Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 233/4348/16
провадження № 61-121св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Бутом Олексієм Володимировичем, на постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М., у справі за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 14 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»)(згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI перейменовано у ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11094997000 (далі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит (кошти)
в іноземній валюті у розмірі 50 500,00 швейцарських франків, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14 грудня
2027 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів проценти за користування кредитом у розмірі 9,99 % річних. За закінченням цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. Також сторони домовилися, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених договором.
Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору погашення кредиту повинно відбутися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з умовами кредитного договору відбувається з 01 до 10 числа (включно) кожного місяця.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 14 грудня 2006 року № 75179 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати у повному обсязі за виконання
ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, а відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарною.
Станом на 22 серпня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 38 726,88 швейцарських франків, з яких: 32 559,27 швейцарських франків - кредитна заборгованість; 6 167,61 швейцарських франків - заборгованість за процентами.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області
від 25 січня 2017 року позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 11094997000 станом на 22 серпня 2016 року в розмірі 38 726, 88 швейцарських франків.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 7 973,01 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 7973,01 грн.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено.
Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2017 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Виконавчі листи, видані на виконання судового рішення від 25 січня 2017 року у цивільній справі № 233/4348/16-ц, відкликані.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 11094997000 станом на 22 серпня 2016 року в розмірі 38 726,88 швейцарських франків, з яких 32 559,27 швейцарських франків - кредитна заборгованість, 6 167,61 швейцарських франків - заборгованість за процентами, а також судовий збір 15 316,02 грн.
У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання. На час звернення позивача до суду строк, який визначений частиною четвертою статті 559 ЦК сплив. Тож порука на час звернення позивача до суду припинена.
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційні скарги АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Бут О. В., задоволено частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 1094997000 в розмірі 38 726,88 швейцарських франків, з яких 32 559,27 швейцарських франків - кредитна заборгованість, 6 167,61 швейцарських франків - заборгованість за процентами.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції при визначенні шестимісячного строку допустив помилку. За умовами кредитного договору у випадку неотримання позичальником повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
Вимога про погашення простроченої заборгованості від 19 лютого 2016 року на адресу ОСОБА_2 направлена ПАТ «Укрпошта» 24 лютого 2016 року, а тому
41 календарний день спливає 04 квітня 2016 року, а з позовною заявою до суду позивач звернувся 05 вересня 2016 року, тобто в межах шестимісячного строку, що відповідає вимогам частини четвертої статті 559 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 грудня 2020 року ОСОБА_2 подала через адвоката Бута О. В. засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, у якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області
від 04 березня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду
від 26 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Бутом О. В., на постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року. Витребувано матеріали цивільної справи.
У березні 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 78 ЦПК України, частини другої статті 207 ЦК України, частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 11 липня 2018 року у справі
№ 904/8549/17, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16, від 12 червня 2018 року у справі № 918/552/15, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17,
від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі
№ 1519/2-3165/11.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій до встановлених обставин віднесли факт того, що в забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки
від 14 грудня 2006 року № 75179, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати за невиконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 . Разом із тим, ОСОБА_2 заперечувала та заперечує щодо факту укладання договору поруки. Позивач не надавав суду для ознайомлення оригінал договору поруки.
Копія договору поруки не містить печатки юридичною особи в графі «Підписи сторін» та відмітку про засвідчення копії документа, що складається зі слів «Згідно з оригіналом» та дати засвідчення копії. Факт неукладення договору не повинен встановлюватися в судовому порядку, оскільки не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв`язку із чим ОСОБА_2 не було заявлено про призначення почеркознавчої експертизи відносно підпису, який проставлено на договорі поруки.
Крім того, суди встановили фактичні обставини справи на підставі недопустимих доказів. Зокрема, виписка з рахунку НОМЕР_1 з 14 грудня 2006 до 15 грудня 2006 року є недопустимим доказом, оскільки одержаний він був з порушенням порядку, встановленого законом, у зв`язку з тим, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Ухвалою від 17 жовтня 2016 року суд першої інстанції за власної ініціативи витребувано докази для обґрунтування позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, а саме: статтю
559 ЦК України, ухвалив постанову без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 1519/2- 3165/11.
Доводи інших учасників справи
Відзив АТ «УкрСиббанк» на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки встановлених обставин справи на підставі допустимих доказів.
Висновок суду першої інстанції про укладення договору поруки підтверджується доказами у справі, а саме: копією договору поруки, який підписано обома сторонами та який містить печатку банку (на першій сторінці договору).
Крім того, ОСОБА_2 14 грудня 2006 року подала приватному нотаріусу нотаріально посвідчену заяву щодо надання згоди своєму чоловіку ОСОБА_1 на купівлю іпотечного житлового будинку за кредитні кошти АТ «УкрСиббанк», що набуті під час перебування у зареєстрованому шлюбі, та надала згоду на передачу цього будинку в іпотеку банку, а також згоду на отримання ним кредитів та на підписання кредитних договорів на будь-яких умовах.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 14 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11094997000 (том 1, а. с. 78-92).
Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 50 500,00 швейцарських франків, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14 грудня
2027 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 9,99 % річних. За закінченням цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Також сторони домовилися, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених договором.
Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору погашення кредиту повинно відбутися щомісячно не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.
Погашення нарахованих процентів згідно з умовами кредитного договору відбувається з 01 до 10 числа (включно) кожного місяця.
Згідно із пунктом 11.1 кредитного договору та відповідно до статей 525 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3., 4.9, 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14 цього договору, та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом
31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 75179 (том 1,
а. с. 21-22).
Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
Згідно з пунктом 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 14 грудня 2027 року (том 1, а. с. 78).
Вимога про дострокове повернення кредиту направлена ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 19 лютого 2016 року (том 1, а. с. 23-26), отримана відповідачем ОСОБА_1 05 березня 2016 року (том 1, а. с. 27).
Відповідно до списку № 053151016906 згрупованих рекомендованих відправлень, поданих ЦОКК № 5 Київської міської дирекції, відправник: ПАТ «Укрсиббанк» відповідачу ОСОБА_2 направлена вимога про погашення простроченої заборгованості від 19 лютого 2016 року за адресою:
АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 28-31), яку відповідач ОСОБА_2 не отримала.
За умовами кредитного договору зміна строку повернення кредиту відбувається на 32 календарний день з моменту отримання вимоги, тобто зміна строку повернення кредиту для ОСОБА_1 - 05 квітня 2016 року.
За умовами кредитного договору у випадку неотримання позичальником повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день із дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
Вимога про погашення простроченої заборгованості від 19 лютого 2016 року на адресу ОСОБА_2 направлена ПАТ «Укрпошта» 24 лютого 2016 року, тоді
41 календарний день спливає 04 квітня 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі -
у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_2 оскаржує судове рішення в частині договору поруки, тому в іншій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, що переглядається, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення (вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Банк пред`явив позов до поручителя у межах шестимісячного строку після пред`явлення досудової вимоги. За вказаних обставин стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі
38 726,88 швейцарських франків, з яких 32 559,27 швейцарських франків - кредитна заборгованість, 6 167,61 швейцарських франків - заборгованість за процентами.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (тут і далі - уредакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі
№ 6-1451цс16.
Судами встановлено, що у пункті 1.2 кредитного договору передбачений термін повернення кредиту, а також обов`язок з погашення кредиту шляхом виконання окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів за цим договором згідно з відповідним графіком.
У пункті 1.2.2 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але у будь-якому випадку не пізніше 14 грудня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору.
Відповідно до пункту 1.3.4 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку.
Згідно з пунктом 2.3 договору поруки відповідальність поручителя наступає в термін, визначений пунктом 2.2 договору, згідно з яким кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителям на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).
Вимогою від 19 лютого 2016 року № 30-12/39670, направленою на ім`я
ОСОБА_2 , банк зазначив, що станом на 17 лютого 2016 року заборгованість позичальника з повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 36 977,94 швейцарських франків та вимагає впродовж
31 календарного дня сплатити прострочену заборгованість у розмірі
3 968,27 швейцарських франків - прострочену заборгованість та
4 418,67 швейцарських франків - прострочену заборгованість за процентами, зазначивши, що «у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги -
з 41 календарного дня з дати відправлення цієї вимоги про дострокове повернення кредиту АТ «УкрСиббанк» змушений вимагати виконання вами зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 14 грудня
2006 року № 11094997000, а саме: сплати ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості з повернення суми кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих процентів, що разом становить 36 977,944 швейцарських франків».
Оскільки днем сплати заборгованості поручителем банк визначив 41 календарний день з дати відправлення вимоги, який є 31 березня 2016 року, то останнім днем строку звернення банку до суду з позовом до поручителя є 30 вересня 2016 року,
а банк звернувся до суду з позовом до поручителя 05 вересня 2016 року.
Разом із тим, помилкове визначення судом апеляційної інстанції відліку терміну сплати вимоги про погашення простроченої заборгованості від дати направлення вимоги, саме ПАТ «Укрпошта» 24 лютого 2016 року не призвело до порушення норм матеріального права та ухвалення незаконного судового рішення.
Посилання в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц,
від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11, від 12 червня 2018 року у справі № 918/552/15, від 01 листопада 2018 року у справі №910/18436/16, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17
є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.
Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Доводи касаційної скарги, щодо неукладеності договору поруки є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав оцінку договору та зазначив, що договір поруки містить підписи сторін цього договору - підпис повноважного представника АКІБ «УкрСиббанк», завірений печаткою банку, підпис поручителя ОСОБА_2 (а. с. 21).Факт неналежності підпису поручителя за договором поруки відповідачу ОСОБА_2 не підтверджений належними та допустимими доказами, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлено. Крім того, суд встановив факт засвідчення підписом представника позивача та його печаткою договір поруки. ОСОБА_2 та її представник не заявляли клопотання про надання для ознайомлення оригіналу договору поруки.
Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_2 14 грудня 2006 року надала приватному нотаріусу нотаріально посвідчену заяву щодо надання згоди своєму чоловіку ОСОБА_1 на купівлю житлового будинку, що є предметом іпотеки, за кредитні кошти АТ «УкрСиббанк» як такі, що набуті під час перебування у зареєстрованому шлюбі, та надала згоду на передачу цього будинку в іпотеку банку, а також згоду на отримання ним кредитів та на підписання кредитних договорів на будь-яких умовах.
Доводи касаційної скарги про те, що виписка з рахунку НОМЕР_2 з 14 грудня 2006 року до 15 грудня 2006 року є не допустимим доказом, оскільки цей доказ був долучений судом у порушення статей 8 11 137 ЦПК України (у редакції 2004 року)
не заслуговують на увагу, оскільки свідчать про помилкове тлумачення скаржником норм права та спрямовані до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися
в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»).
Доводи касаційної скарги про неврахування судами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 немає для суду касаційної інстанції правового значення, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Бутом Олексієм Володимировичем, залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
О. С. Ткачук