Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 235/8007/15-ц

провадження № 61-16413св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Папоян В. В., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 331 220 грн 76 коп., яка складається із: 317 389 грн 03 коп. - заборгованості за кредитом та 13 831 грн 72 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Позов мотивовано тим, що 25 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0416/0708/55-039, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30 000 дол. США на строк до 25 липня 2018 року.

Того ж дня між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0416/0708/55-039-Р-1, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № 0416/0708/55-039 від 25 липня 2008 року. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

ПАТ «Сведбанк» свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором повністю виконало, надавши відповідачу кредит в розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, за кредитним договором від 25 липня 2008 року № 0416/0708/55-039.

Посилаючись на те, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся шляхом направлення письмової вимоги про виконання кредитних зобов`язань, яка залишилась невиконаною, ПАТ «Дельта Банк» просило задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2016 року провадження в справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з недоведеності ПАТ «Дельта Банк» наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2016 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 16 592, 28 дол. США заборгованості за кредитним договором, яка складається із: 14 386, 05 дол. США - заборгованості за кредитом та 626, 94 дол. США - заборгованості за процентами за користування кредитом. Вирішено питання по розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що ОСОБА_1 неналежно виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 16 592, 28 дол. США, наявність та розмір якої підтверджується довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 28 липня 2015 року та розрахунком заборгованості станом на 28 липня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки посилання позивача в апеляційній скарзі на отримання копії оскаржуваного судового рішення лише 21 травня 2019 року є недоведеним. Суд апеляційної інстанції дійшов суперечливого висновку про наявність у відповідача перед позивачем строкової заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, які заявлялись банком про стягнення кредитної заборгованості з позичальника в національній валюті, а не іноземній.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 липня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0416/0708/55-039, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 30 000 дол. США строком до 25 липня 2018 року на умовах, передбачених у цьому договорі.

Того ж дня з метою забезпечення зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0416/0708/55-039-Р-1.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, предметом якого є право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно з витягом до Додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (перелік прав вимоги за кредитами) до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 0416/0708/55-039.

ІНФОРМАЦІЯ_1 поручитель ОСОБА_2 помер, спадкова справ щодо майна померлого не заводилася.

З наданих позичальником копій квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплачено первісному кредитору: 26 квітня 2012 року - 3 459 грн 35 коп., 17 травня 2012 року - 3 470 грн 00 коп.; новому кредитору: 04 липня 2012 року - 429 дол. США (за курсом НБУ - 3 428 грн 78 коп.), 20 липня 2012 року - 3 450 грн, 27 серпня 2012 року - 3500 грн, 29 вересня 2012 року - 3 510 грн, 06 грудня 2012 року - 3 540 грн, 02 січня 2013 року - 3 520 грн, 01 квітня 2013 року - 3 525 грн, 08 травня 2013 року - 429 дол. США (за курсом НБУ - 3 429 грн), 04 червня 2013 року - 429 дол. США (за курсом НБУ - 3 429 грн).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності ПАТ «Дельта Банк» набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 липня 2008 року № 0416/0708/55-039, що підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а також Додатком № 1 до вказаного договору.

Стягуючи з позичальника на користь ПАТ «Дельта Банк», яке є новим кредитором, заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2008 року № 0416/0708/55-039, апеляційний суд виходив з того, що її наявність та розмір підтверджується довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 28 липня 2015 року та розрахунком заборгованості станом на 28 липня 2015 року.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з вказаним висновком апеляційного суду, який на підставі належним чином оцінених доказів правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють.

Доводи касаційної скарги з посиланням на відсутність у ОСОБА_1 перед новим кредитором строкової заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту, що підтверджується витягом до Додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, є безпідставними, оскільки зі змісту договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року вбачається, що у Додатку № 1, на який посилається відповідач, зазначений перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, яка в даному випадку визначена ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк»у розмірі 22 559 грн 70 коп.

Аналогічні положення містяться також і у п. 1.1 розділу «Визначення термінів та тлумачення», де вказано, що «договір застави» означає кожний з договорів застави, які визначені у Додатку № 1 (перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги).

Посилання ОСОБА_1 на безпідставне поновлення апеляційним судом ПАТ «Дельта Банк» строку на апеляційне оскарження рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2016 року не заслуговують на увагу, оскільки представник позивача не був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, а матеріали справи не містять відомостей про отримання ПАТ «Дельта Банк» копії вказаного судового рішення. Наявний у матеріалах справи супровідний лист від 17 січня 2017 року не підтверджує факт отримання ПАТ «Дельта Банк» копії рішення місцевого суду, оскільки зворотнє повідомлення повернулось до суду у зв`язку з неповною адресою представника позивача.

Разом з цим, встановивши, що ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити грошові кошти в іноземній валюті на користь банку, апеляційний суд дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, що відповідно до вимог статті 533 ЦК України допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Стягуючи з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Дельта Банк» суму кредитної заборгованості в розмірі 16 592, 28 дол. США, суд апеляційної інстанцій не врахував, що у справі, яка переглядається, позивач, як кредитор за кредитним договором від 25 липня 2008 року № 0416/0708/55-039, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості саме у національній валюті України.

Враховуючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», які позивач в ході розгляду справи не уточняв та не змінював, а також наданий банком розрахунок, у якому заборгованість визначена станом на 28 липня 2015 року як у доларах США (14 386, 05 дол. США - заборгованість за кредитом та 626, 94 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом), так і в гривнях (317 389 грн 03 коп. - заборгованість за кредитом та 13 831 грн 72 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом), суд касаційної інстанції приходить до висновку про зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду та стягнення заборгованості за кредитним договором у національній валюті, а саме: у розмірі 331 220 грн 76 коп., яка складається із: 317 389 грн 03 коп. - заборгованості за кредитом та 13 831 грн 72 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором у національній валюті, що призвело до ухвалення неправильного рішення в цій частині, тому постанову апеляційного суду слід змінити, зазначивши про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у національній валюті, а саме: у розмірі 331 220 грн 76 коп., яка складається із: 317 389 грн 03 коп. - заборгованості за кредитом та 13 831 грн 72 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року змінити, зазначивши про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у національній валюті, а саме: у розмірі 331 220 грн 76 коп., яка складається із: 317 389 грн 03 коп. - заборгованості за кредитом та 13 831 грн 72 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов