№ 2340/4030/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа №2340/4030/18

адміністративне провадження №К/9901/13978/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка Олександра Михайловича, Верховного Суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення вихідної допомоги та відшкодування шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищого адміністративного суду України, голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М., Верховного Суду, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів у невжитті заходів для здійснення виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 ;

- стягнути солідарно із Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIIІ (далі - Закон №1402-VIIІ), що становить 123 692,40 грн;

- стягнути солідарно із Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення судді за час затримки розрахунку, починаючи з 28 серпня 2018 року і по час розрахунку;

- стягнути солідарно із Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 000 грн за протиправну поведінку щодо нездійснення виплати вихідної допомоги і вжити заходи для організації нарахування та виплати ОСОБА_1 стягнутих судом сум грошових коштів у цій справі.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачеві протиправно не виплачено вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, яка передбачена статтею 143 Закону №1402-VIIІ.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до статті 143 Закону №1402-VIIІ. Стягнуто із Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до статті 143 Закону №1402-VIIІ, що становить 123 692,40 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що на позивача поширюються норми Закону №1402-VIIІ і він має право на отримання вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до частини першої статті 143 вказаного Закону.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу Верховного Суду задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог скасовано і в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року залишено без змін.

6. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Вищого адміністративного суду України за системою судоустрою, визначеною Законом №1402-VIIІ, не передбачено, і відповідно гарантії, встановлені частиною першою статті 143 цього Закону, на позивача не розповсюджуються.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та залишити без змін рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є протиправною, прийнятою із неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_1 указує на те, що відповідачі не забезпечили реалізацію законодавчо закріпленого за ним права на отримання вихідної допомоги відповідно до частини першої статті 143 Закону №1402-VIIІ, при тому що він відповідає вимогам, визначеним у цій статті, для отримання такої допомоги. Посилається на принцип верховенства права та неможливість обмежень прав і гарантій суддів. Скаржник також зазначає, що якщо суд дійде висновку, що норми Закону №1402-VIIІ на його, як на суддю Вищого адміністративного суду України, не поширюються, то в такому випадку до спірних правовідносин він просить застосувати вимоги статей 5 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що допускає можливість задоволення заявлених ним позовних вимог.

IV. Позиція інших учасників справи

9. Верховним Судом подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - без змін, оскільки вона, на думку відповідача, прийнята із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

10. Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 04 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 17 грудня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами на 20 грудня 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Рішенням Вищої ради правосуддя від 07 серпня 2018 року №2524/0/15-18 ОСОБА_1 , 1957 року народження, звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

14. Наказом Вищого адміністративного суду України, за підписом голови ліквідаційної комісії цього суду Шевченка О.М., від 28 серпня 2018 року №205-к ОСОБА_1 28 серпня 2018 року відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України у зв`язку зі звільненням у відставку, а також наказано виплатити йому грошову компенсацію за невикористану частину оплачуваних відпусток.

15. 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про виплату йому вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, передбаченої статтею 143 Закону №1402-VIIІ.

16. Не отримавши зазначену допомогу, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

17. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

18. У преамбулі Закону №1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

19. Пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIIІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VІ), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

20. Згідно з пунктом 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIIІ з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом №2453-VІ.

21. Як визначалося Законом №2453-VІ, так і відповідно до Закону №1402-VIII, незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, а також правом судді на відставку.

22. Приписами частин першої, третьої-п`ятої статті 116 Закону №1402-VIIІ закріплено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

23. Відповідно до статті 143 Закону №1402-VIIІ судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним призначенням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

24. Приписами Конституції України закріплено, що статус суддів визначається законами України; незалежність судді гарантується Конституцією і законами України; держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (пункт 14 частини першої статті 92, частина перша статті 126, частина перша статті 130).

25. Гарантії незалежності суддів, у тому числі й гарантії їхнього матеріального забезпечення, неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України, який сформулював низку юридичних позицій з цього питання. Конституційний Суд України, зокрема, зазначав:

- гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Це положення узгоджується з вимогами статті 130 Конституції України (Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002);

- визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України (Рішення від 03 червня 2013 року №3-рп/2013);

- конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їхнє належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (Рішення від 08 червня 2016 року №4-рп/2016);

- Конституція України закріплює однаковий юридичний статус суддів через систему гарантій забезпечення їхньої незалежності, яка є невід`ємною складовою їхнього статусу. Встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм, вона пов`язана з набуттям статусу судді, має юридичне призначення, спрямоване на захист прав і свобод людини та громадянина через здійснення правосуддя незалежним і безстороннім судом (суддею) (Рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018);

- однією з гарантій незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці є їхнє належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке має гарантувати здійснення справедливого, незалежного, безстороннього правосуддя, а також, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами; відставка як підстава для звільнення з посади судді передбачена на конституційному рівні. Правом судді на відставку забезпечується незалежність судді. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; за своєю юридичною природою така допомога (вихідна допомога у зв`язку з відставкою) є додатковою гарантією матеріального забезпечення судді у разі його виходу у відставку, а її розмір та порядок виплати підлягають регулюванню на законодавчому рівні (Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(II)/2020).

26. Необхідність усіма можливими національними та міжнародними органами гарантувати незалежність суддів, у тому числі й здійснювати належне матеріальне забезпечення суддів, визначено також приписами міжнародних документів з питань статусу та незалежності суддів.

27. ОСОБА_1 з липня 1983 року по червень 1987 року працював народним суддею Павлоградського міського народного суду Дніпропетровської області, з червня 1987 року по липень 2005 року - суддею Маньківського районного суду Черкаської області, з серпня 2005 року - суддею Вищого адміністративного суду України, який за приписами пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, тобто з 15 грудня 2017 року, припиняє свою діяльність та ліквідується у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів, зокрема, Вищого адміністративного суду України, визначаються Законом №2453-VІ, із якого Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності 01 квітня 2014 року (за винятком окремих його положень), було виключено, зокрема, статтю 136, частиною першою якої передбачалося, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

28. Виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою відновлено Законом №1402-VIIІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, а її розмір відповідно до частини першої статті 143 цього Закону становить 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

29. З огляду на зазначене необхідно також зауважити, що Конституційний Суд України Рішенням від 15 квітня 2020 року №2-р(II)/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону №1166-VII, яким було виключено із Закону №2453-VІ статтю 136, яка передбачала виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, і за змістом указаного Рішення це положення Закону №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

30. Процесуальну діяльність Вищий адміністративний суд України припинив 15 грудня 2017 року, а як юридична особа до цього часу перебуває в стані припинення в результаті ліквідації.

31. Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 після набрання чинності Законом №1402-VIII (30 вересня 2016 року) здійснював правосуддя на посаді судді Вищого адміністративного суду України; з 15 грудня 2017 року (після припинення процесуальної діяльності Вищого адміністративного суду України) позивач продовжував обіймати посаду судді Вищого адміністративного суду України. ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 07 серпня 2018 року №2524/0/15-18, яким установлено, що документи, додані до заяви про відставку, яка надійшла 27 липня 2018 року, свідчать про те, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону №1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону у редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII.

32. На переконання позивача, він має право на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою відповідно до частини першої статті 143 Закону №1402-VIII, за яким його звільнено з посади судді у відставку, проте така допомога йому протиправно не виплачена.

33. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, виходив, зокрема, із того, що гарантії, встановлені частиною першою статті 143 Закону №1402-VIII, не розповсюджуються на позивача і у нього відсутнє право на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, оскільки Вищий адміністративний суд України за приписами Закону №1402-VIII не входить у систему судоустрою України, що відповідно дає підстави для висновку про те, що частиною першою статті 143 вказаного Закону передбачено можливість отримати вихідну допомогу в зв`язку з відставкою суддями судів, які визначені Законом №1402-VIII, а саме: місцевих судів, апеляційних судів, Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, якими є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.

34. Незалежність судді забезпечується, у тому числі правом судді на відставку. Відставка, як підстава для звільнення з посади судді, передбачена на конституційному рівні. Так, частиною п`ятою та пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України обумовлено, що суддя обіймає посаду безстроково і підставами для його звільнення є, з-поміж іншого, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Питання звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням урегульовано приписами статті 116 Закону №1402-VIIІ.

35. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

36. Отже, право на отримання вихідної допомоги суддя фактично набуває з моменту реалізації ним права на відставку.

37. За своєю правовою природою, як наголосив Конституційний Суд України у вказаному Рішенні №10-рп/2013, вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

38. З огляду на зазначене, а також ураховуючи, що в Україні відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, основними елементами якого є, зокрема: законність; правова певність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позбавлення судді ОСОБА_1 , який здійснював повноваження по відправленню правосуддя після набрання чинності Законом №1402-VIII, після 15 грудня 2017 року продовжував обіймати посаду судді та у серпні 2018 року вийшов у відставку в зв`язку з наявністю відповідного стажу роботи на посаді судді, права на отримання гарантованої вказаним Законом вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, у розрізі того, що він (позивач) вийшов у відставку з посади судді Вищого адміністративного суду України, який за приписами Закону №1402-VIII не входить у систему судоустрою України, і відповідно що така допомога передбачена для виплати лише суддям судів, визначених зазначеним Законом, фактично розуміється як надання привілеїв одним суддям порівняно з іншими, що є порушенням єдиного статусу судді. Разом із тим, держава при добросовісному виконанні суддею протягом установленого періоду своїх обов`язків, в незалежності від того, з якого суду він виходить у відставку, що обумовлено наявністю відповідного стажу роботи на посаді судді, гарантує судді повноцінну відставку, яка повинна містити комплекс соціально-матеріальних і правових заходів.

39. На момент виходу позивача у відставку чинне законодавство України гарантувало виплату судді вихідної допомоги у разі виходу у відставку і приписи частини першої статті 143 Закону №1402-VIII не пов`язують право судді на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою із судом, з якого суддя виходить у відставку. Єдиною умовою для виплати вихідної допомоги, як визначено у частині першій статті 143 Закону №1402-VIII, є вихід судді у відставку, що обумовлюється наявністю необхідного стажу роботи на посаді судді та поданням у зв`язку з цим відповідної заяви. Водночас приписи частини другої статті 143 Закону №1402-VIII передбачають, що не здійснюється виплата вихідної допомоги у разі, якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним призначенням на посаду, знову подасть заяву про відставку.

40. Положення пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII за своїм змістом не можна розцінювати як норму, яка свідчить про неможливість виплатити судді (позивачу), який після набрання чинності цим Законом здійснював повноваження по відправленню правосуддя на посаді судді Вищого адміністративного суду України, після 15 грудня 2017 року продовжував обіймати посаду судді та у серпні 2018 року вийшов у відставку в зв`язку з наявністю відповідного стажу роботи на посаді судді, вихідну допомогу у зв`язку з відставкою, право на отримання якої позивач набув з моменту реалізації ним права на відставку, відповідно до частини першої статті 143 Закону №1402-VIII.

41. Інший підхід до застосування наведених правових норм фактично б створив нерівний підхід до запровадженого законом про судоустрій механізму стимулювання перебування суддів на своїй посаді тривалий час, які, у свою чергу мають обґрунтовані та законні очікування на повноцінну відставку, яка повинна містити комплекс соціально-матеріальних і правових заходів. При тому, що не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій суддів.

42. Разом із тим, з огляду на виконання позивачем своїх повноважень по відправленню правосуддя після набрання чинності Законом №1402-VIII, приписи його пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» неможливо розглядати без взаємозв`язку із положеннями Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, які регламентують застосування норм Закону №2453-VІ в частині нарахування та виплати суддівської винагороди суддям у розмірі, передбаченому цим Законом, до проходження ними кваліфікаційного оцінювання, що не відноситься до спірних правовідносин, які розглядаються у цій справі.

43. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

44. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до частини першої статті 143 Закону №1402-VIIІ, у зв`язку з чим, зважаючи на приписи статей 341 352 КАС України, скасовує постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та залишає в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року.

IХ. Судові витрати

45. Ураховуючи результат касаційного розгляду та те, що позивачем судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги не сплачувався, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 344 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року в справі №2340/4030/18 скасувати.

3. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року в справі №2340/4030/18 залишити в силі.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко