Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 234/11395/14-ц
Провадження № 14-349цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про захист прав споживача
за касаційною скаргою позивачки на рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року, ухвалене колегією суддів у складі Никифоряка Л. П., Новікової Г. В. і Гапонова А. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 24 листопада 2014 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень, просила стягнути на її користь з банку заборгованість станом на 27 червня 2013 року у розмірі 6 257,39 дол. США, з яких: 5 767,38 дол. США - сума неповернутого банківського вкладу, 490,01 дол. США - проценти.
2. Мотивувала позовну заяву такими обставинами :
2.1. 23 червня 2011 року позивачка уклала з банком договір № 003123/FDV21-11 строкового банківського вкладу фізичної особи «Класичний» на строк до 23 липня 2011 року, згідно з яким передала банку вклад у розмірі 100 дол. США під 4 відсотки річних.
2.2. Того ж дня позивачка уклала з банком договір № 003124/FDV21-11 строкового банківського вкладу фізичної особи «Цільовий» на строк до 24 червня 2012 року, згідно з яким передала банку вклад у розмірі 1 400 дол. США під 7,8 відсотків річних.
2.3. 25 червня 2012 року позивачка уклала з банком договір № 002805/FDV31-12 строкового банківського вкладу фізичної особи «Цільовий» на строк до 27 червня 2013 року, згідно з яким передала банку вклад у розмірі 5 767,38 доларів США під 8,05 відсотків річних.
2.4. 28 лютого та 26 березня 2014 року позивачка зверталася з листами до банку, в яких просила повернути всі суми вкладів з нарахованими процентами.
2.5. Листом від 30 квітня 2014 року № 2874/56.2-2766-02 банк відмовив позивачці у поверненні цих коштів, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Короткий зміст рішень суду, ухвалених під час первинного розгляду справи
3. 25 листопада 2014 року Краматорський міський суд Донецької області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.
4. 18 червня 2015 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
5. 16 грудня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою скасував рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 червня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Касаційний суд мотивував ухвалу так :
6.1. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, його зобов`язань перед кредиторами, приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у відповідних правовідносинах.
6.2. Суди першої й апеляційної інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин і нормою, яку слід до них застосувати, зокрема не перевірили, чи підтверджені доказами позовні вимоги та чи можна з урахуванням обставин справи та приписів Закону № 4452-VI задовольнити ці вимоги так, як вони визначені у позовній заяві.
6.3. Суд першої інстанції не врахував, що на час ухвалення ним рішення була розпочата процедура ліквідації банку; не з`ясував, хто має бути відповідачем у справі та чи скористалась позивачка правом звернутися до Фонду із заявою про повернення банківського вкладу. Апеляційний суд на зазначені недоліки увагу не звернув.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції (новий розгляд)
7. 10 березня 2016 року Краматорський міський суд Донецької області на підставі заяви позивачки постановив ухвалу, якою залучив Фонд співвідповідачем у справі.
8. Надалі позивачка змінила предмет позову, доповнивши її вимоги вимогою зобов`язати виконавчу дирекцію Фонду в особі уповноваженої особи Фонду Тімоніна Олександра Олексійовича внести до реєстру вкладників дані про позивачку для здійснення їй виплати гарантованої суми відшкодування з визначенням розрахункової суми відшкодування за вкладами за рахунок Фонду за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
9. 23 червня 2016 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення про часткове задоволення позову: зобов`язав виконавчу дирекцію Фонду в особі уповноваженої особи Фонду Тімоніна О. О. внести в реєстр вкладників дані про позивачку для здійснення їй виплат гарантованої суми відшкодування з визначенням розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у розмірі, еквівалентному 6 257,39 дол. США за курсом НБУ станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
10. Суд першої інстанції мотивував рішення так :
10.1. У спорах, пов`язаних із виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, його зобов`язань перед кредиторами, норми Закону № 4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у відповідних правовідносинах.
10.2. Оскільки розпочата процедура ліквідації банку, а сума вкладу не перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 200 000 грн, Фонд зобов`язаний включити позивачку до реєстру вкладників для виплати відшкодування у розмірі, еквівалентному 6 257,39 дол. США.
11. 22 листопада 2016 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив додаткове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги до банку про стягнення заборгованості за вкладами та процентів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
12. 25 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області ухвалив рішення, яким скасував рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2016 року в частині задоволення вимоги до Фонду та закрив у цій частині провадження у справі; в іншій частині вказане рішення суду першої інстанції та його додаткове рішення від 22 листопада 2016 року залишив без змін.
13. Суд апеляційної інстанції мотивував рішення так :
13.1. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимоги до банку, оскільки на момент ухвалення рішення у справі в банку вже була введена тимчасова адміністрація, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI.
13.2. Спори, які виникають у сфері гарантування вкладів фізичних осіб за участю Фонду щодо неправомірних дій останнього чи його працівників, є публічно-правовими. Тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, що була чинною на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. 13 лютого 2017 року позивачка звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року та залишити в силі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 червня 2016 року.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
15. 19 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
16. Мотивував ухвалу тим, що позивачка оскаржує рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року з підстав порушення правил суб`єктної та предметної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Касаційну скаргу мотивує тим, що спір виник не з публічно-правових відносин, а через невиконання банком цивільно-правових договорів. Тому цей спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства та застосувати висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16.
(2) Доводи інших учасників справи
18. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
(1.1) Щодо юрисдикції суду
19. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
20. ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).Аналогічний припис є у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
21. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
22. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
23. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, зокрема, такі обставини:
24. На рахунках позивачки були кошти в сумі 6 257,39 дол. США, за отриманням яких через закінчення строку дії договорів банківських вкладів 28 лютого та 26 березня 2014 року позивачка зверталася до банку, але останній кошти не повернув.
24.1. Відповідно до постанови Правління НБУ від 2 березня 2015 року № 151 «Про віднесення ПАТ «Кредитпромбанк» до категорії неплатоспроможних» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 2 березня 2015 року № 53 у банку з 3 березня 2015 року строком на три місяці запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноваженою особою Фонду Тімоніна О. О. А 3 червня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ від 2 червня 2015 року № 353 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Кредитпромбанк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 112 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Кредитпромбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
25. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
26. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
27. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
28. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час подання позову). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
29. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
30. Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, термін «публічно-» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Аналогічний зміст має термін «владні управлінські функції», вжитий у КАС України у редакції, чинній на час подання позову.
31. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц).
32. Позивачка звернулася з позовом до банку про стягнення коштів за договорами банківського вкладу ще у 2014 року, тобто до введення в банку тимчасової адміністрації. Тому станом на час подання цього позову суд першої інстанції правильно визначив юрисдикцію. Але під час нового розгляду справи за клопотанням позивачки суд залучив співвідповідачем Фонд і прийняв до розгляду ще одну позовну вимогу - про зобов`язання виконавчої дирекції Фонду включити позивачку до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Отже, у цій справі позивачка об`єднала дві позовні вимоги: до банку - про стягнення коштів за договорами банківського вкладу та до Фонду - про зобов`язання вчинити дії.
33. Юрисдикція суду щодо спорів за участю Фонду визначається з огляду на зміст правовідносин та функції, які у них виконує Фонд.
34. Закон № 4452-VIустановлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
35. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (частини перша та друга статті 3 Закону № 4452-VI).
36. Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 4452-VI Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
37. Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону № 4452-VI, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
38. Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
39. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами(абзац перший частини першої статті 26 Закону № 4452-VI). Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).
40. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина п`ята статті 27 Закону № 4452-VI у редакції, чинній на час вчинення відповідних дій Фондом).
41. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина перша статті 28 Закону № 4452-VIу редакції, чинній на час вчинення відповідних дій Фондом).
42. З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17 тощо).
43. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про наявність підстав для застосування висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16, від яких Велика Палата Верховного Судувідступила у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18.
44. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою (частина друга статті 18 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об`єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача (частина перша статті 126 ЦПК України у вказаній редакції). Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 16 ЦПК України у тій же редакції).
45. Отже, вимоги позивача до кількох відповідачів могли бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
46. Суд першої інстанції зазначені приписи ЦПК України не врахував та помилково розглянув вимогу позивачки до Фонду за правилами цивільного судочинства. Натомість суд апеляційної інстанції цю помилку виправив, закривши провадження за вказаною вимогою, оскільки спір у тій частині треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.
(1.2) Щодо позовної вимоги до банку
47. У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 23 червня 2016 року, не оспорюючи законність додаткового рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову до банку. Вказане підтверджують доводи касаційної скарги.
48. Оскільки, як зазначено вище у цій постанові, правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки судів першої й апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні вимоги до банку. Вказане відповідає її висновкам, сформульованим, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 та від 22 серпня 2018 рок у справі № 559/1777/15-ц.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Пункт 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 8 лютого 2020 року, передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
50. Оскільки позивачка подала касаційну скаргу у березні 2017 року, Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржене рішення апеляційного суду на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.
51. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України у вказаній редакції).
52. Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, друга та четверта статті 412 ЦПК України у вказаній редакції).
53. Враховуючи надану оцінку висновків суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: змінити у мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року, виклавши вказану частину стосовно вимоги до Фонду у редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити оскаржене судове рішення без змін.
З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, пунктом 3 частини першої статті 409, частинами першою, другою та четвертою статті 412, статтями 416 418 419 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3. Рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівВ. В. Пророк В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська