ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 233/5553/18

провадження № 61-19749св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Халаджи О. В., Азевича В. Б., Гапонова А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала на посаді завідуючої Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 «Оленка» (далі - ДНЗ № 9 «Оленка») Костянтинівської міської ради Донецької області.

Наказом начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області№ 227 к/тр від 14 вересня 2018 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з вчиненням одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а саме допущення до виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_2 - вихователя, ОСОБА_3 - музичного працівника, ОСОБА_4 - працівника з обслуговування будівлі ДНЗ № 9 «Оленка» без проходження медичного огляду.

Вказаний наказ є протиправним, оскільки порушення, яке стало підставою для її звільнення, було виявлено комісією, члени якої не були уповноважені на перевірку вказаних обставин. Акт складений комісією, їй вручено не було.

Вона не вчиняла грубого порушення трудових обов`язків, оскільки за вчасне проходження медичного огляду працівників відповідальна медична сестра ДНЗ № 9 «Оленка», яка на час проведення перевірки була у відпустці.

Медична книжка вихователя ОСОБА_2 була відсутня у закладі на час проведення перевірки, оскільки вихователь отримала медичну книжку від медичної сестри для проведення чергового медичного огляду.

Музичний працівник ОСОБА_3 на час її звільнення пройшла необхідний медичний огляд, а працівник з обслуговування будівлі ДНЗ № 9 «Оленка» ОСОБА_4 на час працевлаштування пройшов медичний огляд, за результатами якого йому була видана довідка неналежної форми.

Відсутність відомостей про проходження вказаними працівниками медичного огляду не створило жодних негативних наслідків, що могли б свідчити про вчинення грубого порушення трудових обов`язків.

Враховуюче викладене,ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області № 227 к/тр від 14 вересня 2018 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, поновити її на посаді завідуючої ДНЗ № 9 «Оленка», стягнути з Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 074 грн та у рахунок моральної шкоди - 20 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване встановленим фактом невиконання позивачем обов`язку, який входить до її трудових обов`язків, а також наявність можливості виконання зазначеного обов`язку за встановлених фактичних обставинах, тому доведена вина працівника та наявний причинний зв`язок між невиконанням нею трудових обов`язків і негативними наслідками, які могли настати внаслідок такого порушення.

Уповноваженим власником органом були додержані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачених статтями 147-1 148 149 КЗпП України, тому наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є правомірним.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 травня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнано незаконним наказ № 227 к/тр від 14 вересня 2018 року начальника Управління освіти міської ради міста Костянтинівки про притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДНЗ № 9 «Оленка»за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків з 14 вересня 2018 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача ДНЗ № 9 «Оленка» з дня звільнення - 14 вересня 2018 року.

Стягнено з Управління освіти міської ради міста Костянтинівки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 111 517,92 грн з відрахуванням податків та обов`язкових зборів і 5 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з Управління освіти міської ради міста Костянтинівки на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 2 401,25 грн і в дохід держави на спеціальний фонд Державного бюджету України - судовий збір в розмірі 3 524 грн.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що позивача було звільнено не за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, а за порушення, які носили тривалий характер (з травня до серпня 2018 року), про що зазначено у висновку комісії та безпосередньо у самому наказі про звільнення від 14 вересня 2018 року № 227 к/тр, що свідчить про порушення відповідачем порядку звільнення позивача.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2018 року до 26 вересня 2019 року за 258 днів.

Позивач була звільнена з роботи без додержання встановленого законом порядку, що призвело до порушення її законних прав та моральних страждань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

29 жовтня 2019 року Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року і залишити в силі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 7 травня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження постанови Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області вказує, що висновки апеляційного суду є неправильними, оскільки позивача було звільнено із займаної посади саме за факт допущення керівником закладу 16 серпня 2018 року працівників до роботи без належним чином оформлених медичних оглядів, чим порушено норми санітарного законодавства та її посадової інструкції, тому це є одноразовим порушенням.

Посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 червня 2019 року у справі № 760/20357/15, від 26 квітня 2019 року у справі № 296/576/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 296/2799/16-ц, є помилковим, у зв`язку з тим, що зазначені висновки не викладені щодо правовідносин, які не є подібними, і за інших фактичних обставин.

ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтувала своїх вимог щодо її моральних страждань та не надала доказів на підтвердження завдання такої моральної шкоди.

Суд при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди не досліджував і не встановив чим підтверджується факт завдання позивачу моральних страждань.

Позиція інших учасників справи

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області, в якому, посилаючись на відповідність висновків суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року поновлено Управлінню освіти Костянтинівської міської ради строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача ДНЗ.

Наказом Управління освіти міської ради міста Костянтинівки № 227 к/тр від 14 вересня 2018 року позивача було звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Підставою для звільнення у наказі зазначено, що 16 серпні 2018 року відповідно до наказу управління освіти про перевірку готовності закладів освіти міста Костянтинівки до нового 2018-2019 навчального року від 9 серпня 2018 року № 2180 комісією була проведена перевірка готовності ДНЗ № 9 «Оленка» до нового 2018-2019 навчального року, в ході якої представниками комісії, зокрема, представником Костянтинівського районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Донецькій області - головним фахівцем - лікарем з гігієни харчування відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ОСОБА_5 , було виявлено порушення санітарного законодавства в частині допущення до роботи в закладі освіти (ДНЗ № 9 «Оленка») працівників без проходження медичного огляду, про що 16 серпня 2018 року в приміщенні ДНЗ № 9 «Оленка» в присутності членів комісії було складено відповідний акт.

Так, були виявлені працівники, які не мали медичного огляду і були допущені до виконання своїх трудових обов`язків та, зокрема, роботи з дітьми, а саме: ОСОБА_2 - вихователь (медогляд проведено 21 серпня 2018 року); ОСОБА_3 - музичний працівник (медогляд проведено 17 серпня 2018 року); ОСОБА_4 - працівник з обслуговування будівлі ДНЗ № 9 «Оленка». Особову медичну книжку ОСОБА_4 не було надано до цього часу, натомість було пред`явлено медичну довідку за формою 086/о від 2 травня 2018 року, що не відповідає нормам чинного законодавства для персоналу дошкільних навчальних закладів.

Завідувач ОСОБА_1 15 серпня 2018 року була проінформована про відсутність у вихователя ОСОБА_2 медичного огляду ще з 11 липня 2018 року доповідною старшої медсестри ДНЗ № 9 «Оленка»ОСОБА_6 та не вжила жодних заходів щодо відсторонення працівника від виконання нею посадових обов`язків відповідно до норм чинного законодавства України.

Також судом було встановлено, що у 2016 році вже було виявлено порушення санітарно-гігієнічних норм в закладі освіти, що призвело до захворювань гострою кишковою інфекцією трьох вихованців другої ясельної групи ДНЗ № 9 «Оленка», які 25 травня 2016 року поступили до Костянтинівської інфекційної лікарні, про що свідчить лист директора Костянтинівської районної філії ДУ «ДОЛЦ ДСЕС України» Ситніка Л. М. № 252.3 від 2 червня 2016 року.

Апеляційним судом також встановлено, що дійсно працівники ДНЗ № 9 «Оленка», а саме вихователь ОСОБА_2 , музичний працівник ОСОБА_3 , працівник з обслуговування будівлі ДНЗ № 9 «Оленка» ОСОБА_4 підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам.

Згідно з табелем робочого часу та довідкою Управління освіти міської ради міста Костянтинівки № 528/01-30 від 10 квітня 2019 року працівник ОСОБА_2 знаходилась у відпустці з 1 червня до 13 липня 2018 року, з 16 липня до 16 серпня 2018 року безпосередньо виконувала свої трудові обов`язки. Працівник ОСОБА_3 перебувала в безоплатній відпустці 23 червня 2018 року, у черговій відпустці з 2 липня до 12 серпня 2018 року, та з 21 серпня до 27 серпня 2018 року була тимчасово непрацездатна, а 14 і 15 серпня та 28-31 серпня безпосередньо виконувала свої трудові обов`язки. Працівник ОСОБА_4 з 2 липня до 31 серпня 2018 року безпосередньо виконував свої трудові обов`язки.

Згідно з особистою медичною книжкою 12ААА № 564970 вихователь ОСОБА_2 повинна була пройти черговий медичний огляд 11 липня 2018 року, а пройшла медичний огляд 21 серпня 2018 року, що підтверджується медичною книжкою 2ААБ № 037239.

Згідно з особистою медичною книжкою 1ААВ № 763814 музичний керівник ОСОБА_3 пройшла медичний огляд 17 серпня 2018 року.

Відповідно до медичної довідки форми № 086/о від 2 травня 2018 року працівник з обслуговування будівлі ДНЗ № 9 «Оленка» ОСОБА_4 пройшов медичний огляд 24 травня 2018 року.

На підставі наказу ДНЗ № 9 «Оленка» № 36к/тр від 7 травня 2018 року ОСОБА_4 прийнято на посаду робочого з обслуговування будівлі з 15 травня 2018 року на підставі особистої заяви, копії паспорту та ідентифікаційного коду. Згідно з особистою медичною книжкою 1ААВ № 763919 слюсар ОСОБА_4 пройшов медичний огляд 3 вересня 2018 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, суд дійшов таких висновків.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.

Пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18).

Як роз`яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків визначається характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148 149 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, але у будь-якому разі не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення.

Отже, приймаючи рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області зазначило, що 16 серпня 2018 року комісією була проведена перевірка готовності ДНЗ № 9 «Оленка» до нового 2018-2019 навчального року, в ході якої виявлено порушення санітарного законодавства в частині допущення до роботи в закладі освіти (ДНЗ № 9) працівників без проходження медичного огляду. А саме були виявлені працівники, які не мали медичного огляду і були допущені до виконання своїх трудових обов`язків та, зокрема, роботи з дітьми. Крім того, заначено, що завідувач ОСОБА_1 15 серпня 2018 року була проінформована про відсутність у вихователя ОСОБА_2 медичного огляду ще з 11 липня 2018 року доповідною старшої медсестри ДНЗ № 9 «Оленка» ОСОБА_6 та цим не вжила жодних заходів щодо відсторонення працівника від виконування нею посадових обов`язків відповідно до норм чинного законодавства України.

Так, згідно з пунктом 1 Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23 травня 2001 року № 559, (далі - Порядок) проводяться обов`язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди (далі - обов`язкові медичні огляди) працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та видача їм особистих медичних книжок.

Відповідно до пунктів 11-14 вказаного Порядку для проведення обов`язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров`я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов`язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров`я відповідного листа. Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов`язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність. Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов`язково заносяться до особистої медичної книжки. На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи. Дані про результати обов`язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби. Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов`язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам.

Постановою Кабінету Міністрів від 23 травня 2001 року № 559 затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, серед яких в навчальних закладах, крім вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації: керівники, їх заступники, педагогічні працівники, медичний персонал, працівники харчоблоків, спеціалісти, що беруть участь у навчально-виховному процесі, технічний персонал.

Апеляційним судом встановлено, що працівники ДНЗ № 9 «Оленка» підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов`язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Згідно з підпунктами 1, 19 пункту 1 розділу ІV Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2017 року № 1669, керівник закладу освіти (ректор, директор, завідувач) є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням; не дозволяє проведення освітнього процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов; організовує проведення обов`язкових попередніх та періодичних медичних оглядів працівників закладів освіти відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 (із змінами), та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 липня 2002 року № 280 «Щодо організації проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2002 року за № 639/6927 (із змінами).

Відповідно до пунктів 2-4 розділу Х Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 березня 2016 року № 234, персонал дошкільних навчальних закладів повинен проходити обов`язкові медичні огляди відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 липня 2002 року № 280 «Щодо організації проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2002 року за № 639/6927. У кожного працівника повинна бути особова медична книжка. Особові медичні книжки зберігаються у медичному кабінеті. Медична сестра повинна вести розгорнутий лист проходження персоналом обов`язкових медичних оглядів. Працівники, які своєчасно не пройшли обов`язковий медичний огляд, а також ті, що не ознайомлені з Регламентом, до роботи не допускаються. Пунктом 4 розділу І вказаного регламенту засновник (власник) та керівник дошкільного навчального закладу є відповідальними за дотримання вимог цього Регламенту.

Так, згідно проведеного розслідування дійсно були встановлені порушення порядку проведення медичного огляду працівниками дошкільного навчального закладу.

Встановивши, що згідно з проведеним розслідуванням дійсно були встановлені порушення порядку проведення медичного огляду працівниками дошкільного навчального закладу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням, оскільки ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади не за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, а за порушення, які носили тривалий характер (з травня до серпня 2018 року), про що зазначено у висновку комісії та наказі про звільнення.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що позивача звільнено з роботи 14 вересня 2018 року, а його середньоденна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення, становить 432,24 грн, а кількість робочих днів вимушеного прогулу - 258 днів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між винними діями та наслідками, що настали.

Під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Крім того, згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт завдання моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони завдані, в якій грошовій сумі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Встановивши, що ОСОБА_1 внаслідок її незаконного звільнення (порушення права на працю) завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях через позбавлення її роботи і заробітної плати як джерела для існування, суд апеляційної інстанції, врахувавши характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, взявши до уваги вимоги розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку, що визначений ним розмір відшкодування відповідатиме інтересам позивача.

Доводи касаційної скарги про врахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, які не є подібними, і за інших фактичних обставин, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Доводи касаційної скарги про те, що позивача було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, а також те, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди, зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Постанова суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказав.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук