Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 225/3111/19

провадження № 61-1542св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Торецьквугілля»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» на постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Біляєвої О. М., Будулуци М. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» (далі - ДП «Торецьквугілля») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи.

На обґрунтування позову посилався на те, що з 31 березня 2017 року до 25 лютого 2019 року він перебував у трудовихвідносинах з ДП «Торецьквугілля», де працював на різних посадах у відокремленому підрозділі «Шахта «Північна». Наказом від 25 лютого 2019 року № 21к «Про відпустки та звільнення» позивача звільнено з роботи з посади виконувача обов`язків заступника головного інженера з охорони праці та техніки безпеки відділу охорони праці за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою для застування стягнення був наказ ДП «Торецьквугілля» від 08 лютого 2019 року № 27 «Про виконання протокольного рішення засідання постійно діючої комісії з охорони праці ДП «Торецьквугілля» від 07 лютого 2019 року», відповідно до якого за низький рівень стану охорони праці у відокремленому підрозділі «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля», що «виразилося у непідготовленості окремих робітників шахти до спасіння в непридатному стані для дихання середовищі», враховуючи рішення постійно діючої комісії з охорони праці ДП «Торецьквугілля», запропоновано звільнити виконувача обов`язків головного інженера з охорони праці ОСОБА_1 . Водночас профспілковою організацією звільнення позивача з роботи з цих підстав не погоджено.

Вважав наказ про звільнення із займаної посади незаконним та безпідставним, оскільки зазначені в оскарженому наказі причини його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи та власником порушено процедуру звільнення.

Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ директора відокремленого підрозділу «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» від 25 лютого 2019 року № 21к «Про відпустки та звільнення» в частині звільнення його з посади виконувача обов`язків заступника головного інженера з охорони праці та технічної безпеки відділу охорони праці відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 09 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства, проте позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, причини пропуску цього строку є неповажними для його поновлення.

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 09 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора відокремленого підрозділу «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» від 25 лютого 2019 року № 21к «Про відпустки та звільнення» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади виконувача обов`язків заступника головного інженера з охорони праці та технічної безпеки відділу охорони праці відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з поважних причин, тому він підлягає поновленню, а позов - задоволенню, оскільки звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2020 року ДП «Торецьквугілля» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасувати, рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 09 вересня 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки з наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомився 26 лютого 2019 року, в цей же день він отримав трудову книжку, проте зазначені ним підстави для поновлення строку не є поважними. До ОСОБА_1 вже застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді догани, тому це свідчить про наявність систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Грубе порушення позивачем своїх посадових обов`язків могло призвести до загибелі восьми людей, що підтверджується висновком Десятого воєнізованого гірничорятувального загону від 02 лютого 2019 року № 03/1-7-150.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Суди встановили, що з 31 березня 2017 року до 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ДП «Торецьквугілля», де працював на різних посадах у відокремленому підрозділі «Шахта «Північна», що підтверджено копією трудової книжки (а. с. 7-9).

Наказом від 25 лютого 2019 року № 21к «Про відпустки та звільнення» ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади виконувача обов`язків заступника головного інженера з охорони праці та техніки безпеки відділу охорони праці за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання, без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку (а. с. 10).

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення став наказ генерального директора ДП «Торецьквугілля» від 08 лютого 2019 року № 27 «Про виконання протокольного рішення засідання постійно діючої комісії з охорони праці ДП «Торецьквугілля» від 07 лютого 2019 року», відповідно до якого за низький рівень стану охорони праці у відокремленому підрозділі «Шахта «Північна», що виразилося у непідготовленості окремих робітників шахти до спасіння в непридатному для дихання середовищі, враховуючи рішення постійно діючої комісії з охорони праці ДП «Торецьквугілля», виконувач обов`язків головного інженера з охорони праці ОСОБА_1 підлягає звільненню з підприємства відповідно до чинного законодавства України» (а. с. 15-16).

Відповідно до наказу від 07 березня 2018 року № 9тб за низький контроль з виконання заходів Програми поліпшення стану протипожежного захисту пожежних комплексів і гірничих виробок на 2017 рік, Програми удосконалення системи вентиляції і підвищення рівня провітрювання гірничих виробок шахт на 2017 рік виконувачу обов`язків головного інженера ОСОБА_1 оголошено догану (а. с. 29).

ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації у відокремленому підрозділі «Шахта «Північна».

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету від 25 лютого 2019 року № 68 Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Шахта «Північна», на якому був присутнім позивач, профспілковий комітет не надав згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

На підставі цих встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість звільнення позивача з роботи.

Водночас відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо визначений статтею 233 КЗпП України місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Встановлено, що позивача звільнено з посади 25 лютого 2019 року, з наказом про звільнення його ознайомлено 26 лютого 2019 року, що підтверджується записом в особовій картці ОСОБА_1 (а. с. 27), трудову книжку позивач отримав у той же день, тобто ОСОБА_1 був обізнаний про факт його звільнення з цього часу.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Разом з тим зазначеною нормою не передбачено переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.

Як поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з порушенням строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, а причини пропущення цього строку є неповажними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що позивачем місячний строк звернення до суду пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню, а позов - задоволенню, оскільки звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

Задовольняючи клопотання про поновлення строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що причини пропуску є поважними, а клопотання є обґрунтованим.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неправильного застосування норм матеріального права статей 233 234 КЗпП України.

Як на поважність причин пропущення місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, позивач посилався на те, що своєчасному зверненню до суду перешкоджали стан його здоров`я, наявність інвалідності ІІІ групи, його перебування на лікуванні з 24 до 30 січня 2019 року, звернення 29 березня 2019 року та 20 квітня 2019 року до Центральної міської лікарні м. Торецька за наданням медичної допомоги.

Апеляційний суд із вказаними доводами погодився, проте не врахував такого.

Позивача звільнено з роботи 25 лютого 2019 року, а з позовом до суду він звернувся лише 23 травня 2019 року, тобто після спливу значного проміжку часу, який майже втричі перевищує строк, передбачений статтею 233 КЗпП України.

Апеляційний суд не звернув уваги, що встановлена позивачу інвалідність ІІІ групи та стан його здоров`я не були об`єктивною перешкодою для звернення до суду у строк, встановлений законом, за вирішенням трудового спору, а звернення до медичних установ за лікуванням мало місце до звільнення позивача з роботи та після спливу місячного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Натомість суд першої інстанції відповідно до положень частини першої статті 89 ЦПК України оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду за вирішенням спору суду без поважних причин, що навіть за умови обґрунтованості позову по суті є самостійною підставою для відмови у позові.

Водночас Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем по суті вимог про незаконність його звільнення з роботи.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про незаконність звільнення позивача з роботи, відсутність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, для звільнення позивача з роботи.

Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржував, а доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до непогодження зі встановленими судами обставинами справи та переоцінки доказів, що за положенням статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ДП «Торецьквугілля», скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті п`ятої Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 305,20 грн згідно з частиною сьомої статті 141 ЦПК України необхідно компенсувати ДП «Торецьквугілля» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасувати.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 09 вересня 2019 року залишити в силі.

Компенсувати Державному підприємству «Торецьквугілля» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 305,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко