Постанова

Іменем України

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 225/597/18

провадження № 61-423св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів:

Жданової В. С., Краснощокової Н. С., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання дій незаконними та перегляд суми заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дзержинського міського суду

від 24 вересня 2002 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу на утримання двох дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 04 липня 2002 року.

Про стягнення аліментів та існування виконавчого листа позивачу відомо не було, вони проживали єдиною сім`єю у с. Суха Балка, діти та дружина знаходилися на його утриманні.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 18 жовтня 2013 року, їх шлюб з ОСОБА_2 був розірваний, спільне проживання припинено. В подальшому йому стало відомо, що по сплаті аліментів у нього існує заборгованість, розмір якої станом на 26 травня 2015 року складає 97 270,61 грн. Позивач не погоджується з розміром заборгованості, яку державний виконавець нарахував на підставі статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», тобто як непрацюючому боржнику, виходячи із середньомісячної заробітної плати у місті Дзержинську. Весь час він працював, про що свідчать записи у трудовій книжці, постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, до відділу виконавчої служби ніколи не викликався, будь-яких документів щодо боргу по аліментам не отримував. Крім того, в постанові державного виконавця невірно зазначена дата народження старшої дитини - ОСОБА_3 , замість вірної дати народження ІНФОРМАЦІЯ_3 вказано дату - ІНФОРМАЦІЯ_4 , що призвело до стягнення аліментів на дочку після досягнення нею повноліття.

ОСОБА_1 просив визнати дії відповідача Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в період з 10 лютого 2014 року по 03 серпня 2015 року неправомірними та зобов`язати відповідача Костянтинівський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області зробити перерахунок суми заборгованості по аліментам за період з 10 лютого 2014 року по 28 листопада 2017 року, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 з урахуванням підстав і обставин, викладених в позові; скасувати неправильно та зайво нараховані суми аліментів; стягнути з відповідача Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області кошти по сплаті судового збору.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 30 березня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського міського суду донецької області від 25 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по аліментам за період з 04 липня 2002 року по 03 серпня 2015 року неправомірними.

Зобов`язано Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 04 липня 2002 року до 26 травня 2015 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період.

Зобов`язано Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 26 травня 2016 року до 28 листопада

2017 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період.

У задоволенні позовної вимоги про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів за період з 04 липня 2002 року по 18 жовтня 2013 року відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 в період з 04 липня 2002 року по 26 травня 2015 року працював на різних посадах та на різних підприємствах, що не було враховано державним виконавцем під час визначення розміру заборгованості по аліментам, тому визнав за необхідне зобов`язати Торецький міський ВДВС ГТУЮ в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 04 липня 2002 року до 26 травня 2015 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період. Враховуючи те, що відповідач Костянтинівський міськрайонний ВДВС ГТУЮ в Донецькій області продовжував проводити нарахування належних до стягнення аліментів без урахування сум фактичного заробітку боржника, зобов?язав відповідача здійснити перерахунок суми заборгованості за період з 26 травня 2016 року до 28 листопада 2017 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період.

Що стосується вимоги позивача про звільнення від сплати нарахованих аліментів за період з 04 липня 2002 року по 18 жовтня 2013 року, суд зазначив, що таке звільнення можливе лише у разі погіршення стану здоров`я боржника, або інших підстав, що свідчать по неможливість виплати у визначеному розмірі.

Додатковим рішенням Дзержинського міського суду Донецької області

від 05 вересня 2018 року зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Торецьку Донецької області, повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір за квитанціями № 40 від 30 листопада 2017 року на суму 640,00 грн, № 50 від 08 лютого 2018 року на суму 65,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 25 червня 2018 року та додаткове рішення Дзержинського міського суду Донецької області

від 05 вересня 2018 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій незаконними та перегляд суми заборгованості відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що розглядаючи позов без участі у справі належного відповідача, суд першої інстанції зробив правові висновки стосовно суті заявлених позовних вимог, законність та обґрунтованість яких апеляційним судом на даний час перевірятися не може, оскільки коло належних відповідачів по справі не встановлено, питання щодо визнання позову відповідачем або про можливість врегулювання спору добровільно не з`ясовано, будь-які пояснення належного відповідача по суті позову відсутні. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну процесуального статусу сторін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Дзержинського міського суду донецької області від 25 червня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом розгляду цієї справи є не спір між стягувачем аліментів та боржником, а неправомірні та необґрунтовані дії державного виконавця.

Доводи інших учасників справи

15 березня 2019 року Торецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 25 червня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дзержинського міського суду Донецької області.

У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

27 листопада 2002 року до Торецького міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області надійшов на виконання виконавчий лист № 2-2347від 24 вересня 2002 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вказаному виконавчому листі містилася інформація про місце роботи боржника Донецька дослідна станція міста Дзержинськ, але після реорганізації вказаного підприємства інформація про виконавчий лист відсутня і за заявою державного виконавця був виданий дублікат виконавчого листа.

06 травня 2015 року стягувач ОСОБА_2 звернулася із заявою до ВДВС про направлення виконавчого листа про стягнення аліментів за місцем проживання та роботи боржника ОСОБА_1 до міста Костянтинівка.

26 травня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Дзержинського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка направлена на адресу начальника ВДВС Костянтинівського МУЮ та довідку-розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якої за період

з 04 липня 2002 року по 26 травня 2015 року заборгованість складає 97 270,61 грн.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

ОСОБА_1 звернувся до відповідачів Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області з позовом про визнання дій незаконними і перерахунок суми заборгованості по аліментам.

Зі змісту позовної заяви та заявлених вимог вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з сумою заборгованості по аліментам, оспорює цю заборгованість, просить скасувати борг за певний період та визначити суму заборгованості, виходячи з його фактичного заробітку та врахувати вже виплачені суми.

Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи вищеозначені вимоги закону та ту обставину, що між сторонами виконавчого провадження (стягувач і боржник) виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.

Апеляційний суд встановивши, що спір виник щодо суми, яку належить стягнути на користь ОСОБА_2 , і саме вона є належним відповідачем по справі, оскільки прийняте з цього питання рішення буде стосуватися її прав і обов`язків, зробив правильний висновок про відмову у позові, оскільки на стадії апеляційного провадження, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі співвідповідачів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська