Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 229/3619/16-ц

провадження № 61-3192св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації на рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів Груіцької Л. О., Новосьолової Г. Г., Новосядлової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про скасування розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 12 жовтня 2016 року № 231рк про звільнення його з посади генерального директора Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу») у зв`язку із закінченням строку дії контракту, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позов обґрунтований тим, що розпорядженням голови Донецької обласної ради від 13 жовтня 2014 року № 106 кс він був призначений на посаду генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу», з ним укладено письмовий трудовий договір (контракт) від 13жовтня 2014 року.Строк дії контракту до 12 жовтня 2016 року.

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 24 жовтня 2014 року № 113 кс строк дії контракту продовжено до 12жовтня 2019 року. На виконання вищезазначеного розпорядження від 24жовтня 2014 року № 113 кс, згідно з пунктом 5.1 контракту підписано додаткову угоду від 24 жовтня 2014 року, якою пункт 6.1 змінено, та строк дії контракту встановлено з 13 жовтня 2014 року до 12 жовтня 2019 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 05 вересня 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядження від 24 жовтня 2014 року № 113кс та додаткова угода до контракту від 13 жовтня 2014 року з генеральним директором КП «Компанія «Вода Донбасу» є неналежними та недопустимими доказами; відповідач заперечує існування розпорядження та додаткової угоди, а позивач ухилився від проведення експертизи щодо дійсності цих документів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки вважає, що її результати будуть не на її користь, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним. Ця норма є винятком із загального правила,відповідно до частини четвертої статті60 ЦПК України 2004 року .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року рішення Дружківського міського суду Донецької області від 05 вересня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про скасування розпорядження про звільнення задоволено частково. Визнано незаконним розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 12 жовтня 2016 року № 231 рк про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час прийняття розпорядження головою Донецької обласної державної адміністрації керівником Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 12 жовтня 2016року № 231 рк про звільнення з посади генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, є незаконним, оскільки на час прийняття розпорядження строк дії контракту не закінчився.

У зв`язку з тим, що позивач ухилився від проведення експертизи щодо дійсності розпорядження та додаткової угоди, а відповідач заперечує їх існування, у суду першої інстанції не було законних підстав визнавати надані позивачем письмові докази неналежними та не допустимими, оскільки, розпорядження є видом розпорядчого документа, який видається від імені суб`єкта нормотворення. Скасовувати розпорядження має той орган, який видав розпорядження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації мотивована тим, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги копії розпорядження від 24 жовтня 2014 року № 113 кс та додаткової угоди до контракту від 24 жовтня 2014 року, які засвідчені працівником, що безпосередньо перебував у підпорядкуванні позивача. Копії документів засвідчені працівником підприємства 10 жовтня 2016 року, а надіслані до Донецької обласної державної адміністрації листом від 05 жовтня 2016 року 03-вх. 3-210-16.

Оригінали розпорядження та додаткової угоди відсутні в Донецької обласної державної адміністрації, а могли були у наявності лише у обласної ради.

Оригінали документів, які підтверджували продовження строку дії контракту з позивачем відсутні.

Зазначення судом апеляційної інстанції, що копії розпорядження голови обласної ради № 113 кс та додаткової угоди до контракту від 24 жовтня 2014 року були надані на виконання ухвали суду першої інстанції від 07 грудня 2016 року, але такий висновок не відповідає матеріалам справи, оскільки така ухвала суду першої інстанції в матеріалах справи відсутня.

Суд першої інстанції запитував оригінали зазначених документів, однак обласна рада для огляду суду їх не надала. Оригінали запитуваних документів надані суду на виконання ухвали суду першої інстанції від 07 квітня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач ставить під сумнів факт існування розпорядження та додаткової угоди, крім того відповідач ставить під сумнів і факт укладення (підписання) цих документів у дати, які в них зазначені.

Позивач категорично не погодився на застосування руйнівних методів проведення експертизи. У зв`язку з чим суд не надав дозвіл на застосування методу вилогового копіювання та на вирізання штрихів рукописних записів та підписів цих документів, матеріали справи повернені до суду без проведення експертизи. Примірник додаткової угоди до контракту знаходився у позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ухиляється від проведення експертизи у зв`язку з тим, що її результати можуть бути не на його користь та застосовано частину першу статті 146 ЦПК України 2004 року та визнано факт, для з`ясування якого така експертиза була призначена.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки діям суду першої інстанції щодо визнання факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, щодо укладення документів не в ту дату, яка в них зазначена.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оригінал розпорядження та додаткової угоди є письмовими доказами, які підтверджують факт дії контракту до 12 жовтня 2019 року, але в матеріалах справи відсутні оригінали цих документів. Суд апеляційної інстанції не дослідив цих доказів.

Копії документів не відповідають пункту 78 типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, підпункту 2.6.26.4 пункту 2.6.26 Розділу 2 Інструкції з діловодства, затвердженої розпорядженням голови Донецької обласної ради, копія документа повинна відповідати оригіналу, натомість вона не містить підпису голови обласної ради, тобто не підписана уповноваженою на це особою.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що питання призначення і звільнення з посади керівників підприємств, організацій, установ спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради, вирішуються виключно на її пленарних засіданнях.

Крім того, продовження контракту відбувається за погодженням із профільною постійною комісією обласної ради.

Печатка на копії додаткової угоди проставляється лише на документах, що фіксують факт витрати грошових коштів і матеріальних цінностей. Підпис голови обласної ради, його заступників скріплюється лише гербовою печаткою, саме така печатка проставлена на контракті від 13 жовтня 2013 року, укладеному обласною радою з позивачем.

Доводи інших учасників справи

Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач працював у КП «Компанія «Вода Донбасу».

Відповідно до пункту 1.3 Статуту КП «Компанія «Вода Донбасу»(далі - Статут)підприємство є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради ( т. 1, а. с.19).

Згідно зі пунктом 1.4 Статуту органом управління підприємством є Донецька обласна рада.

Відповідно до пунктів 7.1.-7.3 Статуту управління підприємством здійснює генеральний директор, який призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням голови обласної ради. З генеральним директором укладається контракт, у якому визначається строк дії контракту, права, обов`язки, відповідальність, умови матеріального забезпечення та інші умови (т. 1, а. с.22).

Згідно з розпорядженням голови Донецької обласної ради від 13 жовтня 2014 року № 106 кс позивач призначений на посаду генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу». Цим розпорядженням визначено укласти з ОСОБА_1 контракт терміном на два роки (т. 1, а. с. 9,110,177,188,199).

13 жовтня 2014 року Донецька обласна рада уклала з ОСОБА_1 контракт строком до 12 жовтня 2016 року (т. 1, а. с.12-16, 111-112, 179-183, 189-194, 200-205).

Відповідно до розпорядження голови Донецької обласної ради від 24 жовтня 2014 року № 113 кс контракт з генеральним директором КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 продовжено та пунткт 6.1 контракту викладений у новій редакції: «Даний контракт діє з 13 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2019 року» (т. 1, а. с. 10, 66, 70, 113, 184, 195, 206).

Згідно з додатковою угодою до контракту від 24 жовтня 2014 року з генеральним директором КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 строк дії контракту з 13 жовтня 2014 року до 12 жовтня 2019 року (т. 1, а. с. 11, 67, 114, 185, 196, 207).

Розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 12 жовтня 2016 року № 231 рк ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с.17, 51, 109).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України в редакції чинній на момент укладення додаткової угоди до контракту (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні контракту.

Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (частина третя статті 24 КЗпП України).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» голова районної, обласної, районної у місті ради у тому числі: призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради, голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об`єкти спільної власності територіальних громад.

03 лютого 2015 року прийнято Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» (далі - Закон) набрав чинності 28 лютого 2015 року, який визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.

Відповідно до Указу Президента України від 05 березня 2015 року № 123/2015утворено Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію.

Донецька обласна державна адміністрація набула статусу Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, а голова Донецької облдержадміністрації - статусу керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації.

Згідно ізЗаконом обласні військово-цивільні адміністрації поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження із здійснення управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Управління КП «Компанія «Вода Донбасу» облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація здійснює на підставі Закону.

Звертаючись з позовом ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до розпорядження голови Донецької обласної ради від 24 жовтня 2014 року № 113кс строк дії контракту продовжено до 12 жовтня 2019 року. На виконання вищезазначеного розпорядження від 24 жовтня 2014 року № 113 кс, згідно з пунктом 5.1 контракту підписано додаткову угоду від 24 жовтня 2014 року, якою пункт 6.1 змінено, та строк дії контракту встановлено з 13 жовтня 2014 року до 12 жовтня 2019 року. Натомість розпорядженням керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 12 жовтня 2016 року № 231 рк його звільнено з посади генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги копії розпорядження від 24 жовтня 2014 року № 113кс та додаткової угоди до контракту від 24 жовтня 2014 року, які засвідчені працівником, що безпосередньо перебував у підпорядкуванні позивача, ці копії документів засвідчені працівником підприємства 10 жовтня 2016 року, а надіслані до Донецької обласної державної адміністрації листом від 05 жовтня 2016 року 03-вх. 3-210-16, є необґрунтованими з огляду на таке.

Із матеріалів справи випливає, що на копії контракту та додатковій угоді від 24 жовтня 2014 року проставлена гербова печатка Донецької обласної ради. На копії документів проставлений штамп «Згідно з оригіналом. Оригінал документів знаходиться у виконавчому апараті Донецької обласної ради» та засвідчений начальником управління з загальних питань виконавчого апарата Донецької обласної ради К. П. Юрковською (т. 1, а. с. 199-207).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач ставив під сумнів факт існування розпорядження та додаткової угоди, а також факт укладення (підписання) цих документів у дати, які в них зазначені.

Відповідно до листа від 16 грудня 2016 року Донецькою обласною радою зазначено, що під час підписання контракту та додаткової угоди до нього кожна сторона підписант отримали по одному оригіналу екземпляру цих документів (т. 1, а. с. 212).

Суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання ухвали суду першої інстанції від 07 грудня 2016 року виконавчим апаратом Донецької обласної ради до суду надані завірені копії, у тому числі: розпорядження голови Донецької обласної ради від 24 жовтня 2014 року № 113 кс (т. 1, а. с. 206) та додаткова угода від 24 жовтня 2014 року(т. 1, а. с. 207), а на виконання ухвали суду від 07 квітня 2017 року представнику Донецької обласної адміністрації, обласної військово - цивільної адміністрації надані оригінали цих документів для огляду (т. 2, а. с.103 -105).

Крім того, суд першої інстанції оглянув спірні документи, а Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув на адресу суду з клопотанням експертів розпорядження голови Донецької обласної ради від 24 жовтня 2014 року № 113 кс, додаткову угоду від 24 жовтня 2014 року (т. 2, а. с. 118 - 119, 147).

Доводи касаційної скарги, що позивач ухиляється від проведення експертизи у зв`язку з тим, що її результати можуть бути не на його користь, є необгрунтованими, оскільки відповідно до повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів від 09 серпня 2017 року клопотання експертів не виконано. Витребувані порівняльні зразки документів до інституту не надходили, умови проведення призначеної судово-технічної експертизи документів судом не погоджено, досліджувані документи до інституту не повернулися.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини шостої статті 147 ЦПК України 2004 року висновок експерта оцінюється судом за правилами встановленими статтею 212 цього Кодексу у сукупності з іншими доказами у справі .

Доводи касаційної скарги, що судом першої інстанції застосовано частину першу статті 146 ЦПК України 2004 року та визнано факт, для з`ясування якого така експертиза була призначена, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 146 ЦПК України 2004 року у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд першої інстанції на виконання запиту експерта на адресу позивача направив лист та запропонував надати дозвіл стосовно застосування методу вологого копіювання та вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих документах. Позивач надав відповідь, що він заперечує щодо призначення експертизи, вважає її такою, що безпідставно затягує розгляд справи, а зазначені в листі дії не дозволять зробити повторну експертизу документів у випадку виникнення такої необхідності. Відповідач на лист суду щодо експертизи просив суд про витребування додаткових документів з Донецької обласної ради. Отже, відповідач заявляючи клопотання про проведення експертизи не виконав клопотання експерта щодо надання необхідних матеріалів для проведення експертизи.

Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції за результатами оцінки доказів, виходячи із суті спору, на підставі вивчення доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та їх співставлення з мотивами, наведеними в рішенні суду першої інстанції і положеннями закону, якими він керувався, зробив висновки у справі, які відобразив у рішенні, та навів мотиви його прийняття.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що питання призначення і звільнення з посади керівників підприємств, організацій, установ спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради, вирішуються виключно на її пленарних засіданнях, є необґрунтованими оскільки підставою позову у цій справі не було питання призначення позивача на посаду, а є продовження дії контракту.

Як випливає з матеріалів справи, листом від 20 листопада 2014 року об`єднана профсоюзна організація КП «Компанія «Вода Донбасу» на адресу в. о. голови Донецької обласної ради надіслала обґрунтування продовження контракту генерального директора (т. 2, а. с. 115-116).

Верховний Суд зазначає, що ставлячи під сумнів факт існування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24 жовтня 2014 року № 113 кс про продовження контракту з позивачем та факт укладення додаткової угоди з позивачем, відповідно до якої продовжено термін дії контракту до 12 жовтня 2019 року, відповідач не спростував належними та допустимими доказами їх існування. У матеріалах справи відсутня інформація про оскарження відповідачем розпорядження та додаткової угоди до контракту в установленому законом порядку.

Висновок суду апеляційної інстанції, що на час прийняття розпорядження головою Донецької облдержадміністрації керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 12 жовтня 2016 року № 231 рк про звільнення з посади генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, є незаконним, оскільки на час прийняття розпорядження строк дії контракту не закінчився, є аргументований.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на зазначене доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а також незгоди із судовим рішенням.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішеннь без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко