ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 226/2643/21
провадження № 61-2722св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Мирноградської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна, на рішення Димитровського міського суду Донецької області у складі судді Клепки Л. І. від 22 серпня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О., від 30 січня 2024 року.
Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Мирноградської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він з ОСОБА_2 перебував в шлюбі з 08 вересня 2020 року.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
4. 13 червня 2021 року вони з відповідачкою проживають окремо, дитина проживає з ним і знаходиться на його повному утриманні. Зосереджував увагу на тому, що він проживає в трикімнатній квартирі, має постійний дохід від підприємницької діяльності та на теперішній час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Натомість відповідачка не працює, освіти і власного житла не має, належної уваги дитині не приділяє, відвідує дитину раз на день протягом 30-40 хвилин.
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши дитину на його утриманні і вихованні.
6. У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Мирноградської міської ради, про визначення місця проживання та відібрання дитини.
7. На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що вона познайомилася з ОСОБА_1 коли їй було 14 років. Навчаючись в 11 класі, вона завагітніла, 08 вересня 2020 року було зареєстровано шлюб з відповідачем, а ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_3 . Зауважувала, що під час шлюбу між нею та чоловіком виникали постійні суперечки, у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя та ведення домашнього господарства. Чоловік дорікав їй на відсутність у неї освіти, професії, на її зайву вагу, яку вона набрала після пологів, на те, що має її утримувати. Зазначала, що відповідач принижував її, цькував, чинив постійний психологічний тиск, що завершувалося скандалами на очах у дитини.
8. 12 червня 2021 року вона разом з дитиною залишила відповідача і пішла жити до своїх батьків за місцем своєї реєстрації:
АДРЕСА_2 , пояснивши чоловікові, що вона так більше жити з ним не може, що житиме з батьками та що звернеться до суду із заявою про стягнення з нього аліментів на її утримання та утримання дитини.
9. 21 червня 2021 року ОСОБА_1 разом зі своїми батьками приїхав до неї, щоб побачитись з дитиною і обманом забрав у неї сина, що стало приводом для її звернення того ж дня до поліції.
10. 22 червня 2021 року, з метою визначення місця проживання дитини разом з нею, вона звернулася до Служби у справах дітей виконкому Мирноградської міської ради. Під час розгляду цього питання дитина проживала тиждень з нею, тиждень з батьком.
11. 15 вересня 2021 року рішенням виконкому Мирноградської міської ради на підставі висновку Служби у справах дітей було прийнято рішення про визначення місця проживання дитини разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість, відповідач проігнорував це рішення, і дитину їй не віддав. Дитина залишилася у нього, а їй була надана можливість бачиться з дитиною виключно на його умовах, у період часу з 14:00 год. до 18:00 год. та під наглядом його батьків, а саме спілкування з дитиною фіксували на відеокамеру. Гуляти з дитиною на вулиці їй не дозволяли.
12. 28 вересня 2021 року вона звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, а ОСОБА_1 , в свою чергу, із заявою про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дитини та запевнив, що зробить все можливе, щоб дитина проживала окремо від неї.
13. Зазначала, що за місцем її проживання для дитини створені всі необхідні умови, що вона отримує дохід у виді щомісячної допомоги на дитину, веде нормальний спосіб життя, алкогольні напої та наркотичні засоби не вживає, є здоровою, позитивно характеризується.
14. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд відібрати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у відповідача та визначити його місце проживання разом з нею за адресою:
АДРЕСА_2 .
15. Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 01 грудня
2021 року об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 із зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 22 серпня
2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
17. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини задоволено.
18. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з матір`ю
ОСОБА_2 за її місцем реєстрації та проживання - АДРЕСА_2 .
19. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про відібрання дитини відмовлено.
20. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
21. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, поведінки сторін, найкращим інтересам дитини відповідатиме постійне проживання дитини разом з матір`ю, за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дитини. Судом ураховано, що батько примусово змінив місце проживання дитини, без згоди матері, діючи всупереч її волі і інтересам, ігноруючи прийняте виконавчим комітетом Мирноградської міської ради рішення від 15 вересня 2021 року № 333 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини в родині матері. Більш того, протиправно обмежував необхідне спілкування матері і дитини та створюючи таким чином невиправдану залежність обох від нього. Не визнаючи рівноправ`я у сімейних стосунках, батько діє в порушення інтересів дитини, незаконно обмежуючи матір у спілкуванні з дитиною, що значною мірою шкодить встановленню тісного зв`язку між матір`ю і дитиною у її віці, позбавляє малолітню дитину можливості повноцінно сприймати матір і може стати травмуючим фактором негативного впливу на її психоемоційний стан.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
22. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 серпня 2023 року залишено без змін.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності, за обставин цієї справи, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю. Зазначено, що дії батька суперечать сімейним цінностям, є проявом неповаги до іншого учасника сімейних відносин і не сприяють захисту найкращих інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. 25 лютого 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мисечко К. О., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 27 січня
2021 року у справі № 727/3856/18, від 13 червня 2022 року у справі
№ 766/17903/19, від 26 січня 2023 року у справі № 164/812/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у допиті всіх свідків та необґрунтовано повернуто йому надані докази, а також порушено порядок вирішення питання щодо відводу судді, передбачений статтею 40 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували ставлення відповідачки до виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема свідоме нехтування ними, відсутність у неї освіти, роботи та власного житла. Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували показів свідків, які підтвердили, що вихованням дитини займається він, а відповідачка не приділяла сину належної уваги.
27. Крім того, не звернули належної уваги суди на те, що дитина тривалий час проживає з ним, дуже прихильна до нього, а зміна звичного для неї середовища може вкрай негативно проявитися у розвитку та емоційному стані дитини. Умови проживання, які будуть у сина коли він проживатиме з матір`ю, є набагато гіршими, ніж коли він проживає з ним.
28. Зосереджує увагу на рівності прав батьків щодо дітей та відсутності необхідності встановлення виключних обставин для розлучення дитини з її матір`ю, на наявності правових підстав для неврахування висновку органу опіки та піклування, з огляду на його необґрунтованість.
29. Вважає, що судом було порушено принцип змагальності сторін: необґрунтовано відмовлено у допиті всіх заявлених ним свідків, повторному допиті свідка, безпідставно повернуто надані докази. Крім того, порушено норми процесуального права при розгляді заяви про відвід судді суду першої інстанції Клепки Л. І .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
31. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 226/2643/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мисечко К. О., про зупинення виконання рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року до закінчення касаційного провадження. Запропоновано виконавчому комітету Мирноградської міської ради, як органу опіки та піклування, у відзиві на касаційну скаргу відобразити відомості про фактичне місце проживання дитини, рівень емоційного зв`язку дитини з кожним з батьків, безпекову ситуацію, можливість застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини з кожним з батьків.
32. 28 березня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 226/2643/21.
33. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
34. 24 травня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов лист виконавчого комітету Мирноградської міської ради, як органу опіки та піклування, у якому повідомлено, що служба у справах дітей здійснювала виїзд за наявними адресами місця проживання батька, однак їм не вдалося перевірити умови проживання малолітнього ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки двері ніхто не відкрив, а за інформацією, наданою сусідами, дитина там не проживає. Отримати зазначені відомості у телефонному режимі також не вдалося, оскільки ОСОБА_1 на дзвінки не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2020 року, який було розірвано за рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2021 року.
36. Шлюб між сторонами було зареєстровано відповідно до частини другої статті 23 СК України.
37. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .
38. Згідно з довідкою про склад сім`ї, виданою Координаційним комітетом самоорганізації населення м. Мирноград від 01 липня 2021 року № 31/4,
ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , де також рахуються зареєстрованими батьки позивача: ОСОБА_3 та мати ОСОБА_7 .
39. ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 , який на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2005 року належить її матері ОСОБА_9 . Власного житла відповідачка не має.
40. ОСОБА_1 на праві власності, набутому в порядку спадкування за заповітом, належить трикімнатна квартира, жилою площею 38,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
41. ОСОБА_1 з 12 лютого 2011 року працює у ВП Шахта «Центральна»
ДП «Мирноградвугілля» електрослюсарем підземним, з 08 вересня 2021 року - перебуває у відпустці по догляду за сином ОСОБА_3 до досягнення ним трирічного віку по 25 вересня 2023 року Крім того, є фізичною особою-підприємцем.
42. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована, згідно з довідкою УСЗН Мирноградської міської ради від 29 вересня 2021 року № 474 перебуває на обліку в УСЗН Мирноградської міської ради та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в розмірі 860,00 грн до досягнення дитиною трирічного віку, до 01 жовтня 2023 року.
43. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебувають, вад здоров`я, які б перешкоджали вихованню дитини, не мають. Обидва в побуті за місцем свого проживання, а ОСОБА_1 і за місцем своєї роботи, характеризуються позитивно, як люблячі батьки.
44. Згідно з інформацією КНП «Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 21 липня 2021 року №606, дитина ОСОБА_3 знаходиться під наглядом сімейного лікаря. З моменту спостереження дитина є здоровою, щеплена за віком. Рекомендації лікаря, які надавалися матері новонародженої дитини, виконувались у повному обсязі.
45. Згідно з актом обстеження умов проживання від 08 липня 2021 року, здійсненого спеціалістами Служби у справах дітей за дорученням органу опіки і піклування у зв`язку з розв`язанням спору між батьками про визначення місця проживання дитини, у квартирі ОСОБА_1 , розташованій за адресою:
АДРЕСА_3 , в наявності меблі та побутові прилади, виділено кімнату для дитини, в якій знаходиться ліжко, дитяче ліжко, тумбочка. Санітарно-гігієнічні норми дотримані. В зазначеній трикімнатній квартирі, загальною площею 64,5 кв. м, проживають ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки між усіма членами родини теплі, доброзичливі, засновані на повазі. ОСОБА_1 та його батьки наполягають на проживанні малолітньої дитини в їхній родині.
46. Відповідно до акту обстеження умов проживання відповідачки ОСОБА_2 від 13 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , здійсненого представником Служби у справах дітей на виконання доручення органу опіки і піклування, пов`язаного з розв`язанням спору між подружжям ОСОБА_1 з приводу визначення місця проживання дитини, санітарного-гігієнічні норми за місцем проживання ОСОБА_2 також задовільні. Крім будинку, що складається з двох жилих кімнат, є літня кухня, в якій є повноцінна житлова кімната, ванна, кухонний куточок. Будинок з пічним опаленням, із водопостачанням; є меблі, в тому числі дитяче ліжко, в необхідній кількості побутова техніка. Є іграшки, дитячі речі, засоби гігієни. За вказаною адресою, крім ОСОБА_2 , проживають і мають постійне місце реєстрації її батьки ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 . В традиціях сім`ї - спільне подолання труднощів та взаємодопомога. ОСОБА_2 та її рідні наполягають на тому, щоб малолітня дитина проживала з матір`ю у їхній родині.
47. Згідно з висновками Мирноградського міського центру соціальних служб від 15 липня 2021 року та 27 липня 2021 року, було встановлено, що в сім`ї наявні ознаки складних життєвих обставин, спричинених конфліктом між чоловіком і дружиною та небажанням йти на компроміс у вихованні малолітньої дитини. Через конфлікт з чоловіком з приводу визначення місця проживання дитини, мати дитини має страхи і тривожність, у зв`язку з чим отримувала консультації практичного психолога. На час вирішення питання щодо місця проживання малолітньої дитини дитина проживала тиждень з матір`ю, тиждень з батьком.
48. Рішенням виконавчого комітету Мирноградської міської ради
від 15 вересня 2021 року № 333, прийнятим за наслідками розгляду комісією з питань захисту прав дитини за заявою ОСОБА_2 про розв`язання між нею та ОСОБА_1 спору щодо місця проживання малолітньої дитини, місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено в родині матері ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_2 . Під час вирішення спору були взяті до уваги особисті пояснення батьків, вік малолітнього, стан його здоров`я, наявність у кожного з батьків умов життя для розвитку дитини, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, відсутність виключних обставин для розлучення дитини зі своєю матір`ю.
49. Такого ж висновку дійшов орган опіки та піклування, що слідує з його письмового висновку від 21 жовтня 2021 року № 020. Органом опіки та піклування було з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 під час подружнього життя з ОСОБА_2 намагався домінувати над дружиною, часто висловлював своє невдоволення діями дружини як в побуті, так і в догляді за дитиною, що викликало у нього їх неприйняття та вносило напруження у стосунки. Висловлюючи претензії до дружини, вказував на її нестабільний психічний стан та потребу у відповідному обстеженні. За рекомендаціями членів комісії з питань захисту прав дитини подружжю задля налагодження стосунків між ними надавалася психологічна і психотерапевтична допомога. Мати дитини ОСОБА_2 усвідомила недоліки раннього шлюбу, причини, які призвели до його розірвання. Має намір в подальшому отримати професію, бути позитивним прикладом для свого сина. Обидва з батьків впевнені у своїй спроможності займатися вихованням дитини. Разом з тим, взаємних поступок, мирного і конструктивного діалогу не досягли. ОСОБА_1 був категоричним у своєму рішенні щодо неможливості відновлення подружніх стосунків та наполягав на визначенні місця проживання сина в його родині.
50. 08 жовтня 2021 року, до вирішення спору з приводу визначення місця проживання дитини, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на підставі судового наказу, були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позиція Верховного Суду
51. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
52. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
53. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
54. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
55. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
56. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
57. Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
58. Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.
59. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
60. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
61. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
62. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
63. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
64. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
65. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
66. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
67. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
68. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
69. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
70. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
71. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
72. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
73. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
74. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
75. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
76. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
77. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
78. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
79. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;
(г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду
від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;
(2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
80. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
81. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існують неприязні стосунки, батько бажає одноосібно здійснювати фізичну опіку над малолітнім сином сторін, посилаючись на те, що відповідачка не здійснює належного догляду за дитиною. Сторони зверталися до Мирноградського міського центру соціальних служб з метою налагодження процесу комунікації, відвідували сеанси медіації в Центрі психосоціальної реабілітації
м. Покровська, однак в досудовому порядку вирішити питання щодо їх спільної участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявилось можливим. Рішення виконавчого комітету Мирноградської міської ради, як органу опіки та піклування, від 15 вересня
2021 року № 333 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю позивач не виконує.
82. Судами враховано необхідність забезпечення рівності прав батьків відносно дитини, а також поведінку сторін спору щодо дотримання такого принципу, зокрема, поведінку батька, який обмежував дитину у спілкуванні з матір`ю.
83. Про зазначені фактичні обставини та поведінку сторін також зазначив орган опіки та піклування у висновку, наданому у справі, що переглядається в касаційному порядку. Зокрема, зауважено, що ОСОБА_2 усвідомила недоліки свого раннього шлюбу, причини, які призвели до розірвання подружніх відносин, має намір в подальшому отримати професію та бути позитивним прикладом для свого сина, впевнена у своїй спроможності займатися вихованням своєї дитини, розуміє важливість досвіду батька для повноцінного розвитку сина та не буде жодним чином чинити йому перешкод у здійснення батьківських обов`язків. Тоді як ОСОБА_1 залишався категоричним у своєму рішенні щодо неможливості відновлення подружніх стосунків з матір`ю сина та наполягав на доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини лише у його родині.
84. Органом опіки та піклування також надано характеристику умовам проживання сторін спору та можливості забезпечення належних умов для розвитку дитини малолітнього віку.
85. Підстав вважати висновок органу опіки та піклування необґрунтованим суди попередніх інстанцій не встановили.
86. Посилання ОСОБА_1 на неможливість визначення місця проживання спільної дитини сторін з матір`ю (свідоме нехтування відповідачкою батьківськими обов`язками, відсутність у неї освіти, роботи, власного житла, тривале проживання дитини з ним) були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.
87. Колегія суддів погоджується з тим, що на момент розгляду справи, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вік дитини, необхідність її контакту з матір`ю, а також ураховуючи поведінку позивача, який чинить перешкоди у такому контакті, займає категоричну позицію, нездатність сторін знайти порозуміння у питаннях спільної фізичної опіки над сином, у тому числі шляхом застосування процедури медіації, визначення місця проживання малолітнього сина сторін разом з матір`ю забезпечить зростання дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
88. В контексті забезпечення права дитини на спілкування з батьком, а також права батька на виховання своєї дитини, колегія суддів зауважує, що
позивач безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку свого сина, має право та обов`язок піклуватися про його здоров`я, стан розвитку, проводити з сином необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким він буде проживати більшість часу. Визначення на цьому етапі місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю не повинно негативно впливати на його взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків.
89. Більш того, колегія суддів наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини, зокрема спільної фізичної опіки, про що неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19).
90. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, та надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і поданим сторонами доказам, дійшов загалом обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини.
91. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
92. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
93. Посилання касаційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо розгляду клопотань ОСОБА_1 про допит свідків, приєднання до матеріалів справи доказів, порядку розгляду заяв про відвід судді, є необґрунтованими. Зазначені доводи були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, з урахуванням порядку заявлення клопотань та подання доказів, а також необхідності надання правової оцінки усім поданим у справі доказам, у тому числі поясненням свідків, у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
94. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).
95. Жодних обґрунтованих підстав, передбачених статтями 36 37 ЦПК України, для висновку, що в ухваленні судового рішення суду першої інстанції брав участь суддя, який не міг розглядати справу і підлягав відводу, що могло б бути підставою для скасування судом касаційної інстанції оскаржених судових рішень (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України), касаційна скарга не містить.
96. ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
97. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.
98. Колегія суддів наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
99. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
100. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
101. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
102. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
103. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мисечко К. О., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович