№ 240/12225/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа №240/12225/23

адміністративне провадження № К/990/25297/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, прийняте у складі судді - Майстренко Н.М., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кузьмишина В.М. (головуючий суддя), Сушка О.О. Сапальової Т.В.

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив:

2. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та індексації, щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та щодо ненарахування ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 років служби;

3. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити йому, ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні, обчисливши її у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за 30 років служби, з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні;

4. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток та грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та індексації.

5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає про те, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, грошових допомог на оздоровлення за 2022 рік та за 2023 рік, відповідач не включив суми додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, та індексації, які позивач отримував щомісячно. Крім того, вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та за 2023 рік, з обчисленням їх розміру без урахування індексації грошового забезпечення. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та за 2023 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

7. Вирішуючи спір та відмовляючи в частині позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки до складу грошового забезпечення не включаються винагороди, ще не мають постійного характеру.

8. Щодо спірних правовідносин, що склались між сторонами з приводу наявності у позивача права на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, то суди зазначили, що ключовою умовою у даному випадку є саме настання особливого періоду, що передбачає звільнення за пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації). Натомість, позивач звільнений з військової служби не під час особливого періоду (пункт 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), а саме за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тому має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

ІІІ. Касаційне оскарження

9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

10. В обґрунтування означеної підстави касаційного оскарження, позивач зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі також - Закон № 2011-XII), пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року № 745/32197 (далі також - Порядок № 260), та вказав на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

11. Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

12. Позивача з 14 березня 2023 року звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років), виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення.

13. Окрім того, в наказі зазначено про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

14. Відповідачем не заперечується, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік здійснена без урахування при їх обчисленні сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та індексації.

15. Позивач, вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

20. У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

21. За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

22. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

23. Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

24. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

25. Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

26. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону №2011-XII).

27. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.

28. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

29. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

30. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

31. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

32. Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

33. Виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до розділу ХХІІІ Порядку № 260, згідно з пунктом 6 якого передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

34. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

35. Кабінет Міністрів України постановою від 12 червня 2013 року № 413 (далі також - Постанова №413) затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

36. Відповідно до Постанови № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

37. виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

38. утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

39. укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

40. хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

41. необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

42. наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

43. неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

44. довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.

48. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням дій відповідача, що виразились у не виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та індексації.

49. Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 15 Закону № 2011-XII, пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260, та на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

50. Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанції в оскаржуваній частині, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

51. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.

52. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби 14 березня 2023 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII за висновками судів першої та апеляційної інстанцій у нього виникло право на грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 календарний рік військової служби.

53. Проте Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на наступне.

54. Верховний Суд у постановах, зокрема, від 24 січня 2024 року справі № 140/1143/23, від 02 травня 2024 року у справі № 280/7090/22 та від 30 травня 2024 року у справі № 520/3474/23 сформував правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

55. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і бере до уваги, що означені правові висновки Верховного Суду зводяться до такого.

56. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

57. Частиною першою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

58. а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

59. б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

60. Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

61. Законом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», який набрав чинності з 13 квітня 2022 року, пункт 2 частини четвертої статті 26 доповнено підпунктом «г» наступного змісту: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів під час воєнного стану звільняються через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), якщо один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

62. Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

63. Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

64. Відповідно до Постанови № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

65. виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

66. утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

67. укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

68. хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

69. необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

70. наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

71. неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

72. довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

73. У справі № 140/1143/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зауважив на тому, що стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону №2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.

74. Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.

75. Так, Верховний Суд у справі № 140/1143/23 дійшов висновку, що звільнення позивача через «сімейні обставини» (тобто коли «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років»; абзац десятий підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) не підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.

76. У цьому аспекті суд касаційної інстанції зауважив, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України (Постанову № 413), в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.

77. Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини другої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення Постанови № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, яка діяла на дату звільнення позивачки у справі № 140/1143/23 - 26 серпня 2022 року).

78. Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 2, підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону № 2232-ХІІ колегія суддів виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені Постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діла на дату звільнення з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у згаданому Переліку № 413).

79. Повертаючись до обставин цієї справи зазначимо, що позивач звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу у разі, коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

80. З огляду на це правове регулювання спірних правовідносин у цій справі відповідає правовому регулюванню правовідносин у справі № 140/1143/23, правові висновки Верховного Суду у якій підлягають застосуванню до вирішення спору у цій справі.

81. За позицією Верховного Суду у справі № 140/1143/23 норми Закону № 2232-ХІІ (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначено самим Законом № 2232-ХІІ.

82. При цьому, положення абзацу 2 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII передбачають нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, якщо звільнення відбулось через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

83. Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби з підстав, які передбачені Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Постановою № 413, то на нього не розповсюджуються положення пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.

84. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилково висновку щодо наявності права ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 календарний рік військової служби.

85. Вирішуючи питання щодо врахування передбаченою постановою КМУ № 168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачувальних відпусток, грошової допомоги при звільненні та грошової допомогу для оздоровлення, Суд враховує висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23 та ін.

86. як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі № 240/26703/23, приписи пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги для оздоровлення.

87. Положення частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає КМУ, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.

88. Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок №260.

89. Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.

90. За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

91. У підсумку Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі № 240/26703/23 констатував, що делегуючи КМУ право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.

92. Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом і у постановах від 23 вересня 2024 року у справах № 240/25672/23, № 240/32125/23, № 240/33138/23 та № 260/8841/23.

93. Вирішуючи питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі № 240/32125/23 дійшов висновку, що, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.

94. У постанові від 23 вересня 2024 року в справі № 240/32125/23 Верховний Суд, посилаючись на відповідне правове регулювання, з-поміж іншого, констатував, що за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

95. Таким чином, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні.

96. Висновки, викладені Верховним Судом у наведених постановах, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, тому відсутня необхідність формування правових висновків щодо спірних питань, й підстав для відступу від сформованих висновків не вбачається.

97. Водночас що стосується умов обчислення розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні оплачуваної відпустки, то Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

98. Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.

99. Судами попередніх інстанцій встановлено факт не заперечення відповідачем виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток, без урахування при їх обчисленні сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

100. Обставини щодо виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 2022 року по день звільнення 2023 року, також підтверджуються листом військової частини НОМЕР_1 від 13 жовтня 2023 року № 15075.

101. За таких обставин, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині вимог, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині необхідно скасувати, а позов задовольнити в цій частині вимог.

102. Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а питання щодо урахування індексації, як розрахункової величини не є підставою відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів не перевіряє судові рішення в цій частині вимог.

VІІ. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

103. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

104. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати судові рішення в частині, а касаційну скаргу задовольнити частково.

VІІІ. Судові витрати

105. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 240/12225/23 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби і зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відмовити у позові в цій частині позовних вимог.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 240/12225/23 скасувати в частині відмови в позові про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» і зобов`язання доплатити суми такої компенсації.

Задовольнити позов в цій частині позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 240/12225/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

О.А. Губська

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська ,

Судді Верховного Суду