ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа №227/1191/17

касаційне провадження №К/9901/34007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.07.2017 (суддя Хоменко Д.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (головуючий суддя - Сухарьок М.Г., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі № 227/1191/17 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування постанови від 06.04.2017 № 10 про накладення адміністративного стягнення.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області постановою від 03.07.2017 адміністративний позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.09.2017 постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.07.2017 залишив без змін.

Офіс великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.07.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: частини першої статті 38, частини п`ятої статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини десятої, частини дванадцятої статті 9, частин десятої, шістнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на необґрунтованості висновку судових інстанцій про непоінформованість позивача про дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, зазначає, що листом від 28.03.2017 № 17779/10/28-10-46-13-16 позивача запрошено до органу доходів і зборів для ознайомлення, підписання та отримання протоколу про адміністративне правопорушення. У призначений час ОСОБА_1 не з`явився, що зафіксовано актом від 31.03.2017 № 9/28-10-46-13-44. В подальшому листом від 31.03.2017 № 18854/10/28-10-46-13-08 позивачу надіслано протокол про адміністративне правопорушення від 31.03.2017 № 13 та запрошено для участі в засіданні комісії з розгляду адміністративної справи на 06.04.2017, на яке останній також не з`явився.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді директора Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго».

Відповідачем за наслідками здійснення контрольного заходу встановлено порушення позивачем як посадовою особою відокремленого підрозділу порядку перерахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яке полягало в повторній протягом року несвоєчасній сплаті до бюджету внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеного в звіті від 10.01.2017 № 9260810117, у розмірі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, чим порушено частини восьму, дванадцяту статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

На підставі цього протоколу 06.04.2017 виконуючою обов`язки заступника начальника - начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелою Катериною Петрівною прийнято постанову № 10, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2920,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

За правилами статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як з`ясовано судами, зазначені процедурні гарантії забезпечення належного розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 порушено органом доходів і зборів внаслідок неповідомлення останнього належним чином про час і місце розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Утім, відповідачем жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо повідомлення позивача про розгляд 06.04.2017 в приміщенні Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС протоколу від 31.03.2017 № 13 про вчинення адміністративного правопорушення та доданих до нього матеріалів, у тому числі листів від 28.03.2017 № 17779/10/28-10-46-13-16 та від 31.03.2017 № 18854/10/28-10-46-13-08, на які орган доходів і зборів посилається в касаційній скарзі, не долучено ні до матеріалів справи, ні до касаційної скарги.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі № 227/1191/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк