№ 234/9265/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 234/9265/19

провадження № 61-8585св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Місто Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на постанову Донецького апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Місто Банк» про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що у 2014 році між нею та банком укладено два договори банківського вкладу (депозиту): сумою вкладу 12 112 доларів США під 13 % річних до 20 березня 2015 року та сумою вкладу 160 000 грн під 23 % річних до 23 березня 2015 року. Після закінчення строку дії договорів, у телефонному режимі вона погодилась з пропозицією працівника банку на продовження дії договорів.

10 січня 2019 року вона звернулась до банку з вимогою про отримання вкладів та процентів за ними, але їй було відмовлено.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з банку на її користь заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) DO/1782/UAH від 18 грудня 2014 року у сумі 1 274 066 грн, з яких: 160 000 грн - сума вкладу (тіло), 130 804 грн - нараховані відсотки, 983 262 грн - пеня, а також заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) № DO/1781/USD від 17 грудня 2014 року у сумі 77 003,70 долари США, з яких: 12 112 доларів США - сума вкладу (тіло), 5 464,74 долари США - нараховані відсотки, 59 426,96 долари США - пеня.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області у складі судді Демидової В. К. від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні депозитні договори припинили свою дію у березні 2015 року, оскільки позивач не довела укладення з банком нових договорів банківського вкладу в письмовій формі строком до 10 січня 2019 року. Наданими банком виписками про повернення суми вкладу з депозитного рахунку на рахунок на вимогу підтверджено повернення банком вкладнику суми банківських вкладів за спірними договорами на рахунок до запитання із припиненням строку дії цих договорів. Тому суд вважав, що банк виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , а вона не довела своїх позовних вимог.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Донецького апеляційного суду від 29 січня 2020 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 вклад за договором банківського вкладу (депозиту) № DO/1781/USD від 17 грудня 2014 року у розмірі 12 514,10 дол. США, що складаються із суми вкладу у розмірі 12 112 дол. США та процентів у розмірі 402,10 дол. США та вклад за договором банківського вкладу (депозиту) № DO/1782/UAH від 18 грудня 2014 року у розмірі 169 595,70 грн, що складаються із суми вкладу у розмірі 160 000 грн та процентів у розмірі 9 595,70 грн.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу ПАТ «Місто Банк» залишено без задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 29 січня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування процентів після закінчення строку дії договорів банківських вкладів та пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного суду від 29 січня 2020 року залишено без змін (провадження № 61-3837св20).

Отже, судові рішення в частині вкладів (тіла депозиту) набрали законної сили.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Місто Банк» про нарахування процентів після закінчення строку дії договорів банківських вкладів та пені скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Місто Банк» про нарахування процентів після закінчення строку дії договорів банківських вкладів та пені задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 проценти після закінчення строку дії договору банківського вкладу № DO/1782/UAH від 18 грудня 2014 року у розмірі 44 993,55 грн, проценти після закінчення строку дії договору банківського вкладу № DO/1781/USD від 17 грудня 2014 року у розмірі 711,42 доларів США.

Стягнуто з ПАТ «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 пеню за договором депозиту № DO/1782/UAH від 18 грудня 2014 року у розмірі 100 000 грн; пеню за договором депозиту № DO/1781/USD від 17 грудня 2014 року у розмірі 150 000 грн, що загалом становить 250 000 грн.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з офіційної інформації, яка розміщена у відкритому доступі на офіційному сайті ПАТ «Місто Банк» за вкладом на вимогу (зараз він має назву «гнучкий»), який передбачає можливість поповнення та зняття вкладу без обмежень банком встановлена процентну ставку за таким видом депозиту в національній валюті у розмірі 7 % річних, у доларах США 1,5 відсотків річних.

Апеляційний суд вважав, що розрахунок відсотків має бути проведений виходячи з цих умов, оскільки це відповідає, як вимогам закону, так і умовам укладених між сторонами депозитних договорів.

При цьому, суд не взяв до уваги наданий банком протокол про встановлення нульової процентної ставки за вкладом «особливий», оскільки вважав його неналежним доказом.

Також апеляційним судом було здійснено розрахунок пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з нарахуванням її на суми вкладів, за період з моменту пред`явлення вимоги про отримання вкладів (10 січня 2019 року) до дня звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ПАТ «Місто Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування процентів після закінчення строку дії договорів банківських вкладів та пені відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що сторонами було погоджено, що після закінчення строку договору, у разі неповернення на вимогу вкладника депозиту, всі грошові кошти перераховуються на спеціальний рахунок до запиту на умовах вкладу на вимогу «Особливий». При цьому, банком було надано суду докази того, що процентна ставка за таким вкладом є нульовою. Апеляційний суд же безпідставно не взяв до уваги вказаний доказ.

Вважає, що відсутні підстави для застосування частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення пені відповідно до цієї норми права, оскільки сторони в договорі самостійно визначили розмір пені.

Крім того, банк не відмовляв ОСОБА_1 у поверненні вкладів, а грошові кошти за умовами депозитних договорів були перераховані на відкритий рахунок до вимоги.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

13 липня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року, здійсненому у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Лідовця Р. А., Воробйової І. А., Черняк Ю. В., справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір банківського вкладу (депозиту) з сумою вкладу 12 112 доларів США під 13 % річних до 20 березня 2015 року.

18 грудня 2014 року сторони уклали договір банківського вкладу (депозиту) з сумою вкладу 160 000 грн під 23 % річних до 23 березня 2015 року.

10 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до банку з вимогою про отримання вкладів та процентів по ним, але їй було відмовлено.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) № DO/1781/USD від 17 грудня 2014 року складає 77 003,70 долари США, з яких: 12 112 доларів США - сума вкладу (тіло), 5 464,74 долари США - нараховані відсотки, 59 426,96 доларів США - пеня.

Заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) DO/1782/UAH від 18 грудня 2014 року складає 1 274 066 грн, з яких: 160 000 грн - сума вкладу (тіло), 130 804 грн - нараховані відсотки, 983 262 грн - пеня.

Відповідно до положень підпунктів 3.1.1., 3.1.2., 3.4.2, 3.4.3. спірних депозитних договорів вкладник має право одержати суму вкладу після закінчення строку його зберігання та нараховані відсотки за вкладом відповідно до умов цих договорів, а банк зобов`язаний повернути суму вкладу після закінчення строку зберігання вкладу, на умовах, визначених у пункті 1.3. вказаних договорів та сплатити вкладнику суму нарахованих відсотків за вкладом в порядку та на умовах визначених договорами.

Згідно із підпунктом 4.2. договорів у випадку затримки виконання банком своїх зобов`язань щодо повернення вкладів та сплати відсотків за вкладами, банк сплачує вкладнику пеню за кожний день прострочення від суми вкладу до повернення, в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.4. договорів передбачено, що у випадку, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення строку, установленого цим договором, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу «Особливий». У такому випадку вклад та нараховані на нього відсотки переносяться банком на рахунок вкладу на вимогу «Особливий» і знаходяться на ньому до дня повернення коштів вкладнику.

Протоколом комітету з питань управління активами та пасивами АТ «Місто Банк» від 23 вересня 2009 року № 45 затверджено умови вкладу на вимогу «Особливий», за якими процентна ставка за договорами на вимогу «Особливий» у національній валюті, доларах США та євро становить 0 %. При цьому зазначено, що типова форма договору вкладу на вимогу «Особливий» в установі банку не затверджувалась, а його умови визначені протоколом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 757/40017/17-ц, 22 лютого 2021 року у справі № 757/61112/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ПАТ «Місто Банк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Щодо позовних вимог про нарахування процентів після закінчення строку дії договорів банківських вкладів

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Надсилаючи на новий розгляд справу в частині стягнення відсотків після закінчення строку вкладів, Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року вказав, що судом апеляційної інстанції не враховані положення пункту 5.4. спірних договорів, якими передбачено, що у випадку, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення строку, установленого цим договором, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу «Особливий». У такому випадку вклад та нараховані на нього відсотки переносяться банком на рахунок вкладу на вимогу «Особливий» і знаходяться на ньому до дня повернення коштів вкладнику.

При цьому матеріали справи не містять умов вкладу на вимогу «Особливий», зокрема і розмір відсотків, що має бути сплачений позивачу як вкладнику після закінчення строку дії договорів банківського вкладу, що позбавляє суд касаційної інстанції ухвалити рішення по суті позовних вимог про стягнення процентів після закінчення строку дії договорів банківського вкладу.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказану вказівку Верховного Суду, ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року від ПАТ «Місто Банк» було витребувано посвідчену належним чином копію договору банківського вкладу «Особливий» станом на 23 березня 2015 року.

На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду, банком надано умови вкладу на вимогу «Особливий», за якими процентна ставка за договорами на вимогу «Особливий» у національній валюті, доларах США та євро становить 0 %. При цьому зазначено, що типова форма договору вкладу на вимогу «Особливий» в установі банку не затверджувалась, а його умови визначені протоколом Комітету з питань управління активами та пасивами АТ «Місто Банк» від 23 вересня 2009 року № 45.

Ухвалюючи судове рішення в цій частині, суд апеляційної інстанції вказав, що вказаний протокол, наданий банком про встановлення нульової ставки за таким видом вкладу не є належним доказом, що підтверджує умови вкладу «на вимогу», оскільки не містить інформації про встановлену за таким видом вкладу процентну ставку станом на 23 березня 2015 року та суперечить характеру спірних правовідносин, які виникають із договору банківського вкладу та мають відплатний характер.

При цьому, суд взяв до уваги офіційну інформацію, яка розміщена у відкритому доступі на офіційному сайті ПАТ «Місто Банк» за вкладом на вимогу, який має назву «гнучкий» та передбачає можливість поповнення і зняття вкладу без обмежень, відповідно до якої банком встановлена процентну ставку за таким видом депозиту в національній валюті у розмірі 7 % річних, у доларах США 1,5 % річних, здійснивши розрахунки виходячи з вказаних розмірів відсотків.

Проте, Верховний Суд не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною сьомою статті 81 ЦПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Банком на вимогу суду було надано докази, відповідно до яких протоколом комітету з питань управління активами та пасивами АТ «Місто Банк» від 23 вересня 2009 року № 45 затверджено умови вкладу на вимогу «Особливий», за якими процентна ставка за договорами на вимогу «Особливий» у національній валюті, доларах США та євро становить 0 %.

При цьому, інших доказів, які б спростовували наданий банком доказ позивачем надано не було, а судом не встановлено.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги вказані докази, в супереч частини сьомої статті 81 ЦПК України самостійно зібрав докази, за власної ініціативи взявши до уваги інформацію з веб сайту банку. Також суд помилково ототожнив вклад на вимогу «Гнучкий» із вкладом на вимогу «Особливий», який був передбачений сторонами в договорах. При цьому інших даних, зокрема, про те, що вкладу «Особливий» в банку не існує, чи його було замінено на «Гнучкий», матеріали справи не містять.

Отже, оскільки сторони в спірних договорах домовилися, що після закінчення їх строку, договори вважаються продовженими на умовах вкладу на вимогу «Особливий», а інших даних, ніж ті що надано банком, про встановлення нульової процентної ставки за таким видом вкладу, позивачем не надано, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині.

При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог з помилкових підстав.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з банку пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд апеляційної інстанції помилково здійснив її нарахування на суми вкладів, за період з моменту пред`явлення вимоги про отримання вкладів (10 січня 2019 року) до дня звернення до суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) дійшла таких правових висновків щодо визначення вартості фінансової послуги за договором банківського вкладу при застосуванні положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»:

«За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

За змістом статті 1 Закону про захист прав споживачів споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Договір банківського вкладу (депозиту) належить до виплатних договорів за ознакою наявності в банку обов`язку виплатити вкладнику крім суми вкладу також і проценти на неї або дохід в іншій формі (статті 1058 1061 ЦК України).

У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.

При цьому такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.

Крім того, за змістом правових норм параграфа 3 «Банківський вклад» глави 71 та параграфа 1 «Загальні положення про банківський рахунок» глави 72 ЦК України як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з урахуванням розширеного змісту поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору.

Тобто обов`язок банку за договором банківського вкладу (депозиту) повернути суму вкладу безумовно є грошовим, однак обов`язок повернення суми вкладу не зумовлює відплатність договору банківського вкладу (депозиту), через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що до спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком рішення суду про стягнення відсотків за договором банківського вкладу на час звернення вкладника до суду підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, а тому погоджується з аналогічними за змістом правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16) та від 13 березня 2017 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), та не вбачає підстав для відступу від них.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду зауважує, що дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.».

Тобто, у справі, яка переглядається, пеню слід розраховувати на нараховані банком під час дії договору відсотки за користування вкладами: від 17 грудня 2014 року № DO/1781/USD у розмірі 402,10 долари США та від 18 грудня 2014 року № DO/1782/UAH у розмірі 9 595,70 грн.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим строк нарахування пені, визначений апеляційним судом, до моменту пред`явлення позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки порушення прав позивача тривало й після пред`явлення нею позову, так як банк не повертав їй вклади та нараховані на них відсотки, то період, за який необхідно стягнути пеню на користь ОСОБА_1 складає з моменту пред`явлення вимоги до банку до дати повернення банком коштів.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги банку про те, що пеня взагалі не підлягає стягненню з нього, оскільки сторони в договорі самостійно визначили розмір пені, так як норма частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що пеня стягується за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством, та не встановлює можливості зміни її договором.

Враховуючи наведене, ухвалюючи остаточне судове рішення у цій справі щодо стягнення відсотків за користування вкладами, Донецький апеляційний суд повинен був також стягнути нараховану на суми відсотків пеню з моменту пред`явлення вимоги про отримання вкладів (10 січня 2019 року) до дати ухвалення вказаного судового рішення (29 січня 2020 року).

Розрахунок пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

За вкладом від 17 грудня 2014 року № DO/1781/USD:

402,1 долари США* 3% * 385 днів = 4 644,26 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 січня 2020 року (24,7204 грн за 1 долар США) становить 114 807,96 грн.

За вкладом від 18 грудня 2014 року № DO/1782/UAH:

9 595,70 грн * 3% * 385 днів = 110 830,34 грн.

Відповідно до частини першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі в оскаржуваній частині немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення відсотків після закінчення строку договорів та неправильно нарахував пеню, а районний суд відмовив у задоволенні цих позовних вимог з помилкових правових підстав, тобто судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків після закінчення строку договорів і часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів після закінчення строку дії договорів та стягнення пені скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 пеню за договором депозиту від 17 грудня 2014 року № DO/1781/USD у розмірі 114 807 (ста чотирнадцяти тисяч вісімсот семи) гривень 96 (дев`яноста шести) копійокта договором депозиту від 18 грудня 2014 року № DO/1782/UAHу розмірі 110 830 (ста десяти тисяч вісімсот тридцяти) гривень 34 (тридцяти чотирьох)копійок, а всього 225 638 (двісті двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 30 (тридцять) копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» в частині стягнення процентів після закінчення строку дії договорів відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк