№ 235/143/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 235/143/19

провадження № 61-4083 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - адвокат Булгакова Оксана Дмитрівна;

третя особа - Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року у складі судді Величко О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Азевича В. Б., Кішкіної І. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Покровський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області), про встановлення факту батьківства, факту прийняття спадщини, факту проживання разом зі спадкодавцем, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що з червня 2008 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_4 .

При реєстрації народження прізвище та ім`я по батькові дитини записано відповідно до частини 1 статті 135 СК України за вказівкою матері, незважаючи на той факт, що батьком дитини є ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_3 виявив бажання узаконити своє батьківство, однак не встиг цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що зазначена квартира належала на праві власності його батькам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та померлому - кожному по 1/3 її частини, а після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину фактично прийняла його мати ОСОБА_6 , яка, в свою чергу, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважала, що ОСОБА_3 після смерті своїх батьків фактично прийняв спадщину у вигляді вищезазначеної квартири в цілому, оскільки постійно в ній проживав та був зареєстрований.

Вказувала, що у 2018 році вона зверталась до суду із заявою про встановлення факту батьківства, однак постановою Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року її заяву залишено без розгляду з тих підстав, що при наявності спору про право з тіткою померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 такі справи розглядаються в позовному провадженні.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт батьківства, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_7 , яку народила ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зобов`язати Покровський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області внести зміни до актового запису № 429 від 13 серпня 2009 року про народження дитини ОСОБА_7 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та видати нове свідоцтво про народження дитини; встановити факт прийняття ОСОБА_6 спадщини, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого представництвом фонду держмайна України 12 березня 1995 року; встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на спадкове майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку народила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язано Покровський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області внести зміни до актового запису № 429 про народження дитини ОСОБА_7 та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що біологічне батьківство померлого ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , підтверджено висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 29 травня 2019 року № 318, тому вимога про встановлення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_7 , яку народила ОСОБА_8 , є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Також суд першої інстанції вважав доведеними та такими, що підтверджені належними доказами та матеріалами справи, вимоги про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року у розмірі 2 305,20 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 29 травня 2019 року № 318 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженої позивачем ОСОБА_1 . Вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99999 %.

У висновку експерта також зазначено, що у комунальному закладі «Дніпропетровське обласне БСМЕ» (далі - КЗ «Дніпропетровське ОБСМЕ» проводиться встановлення кровного споріднення тільки між батьками та дітьми, встановлення кровного споріднення між іншими родичами не проводиться. Тому відповісти на питання про ступінь та ймовірність спорідненості між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 неможливо.

Вказаний експертний висновок відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, з клопотанням про проведення повторної або додаткової експертизи відповідач до суду не зверталась. Тому є правильними висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 в частині встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку народила ОСОБА_9 , та задоволення похідних позовних вимог про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року, й ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 235/143/19 із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вона є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_3 не отримала. Відповідачем згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 та частини третьої статті 1272 ЦК України у цій справі повинна бути територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

Вказувала, що під час розгляду справи нею було заявлено клопотання про витребування з Покровського об`єднаного військкомату особової справи ОСОБА_3 , у якій, за її твердженням, є відмітка про наявність у померлого ОСОБА_3 захворювання, яке виключає його батьківство, але судом таке клопотання залишено без задоволення.

Зазначала, що на вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи було поставлено, зокрема, питання, чи є (можлива з якою степеню ймовірності) між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 спорідненість ІІ групи, задля виключення сумніву належності наданого для дослідження біологічного матеріалу померлому ОСОБА_3 . Проте, стосовно вирішення цього питання експертиза не була проведена, а суд, в свою чергу, не здійснив відповідних заходів для направлення матеріалів справи для виконання ухвали суду про проведення вказаної експертизи в іншу експертну установу, чим грубо порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Вказувала, що фахівець, який провів дослідження, не внесений у реєстр судових експертів та не мав права проводити таку експертизу без належного сертифікату, судом ці обставини не перевірялись та не було витребувано належних документів на підтвердження фаху особи, яка провела дослідження.

Судові рішення першої та апеляційної інстанції оскаржуються заявником лише в частині задоволення позову про встановлення факту батьківства, в іншій частині заявником не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не перевіряються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказувала, що висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 29 травня 2019 року № 318доведено з вірогідністю не менше 99,9 % факт того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . У своєму висновку експерт надала вичерпні відповіді на всі поставлені на експертизу питання. Вказаний експертний висновок відповідачем не спростовано, клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи відповідач до суду не подавала.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_4 .

При реєстрації народження прізвище та ім`я по батькові дитини записано відповідно до частини 1 статті 135 СК України за вказівкою матері (а. с. 8, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а .с. 13, т. 2).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року у справі № 235/3787/18 встановлено факт того, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку народила ОСОБА_10 , та внесено зміни до актового запису від 13 серпня 2009 року № 429 стосовно відомостей про батька дитини (а. с. 24-25, т. 1).

14 листопада 2018 року на виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року Покровським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області внесено зміни до актового запису від 13 серпня 2009 року № 429 про народження дитини ОСОБА_7 , відповідно до яких батьком дитини зазначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується інформацією, наданою Покровським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області 01 лютого 2019 року (а. с. 51, т. 1).

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року скасовано, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Покровський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, про встановлення факту батьківства, зобов`язання внести зміни до актового запису про народження дитини та видачу нового свідоцтва про народження дитини залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право, оскільки ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємиця за правом представлення за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 26-30, т. 1).

На підставі постанови Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року Покровським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області змінено відомості про батька дитини на ОСОБА_3 (а. с. 51, т. 1).

Згідно з довідкою комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення від 18 червня 2018 року № 13937 ОСОБА_1 дійсно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_3 і вела спільне господарство з червня 2008 року по квітень 2009 року (а. с. 13, т. 1).

Наданими ОСОБА_1 доказами (копіями накладної, товарного чеку, свідоцтвом на поховання) підтверджується факт здійснення позивачем поховання ОСОБА_3 (а. с. 14-16, т. 1).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2019 року по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання: чи є ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; чи є (можлива з якою ступеню ймовірності) між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 спорідненість ІІ групи.

Згідно з висновком експерта від 29 травня 2019 року № 318, відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (не материнського) походження, які б виявлялись у припустимого батька.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99999 %.

У висновку експерта також зазначено, що у КЗ «Дніпропетровське ОБСМЕ» проводиться встановлення кровного споріднення тільки між батьками та дітьми, встановлення кровного споріднення між іншими родичами не проводиться. Тому відповісти на питання про ступінь та ймовірність спорідненості між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , неможливо (а. с. 106-109, т. 1).

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача був допитаний експерт ОСОБА_12 , яка надала роз`яснення експертизи від 29 травня 2019 року № 318. Зокрема вказала, що на підставі ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2019 року було проведено молекулярно-генетичне дослідження наступних об`єктів: кров ОСОБА_1 , кров дитини ОСОБА_7 та кров на марлі померлого ОСОБА_3 , яка була доставлена з архіву відділення судово-медичної імунології. Строк зберігання такої крові становить 3 роки. Дослідження було проведено відповідно до наказу МОЗ № 6. На встановлення спорідненості між померлим ОСОБА_3 та його дитиною ОСОБА_7 спорідненість між дитиною та родичами з боку батька не впливає.

Згідно довідки Покровського відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області під час проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження № 12018050410000905 від 06 червня 2018 року за фактом смерті ОСОБА_3 , у останнього в Покровському відділенні СМЕ під час проведення судово-медичної експертизи було відібрано зразки крові на марлю, які відправлені на зберігання до архіву відділення судово-медичної цитології Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи, розташованого за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14 (а. с. 69, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішення суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений, зокрема, матір`ю дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76 77 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Згідно з висновком від 29 травня 2019 року № 318, проведеного експертом КЗ «Дніпропетровське ОБСМЕ» ДОР» на підставі ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2019 року, відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька. Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менш 99,99999 %.

Встановивши, що на момент народження ОСОБА_7 її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, відомості про батька зазначені відповідно до статті 135 СК України за вказівкою матері, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та обґрунтовано виходив із наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо встановлення батьківства та похідної вимоги про внесення відповідних змін до актового запису щодо народження дитини.

При цьому, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд врахував також й інші докази, які підтверджують факт батьківства, в їх сукупності.

Судом апеляційної інстанції враховано, що судову молекулярно-генетичну експертизу від 29 травня 2019 року провів лікар судово-медичний експерт імунолог відділення судової-медичної генетики КЗ «Дніпропетровське ОБСМЕ» ДОР» ОСОБА_12 (стаж роботи за фахом «судово-медична імунологія» 21 рік, спеціалізація по генетиці лабораторній, 2-й кваліфікаційний клас судового експерта, лікар вищої кваліфікаційної категорії), що підтверджується, зокрема, інформацією про експерта, наявною у матеріалах справи. Суд визнав безпідставними доводи відповідача те, що фахівець, який провів експертне дослідження, не є судово-медичним експертом, оскільки вказане спростовується даними із реєстру атестованих судових експертів на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що на вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи було поставлено, зокрема, питання, чи є (можлива з якою степеню ймовірності) між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 спорідненість ІІ групи, яке не було вирішено під час проведення експертизи, апеляційний суд зазначив, що згідно висновку експерта від 29 травня 2019 року № 318, у КЗ «Дніпропетровське ОБСМЕ» проводиться встановлення кровного споріднення тільки між батьками та дітьми, встановлення кровного споріднення між іншими родичами не проводиться. Тому відповісти на питання про ступінь та ймовірність спорідненості між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , неможливо.

При цьому апеляційний суд зауважив, що з огляду на наявність висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 29 травня 2019 року № 318, який є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, доказова цінність якого суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, встановлення кровного споріднення між дитиною ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 не є доцільним для вирішення цієї справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Судами першої та апеляційної інстанцій зроблена належна оцінка доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара