ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 240/12857/24
адміністративне провадження № К/990/49128/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (суддя: Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (судді: Курко О.П., Шидловський В.Б., Боровицький О.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації 3709,55 грн як різницю між сумою індексації, обчисленою в березні 2018 року із застосуванням індексів споживчих цін що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка зазначила, що відповідач під час нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року не застосував положення абзаців 4, 3, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, і не виплатив на її користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 3709,55 грн у місяць.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що судовим рішенням у справі №240/532/22, яке набрало законної сили, вже встановлено правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року, що становить предмет спору у цій справі.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені у справі № 240/532/22, не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачці індексації грошового забезпечення за відповідний період з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Адвокат Дубок Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу. У касаційній скарзі він посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередній інстанцій, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про те, що спірні правовідносини були розглянуті в межах адміністративної справи №240/532/22. Окрім того, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 щодо застосування положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Внаслідок цього суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно відмовили у задоволенні позову, що стосується зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці індексації-різниці за спірний період виходячи з конкретно розрахованої суми.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Желєзний І.В., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №240/12857/24.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 05 березня 2025 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2021 року № 156 була звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу з 11 серпня 2021 року.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 240/532/22 військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
У травні 2024 року адвокат Дубок Сергій Михайлович, діючи в інтересах позивачки, звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просив здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день виключення із списків особового складу, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Листом від 01 червня 2024 року № 4/1690 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що підстав для врахування зазначених положень під час розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року немає.
Уважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив їй індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, позивачка звернулася з відповідним позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.
Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови № 1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - постанова КМУ №1294).
Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності ненарахування та невиплати позивачці, як військовослужбовиці, у період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року суми так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення у розмірі 3709,55 грн на місяць.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, вважали, що спірні правовідносини вже вирішені у справі №240/532/22, за наслідками розгляду якої ухвалено судове рішення, що набрало законної сили. Суди вказали на те, що у зазначеній справі констатовано правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Позивачка не погоджується позицією судів попередніх інстанцій, наполягаючи на нетотожності позовів у цій справі та у справі №240/532/22. Вона також вказує на неправильне застосування судами абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Касаційне провадження за скаргою позивачки відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, з огляду на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Порядок №1078, у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
З 01 грудня 2015 року норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачки, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
Позивачка, звертаючись до суду, наполягала на своєму праві на отримання вказаного виду індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року, виходячи з її фіксованого розміру 3709,55 грн на місяць. Вона стверджувала, що відповідач порушив це право, виплачуючи їй індексацію в значно меншому розмірі.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, посилаючись на те, що судовим рішенням у справі № 240/532/22, що набрало законної сили, констатовано правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці вказаного виду індексації за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року.
Зі змісту оскаржених судових рішень убачається, що ОСОБА_1 зверталася до суду з такими вимогами:
- визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 240/532/22 позов задоволено частково.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 240/532/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у визнанні протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року, а також у зобов`язанні відповідача здійснити відповідні виплати, суд апеляційної інстанції у справі № 240/532/22 виходив з того, що за офіційними даними Державної служби статистики України поріг індексації, передбачений пунктом 1-1 Порядку №1078 та розрахований наростаючим підсумком, з березня 2018 року по грудень 2018 року включно (в березні 2018 року - 101,1%, в квітні 2018 року - 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%, в листопаді 2018 року 101,4% та в грудні 2018 року - 100,8%) не перевищив 103 відсотки.
Крім того, суд апеляційної інстанції з матеріалів справи встановив, що із грудня 2018 року позивачці здійснювалася виплата індексації грошового забезпечення.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, де позивачка проходила службу і який здійснював відповідні виплати.
Як убачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, у межах справи № 240/532/22 суд апеляційної інстанції вирішив питання, зокрема про право позивачки на нарахування і виплату «поточної» індексації грошового забезпечення, яка виникла внаслідок перевищення порогу індексу споживчих цін в розмірі 103%. Однак суд апеляційної інстанції не досліджував питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації («індексації-різниці») грошового забезпечення позивача, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивачки щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року, з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, виходячи із фіксованої величини 3709,55 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації, і розміром підвищення доходу, вже були предметом розгляду у справі № 240/532/22 та їх вирішено по суті, є помилковими.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивачка має право на отримання суми «індексації-різниці» за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Однак суди попередніх інстанцій, обмежившись висновком про те, що правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці індексації-різниці за спірний період уже встановлена у справі № 240/532/22, формально підійшли до дослідження доказів та встановлення обставин, не встановивши обставини, необхідні для правильного розв`язання спору.
Зокрема, щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у справах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки) і від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, на яку слушно посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Однак, суди попередніх інстанцій, неправильно визначивши характер спірних правовідносин, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 11 серпня 2021 року, не дослідили обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, та, як наслідок, помилково не застосували абзаци 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.
За таких обставин, Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди першої й апеляційної інстанцій належним чином не дослідили вказані правовідносини; не врахували правової позиції Верховного Суду, в якій надавалася правова оцінка застосуванню абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078; не з`ясували обставини, які необхідні для правильного застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078; не встановили, чи порушене право позивачки на отримання індексації-різниці, а якщо порушене, то яка сума належить до перерахунку й доплати з боку відповідача за указаний період.
Водночас суд касаційної інстанції, у силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №240/12857/24 скасувати.
Справу №240/12857/24 направити на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк І.В. Желєзний В.М. Соколов