Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 227/3821/21

провадження № 61-3294св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Добропільська міська рада Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Макєєва Олександра Володимировича на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2022 року, постановлену у складі судді Здоровиці О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добропільської міської ради Донецької області (далі - Добропільська міська рада) про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що на підставі рішення Добропільської міської ради 23 грудня 2005 року, зі змінами, між ним та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів.

Рішенням Добропільської міської ради від 25 травня 2021 року

№ 8/9-46 «Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 року №4АА007249040617400098 ОСОБА_1 » було припинено договір оренди за згодою сторін. Однак позивач такої згоди не надавав.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Добропільської міської ради від 25 травня 2021 року № 8/9-46 «Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 року №4АА007249040617400098 ОСОБА_1 ».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 22 липня 2022 року № 40 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Донецький апеляційний суд)» змінено територіальну підсудність судових справ Донецького апеляційного суду. Визначено, що справи, які територіально підсудні цьому суду, повинні розглядатись Дніпровським апеляційним судом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2022 року залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що договір оренди землі для розміщення автостоянки укладався між Добропільською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), і позивач не погоджується з рішенням про припинення договору оренди за згодою сторін, оскільки не звертався до орендодавця з заявою про припинення дії договору оренди, тобто позивач фактично не погоджується на розірвання договору, в силу наведених положень статті 20 ГПК України спір у цій справі підвідомчий господарському суду, оскільки між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Макєєв О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

09 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Добропільського міськрайонного суду Донецької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 924/575/18 щодо встановлення факту використання спірної земельної ділянки під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Заявник вказує, що суди не надали належну оцінку зібраним доказам, дійшли помилкового висновку про те, що позивач укладав договорі оренди як фізична особа-підприємець.

Відзив на касаційну скаргу у визначений строк до Верховного Суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 травня 2006 року між Добропільською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договорі оренди на підставі рішення Добропільської міської ради від 23 грудня 2005 року №4/24-54. Предметом договору є земельна ділянка житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка передається в оренду для розміщення автостоянки для легкових автомобілів.

05 травня 2006 року складено акт про визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 та акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Рішенням Добропільської міської ради від 25 травня 2021 року № 8/9-46 «Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 №4АА007249040617400098 ОСОБА_1 », припинено ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки для розміщення автостоянки для легкових автомобілів.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) з 09 лютого 2004 року і до теперішнього часу, основним видом діяльності якого є надання в оренду автомобілів та легкових автотранспортних засобів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Вирішуючи питання юрисдикційності спору, Верховний Суд вказує на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у цій справі оспорює правомірність винесення Добропільською міською радою рішення від 25 травня 2021 року №8/9-46«Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 №4АА007249040617400098 ОСОБА_1 ».

Добропільська міська рада є власником земельної ділянки, яка була передана в оренду ОСОБА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів.

ОСОБА_1 укладав вказаний договір як фізична особа-підприємець, про що свідчать матеріали справи, а саме: договір оренди землі, підписаний орендарем ОСОБА_1 , засвідчений відбитком печатки фізичної особи-підприємця; акт визначення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів у АДРЕСА_1 ; акт приймання-передачі об`єкта оренди, додаткова угода до договору оренди землі від 05 травня 2006 року № 4АА007249040617400098.

Також підтвердженням, що земельна ділянка надавалась в оренду ФОП для здійснення підприємницької діяльності, а саме: для розміщення автостоянки для легкових автомобілів, є те, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання в оренду автомобілів та легкових автотранспортних засобів.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до частини першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 760/13915/18 (провадження № 14-234цс19), від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19).

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між сторонами існує спір щодо набуття права власності на майно, яке було передано відповідачу для здійснення підприємницької діяльності, тобто як суб`єкту господарювання.

Відповідач у справі - юридична особа.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник щодо оскарження рішення, яким припинено договір оренди земельної ділянки для ведення господарської діяльності, розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Добропільською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), на який, як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2020 року у справі № 924/575/18 не впливає на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка передана в оренду під розміщення автостоянки для легкових автомобілів, а основним видом господарської діяльності ОСОБА_1 є надання в оренду автомобілів та легкових автотранспортних засобів.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а та ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Макєєва Олександра Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник