисциплінарних стягнень дотримана відповідачем згідно з чинним законодавством, а порушення трудової дисципліни позивачем мали місце. Але суд задовольнив позов лише з тієї підстави, що у наказі про звільнення відсутнє посилання на тяжкість вчиненого проступку, на завдану проступком шкоду, не надано оцінки попередньої роботи працівника. Натомість підприємством було надано оцінку попередньої роботи позивача, про що свідчить наявність у наказі про звільнення посилань на попередні накази про неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що на підставі наказу № 740-к від 02 листопада 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті у відокремленому підрозділі «Шахта «Південнодонбаська № 3 ім. М. С. Сургая» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 54 від 05 лютого 2016 року відокремлений підрозділ «Шахта «Південнодонбаська № 3 ім. М. С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» реорганізовано в ДП «Шахта ім. М. С. Сургая».

Згідно наказу № 345-к від 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 переведено прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті.

Наказом № 276-к від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 переведено прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Протягом року, до звільнення ОСОБА_1 відповідач застосовував до нього дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни.

Наказом № 1335-к від 21 листопад 2017 року ОСОБА_1 оголошена догана та позбавлено 100% премії за листопад 2017 року за порушення пункту 1.12 «Інструкції з охорони праці» безпечному виконанню робіт і поведінки у шахті прохідника», а саме, 14 листопада 2017 року, у 4-ту зміну, ОСОБА_1 їхав на стрічці конвеєру, яка не призначена для перевезення людей.

Наказом № 1068-к від 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 оголошена догана та позбавлено 100% премії за вересень 2017 року за порушення пункту 1.12 «Інструкції з охорони праці» безпечного виконанню робіт і поведінки у шахті прохідника», а саме, 14 вересня 2017 року, у 4-ту зміну, ОСОБА_1 їхав на стрічці конвеєру, яка не призначена для перевезення людей.

Наказом № 1061-к від 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 оголошена догана та позбавлено 20 % премії за вересень 2017 року за порушення пункту 1.11 «Інструкції з охорони праці» безпечному виконанню робіт і поведінки у шахті прохідника», а саме, 11 вересня 2017 року, у 4-ту зміну, ОСОБА_1 при посадці у кліть на горизонті 824 м самовільно відкрив двері кліті.

Апеляційний суд встановив, що рішення роботодавця про оголошення доган працівником не оспорені і не скасовані, стягнення не зняті і з часом не погашені. Позивач був ознайомлений з Інструкцією про охорону праці. При обстеженні 25 квітня 2018 року виробок східного крила шахти (горизонт 824 м.) службою охорони праці та техніки безпеки було виявлено, що працівники дільниці прохідницьких робіт ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 раніше встановленого часу залишили свої робочі місця. Разом з тим режим роботи ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» передбачає, що третя зміна, в яку працював позивач, триває з 20.00 год до 02.00 годин.

Наказом ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» № 349-к від 03 травня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП. Зі змісту наказу від 03 травня 2018 року № 349-к, підставою для звільнення ОСОБА_1 стала сукупність систематичних порушень позивачем посадових обов`язків (14 вересня 2017 року, 11 вересня 2017 року, 14.11.2017 року), за вчинення яких йому згідно з наказами від 21 листопада 2017 року, 15 вересня 2017 року оголошені догани і його позбавлено премії, після чого позивач знов порушив трудову дисципліну. В наказі від 03 травня 2018 року про звільнення позивача зазначений зміст порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни 25 квітня 2018 року, відображені попередні порушення трудової дисципліни, вказані підстави застосування звільнення як виду стягнення за систематичне невиконання обов`язків, покладених на позивача трудовим договором.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц (провадження № 61-2946св18) зроблено висновок, що «при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків».

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков