№ 235/3049/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 235/3049/18-ц

провадження № 61-14211св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест»;

відповідачі: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2019 року у складі судді Бородавки К. П. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» до ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним та визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» (далі - ТОВ «Бета-Агро-інвест», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про визнання недійсним договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди.

В обґрунтування позову ТОВ «Бета-Агро-інвест» посилалось на те, що 20 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422781600:12:000:0531, загальною площею 6,4996 га, розташованої на території Іванівської сільської ради Покровського (попередня назва Красноармійський) району Донецької області, зареєстрований в Красноармійському районному відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що вчинено запис за № 040716000066.

Строк оренди земельної ділянки визначений договором становив 10 років та договір діяв до 20 серпня 2017 року. Умовами договору передбачено переважне право орендаря на його поновлення на новий строк, які не дотримані орендодавцем, оскільки останній в заяві від 21 липня 2017 року про відмову від продовження строку дії договору не навів жодних мотивів такого рішення, проігнорував лист ТОВ «Бета-Агро-інвест» та в порушення умов попереднього договору оренди 01 грудня 2018 року уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини ТОВ «Бета-Агро-інвест» просило визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди спірної земельної ділянки та просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20 серпня 2007 року, якою внести наступні зміни до договору оренди:

1). Пункт 5 Договору викласти в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (рілля) площею 6,4996 га (кадастровий номер 1422781600:12:000:0531 становить 238 861,56 грн».

2). Пункт 8 Договору викласти в наступній редакції: «Договір укладено до 31 грудня 2027 року (10 років). Після закінчення строку договору орендар має право на збір врожаю, та переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

3). Абзац перший пункту 10 Договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або в натуральній формі: в розмірі 5 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 11 943,08 грн. на рік у 2017 році, в розмірі 6 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 14 331,69 грн на рік починаючи з 2018 року»

4). Пункт 27 Договору викласти в наступній редакції: «Права орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасного внесення орендної плати; отримання до 50% від річної орендної плати достроково - у липні звітного року; безоплатної допомоги при культивуванні та оранці особистого городу площею до 20-ти соток; безоплатної доставки орендної плати або її частини в натуральній формі (зерном або іншою сільськогосподарською продукцією); надання знижки щодо вартості зерна на 200,00 грн за тону відносно ціни реалізації зерна підприємством; надання знижки на сільськогосподарські послуги підприємством; допомоги транспортом на поховання».

5). Пункт 39 Договору викласти в наступній редакції: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору. У разі смерті фізичної особи - Орендодавця, право щодо власності на земельну ділянку та орендну плату переходить до спадкоємців, а земельна ділянка в подальшому використовуються «Орендарем» на умовах цього Договору до закінчення строку дії, на який було укладено цей Договір. За період користування орендованою земельною ділянкою орендна плата зараховується за кожен рік на особистий рахунок «Орендодавця» і отримати її можуть тільки спадкоємці згідно чинного законодавства»..

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2019 року в задоволенні позову ТОВ «Бета-Агро-інвест» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави вважати порушеним переважне право позивача на продовження дії договору оренди землі, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі», відсутні. Судом враховано, що орендодавець 12 липня 2017 року повідомив листом ТОВ «Бета-Агро-інвест» про відсутність наміру продовжувати договірні відносини з позивачем та 09 жовтня 2017 року просив орендаря повернути йому земельну ділянку. Спірна земельна ділянка була повернута позивачем власнику землі - ОСОБА_1 , який в подальшому на законних підставах уклав новий договір оренди землі від 01 грудня 2017 року з ФОП ОСОБА_2 і підстав визнання вказаного правочину недійсним, передбачених частиною першою статті 215 ЦК України, не доведено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Бета-Агро-інвест» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав про те, що сторони не дійшли згоди щодо продовження дії договору оренди, оскільки орендодавцем листом від 12 липня 2017 року було повідомлено орендаря про відмову у продовженні дії договору. В свою чергу, листом від 20 жовтня 2017 року позивач повідомив відповідача, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди та відмовою орендодавця продовжувати його на новий строк на нових умовах позивачем планується здійснення інформування податкових органів про припинення господарської діяльності на ділянці відповідача та повернення земельної ділянки власнику. Вказаний лист направлено відповідачу після закінчення строку дії договору (20 серпня 2017 року), що свідчить про остаточне визначення позивачем подальших відносин з орендодавцем та відмову від свого переважного права на продовження дії договору оренди. Судом враховано, що спірна земельна ділянка була передана в оренду ФОП ОСОБА_2 не відразу, а лише 01 грудня 2017 року, після отримання від позивача листа від 20 жовтня 2017 року про припинення своєї господарської діяльності на спірній землі, а тому переважне право позивача на продовження дії договору оренди порушено не було і підстави визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відсутні. Крім того, судом враховано, що частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Отже, достеменно знаючи про волевиявлення орендодавця не продовжувати договірних відносин щодо оренди належної йому земельної ділянки, позивач не скористався своїм правом оскаржити в судовому порядку відмову (зволікання) орендодавця, як це передбачено частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а звернувся до суду з позовом лише у травні 2018 року, тобто вже після укладеного ОСОБА_1 нового договору оренди з ФОП ОСОБА_2 , про визнання останнього недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ТОВ «Бета-Агро-інвест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано факт відсутності відповіді ОСОБА_1 на лист-пропозицію ТОВ «Бета-Агро-інвест» від 20 червня 2017 року щодо поновлення договору оренди, тобто, пропозиція позивача взагалі була проігнорована відповідачем, що свідчить про порушення його переважного права оренди земельної ділянки. Зазначало, що переважне право передбачено статтею 777 ЦК України, статтею 285 ГК України, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та зводиться до того, що сумлінний орендар має переважне право перед іншими бажаючими на укладання договору оренди на новий строк, або на тих самих умовах, що були або на нових умовах. При цьому власник майна повинен запропонувати цьому орендарю нові умови і тільки у випадку його відмови - передати майно в оренду іншій особі на тих же самих умовах, що були запропоновані орендарю. Зазначало, що товариство сумлінно виконувало умови договору оренди, вказувало, що відмова орендодавця від укладення нового договору оренди з попереднім орендарем має бути вмотивованою, проте, відповідачем не наведено жодних причин відмови від продовження дії договору з позивачем, вважало єдиною причиною суб`єктивне бажання орендодавця укласти договір з новим орендарем.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 рокудо Верховного Суду від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Бета-Агро-інвест» в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення без змін. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильних висновків про відмову у задоволенні позову з мотивів недоведеності позивачем порушення його права на земельну ділянку з боку відповідачів.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 235/3049/18 із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Між відповідачем ОСОБА_1 (орендодавцем) та позивачем - ТОВ «Бета-Агро-інвест» (орендарем) був укладений Договір оренди землі від 20 серпня 2007 року, за яким ОСОБА_1 передав позивачу в оренду земельну ділянку загальною площею 6,4996 га ріллі, кадастровий номер 1422781600:12:000:0531, що розташована на території Іванівської сільської ради Покровського району Донецької області. Договір укладено на 10 років.

Приписами п. 8 вказаного договору визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Приписами п. 9 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірах 1 % від нормативної оцінки земельної ділянки (рілля) 723,53 грн.

Зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ № 359867, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку.

Факт передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 позивачу підтверджується актом приймання-передачі від 22 серпня 2007 року.

24 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав від позивача під розписку лист від 20 червня 2017 року № 185-Д, в якому останній повідомив про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення Договору оренди земельної ділянки. У згаданому листі позивач зазначив, що ним належно виконувались обов`язки за умовами Договору оренди, планово здійснювалось підвищення орендної плати. ОСОБА_1 запропоновано або підписати додаткову угоду до Договору оренди землі чи договір оренди в новій редакції або надати письмову відмову. До листа додані додаткова угода до договору оренди та договір оренди в новій редакції з додатками. В зазначених документах ОСОБА_1 пропонується орендна плата в розмірі 4 % нормативної грошової оцінки землі в 2017 році та 5 %, починаючи з 2018 року, що становитиме 11 943,08 грн на рік.

12 липня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу позивача заяву, яка була ним отримана 21 липня 2017 року, в якій відповідач повідомляє товариство про свою відмову від продовження строку дії договору оренди земельної ділянки (паю).

03 серпня 2017 року ТОВ «Бета-Агро-інвест» на адресу ОСОБА_1 направило листа № 321-Д, у якому товариство цікавиться підставами відмови від продовження строку дії Договору, та з метою знайти компроміс, запропоновані покращені умови оренди. До листа додана додаткова угода до договору оренди землі. В зазначених документах ОСОБА_1 запропонована орендна плата з 2017 року в розмірі 5 % нормативної грошової оцінки землі та 6 %, починаючи з 2018 року, що становить 14 331,69 грн, а також інші привілейовані умови.

26 вересня 2017 року ОСОБА_1 разом з іншими власниками земельних ділянок на адресу позивача направив претензію про виплату заборгованості з орендної плати за 2016-2017 роки в повному обсязі. На зазначену вимогу позивач повідомив про безпідставність вимог щодо сплати заборгованості з орендної плати, оскільки у 2016 році орендна плата була сплачена в повному обсязі та понад встановлений у договорах розмір, у 2017 році відповідно до умов договорів оренди термін сплати орендної плати встановлений до кінця поточного року.

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу позивача лист, в якому повідомив, що строк дії договору оренди землі від 20 серпня 2007 року закінчився 20 серпня 2017 року; про відсутність наміру продовжувати його дію позивач був попереджений, тому ОСОБА_1 просить повернути йому земельну ділянку.

20 жовтня 2017 року позивачем на адресу ОСОБА_1 був направлений лист б/н, за змістом якого позивач повідомив останнього про те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди та відмовою останнього продовжити його на новий строк на нових умовах, позивачем здійснюється інформування фіскальних органів про зменшення оброблюваних ним земель. Також позивач в черговий раз повідомив ОСОБА_1 , що, якщо він змінить своє рішення та поновить співпрацю з позивачем, останній здійснить на його користь додаткову виплату.

01 грудня 2017 року, після закінчення строку дії договору оренди від 20 серпня 2007 року, між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 надає, а ФОП ОСОБА_2 приймає в довгострокове платне користування спірну земельну ділянку. Договір укладено на 15 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 11 943,77 грн.

Реєстрація відповідного речового права - права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н проведена 24 січня 2018 року за № 24592099, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

За змістом довідки ТОВ «Бета-Агро-інвест» про ротацію культур на спірній земельній ділянці за період з 2007 по 2017 роки була здійснена така ротація сільськогосподарських культур: 2009, 2011, 2014, 2016 роки - соняшник, 2007, 2008, 2010, 2012, 2015, 2017 роки - озима пшениця, 2013 рік - нут.

Відповідно до довідки ТОВ «Бета-Агро-інвест» від 20 серпня 2018 року щодо сум, номерів, дат податкових документів звітів 1 ДФ, ОСОБА_1 товариством нараховані такі суми: 2013 рік - 2 686,94 грн, 2013 рік - 990,44 грн, 2014 рік - 4 780,00 грн, 2015 рік - 5 925,61 грн, 2015 рік - 46,99 грн, 2016 рік - 8 273,61 грн, 2016 рік - 86,54 грн, 2017 рік - 1 590,06 грн.

З витягу з матеріалів еколого-агрохімічної паспортизації за 2011 рік та агрохімічного паспорту поля встановлено, що агрохімічна оцінка земельних ділянок у 2011 році складала 60,7 балів, а 2017 року - 63,3 бали.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ «Бета-Агро-інвест» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частин першої, четвертої, шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Оскільки у пункті 8 договору оренди земельної ділянки від 20 серпня 2007 року передбачено переважне право орендаря на поновлення дії договору оренди на новий строк, для його реалізації та набуття права оренди на новий строк орендарем потрібно здійснити дії, передбачені частинами 1- 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Бета-Агро-інвест», на виконання положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 8 договору оренди, надіслало на адресу ОСОБА_1 заяву з повідомленням про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки та подало додаткову угоду до договору оренди землі. Строк дії договору оренди землі закінчився 20 серпня 2017 року. Зважаючи на відсутність повідомлень від орендодавця про поновлення договору оренди на новий строк, орендар припинив використання земельної ділянки після закінчення його дії. У зв`язку з цим, 20 жовтня 2017 року ТОВ «Бета-Агро-інвест» повідомило ОСОБА_1 про інформування фіскальних органів про зменшення оброблюваних ним земель та припинення господарської діяльності на її земельній ділянці. Оскільки з моменту закінчення строку дії договору оренди землі від 20 серпня 2007 року до моменту укладення ОСОБА_1 договору оренди з ФОП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшло кілька місяців, підстав для визнання останнього недійсним немає.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» потрібно одночасне існування двох юридичних фактів: 1) продовження використання земельної ділянки орендарем після закінчення строку договору оренди; 2) відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Враховуючи те, що після закінчення дії договору оренди, земельна ділянка ТОВ «Бета-Агро-інвест» не використовувалася і була повернута ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання порушеним права позивача.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не підписав додаткову угоду до договору оренди землі, надіслану ТОВ «Бета-Агро-інвест», він висловив своє небажання надалі співпрацювати з позивачем, що не суперечить частині першій статті 626 ЦК України та частині першій статті 627 ЦК України.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП « ОСОБА_2 », оскільки він не порушує права позивача та укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16-ц, на яку посилається заявник, сформульована у справі з подібними правовідносинами (переважне право на поновлення договору оренди). Судове рішення Верховного Суду містить висновок про те, що для застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідною умовою є продовження користування земельною ділянкою. Правові висновки у зазначеній справі не підтверджують доводів заявника.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин у справі, незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Щодо вирішення клопотання представника ТОВ «Бета-Агро-інвест» - виконавчого директора Скроботова Є. А. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Представник ТОВ «Бета-Агро-інвест» - виконавчий директор Скроботов Є. А. у поданому 04 листопада 2019 року до Верховного Суду клопотанні просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що ця справі містить у собі виключну правову проблему, яка полягає в нівелюванні судами переважного права оренди земельної ділянки і як наслідок неможливості добросовісному орендарю реалізувати його право на практиці та захистити свої порушені права. Така передача необхідна для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.

Суди не врахували, що згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловленим у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 6910/12017/17 де зазначено, що «Разом з тим, за наявності наміру передати майно в оренду та наявності попереднього орендаря, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, за інших рівних умов право вибору орендодавцем орендаря прямо обмежено передбаченим частиною першою статті 285 Господарського кодексу України та частиною першою статті 777 Цивільного кодексу України переважним правом такого попереднього орендаря….» сторони попереднього договору оренди, і в першу чергу орендодавець, має право на перегляд умов попереднього договору при укладенні нового.

Нові умови мають бути доведені в чіткій та конкретній формі попередньому орендарю, щоб останній міг зробити такий же чіткий і конкретний вибір - прийняти ці умови і скористатись своїм переважним правом на укладення нового договору або відмовитися від таких умов і на цьому його переважне право припиниться.

Такі висновки Верховного Суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 235/2303/18 та постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 235/4755/18 за якими, на думку представника заявника, достатньо невмотивованої відмови для припинення переважного права оренди попереднього орендодавця та в подальшому право орендодавця здавати земельну ділянку в оренду не обмежене.

Проте у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16-ц викладено інший висновок і суд знайшов підстави для задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у разі прийняття до розгляду цієї справи може підтвердити або дати нову правову позицію даному питанню.

За таких обставин висновки суду про правомірність невмотивованої відмови орендодавця про продовження договору оренди не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Заявляючи клопотання, представник ТОВ «Бета-Агро-інвест» просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для підтвердження або надання нової правової позиції щодо правових висновків: Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 6910/12017/17; у постановах Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 235/2303/18 та постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 235/4755/18, а також у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16-ц.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлені у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 6910/12017/17 зроблені щодо необхідності з`ясування обставин, пов`язаних з наміром власника використовувати спірне приміщення саме для власних потреб, оскільки у разі з`ясування, що майно буде знову передаватися в оренду свідчитиме про порушення власником статті 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Отже у цій постанові зроблено висновок щодо нерухомого майна набутого у користування за договором оренди з правом викупу - групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 347,1 кв. м, правове регулювання якого відмінне від спірного майна у цій справі - земельної ділянки.

Правові висновки у зазначеній справі не підтверджують доводів заявника. Крім того в рамках розгляду цієї справи Верховний Суд зазначав, що оскільки строк дії договору оренди землі з ТОВ «Долинка-Агро» - до 03 квітня 2016 року, а ОСОБА_1, до спливу дії цього договору і під час його дії, а саме 25 березня 2016 року уклала новий договір оренди тієї самої землі з ФГ «Яцковиця», то апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що передбачені положеннями статей 203 215 640 777 ЦК України, статті 125 ЗК України та вимог статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» підстави для визнання його недійсним відсутні.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 235/2303/18 та постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 235/4755/18 відповідають правовим висновками викладеним колегією суддів у мотивувальній частині цієї постанови.

Отже аналіз клопотання ТОВ «Бета-Агро-інвест» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду свідчить про відсутність передбачених пунктом 7 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Керуючись статтею 400, частинами третьою-п`ятою статті 403, статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» - виконавчого директора Скроботова Євгена Анатолійовича про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» до ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним та визнання укладеною додаткової угоди.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська