№ 2340/5045/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2340/5045/18

адміністративне провадження № К/9901/31319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 2340/5045/18

за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Кульчицький С. О.) від 03 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Федотов І. В., Літвіна І. Д., Сорочко Є. О.) від 13 вересня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2018 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного територіального управління юстиції в Одеській області про недопущення повторних порушень від 21 серпня 2018 року № 9.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірний припис є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки перевірка, за результатами якої його складено, проведена з порушенням вимог Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 27 червня 2013 року № 1284/5. Позивач зазначив, що висновки щодо порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не відповідають дійсним обставинам справи.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року частково задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного територіального управління юстиції в Одеській області про недопущення повторних порушень від 21 серпня 2018 року № 9 в частині недопущення арбітражним керуючим ОСОБА_1 у подальшій діяльності порушення абз. 5 ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784 ХІV щодо невжиття заходів для захисту майна боржника, а саме: автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нову постанову якою адміністративний позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.

Припис Головного територіального управління юстиції в Одеській області про недопущення повторних порушень від 21 серпня 2018 року № 9 визнано протиправним та скасовано.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року залишено без змін.

5. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 1409,60 грн.

6. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 06 листопада 2019 року Головне територіальне управління юстиції в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року поновлено строк Головному територіальному управлінню юстиції в Одеській області на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області та установлено строк для подання відзиву.

8. 10 грудня 2019 року до Верховного Суду від арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

9. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України № 416 від 05 квітня 2013 року на право здійснення діяльності арбітражного керуючого.

11. На підставі скарги ТОВ «Сван-1» від 11 червня 2018 року б/н та доручення Міністерства юстиції України від 27 червня 2018 року № 562/19202-33-18/9.3.1 головними спеціалістами відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області у період з 06 серпня 2018 року по 08 серпня 2018 року проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо додержання останнім вимог Конституції України Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства з питань банкрутства, під час виконання повноважень у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство ТОВ «Сван-1» з питань, зазначених у скарзі ТОВ «Сван-1» від 11 червня 2018 року б/н, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.

12. За результатами зазначеної перевірки складено довідку від 08 серпня 2018 року № 20 та акт від 17 серпня 2018 року № 23, згідно з якими у ході позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем під час виконання повноважень розпорядника майна боржника, покладених на нього рішенням господарського суду вимог законодавства з питань банкрутства, оскільки останній не перевірив та не надав правової оцінки угоді укладеній між боржником в особі в.о. керівника боржника ОСОБА_1., тим самим допустив відчуження майна боржника ТОВ «Сван-1» - автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , та не забезпечив його збереження.

Також відповідно до довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 08 серпня 2018 року № 20 та акта зазначеної перевірки від 17 серпня 2018 року № 23 під час проведення перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивач з дня винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року, якою останнього усунуто від виконання обов`язків як розпорядника майна ТОВ «Сван-1» у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 не передав бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності призначеному рішенням суду розпоряднику майна ТОВ «Сван-1» арбітражному керуючому ОСОБА_3 .

13. У зв`язку із виявленими порушеннями, на підставі п. 6.9., 6.9.1 розділу VІ Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1113/23645, відповідачем винесено позивачу Припис від 21 серпня 2018 року № 9 про недопущення повторних порушень, а саме:

- абз. 5 ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV, щодо невжиття позивачем заходів для захисту майна боржника, а саме: автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 ;

- ч. 1 ст. 129 1 Конституції України, ч. 17 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV, ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України щодо не виконання рішення суду, а саме: в частині не передачі бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штамів, матеріальних та інших цінностей призначеному рішенням суду розпоряднику майна ТОВ «Сван-1» арбітражному керуючому ОСОБА_3 з моменту винесення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року.

14. Вважаючи спірний припис відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про відсутність порушень абз. 5 ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV, оскільки позивачем вчинялись дії на захист майна боржника, а саме: автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 .

16. Також, суд першої інстанції, посилаючись на положення ч. 17 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дійшов висновку про правомірність припису в частині встановлених порушень, які полягають у не передачі бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штамів, матеріальних та інших цінностей призначеному рішенням суду розпоряднику майна ТОВ «Сван-1» арбітражному керуючому ОСОБА_3 з моменту з моменту винесення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року.

17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про їх задоволення, виходив з того, що рішенням Київського апеляційного господарського суду не було покладено на ОСОБА_1 обов`язку передати арбітражному керуючому ОСОБА_3 бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штамів, матеріальних та інших цінностей.

Крім цього, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що станом на дату винесення відповідачем спірного припису, постановою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 04/14-10/5026/2337/2011 постанова Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року була скасована. Оскільки, скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанцій втрачають законну силу з моменту їх ухвалення/постановлення, відтак не можуть породжувати законні зобов`язання суб`єктам правовідносин.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

18. У решті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов аналогічних висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування спірного припису, оскільки арбітражним керуючим ОСОБА_1 не було допущено порушень абз. 5 ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784 ХІV.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Зокрема, скаржник зазначив, що у процедурі розпорядження майном боржника ТОВ «Сван-1» діє мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отже, в.о. керівника ОСОБА_1. в порушення вимог Закону № 784-XIV був укладений договір відповідального зберігання від 05 травня 2016 року б/н за яким автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 переданий на відповідальне зберігання заставному кредитору - АБ «Укргазбанк». Крім цього, скаржник звертає увагу на відсутність повноважень у представника АБ «Укргазбанк» щодо прийняття на відповідальне зберігання майна.

21. Також, скаржник зазначив, що повноваження та обов`язки арбітражного керуючого чітко визначені відповідними законами та установчими документами, оскільки арбітражний керуючий ОСОБА_1., відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року не передав бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності призначеному рішенням суду розпоряднику майна ТОВ «Сван-1» арбітражному керуючому ОСОБА_3 , відтак позивач допустив порушення вимог ч. 17 ст. 13 Закону № 784 ХІV.

22. Скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вважає, що суди надали неправильну правову оцінку обставинам справи, внаслідок чого зробили хибний висновок про відсутність факту вчинення позивачем порушень.

23. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

26. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

28. Відповідно до ст. 4 Закону № 2343-XII арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності, а право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

29. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності регулюється ст. 106-113 Закону № 2343-XII та Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 (далі - Порядок № 1284/5), згідно п. 1.4 якого, встановлено процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, повноваження осіб, які здійснюють перевірки, права й обов`язки арбітражних керуючих, порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 107 Закону № 2343-XII, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

31. Організація проведення перевірок врегульована розділом ІІ Порядку № 1284/5, п. 2.1 якого визначено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

32. Пунктом 2.2. Порядку № 1284/5, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

33. Відповідно до п. 2.4. Порядку № 1284/5, строк проведення перевірки не може перевищувати для: позапланової - трьох робочих днів.

34. Пунктом 2.3 Порядку № 1284/5, передбачено, що здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:

- проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка);

- надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;

- складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

35. Згідно п. 2.6 Порядку № 1284/5, підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

36. Пунктом 2.6.1. Порядку № 1284/5, передбачено, що позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін`юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п`ятим і шостим п. 2.6 цього розділу.

37. Мін`юст з метою контролю за проведенням перевірок територіальними органами з питань банкрутства може відповідним дорученням зобов`язати територіальний орган з питань банкрутства надіслати Довідку до Мін`юсту для проведення її аналізу про що говориться у п. 2.6.4 Порядку № 1284/5.

38. Пунктом 2.7 Порядку № 1284/5, передбачено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п`ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством.

39. Відповідно до п. 2.8 Порядку № 1284/5 для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки, в якому зазначаються: підстава для проведення перевірки; вид перевірки; склад комісії з перевірки (далі - комісія); арбітражний керуючий, щодо якого буде здійснюватися захід; місце проведення перевірки з урахуванням вимог пункту 3.1 розділу III цього Порядку; предмет перевірки; строки проведення перевірки.

Доручення на проведення перевірки підписується керівником структурного підрозділу Мін`юсту, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства, або керівником територіального органу з питань банкрутства.

40. Згідно п. 2.11 Порядку № 1284/5 предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України Господарського процесуального кодексу України, Закону та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.

41. Пунктом 2.13 Порядку № 1284/5 передбачено, що на підставі доручення на проведення перевірки оформлюються посвідчення на проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки, які підписуються керівником структурного підрозділу Мін`юсту або структурного підрозділу територіального органу з питань банкрутства, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства.

42. Пунктом 2.15 Порядку № 1284/5 унормовано, що повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого. У разі надсилання повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв`язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов`язкової звітності.

43. За результатами проведеної перевірки складається відповідні довідка та акт.

44. У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень (абзаци другий, третій підпункту 6.6.3 пункту 6.6 Порядку № 1284/5).

45. У разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень. Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис. У приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов`язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень (пункт 6.9, підпункт 6.9.1 пункту 6.9, пункт 6.12 Порядку № 1284/5).

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно резолютивної частини акта перевірки від 17 серпня 2018 року № 23 Комісією за результатами проведеної позапланової перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- ч. 1 ст. 129 1 Конституції України, ч. 17 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV, ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України щодо не виконання рішення суду, а саме: в частині не передачі бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штамів, матеріальних та інших цінностей призначеному рішенням суду розпоряднику майна ТОВ «Сван-1» арбітражному керуючому ОСОБА_3 з моменту з моменту винесення постанови Київського апеляційного «адміністративного» суду від 19 квітня 2018 року.

Також у цьому акті перевірки зазначено, що виявлені порушення усуненню не підлягають, тому цей акт став підставою для винесення позивачеві спірного припису.

47. Відповідно до абз. ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784 ХІV розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника.

48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 грудня 2007 року між АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «Сван-1» було укладено кредитний договір № АВ-12/07 (далі - Кредитний договір) відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 33650,00 доларів США на придбання автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER.

27 грудня 2007 року між Банком та ТОВ «Сван-1» було укладено Договір застави № АВДЗ-12/07, зареєстрований за № 9852, за яким у заставу Банку було передано MITSUBISHI OUTLANDER, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ТЗ - серія НОМЕР_4 , видане Черкаським ВРЕР при УДАІ УМВС України у Черкаській області 26 грудня 2007 року, колір чорний, № кузова НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_1 .

ТОВ «Сван-1» не було виконано умов Кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість перед Банком.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 жовтня 2011 року порушено провадження у справі № 10/5026/2337/2011 про банкрутство ТОВ «Сван-1».

В реєстр вимог кредиторів ТОВ «Сван-1» включено вимоги Банку в загальному розмірі 188309, 24 грн, як такі, що забезпечені заставою майна ТОВ «Сван-1» - автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року по справі № 925/1607/14 позивачем від імені ТОВ «Сван-1» було подано заяву до Центрального відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження з виконання даного судового рішення.

За заявою стягувача державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ відкрито виконавче провадження № 48222665 з примусового виконання наказу № 925/1607/14 від 16 липня 2015 року.

Згідно з актом поліції від 27 квітня 2016 року автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 було затримано працівниками Національної поліції на посту у м. Переяславі-Хмельницькому.

Актом опису й арешту майна державного виконавця Переяслав-Хмельницького ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ від 05 травня 2016 року легковий автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 передано, а ТОВ «Сван-1», в особі в.о. керівника ОСОБА_1., прийнято автомобіль на відповідальне зберігання.

У подальшому між ТОВ «Сван-1», в особі в.о. керівника арбітражного керуючого ОСОБА_1., (далі - поклажодавець) та ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - зберігач) 25 січня 2017 року укладено договір відповідального зберігання майна - автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , який перебуває у заставі у ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк». При цьому, відповідно до п. 1.3. Договору відповідального зберігання автомобіль передано на зберігання без ключів та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно з актом приймання-передачі від 25 січня 2017 року до договору відповідального зберігання майна від 25 січня 2017 року поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання вказаний автомобіль, який належить на праві власності ТОВ «Сван-1», знаходиться на балансі товариства та перебуває у заставі у ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк».

Відповідно до листа ПАТ «Укргазбанк» від 21 серпня 2018 року № 110/14199/2018 підтверджено, що предмет застави за Договором застави № АВДЗ-12/07 від 27 грудня 2007 року, зареєстрований за № 9852, знаходиться на зберіганні у АБ «УКРГАЗБАНК» за договором відповідального зберігання. АБ «УКРГАЗБАНК» забезпечує належне збереження вказаного автомобіля, не використовує вказане майно, зобов`язується повернути майно за першою вимогою ліквідатора у тому стані, в якому це майно передане на зберігання.

49. Частиною 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що ліквідатор, крім іншого забезпечує збереження майна боржника.

50. Частиною 2 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний здійснювати заходи щодо захисту май боржника.

51. Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, жодних доказів на підтвердження втрати, пошкодження або знищення вказаного майна, відповідачем не надано. Не містить таких посилань і доводи касаційної скарги. Крім цього, колегія суддів наголошує, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

53. Крім цього, колегія суддів вважає вірними висновки судів, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача про вжиття заходів, направлених на збереження майна ТОВ «Сван-1», як і не доведено, які саме арбітражний керуючий, мав вжити заходи щодо захисту майна і в чому саме вони повинні були полягати. При цьому, колегія суддів звертає увагу на відсутність вичерпного переліку засобів реалізації обов`язку щодо забезпечення збереження майна боржника.

54. Також колегія звертає увагу, що передача майна на відповідальне зберігання не є порушенням позивачем мораторію на задоволення вимог кредиторів, а доводи касаційної скарги у цій частині не спростовують зазначеного.

55. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої інстанції та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не було порушено абз. 5 ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV, оскільки позивачем вчинялись дії на захист майна боржника, а саме: автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 .

56. Щодо правомірності спірного припису в частині недопущення арбітражним керуючим ОСОБА_1 у подальшій діяльності порушення ч. 1 ст. 1291 Конституції України, ч. 17 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV, ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України щодо не виконання рішення суду, а саме: в частині не передачі бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штамів, матеріальних та інших цінностей призначеному рішенням суду розпоряднику майна ТОВ «Сван-1» арбітражному керуючому ОСОБА_3 з моменту з моменту винесення постанови Київського апеляційного «адміністративного» суду від 19 квітня 2018 року, колегія суддів зазначає таке.

57. Частиною 16 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV визначено, що повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов`язків керівника боржника ухвалою арбітражного суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника арбітражний суд виносить ухвалу, яка може бути перевірена у порядку нагляду.

58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Черкаської області від 09 лютого 2012 року виконання обов`язків керівника боржника ТОВ «Сван-1» покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_1.

59. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2017 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про припинення повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_1., призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3., відсторонення від виконання обов`язків керівника боржника ОСОБА_1., призначення виконуючим обов`язки керівника боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3; відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_1

60. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено; оскаржувану ухвалу суду скасовано, прийнято нове рішення. Скаргу ОСОБА_4 від 30 серпня 2012 року на дії розпорядника майна ТОВ «Сван-1» арбітражного керуючого ОСОБА_1. (з урахуванням доповнень від 20 листопада 2013 року) задоволено; клопотання голови комітету кредиторів ОСОБА_4 від 20 листопада 2013 року задоволено, усунуто розпорядника майна ТОВ «Сван-1» арбітражного керуючого ОСОБА_1. від виконання ним обов`язків у справі, призначено розпорядником майна ТОВ «Сван-1» арбітражного керуючого ОСОБА_3 .

61. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року роз`яснено постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 та зазначено розуміти її наступним чином:

«З дня ухвалення постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року арбітражний керуючий ОСОБА_1. припинив здійснювати повноваження виконуючого обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», покладених на нього ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 лютого 2012 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

На новопризначеного розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» арбітражного керуючого ОСОБА_3. виконання обов`язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» судом покладено не було».

62. Відповідно до ч. 1 ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

63. Частиною 17 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 30 червня 1999 року № 784-ХІV передбачено, що з дня винесення арбітражним судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

64. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наведеними рішеннями Київського апеляційного господарського суду не будо покладено на ОСОБА_1 обов`язку передати арбітражному керуючому ОСОБА_3 бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штамів, матеріальних та інших цінностей.

65. Також, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду, що станом на дату винесення відповідачем спірного припису, постановою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 04/14-10/5026/2337/2011 постанова Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року була скасована. Скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанцій втрачають законну силу з моменту їх ухвалення/постановлення, а отже не можуть породжувати законні зобов`язання суб`єктам правовідносин.

66. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/13505/04-14-10-2337 від 02 травня 2018 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року та зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 до завершення розгляду касаційної скарги Верховним Судом.

67. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту зазначеної ухвали Верховного Суду слідує, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана 02 травня 2018 року, а мотивами зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року є те, що оскаржуваною постановою розпорядник майна - в.о. керівника боржника арбітражний керуючий ОСОБА_1. фактично усувається від виконання своїх обов`язків, а на нового розпорядника майна - арбітражного керуючого ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції виконання обов`язків керівника не покладено. Арбітражним керуючим ОСОБА_1. ініційовано десятки судових процесів в інтересах боржника та його кредиторів, розгляд яких на даний час не завершено. А зацікавленими особами, які вчиняли дії по протиправному виведенню активів підприємства - банкрута протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, буде подано заяви про відмови від позовів, апеляційних скарг, що вже неодноразово було застосовано ними при розгляді даної справи та пов`язаних з нею справ.

68. Відтак, враховуючи, що роз`яснення постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року було лише 29 травня 2018 року, а також враховуючи те, що виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2018 року було зупинено, а в подальшому постановою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року, зазначена постанова апеляційного суду скасована, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

69. Отже, за такого правового врегулювання та фактичних обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

70. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

71. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

72. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

73. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

74. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

75. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

76. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

77. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року, у нескасованій апеляційним судом частині, у справі № 2340/5045/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов