Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 233/7715/19

провадження № 61-4450св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Варче»,

третя особа - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року в складі судді Наумик О. О. та на постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в складі колегії суддів Халаджи О. В., Азевича В. Б., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Варче» про встановлення фактів нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом.

Позов мотивував тим, що з 01 березня 2011 року перебував у трудових відносинах із відповідачем, з 21 листопада 2011 року був переведений на посаду начальника механічного цеха. У разі виникнення виробничої необхідності та у зв`язку з відсутністю токаря директор товариства направляв його працювати на токарному станку. Указував, що 19 грудня 2014 року під час робочої зміни при виконанні токарних робіт із ним стався нещасний випадок: його ліва рука потрапила в обертовий механізм токарного станку, в результаті чого він отримав багаточисельні переломи лівої кінцівки із втратою працездатності. Директор підприємства ОСОБА_2 доставив його до травмпункту лікувального закладу міста Костянтинівки та запропонував йому самостійно відшкодовувати шкоду щомісячно, якщо позивач погодиться на запис «побутова травма» у медичній документації. Вказував, що в той час знаходився у шоковому стані, тому погодився на запис про побутовий характер отриманої травми.

Зазначав, що 19 грудня 2014 року йому зроблено операцію, 20 лютого 2015 року виписано з лікарні, а 29 квітня 2015 року встановлено II групу інвалідності. Після встановлення інвалідності відповідач у порушення положень статті 170 КЗпП України не знайшов за можливе перевести його на більш легку роботу та 01 травня 2015 року звільнив його з роботи за «власним бажанням» відповідно до статті 39 КЗпП України.

Указував, що після звільнення продовжував неофіційно працювати на підприємстві відповідача. 02 березня 2016 року за вказівкою керівництва він виконував токарні роботи на станку, в результаті чого отримав повторну травму лівої руки. Директор товариства знову доставив його до травмпункту, 02 березня 2016 року позивача було госпіталізовано, а 03 березня 2016 року проведено операцію з ампутації лівої кінцівки. Як у 2014 році, так і цього разу позивач погодився на запис «побутова травма» в медичній документації в обмін на добровільне відшкодування завданої шкоди директором товариства.

Посилався на те, що 18 квітня 2017 року йому встановлено III групу інвалідності загального захворювання безстроково. Спершу директор ТОВ «Варче» щомісячно відшкодовував йому втрату працездатності, але в подальшому припинив здійснення виплат. 24 червня 2019 року він звернувся до директора з письмовою заявою про проведення розслідування нещасних випадків, на яку отримав відповідь про те, що на виробництві жодних нещасних випадків не траплялося. Зернувшись до головного управління Держпраці в Донецькій області зі скаргою на відмову роботодавця у проведенні розслідування нещасного випадку на виробництві, отримав відповідь про сплив строку давності для проведення такого розслідування.

Незважаючи на наявні записи в медичній документації, позивач указував, що особливості отриманих ним травм виключають їх побутовий характер, а тому просив суд встановити факти нещасних випадків, пов`язаних із виробництвом, які сталися з позивачем на підприємстві ТОВ «Варче» 19 грудня 2014 року о 13 годині 30 хвилин та 02 березня 2016 року о 12 годині 30 хвилин.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили з недоведеності того факту, що травми, отримані позивачем 19 грудня 2014 року та 02 березня 2016 року, пов`язані з його роботою на підприємстві відповідача. Суди прийняли до уваги, що всі надані позивачем докази на доведення обставин нещасних випадків містять посилання на побутовий характер отриманих ним травм; будь-які нещасні випадки на виробництві в зазначений позивачем період на ТОВ «Варче» не зафіксовані. Сама по собі відсутність токарного станку у належному позивачу гаражі, як і проживання позивача у квартирі багатоквартирного будинку, не виключає можливість отримання травм у побуті і не є безумовним доказом того, що травми отримані на виробництві. Суди також урахували, що на момент отримання позивачем травми 02 березня 2016 року він не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди обмежилися посиланням на зафіксований у медичній документації побутовий характер отриманих позивачем травм та не встановили, за яких саме обставин такі травми були отримані. Посилається на те, що суди надали перевагу доказам, наданим відповідачем, не надавши належної оцінки поданим позивачем документам, зокрема, консультативному висновку спеціаліста від 22 квітня 2016 року, в якому зазначено що травма отримана позивачем при роботі з токарним станком, що, на думку позивача, свідчить про її виробничий характер. Указує, що показання свідків, враховані судом першої інстанції, є недопустимими доказами, оскільки всі свідки перебувають у безпосередній залежності від відповідача як його працівники. Зазначає, що суди не звернули уваги на те, що травма 19 грудня 2014 року отримана ним о 13 год. 30 хв., тобто в момент перебування позивача на роботі. При цьому акт про відсутність працівника на робочому місці відповідач не склав.

У червні 2021 року від ТОВ «Варче» та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідач та третя особа просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Відповідач посилається на те, що суди повно та всебічно встановили фактичні обставини справи й зробили правильний висновок про побутовий характер травм позивача. Третя особа посилається на те, що визначення характеру нещасного випадку належить до виключної компетенції уповноваженої комісії з розслідування нещасного випадку. Зазначає також, що сам по собі факт перебування працівника на роботі в момент нещасного випадку не свідчить про те, що він пов`язаний з виробництвом.

У червні 2021 року позивач подав відповіді на відзиви відповідача та третьої особи, в яких зазначив, що обставини, викладені у відзивах, не спростовують доводи касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 травня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; не дослідження судами зібраних в справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 01 березня 2011 року по 01 травня 2015 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Варче».

За повідомленням КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» за №01/14/2192 від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 19 грудня 2014 року о 14:05 звернувся до травмпункту травматологічного відділення (час травмування - 19 грудня 2014 року о 13:30), зі слів постраждалого травма - побутова. 02 березня 2016 року о 13:15 ОСОБА_1 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ КМР» (час травмування - 02 березня 2016 року о 12:30), зі слів постраждалого травма - побутова.

Звернення ОСОБА_1 як 19 грудня 2014 року, так і 02 березня 2016 року зафіксовані в журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що з 02 березня 2016 року по 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 перебував у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ міська лікарня №5» м. Костянтинівки. Виписка містить посилання на те, що під наглядом травматолога ОСОБА_1 знаходиться з 19 грудня 2014 року, коли після побутової травми (ліва рука потрапила у станок) звернувся до травмпункту КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки. З 19 грудня 2014 року по 20 лютого 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки з діагнозом: важка множинна травма верхньої кінцівки; здавлення і великі рвані рани лівого передпліччя і плеча; відкритий вивих лівого передпліччя, відкритий перелом внутрішнього виростка лівого плеча зі зміщенням, закритий уламковий перелом с/3 лівого плеча зі зміщенням, закритий гвинтоподібний перелом н/3 ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, некроз кожних лоскотів лівого передпліччя; посттравматична невропатія лівого ліктьового нерва. 19 грудня 2014 року зроблені операції: ПХО, репозиція вивиху лівого передпліччя, ЧКО АВФ стержневого типу. 02 березня 2016 року - повторна побутова травма (ліву руку затягнуло у рухомий механізм); встановлений діагноз: відкрита рефрактура с/3 лівої плечової кістки; закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки; велика рвана рана с/3 - н/3 лівого плеча з ураженням лівої плечової артерії на рівні с/3; травматичний шок. 02 березня 2016 року та 03 березня 2016 року ОСОБА_1 прооперовано: 1) ПХО ран лівого плеча; 3) пластика лівої плечової артерії аутовенозним трансплантатом; 5) ампутація лівого плеча на рівні с/3.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №453363 ОСОБА_1 , оглянутому вперше 29 квітня 2015 року, встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 травня 2016 року. При повторному огляді 18 квітня 2017 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково.

24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Варче» ОСОБА_2 із заявою про організацію розслідування нещасного випадку, що стався з ним 19 грудня 2014 року, на яку отримав відповідь про те, що на підприємстві ТОВ «Варче» у 2014 році нещасні випадки не відбувалися.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) вбачається, що протягом всього 2014 року позивачу нараховувалась заробітна плата. За 2015 рік нарахування здійснювались з січня по квітень. За 2016 рік відомості відсутні.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Близьке за змістом положення міститься в частині шостій статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах на момент виникнення спірних правовідносин була врегульована Порядком № 1232, затвердженим постановою КМУ від 30 листопада 2011 року, за змістом пунктів 14-16 якого з`ясування обставин і причин нещасного випадку, обстеження місця настання нещасного випадку, одержання письмових пояснень потерпілого та свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, складання акта розслідування нещасного випадку за формою Н-1, належить до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку.

У справі, що переглядається, комісія по розслідуванню нещасного випадку створена не була, оскільки відповідач, до повноважень якого належить утворення такої комісії, заперечує, що на виробництві у ТОВ «Варче» мали місце будь-які нещасні випадки з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач пред`явив позовні вимоги про встановлення фактів нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (пункт 1 частини першої статті 264 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1 і 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди відмовили в задоволенні позову виключно з тих підстав, що медична документація містить записи про побутовий характер отриманих позивачем травм. При цьому суди в порушення вимог частин другої, третьої статті 89 ЦПК України не надали оцінки зібраним у справі доказам у їх сукупності та не мотивували відхилення кожного з них.

З урахуванням установленої судами обставини перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «Варче» з 01 березня 2011 року по 01 травня 2015 року суди не звернули увагу на те, що травму 19 грудня 2014 року позивач отримав о 13 год. 30 хв., тобто в робочий час. При цьому суди не з`ясували, чи перебував позивач на роботі 19 грудня 2014 року, чи складалися відповідачем акти про відсутність позивача на робочому місці та чи вживалися роботодавцем заходи дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці).

Суди не надали оцінку консультативному висновку спеціаліста від 22 квітня 2016 року, в якому міститься опис отриманої позивачем 19 грудня 2014 року травми, а саме: «ліва рука потрапила у станок», та не перевірили можливість отримання побутової травми при роботі з токарним станком у робочий час.

Невстановлення судами фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зумовило передчасний висновок судів про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19 грудня 2014 року о 13 год. 30 хв.

В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Разом з тим, установивши, що трудові відносини сторін припинено 01 травня 2015 року, а доказів зворотнього позивач не надав, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 02 березня 2016 року о 12 год. 30 хв.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19 грудня 2014 року о 13 год. 30 хв., прийняті без установлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. За таких обставин колегія суддів уважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення в зазначеній частині скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині відмови в задоволенні позову про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 02 березня 2016 року о 12 год. 30 хв. оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Варче» про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 19 грудня 2014 року о 13 год. 30 хв., скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Варче» про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 02 березня 2016 року о 12 год. 30 хв., залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року та постанова Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов